Постанова від 08.10.2025 по справі 497/2785/23

Номер провадження: 22-ц/813/4794/25

Справа № 497/2785/23

Головуючий у першій інстанції Раца В. А.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Громіка Р.Д.,

суддів Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 05 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Болградської міської ради Одеської області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_1 , про визнання права власності, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Болградської міської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності,

,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

Короткий зміст позовних вимог.

24листопада 2023 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Болградської міської ради Одеської області та просить постановити судове рішення, яким визнати за ним право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як за членом робочого двору.

При цьому позивач посилається на те, що станом на 14 квітня 1991 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 за типом відносився до робочого двору та в ньому були зареєстровані та проживали він позивач та його дружина. За правилами для робочих дворів, збудований житловий будинок, належить подружжю або одній особі, члену робочого двору. Так їм з колишньою, на даний час дружиною, як членам робочого двору належить по 1/2 частини від вищевказаного будинку. Він звернувся до державного реєстратора з заявою про реєстрацію права власності на будинок, але йому було відмовлено через відсутність у нього правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Короткий зміст зустрічних позовних вимог.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 просила суд визнати за позивачем право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 в задоволенні позову відмовити.

Зустрічна позовна заява вмотивована тим, що у 1988 році ОСОБА_1 з ОСОБА_2 під час знаходження в шлюбі придбали земельну ділянку шляхом подачі заяви до сільської ради. Договір купівлі-продажу вони не укладали. На цій земельній ділянці вони почали будувати будинок, але станом на 14.04.1991 року будинок був ще не добудований. Вони перейшли жити в будинок, тому що: по-перше не мали свого житла, по-друге, лякалися, що в них будуть красти матеріали, з яких вони будували будинок. На початку 1996 року відповідач пішов від неї до іншої жінки та в червні без її відома розірвав з нею шлюб. В 2007 році вона вийшла заміж вдруге. Її чоловік почав жити з нею в недобудованому будинку, та вони з новим чоловіком добудовували будинок. Відповідач в 2008 році був знятий з реєстрації в вказаному будинку за її заявою. З 2007 року відповідач жодного разу не був у будинку. В 2017 році вона виготовила технічний паспорт на будинок, тому що завдяки її чоловіку вони добудували та зробили внутрішній ремонт в будинку. Це вже не той будинок, який був в 1996 році. І це не є спільним майном подружжя з відповідачем. Щодо наданої позивачем довідки, то вона зазначає про відсутність в ній даних щодо добудови житлового будинку. Відповідач не звертався до неї з вимогами про поділ майна жодного разу за 27 років. Він сказав, що залишає майно дітям. Він звернувся до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частину будинку, до якої вже не має відношення. На підставі вище вказаного позивач за зустрічною позовною заявою вважає, що позивачем ОСОБА_2 пропущений строк звернення з вимогами про визнання його долі в сумісному майні подружжя.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 05 лютого 2025 року позов ОСОБА_2 до Болградської міської ради Одеської області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_1 , про визнання права власності задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, розташованому по АДРЕСА_1 . Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Болградської міської ради Болградського району Одеської області про визнання права власності залишено без розгляду.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 , посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки про задоволення позову.

Сповіщення сторін та заяви у справі.

Про судове засідання, призначене на 08 жовтня 2025 року, сторони були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи, однак у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Повний текст судового рішення виготовлено 20 жовтня 2025 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Фактичні обставини справи.

На підставі матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі.

Станом на 14 квітня 1991 року об`єкт погосподарського обліку за адресою: АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи робочий двір: голова домогосподарства ОСОБА_2 , 1962 року народження, дружина ОСОБА_3 , 1965 року народження, також з ними в будинку був зареєстрований та проживав син ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою вих.№414 від 08.08.2022, виданою старостою с. Табаки Терзі В.В. (а.с.12).

Шлюб між подружжям було розірвано 11 червня 1996 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 від 11 червня 1996 року (а.с.40).

На даний час в будинку зареєстровані ОСОБА_1 , та їх спільні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою старости Табаківського старостінського округу Болградської міської ради Терзі В. за вих.№15 від 16.01.2024 року (а.с.45), також відповідно до довідки за вих.№16 від 16.01.2024 року ОСОБА_2 за вищевказаною адресою не значиться, знятий з реєстрації з 2008 року (а.с.46).

На час звернення до суду з цим позовом ОСОБА_2 зареєстрований за іншою адресою: АДРЕСА_2 (а.с.7).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно №69843249 від 20.10.2023 року позивачу відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на вищевказаний житловий будинок через відсутність правовстановлюючого документу на житловий будинок (а.с.13).

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Так,задовольняючи позовнівимоги,суд першоїінстанції пославсяна те,що власниками житлового будинку є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках по 1/2 за кожним, тобто вимога ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 1/2 частину вище вказаного будинку знайшла своє підтвердження, тому підлягає задоволенню.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на таке.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі N 523/9076/16-ц).

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 5 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Верховний Суд зауважує, що права, передбачені ЦПК України щодо третьої особи і відповідача, є різними за своїми значеннями та впливом на процес; права відповідача значно ширші прав третьої особи.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. У заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Суть інституту третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, полягає в тому, що його застосування слугує процесуальним забезпеченням права регресу, а умова, що за законом третя особа залучається чи вступає у справу на стороні позивача чи відповідача, передбачає, що участь у процесі третьої особи випливає з тих відносин, які пов`язують її з однією із сторін у процесі.

Отже, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Тобто такі особи не є суб`єктами спірних правовідносин, тому суд не вирішує питання про їх права та обов`язки. Судове рішення лише в майбутньому може вплинути на їх права та обов`язки щодо якоїсь із сторін у спорі, зокрема в разі пред`явлення до них регресного позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі №910/17792/17 вказала, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

З огляду на викладене не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також встановлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

На відміну від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, за теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси, і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Відповідно до статті 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Співучасть - це обумовлена матеріальним правом множинність осіб на тій чи іншій стороні в цивільному процесі внаслідок наявності загального права або загального обов`язку. Важливою ознакою співучасті є наявність у декількох позивачів чи відповідачів у справі однакових за спрямованістю матеріально-правових вимог чи юридичних обов`язків. Ця ознака дозволяє відрізняти процесуальну співучасть від інших видів участі множинності заінтересованих осіб, зокрема, від участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Згідно з частиною першою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом вказаної норми з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Таким чином, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.

У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі №309/2340/15 (провадження № 61-16776св20) касаційний суд виснував, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача. […] Визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Отже, належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.

Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №910/17792/17 (провадження № 12-280гс18), Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №757/31237/18.

Предметом позову в цій справі є матеріально-правова вимога позивача про визнання за ним права власності.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_2 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами при ньому, розташованому по АДРЕСА_1 . При цьому у позовній заяві співвіпозивачем була зазначена сама ОСОБА_1 .

Як встановлено судом першої інстанції, будівництво житлового будинку з господарськими будівлями та дворовими спорудами розпочалось під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у шлюбі, що не заперечується ними.

Відтак відповідачем у справі, зокрема, мала бути б також зазначена ОСОБА_1 , оскільки рішення, що стосується майна, яке підлягає передачі певній особі прямо впливає на її права та інтереси, як осіб, які теж мають право на набуття такого майна.

Проте відповідачем у справі ОСОБА_2 визначив Болградську міську раду Одеської області.

При цьому, апеляційний суд наголошує, що позбавлений можливості залучити до участі у справі належного співвідповідача, оскільки немає передбачених законом повноважень змінювати склад осіб, які беруть участь у справі, крім випадків процесуального правонаступництва, передбаченого ст. 55 ЦПК України.

Суд першої інстанцій не вирішив питання про склад осіб, які повинні брати участь у справі та не звернув уваги на те, що заявлений позивачкою спір неможливо вирішити через неналежний склад відповідачів, а тому наведені позивачкою доводи не мають правового значення для правильного вирішення спору.

При цьому апеляційний суд не надає правової оцінки іншим доводам апеляційної скарги та обставинам, якими скаржник заперечує проти позовних вимог, оскільки це може мати місце під час розгляду справи із усіма належними відповідачами по справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_2 необхідно відмовити у зв`язку із пред`явленням позову до неналежного відповідача.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки районного суду не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим є підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Болградського районного суду Одеської області від 05 лютого 2025 року скасувати в частині задоволених позовних вимог.

Постановити у цій частині нове судове рішення.

У задоволенні позову позовом ОСОБА_2 до Болградської міської ради Одеської області, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_1 , про визнання права власності відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 20 жовтня 2025 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С.Комлева