Рішення від 23.10.2025 по справі 460/7699/25

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2025 року м. Рівне№460/7699/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді К.М.Недашківської, розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується Позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі іменується Відповідач 1) та Військової частини НОМЕР_2 (далі іменується Відповідач 2), з урахуванням уточнених позовних вимог, в якому Позивач просить суд:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 згідно розрахунку військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2025 №39/324 який проведено з урахування в якості місяця підвищення доходу січня 2008 року (базового місяця січня 2008 року) в розмірі - 81500,99 грн;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 згідно розрахунку військової частини НОМЕР_1 від 12.02.2025 №39/324, який проведено в якості місяця підвищення доходу січня 2008 року (базового місяця січня 2008 року), в розмірі - 81500,99 грн., з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017-2018 роки, з урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди за 2017 рік;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017-2018 роки, з урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення, щомісячної додаткової грошової винагороди за 2017 рік та раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби відповідно до ч.2 ст.15 Закону України №2011-XII з врахуванням 35 повних років військової служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення у розмірі - 2583,35 грн;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби відповідно до ч.2 ст.15 Закону України №2011 -ХП з врахуванням 35 повних років військової служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення у розмірі - 2583,35 грн., та раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2018 рік, з урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення;

зобов`язати військова частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2018 рік, з урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік, з у рахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік, з у рахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення, та раніше виплачених сум.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач в обгрунтування позовної заяви зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_1 не правильно розраховано індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, не здійснено перерахунок та виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017-2018 роки, з урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення, перерахунок та виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби відповідно до ч.2 ст.15 Закону України №2011-XII з врахуванням 35 повних років військової служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення у розмірі - 2583,35 грн, а також вказує , що Відповідач 1 не здійснює перерахунок та виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік, тому Позивач звернувся до суду і просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Стислий виклад заперечень Відповідача 1.

Відповідач 1 - Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає, вказує , що Наказом командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (по стройовій частині) від 26.05.2018 № 120 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини. Згідно пункту 47 статті 2 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету. А відтак, Військова частина НОМЕР_2 була зобов`язана нараховувати і виплачувати грошове забезпечення позивача, індексацію грошового забезпечення. Тому, саме військова частина НОМЕР_2 є належним відповідачем у справі. Таким чином, просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стислий виклад заперечень Відповідача 2.

Відповідач 2 Військова частина НОМЕР_2 у своєму відзиві вказує, що позовні вимоги Позивача є необгрунтованими, а тому просить відмовити у позові повністю.

Ухвалою суду від 05.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику).

Ухвалою суду від 21.05.2025 залучено до участі у справі №460/7699/25 в якості Відповідача 2 Військову частину НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Ухвалою суду від 29.05.2025 клопотання Військової частини НОМЕР_2 про закриття провадження у справі - залишено без задоволення.

Ухвалою суду від 29.05.2025 клопотання Військової частини НОМЕР_2 про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій - залишено без задоволення.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до статті 229 КАС України.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 по 26.05.2018.

З 01.01.2020 Військова частина НОМЕР_2 перебуває на фінансовому забезпечення у Військової частини НОМЕР_1 .

Наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України) (по стройовій частині) №120 від 26.05.2018 Позивач був виключений зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Рівненського окружного адміністративного від 27.12.2018 по справі №460/2926/18 зобов`язано в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 26.05.2018 та надати довідку з місячним розрахунком індексації починаючи з 01.01.2016 по 26.05.2018.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного справі від 21.01.2022 №460/3165/21 відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 25.03.2018 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації - січень 2008 року, та у зобов`язанні провести перерахунок.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного від 23.04.2024 по справі №460/27334/23 зобов`язано в/ч НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця - січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.12.2024 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі №460/27334/23 в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій в/ч НОМЕР_2 щодо не здійснення перерахунку та виплати позивачу індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахування базового місяця січня 2008 року, як базового місяця; зобов`язання в/ч НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з встановленням базового місяця січень 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум скасовано та прийнято 29.04.2025 рішення про закриття провадження у цій частині.

У решті позовних вимог Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі №460/27334/23 залишено без змін.

04.01.2025 Позивач звернувся з заявою до Відповідача якою просив здійснити нарахування (перерахунок) та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року та просив надати належні розрахунки на виконання рішення суду від 23.04.2024 у справі №460/27337/23, щодо:

-грошової компенсації а невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2016 рок, з урахуванням індексації грошового забезпечення, та щомісячної додаткової грошової винагороди за 2015-2017 роки;

- індексацію грошового забезпечення у повному розмірі за період з 01.03.2018 по 26.05.2018 відповідно до абзаців 3,4,6 пункту 5 Порядку №1078.

Військова частина НОМЕР_1 надала розрахунки що виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із використанням базового місяця січень 2008 року.

Заявою від 03.03.2025 Позивач повторно звернувся до Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахованої йому індексації грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 33 повні роки військової служби, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2018 роки.

Листом від 18.04.2025 №39/889 Військова частина НОМЕР_1 повідомила Позивача, що рішенням суду від 23.04.2024 по справі №460/27334/23 зобов`язань на Військову частину НОМЕР_1 не покладено.

Позивач не погоджуючись з такою бездіяльністю Відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (надалі - Закон №1282-XII), цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

В силу вимог статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з абз. 2 частини третьої статті 9 цього ж Закону грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Тобто, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 4 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно з статтею 6 Закону №1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок №1078), згідно з п. 2 якої, - індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Проаналізувавши положення Порядку №1078 та наведені вище правові вимоги, можна дійти висновку про те, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

З системного аналізу вищевикладених норм вбачається, що спеціальним законодавством, яке регламентує соціальні гарантії військовослужбовців, передбачено необхідність включення до складу грошового забезпечення особи, з якого здійснюється обчислення її одноразової грошової допомоги при звільненні, всіх видів додаткового забезпечення, які отримувалися нею на постійній основі (не одноразово та не періодично).

Тож, індексація є складовою частиною додаткового грошового забезпечення, яке особа отримує щомісячно, а тому також підлягає включенню до складу грошового забезпечення, з якого обраховується одноразова грошова допомога при звільненні.

Аналогічна правова позиція була неодноразово викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 19 березня 2020 року у справі № 820/5286/17.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд звертає увагу, що за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.07.2019 року у справі №826/3398/17, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист (Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення»).

Правовий висновок щодо систематичного характеру індексації грошового забезпечення та включення індексації, зокрема, до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовця, викладено у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 року по справі №240/10130/19.

З наданого суду розрахунку від 12.02.2025 та довідки про нараховану і виплачену індексацію грошового забезпечення за період з січня 2014 року по травень 2018 року вбачається, що:

з грудня 2015 року, фактичний базовий місяць, за яким нараховувалася індексація, Відповідачем був визначений як грудень 2015 року, що призвело до заниження сум індексації за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.

Суд встановив, що Позивачу частково була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідно до попередніх судових рішень.

Проте за період з 01.12.2015 по 31.12.2015 виплата не здійснювалась, а за період 01.01.2016 28.02.2018 фактично виплачено менше, ніж належить згідно законодавства про індексацію.

З поданого Позивачем розрахунку №39/324 від 12.02.2025 вбачається загальна сума індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та частина виплат, які вже були фактично здійснені.

Разом із тим, відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі 460/27334/23 від 30.12.2024, у частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 , щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з встановленням базового місяця - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум - скасовано, провадження в цій частині закрито, тому суд не бере до уваги розрахунок №39/324 на який посилається Позивач. Позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Відповідача щодо не здійснення перерахунку та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017-2018 роки, з урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення, щомісячної додаткової грошової винагороди за 2017 рік та раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі №460/27334/23 зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2016 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення, та щомісячної додаткової грошової винагороди за 2015-2017 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позивач вказує, що відсутня індексація за 2017-2018 роки, та як наслідок не враховується додаткова грошова винагорода 2017 рік.

При визначенні складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані додаткової відпустки, суд виходить з такого.

Статтею 9 Закону №2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів. Час для проїзду до місця проведення зазначеної відпустки і назад не надається. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Згідно з частиною третьою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду: 1) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 2) військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 3) особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 4) військовослужбовцям Національної гвардії (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 5) військовослужбовцям Державної прикордонної служби (крім тих, що зазначені в підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; 6) співробітникам кадрового складу (військовослужбовцям) Служби зовнішньої розвідки - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 05.12.2012 № 825), яка була чинною до 16.12.2016), щомісячна додаткова грошова винагорода для військовослужбовців, (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту: з 1 квітня 2013 року - у розмірі до 20 % місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року у розмірі до 40 % місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі до 60 % місячного грошового забезпечення.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» Міністр оборони України наказом від 24.10.2016 року № 550 затвердив Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.

Інструкцією про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 24.10.2016 року № 550 визначені умови та порядок виплати особам офіцерського складу винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 24.10.2016 року № 550 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

Згідно з пунктом 5 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 24.10.2016 року № 550 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Відповідно до пункту 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 24.10.2016 року №550 встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 9 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 24.10.2016 року № 550 розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Відповідно до положень пункту 10 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України від 24.10.2016 року № 550 командир військової частини за наявності обставин, передбачених у цьому пункті, має право зменшувати розмір винагороди.

З урахуванням зазначеного, оскільки додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась Позивачу щомісяця, тому відсутні підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення.

Суд встановив, що ОСОБА_1 вже нарахована та виплачена грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017 2018 роки.

Зокрема, довідка №39/1205 від 18.04.2025 підтверджує, що під час обчислення компенсації враховано всі складові грошового забезпечення Позивача, а саме:

-оклад за військовим званням;

-посадовий оклад;

-надбавки за вислугу років, за роботу з таємними документами, за особливості проходження служби;

-премії;

-щомісячну додаткову грошову винагороду, що мала постійний (систематичний) характер;

-індексацію грошового забезпечення за відповідний період.

Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, індексація є обов`язковою складовою грошового забезпечення і підлягає нарахуванню всім військовослужбовцям.

Судова практика Верховного Суду підтверджує, що перерахунок компенсації можливий лише у разі фактичного неврахування систематичних складових грошового забезпечення, які реально належали військовослужбовцю (постанова Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №820/5286/17; постанова від 29.04.2020 у справі №240/10130/19).

Оскільки з довідки №39/1205 та інших матеріалів справи встановлено, що індексація та щомісячна додаткова грошова винагорода вже були враховані під час нарахування компенсації, Позивач не має правових підстав вимагати повторного перерахунку та виплати компенсації.

Що стосується позовних вимог про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби відповідно до ч.2 ст.15 Закону України №2011 -ХП з врахуванням 35 повних років військової служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення у розмірі - 2583,35 грн., та раніше виплачених сум, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей №393 від 17.07.1992 (далі - Порядок №393) установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.

Згідно з положеннями пункту 1 глави 9 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №558 від 25.06.2018 (далі Інструкція №558), військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу жінкою-військовослужбовцем, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше (у цьому та інших пунктах цієї глави мається на увазі наявність календарної вислуги років).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що поняття календарна вислуга років застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ є наявність вислуги 10 років і більше.

Таким чином, у частині другій статті 15 Закону №2011-ХІІ відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Наведена позиція повністю узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними, зокрема, у постанові від 24.11.2020 по справі №822/3008/17 та постанові від 11.04.2018 по справі №806/2104/17.

В силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, загальна військова вислуга років Позивача на час його звільнення становила 35 років 06 місяців 22 дні, з них в календарному обчисленні: 33 роки 08 місяців 21 день.

На виконання рішення суду у справі №460/13531/24 від 18.11.2021 Позивачу здійснено перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з врахуванням 35 повних років військової служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення, яка на той момент складала 0,00 грн.

Однак, у зв`язку зі збільшенням розміру індексацї-різниці з 01.03.2018 на виконання Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 по справі №460/27334/23, яке набрало законної сили 30.12.2024, у Позивача виникло право на перерахунок одноразової допомоги при звільненні з урахуванням індексації.

Між тим, суд зазначає, що у межах спірних правовідносинах судом не визначається конкретний (фіксований) розмір індексації на виплату якого мав право Позивач у зв`язку з підвищенням розміром індексації з 01.03.2018.

В даному випадку, вказаний висновок обґрунтовано тим, що розрахунок розміру спірної індексації є компетенцією Відповідача як органу, в якому Позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення.

Так, згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Таким чином, підстави для задоволення вимоги щодо перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням індексації та раніше виплачених сум є обґрунтованими та підлягає до задоволення частково.

Щодо позовних вимог здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік, з урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Згідно з витягу з наказу Командувача військ ОК ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.05.2018 №120 вбачається, що полковник ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас відповідно до пункту а частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із закінченням строку контракту.

У наказі також зазначено, що Позивачу належить виплатити грошову допомогу при звільненні, грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік.

Виплати зазначених видів грошового забезпечення проведені без урахування індексації грошового забезпечення, що підтверджується розрахунками, які надав Відповідач.

Так, згідно з ч. ч. 2, 3 статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно з пунктом 1 статті 10-1 №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

За правилами частини 3 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям виплачуються, зокрема, грошова допомога на оздоровлення в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Пунктом 1 Постанови № 1294 (чинної до 28.02.2018) було установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з п. п. 30.1, 30.3 роз. ХХХ Інструкції № 260 (чинної до 19.07.2018) особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» № 889 від 22.09.2010 (далі - постанова № 889; чинна до 01.03.2018) встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) з 01.07.2014 - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 899 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На підставі наказу Міністерства оборони України від 24.10.2016 № 550, затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція № 550), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Пунктом 8 вказаної Інструкції встановлено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Разом з тим, застосовуючи вищенаведену Інструкцію як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення, суд враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискрецію держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

З огляду на наведене, при визначенні розміру грошового забезпечення застосування підлягає саме Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону.

Суд враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Щодо врахування у складі грошового забезпечення індексації.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).

Статтею 1 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, яка спрямована на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи те, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, суд вважає, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема, Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.

Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 30.12.2020 у справі №359/8843/16-а.

Таким чином, індексація грошового забезпечення входить до складу місячного грошового забезпечення, з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.

Як встановлено судом Позивачу виплачувалася грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік.

При цьому при обчисленні їх розміру протиправно не було враховано індексації грошового забезпечення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік, з урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум, є обґрунтованими, тому належать до задоволення.

При цьому суд враховує, що відповідно до наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 28.12.2019 №821 Військова частина НОМЕР_2 з 01.01.2020 зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 1.3 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 року № 280 (далі Правила), розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони є:

Міністр оборони головний розпорядник;

командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, територіальних квартирно-експлуатаційних управлінь, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі розпорядники коштів другого рівня);

командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (далі розпорядники коштів третього рівня).

Пунктом 1.5 Правил визначено, що військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень) (далі -правил).

Згідно пункту 47 статті 2 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету.

ОСОБА_1 військову службу за спірний період проходив у Військовій частині НОМЕР_2 . Військова частина НОМЕР_1 з 01.01.2020 здійснює нарахування та виплату коштів військовослужбовцям військової частини, які перебувають на фінансовому забезпеченні лише на підставі первинних документів відповідних військових частин.

А відтак, саме Військова частина НОМЕР_2 була зобов`язана нараховувати і виплачувати грошове забезпечення Позивача.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, всупереч вимогам КАС України, не доведено повністю правомірності своїх дій, в той час як позивачем позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення частково.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню, оскільки Позивач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з врахуванням 35 повних років військової служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з врахуванням 35 повних років військової служби, з урахуванням індексації грошового забезпечення та раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2018 рік, з урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2018 рік, з урахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік, з у рахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік, з у рахуванням в складі при її обрахунку індексації грошового забезпечення, та раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 23 жовтня 2025 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )

Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя К.М. Недашківська