Рішення від 24.10.2025 по справі 826/17471/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2025 року справа №826/17471/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестмонтаж" до Головного управління ДПС у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень.

Суть спору: 18.08.2015 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестмонтаж" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві, в якому позивач просить суд:

- скасувати в повному обсязі винесене 25.05.2015 ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення форми "Р": №0001532202 від 25.05.2015, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 526367,50 грн, (з яких 421094 за основним платежем та 105273,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями);

- скасувати в повному обсязі винесене 25.05.2015 ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення форми "Р": №0001542202 від 25.05.2015, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1231256,00 грн (з яких 820837 грн за основним платежем та 410419 грн за штрафними (фінансовими) санкціями).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став акт документальної планової виїзної перевірки №2780/26-52-22-02-11/33298282 від 06.05.2015, в якому відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Проте, на думку позивача, висновки, викладені в акті перевірки, є безпідставними, не підтверджені належними доказами та ґрунтуються виключно на припущеннях.

Зокрема, позивач вказує, що відповідач посилається на акти про неможливість проведення зустрічних звірок з контрагентами позивача, однак такі акти не є належними доказами порушень. Позивач наголошує, що відповідно до Податкового кодексу України та підзаконних нормативних актів, зустрічна звірка не є перевіркою, а акти про її неможливість не мають доказового статусу. Крім того, такі акти мають використовуватись виключно в межах перевірки того платника податків, щодо якого проводилась звірка, і не можуть бути підставою для висновків щодо інших суб`єктів господарювання.

Позивач також звертає увагу на те, що в акті перевірки відсутні посилання на первинні документи, які б підтверджували факти порушень. Висновки ревізора-інспектора не підкріплені жодними доказами, що суперечить вимогам статті 83 Податкового кодексу України та Порядку №395 щодо оформлення результатів перевірок. Таким чином, позивач вважає, що акт перевірки не може бути належною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень.

Крім того, позивач вказує на незаконність використання відповідачем інформації з автоматизованих систем, таких як АС «Аудит» та ІС "Податковий блок", оскільки законодавством не передбачено їх доказового статусу. Дані з таких систем можуть бути лише підставою для проведення невиїзної перевірки, але не можуть самостійно підтверджувати порушення податкового законодавства.

Позивач також заперечує висновки відповідача щодо фіктивності його контрагентів, зокрема ТОВ "Сефт Плюс", ТОВ "Басмер ЛТД", ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "ПК "Дор", ТОВ "Тесла Буд", ТОВ "СВН-Антарекс", ТОВ "НВП "Елтехкомп", ТОВ "Елтехкомп" НВП", ТОВ "Дісел", ТОВ "Авалон Будінвест". Позивач зазначає, що уклав з ними відповідні договори, отримав товари (послуги), оплатив їх вартість, а всі операції були належним чином оформлені та відображені в бухгалтерському та податковому обліку. Позивач посилається на принцип добросовісності платника податків та презумпцію правомірності правочину, передбачені Цивільним кодексом України. Позивач наголошує, що правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду, а не на підставі припущень контролюючого органу.

Окремо позивач посилається на практику Вищого адміністративного суду України та Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справах "Інтерсплав проти України" та "Булвес АД проти Болгарії", в яких зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за дії своїх контрагентів, якщо сам діяв добросовісно та не порушував закон.

На підставі викладеного позивач вважає, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень, порушив вимоги Конституції України, Податкового кодексу України та принципи адміністративного судочинства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.08.2015 (суддя Аблов Є.В.) відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 10.09.2015.

04.09.2015 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестмонтаж" про зміну позовних вимог від 04.09.2015, в якій позивач повідомляє, що в межах провадження у справі №826/17471/15, яка розглядається Окружним адміністративним судом міста Києва, ним прийнято рішення про заміну однієї з первісних позовних вимог. Позивач посилається на положення статей 51, 105, 137 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України, які надають йому право змінити предмет позову до початку розгляду справи по суті.

Позивач зазначає, що підставою для звернення до суду стало винесення Державною податковою інспекцією у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві податкових повідомлень-рішень форми "Р" №0001532202 та №0001542202 від 25.05.2015, які були прийняті на підставі акта документальної планової виїзної перевірки №2780/26-52-22-02-11/33298282 від 06.05.2015. Згідно з цими рішеннями, позивачу було визначено грошові зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 526 367,50 грн (з яких 421 094 грн основний платіж, 105 273,50 грн штрафні санкції) та з податку на додану вартість у розмірі 1 231 256,00 грн (820 837 грн основний платіж, 410 419 грн штрафні санкції).

У подальшому, рішенням ГУ ДФС у м. Києві №12028/10/26-15-10-05 від 06.08.2015 податкове повідомлення-рішення №0001542202 від 25.05.2015 було скасоване в частині основного платежу з ПДВ у розмірі 27 111,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 13 556,00 грн. На підставі цього рішення відповідачем було винесено нове податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0002412202 від 28.08.2015, яким визначено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 1 190 589,00 грн (793 726 грн основний платіж, 396 863 грн штрафні санкції). Це рішення було отримане позивачем 01.09.2015 засобами поштового зв`язку.

Позивач посилається на положення підпункту 60.1.3 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, відповідно до яких податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним у разі, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов`язання раніше прийнятого рішення. Відтак, позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення №0001542202 від 25.05.2015 є відкликаним у силу закону, а тому підлягає виключенню з предмета спору.

У зв`язку з викладеним, позивач за результатами оскарження податкових повідомлень-рішень у порядку адміністративного оскарження просить суд:

- скасувати в повному обсязі винесене 25.05.2015 ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення форми "Р": №0001532202 від 25.05.2015, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 526367,50 грн, (з яких 421094 за основним платежем та 105273,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

- скасувати в повному обсязі винесене 28.08.2015 ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві податкове повідомлення-рішення форми "Р": №0002412202, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1190589,00 грн (з яких 793726 грн за основним платежем та 396863 грн за штрафними (фінансовими) санкціями).

Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2015 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну позовних вимог від 04.09.2015.

10.11.2015 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли заперечення Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві на позовну заяву, згідно з якими відповідач повністю не погоджується з позовними вимогами ТОВ "Енергоінвестмонтаж" та просить суд відмовити в їх задоволенні. Відповідач обґрунтовує свою позицію результатами документальної планової виїзної перевірки, проведеної відповідно до статті 77 та пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, за результатами якої складено акт від 06.05.2015 №2780/26-52-22-02-11/33298282.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 421 094 грн та податку на додану вартість на суму 820 837 грн. Відповідач зазначає, що позивач безпідставно включив до складу витрат та податкового кредиту суми за операціями з низкою контрагентів, які, за результатами перевірки, не мали реальної можливості здійснювати господарську діяльність. Зокрема, відповідач наводить обставини щодо відсутності в контрагентів трудових ресурсів, виробничих потужностей, транспорту, складських приміщень, а також неможливості проведення зустрічних звірок через їх відсутність за податковими адресами.

Відповідач стверджує, що частина контрагентів позивача мала ознаки фіктивності, а їх діяльність була спрямована на формування податкової вигоди третім особам. Зокрема, наводяться дані про відсутність реального руху товарів, відсутність підтверджуючих первинних документів, а також про підміну номенклатури товарів у ланцюгах постачання.

Відповідач також посилається на положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, відповідно до яких у разі ненадання документів під час перевірки вважається, що такі документи були відсутні у платника податків на момент складання звітності. Крім того, відповідач наголошує, що господарські операції, які не мають економічного змісту та не супроводжуються фактичним рухом активів, не можуть створювати податкові наслідки, навіть за наявності формально оформлених документів.

На підставі викладеного відповідач вважає, що податкові повідомлення-рішення №0001532202 та №0002412202 є законними, обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам податкового законодавства, а тому підстав для їх скасування не вбачається.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2015 у задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестмонтаж" про відвід судді відмовлено.

08.12.2015 суддею Окружного адміністративного суду міста Києва Абловим Є.В. подано заяву про самовідвід у справі №826/17471/15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2015 задоволено заяву судді Аблова Є.В. про самовідвід у справі №826/17471/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестмонтаж" до Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, передано справу №826/17471/15 для визначення іншого складу суду Окружного адміністративного суду міста Києва згідно з вимогами статті 32 та 15-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2015 прийнято справу до провадження судді Кобилянського К.М. та призначено судове засідання на 02.02.2016.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2016 клопотання позивача про витребування доказів у справі задоволено. Витребувано у СУ ФР ДПІ в Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві завірені належним чином копії фінансово-господарських документів по взаємовідносинах позивача з ТОВ "СВН-Антарекс", вилучених згідно з протоколом обшуку від 23.07.2013, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 19.07.2013 у справі №758/9403/13-к, в рамках кримінального провадження №12012110070000949 у приміщенні ТОВ "Енергоінвестмонтаж" за адресою: м. Київ, вул. Петровського, 18-А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2016 зупинено провадження в адміністративній справі №826/17471/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестмонтаж" до Державної податкової інспекції в Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві до надходження доказів від СУ ФР ДПІ в Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

24.01.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 22.12.2022 №03-19/3966/22 "Про скерування за належністю справи" надійшла адміністративна справа №826/17471/15.

24.01.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.01.2023 прийнято адміністративну справу №826/17471/15 до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Кушнової А.О. Поновлено провадження в адміністративній справі №826/17471/15. Вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, визначеними Кодексом адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 28.02.2023.

Судом встановлено, що 01.04.2016 на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2016 від СУ ФР ДПІ в Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві надійшов лист від 23.03.2016 №1004/9/26-59-22-01, в якому повідомляється про те, що СУ ФР ДПІ в Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві не розслідувалось кримінальне провадження №12012110070000949, а відповідно й відсутня можливість надання необхідних суду документів.

Отже, враховуючи інформацію, надану СУ ФР ДПІ в Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві у листі від 23.03.2016 №1004/9/26-59-22-01, підстави, які зумовили зупинення провадження у справі, відпали, відтак судом було поновлено провадження у справі №826/17471/15.

28.02.2023 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про заміну сторони, в якій Головне управління Державної податкової служби у м. Києві просить суд здійснити процесуальну заміну сторони відповідача Державної податкової інспекції у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві на її правонаступника. Відповідач обґрунтовує свою позицію положеннями чинного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють реорганізацію органів Державної фіскальної служби України та утворення нових територіальних органів Державної податкової служби.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 підготовче судове засідання у зв`язку із наданням сторонам часу для подачі доказів у справі відкладено на 14.03.2023.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2023 підготовче судове засідання у зв`язку із клопотанням представника позивача відкладено на 24.03.2023.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2023 підготовче судове засідання у зв`язку із клопотанням представника позивача відкладено на 04.04.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 здійснено заміну відповідача ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39466328) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011). Витребувано докази у справі від сторін та Подільської окружної прокуратури м. Києва. Продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів та відкладено підготовче судове засідання на 27.04.2023.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку із витребуванням додаткових доказів по справі на 16.05.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.05.2023 витребувано докази від Подільської окружної прокуратури м. Києва, зокрема: інформацію щодо стану кримінального провадження №120121100700000949, а у разі його направлення на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва - повідомити номер кримінального провадження в суді; інформацію з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо фабули цього кримінального провадження, та відкладено підготовче судове засідання на 22.06.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 повторно витребувано докази у справі від Подільської окружної прокуратури м. Києва та відкладено підготовче судове засідання на 25.07.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2023 повторно витребувано докази у справі від Подільської окружної прокуратури м. Києва та відкладено підготовче судове засідання на 05.09.2023.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 підготовче судове засідання відкладено у зв`язку із клопотанням представника позивача на 14.09.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 витребувано докази у справі від Шевченківського районного суду м. Києва, а саме копії фінансово-господарських документів по взаємовідносинам ТОВ "СВН-Антарекс" із ТОВ "Енергоінвестмонтаж", що мають знаходитись в матеріалах кримінальної справи №761/22932/13-к та були вилучені під час обшуку на підставі ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва Супрун Г.Б. від 19.07.2023 у справі №758/9403/13-к (договори, видаткові, податкові накладні, банківські документи (платіжні доручення, виписки банку), довіреності на отримання ТМЦ, довідки КБ-2в, КБ-3, кошториси, договірна ціна тощо). Відкладено підготовче судове засідання на 17.10.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 витребувано докази у справі від відповідача (Головного управління ДПС у м. Києві) та відкладено підготовче судове засідання на 21.11.2023.

21.11.2023 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв`язку із розглядом іншої справи №320/42995/23 в порядку статті 282 КАС України. Призначено наступне підготовче засідання на 11.01.2024.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 у зв`язку із витребуванням нових доказів у справі відкладено підготовче судове засідання на 15.02.2024.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2024 у зв`язку із клопотанням представника позивача відкладено підготовче судове засідання на 02.04.2024.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2024 у зв`язку із клопотанням представника позивача відкладено підготовче судове засідання на 07.05.2024.

01.05.2024 до суду від позивача надійшли копії первинних документів бухгалтерського обліку по взаємовідносинах позивача із ТОВ "СВН-Антарекс", які надані на адвокатський запит представника позивача ТОВ "СВН-Антарекс".

У підготовче судове засідання 07.05.2024 з`явились представники позивача та відповідача. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника та в порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.05.2024 закрито підготовче провадження у справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 27.06.2024.

У судове засідання 27.06.2024 з`явився представник відповідача. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю представника та в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги заявлене представником позивача клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, а також враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів, суд дійшов висновку про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.06.2024 ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення учасників справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестмонтаж" (ідентифікаційний код: 33298282, місцезнаходження: 02230, Україна, місто Київ, вулиця Петровського, будинок, 18-А) зареєстроване 14.04.2005 як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Види діяльності за КВЕД: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 43.21 Електромонтажні роботи; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 71.11 Діяльність у сфері архітектури; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 42.22 Будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестмонтаж" є платником податків на загальних підставах, взято на облік 22.04.2005 за №7476 ДПІ у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби. У період з 01.01.2012 по 31.12.2014 підприємство здійснювало господарську діяльність, пов`язану з виконанням будівельно-монтажних робіт, укладаючи договори з низкою контрагентів.

На підставі наказу направлення від 16.03.2015 №73/26-52-22-02/33298282, виданого ДПІ у Деснянькому районі ГУ ДФС у м. Києві, та наказу ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13.04.2015 №682 у період з 16.03.2015 по 27.04.2015 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Енергоінвестмонтаж", за результатами якої 06.05.2015 складено акт №2780/26-52-22-02-11/33298282.

У ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення ТОВ "Енергоінвестмонтаж" вимог:

- пп. 14.1.27, п. 14.1, ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. 44.1 ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств всього в сумі 421 094 грн, в тому числі за ІІ квартал 2012 року сумі 48 143 грн, за IV квартал 2012 року у сумі 79 200 грн, за 2013 рік у сумі 39 584 грн, за 2014 рік у сумі 254 167 грн;

- пп. 201.1 ст.201, п.201.1 ст.201, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р.25) Декларації з ПДВ) на загальну суму 837? 271 грн, зокрема: за квітень 2012 року - 27?111 грн, за травень 2012 року - 18?339 грн, за листопад 2012 року - 42?191 грн, за грудень 2012 року - 33?202 грн, за лютий 2013 року - 18 333 грн, за травень 2013 року - 23 333 грн, за квітень 2014 року 32 760 грн, за вересень 2014 року - 51?593 грн, за грудень 2014 року - 573?975 грн;

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, п. 44.1 ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств всього в сумі 1 049 312 грн, в тому числі за ІІ квартал 2012 року у сумі 10 000 грн, за ІІІ квартал 2012 року у сумі 5 000 грн, за IV квартал 2012 року у сумі 209 216 грн, за 2013 рік у сумі 825 096 грн;

- п. 201.10 ст. 201, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р.25) Декларації з ПДВ) на загальну суму 1 082 061 грн, за січень 2013 року 4 762 грн, за лютий 2013 року 102 844 грн, за березень 2013 року 47 230 грн, за квітень 2013 року 103 438 грн, за травень 2013 року 142 974 грн, за червень 2013 року 79 791 грн, за липень 2013 року 171 078 грн, за серпень 2013 року 169 430 грн, за вересень 2013 року - 23 968 грн, за жовтень 2013 року 23 008 грн, за травень 2012 року 9 524 грн, за серпень 2012 року 4 762 грн, за жовтень 2012 року 974 грн, за листопад 2012 року 32 303 грн, за грудень 2012 року 165 975 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки 25.05.2015 ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено:

податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001532202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток у сумі 526?367,50 грн, з яких 421?094 грн основний платіж, 105?273,50 грн штрафні санкції;

податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001542202, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1?231?256,00 грн, з яких 820?837 грн основний платіж, штрафні санкції - 410?419 грн.

06.08.2015 ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення №12028/10/26-15-10-05, яким податкове повідомлення-рішення №0001542202 було частково скасоване в частині основного платежу з ПДВ у розмірі 27?111,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 13?556,00 грн.

У зв`язку з цим 28.08.2015 року ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві винесено нове податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0002412202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1?190?589,00 грн, з яких основний платіж - 793?726 грн, основний платіж, штрафні санкції - 396?863 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку, що господарські операції позивача з наступними контрагентами не мали реального характеру, а отже, витрати та податковий кредит, сформовані на їх підставі, є безпідставними, а саме:

щодо контрагента ТОВ "Сефт Плюс" (ЄДРПОУ 38923544) контролюючим органом встановлено, що підприємство не перебуває за місцезнаходженням, зазначеним у ЄДР. Відомості про подання податкової звітності відсутні. Підприємство не має зареєстрованих трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень або транспорту. Зустрічна звірка не проведена через неможливість встановлення місцезнаходження. Первинні документи, які б підтверджували фактичне виконання робіт або постачання товарів, відсутні. Податкові накладні не зареєстровані в ЄРПН;

стосовно ТОВ "Басмер ЛТД" (ЄДРПОУ 38290555) відповідачем зазначено, що підприємство не має матеріально-технічної бази, не подає податкову звітність, не зареєстровано як платник ПДВ у період здійснення операцій. Відомості про наявність персоналу, виробничих потужностей або складів відсутні. Первинні документи, надані Позивачем, не містять належних реквізитів, а фактичне постачання товарів не підтверджено;

стосовно ТОВ "Брокбудкепітал" (ЄДРПОУ 37450960) контролюючим органом встановлено, що контрагент не має зареєстрованих складських приміщень, транспортних засобів або працівників. Відомості про сплату податків відсутні. Господарські операції не супроводжувалися фактичним рухом товарів. Податкові накладні не зареєстровані, а документи, надані Позивачем, мають ознаки формального документообігу без реального змісту;

щодо ТОВ "ПК "Дор" (ЄДРПОУ 36046647) контролюючим органом зазначено, що дані про реєстрацію податкових накладних відсутні, інформація щодо наявності трудових ресурсів, основних засобів відсутня;

щодо ТОВ "Тесла Буд" (ЄДРПОУ 39077273) відповідачем акцентовано, що підприємство не перебуває за юридичною адресою, зазначеною в ЄДР. Документи щодо поставок товарів або надання послуг не надані. Контрагент не відповідає на запити ДФС. Відомості про наявність персоналу, активів, складів відсутні. Податкові накладні не зареєстровані;

щодо ТОВ "СВН-Антарекс" (ЄДРПОУ 36124253) вказано, що підприємство не здійснює реальної господарської діяльності. Відсутні будь-які ознаки ведення обліку, персоналу, активів. На запити ДФС щодо зустрічної звірки відповіді не надано. Первинні документи, надані позивачем, не містять підтвердження фактичного виконання робіт;

стосовно ТОВ НВП "Елтехкомп" (ЄДРПОУ 31251352) зазначено, що контрагент має ознаки фіктивності. Відомості про сплату податків, подання звітності, наявність персоналу відсутні. Господарські операції не підтверджені фактичним виконанням. Відсутній рух активів, податкові накладні не зареєстровані. Контрагент не надав жодної відповіді на запити контролюючого органу;

щодо ТОВ "Дісел" (код ЄДРПОУ 35838357) визначено, що податкові накладні не зареєстровані;

щодо ТОВ "Авалон Будінвест" (код ЄДРПОУ 39029643) зазначено, що контрагент не має активів, персоналу, складських приміщень. Податкові накладні не зареєстровані.

Крім того, контролюючий орган зазначив, що відповідно до пункту 44.1, пункту 198.6, пункту 138.2 Податкового кодексу України витрати та податковий кредит, сформовані на підставі операцій, які не підтверджені первинними документами та не мають економічного змісту, не можуть бути враховані при визначенні об`єкта оподаткування.

Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі ПК України).

Згідно з пунктом 133.1 статті 133 ПК України платниками - резидентами податку на прибуток підприємств є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 за №860/4153 (далі Положення №290), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 6 Положення №290 не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: Сума податку на додану вартість, акцизів, інших податкових обов`язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів. Сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо. Сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг). Сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг). Сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором. Надходження, що належать іншим особам. Надходження від первинного розміщення цінних паперів. Сума балансової вартості валюти.

Пунктом 7 Положення №290 визначено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас під господарською операцією згідно статті 1 вказаного Закону розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Своєю чергою правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування даних податкового обліку настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власної господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, контролюючий орган зазначив, що відповідно до пункту 44.1, пункту 198.6, пункту 138.2 Податкового кодексу України витрати та податковий кредит, сформовані на підставі операцій, які не підтверджені первинними документами та не мають економічного змісту, не можуть бути враховані при визначенні об`єкта оподаткування.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ "Сефт Плюс", ТОВ "Басмер ЛТД", ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "ПК "Дор", ТОВ "Тесла Буд", ТОВ "СВН-Антарекс", ТОВ "НВП "Елтехкомп", ТОВ "Елтехкомп" НВП", ТОВ "Дісел", ТОВ "Авалон Будінвест" податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Сефт Плюс"

Судом встановлено, що між ТОВ "Енергоінвестмонтаж" та ТОВ "Сефт плюс" укладено договір поставки №22/04 від 22.04.2014, відповідно до якого контрагент зобов`язувався поставити позивачу товар згідно специфікації, яка є невід`ємною частиною договору. Згідно з пунктом 2.1 договору, поставка мала здійснюватися протягом 20 робочих днів з дати підписання договору транспортом постачальника. Пунктом 2.2 договору визначено місце поставки - м. Київ, вул. Миру, 20а.

Згідно з наданими документами, предметом поставки був високовольтний силовий кабель марки АПвЄгаПу 1x120/35-20 кВ, що є кабелем з алюмінієвою струмопровідною жилою перерізом 120 ммІ, ізоляцією зі зшитого поліетилену, мідним екраном перерізом 35 ммІ, призначеним для роботи при номінальній напрузі 20 кВ2.

До матеріалів справи позивачем долучено:

копію договору поставки №22/04 від 22.04.2014 р. з додатком-специфікацією;

податкові накладні та видаткові накладні на загальну суму 196 560 грн;

банківську виписку, що підтверджує оплату товару;

товарно-транспортну накладну, яка засвідчує доставку кабелю на склад позивача за адресою: м. Київ, вул. Миру, 20а;

витяг з журналу реєстрації довіреностей, що підтверджує отримання товару уповноваженою особою позивача.

Судом також досліджено документи, які підтверджують подальше використання отриманого товару позивачем у господарській діяльності, зокрема:

договір підряду №70 від 29.10.2013 р., укладений між позивачем та ТОВ "Зелений гай";

договірні ціни, довідку про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт;

банківські виписки, що підтверджують оплату виконаних робіт Замовником;

контрольну картку №14060022-Пч про тимчасове порушення благоустрою та акт його відновлення;

фотоматеріали об`єкта, на якому виконувались роботи.

Місце поставки товару - вул. Миру, 20а - відповідає адресі складського приміщення позивача, що підтверджується договорами оренди №01/04 від 01.04.2012, №01/04 від 01.04.2013 та №01/04 від 01.04.2014.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Дісел"

Судом встановлено, що між ТОВ "Енергоінвестмонтаж" та ТОВ "Дісел" укладено договір поставки №270 від 29.12.2014, відповідно до якого ТОВ "Дісел" зобов`язалося поставити Позивачу джерело безперебійного живлення RIELLO SENTINEL GREEN SPH 10 ER (10 кВА / 9 кВт).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється протягом 20 робочих днів з дати зарахування коштів на рахунок постачальника. Пункт 3.1 договору визначає, що передплата у розмірі 100% є умовою відпуску товару.

До матеріалів справи позивачем долучено:

рахунок №270 від 29.12.2014 р.;

банківську виписку, що підтверджує 100% передплату у розмірі 70 000 грн;

податкову накладну №20 від 29.12.2014 р.;

видаткову накладну №1 від 06.01.2015 р.;

подорожній лист вантажного автомобіля №424275 від 06.01.2015 р., який засвідчує транспортування товару;

фото товару - джерела безперебійного живлення;

гарантійний талон на товар.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Брокбудкепітал"

Судом встановлено, що між ТОВ "Енергоінвестмонтаж" та ТОВ "Брокбудкепітал" укладено договір підряду №16 від 14.05.2013, відповідно до якого ТОВ "Брокбудкепітал" зобов`язалося виконати будівельно-монтажні роботи з реконструкції ПС 110/10 кВ "Укрфлора" згідно з кошторисною документацією.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що вартість робіт є динамічною, визначається відповідно до ДБН Д.1.1-1-2000 у договірних цінах. Загальна вартість робіт за договором становить 140 000 грн. Строк виконання робіт - до 31.12.2013.

До матеріалів справи позивачем долучено:

копію договору підряду №16 від 14.05.2013;

локальний кошторис;

довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрати за листопад 2013 р.;

договірну ціну;

акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за листопад 2013 р. на суму 140 000 грн;

податкову накладну №294 від 17.05.2013 ;

банківські виписки, що підтверджують оплату виконаних робіт.

Судом також досліджено документи, які підтверджують подальше використання виконаних робіт позивачем у господарській діяльності, зокрема:

договір підряду №22 від 23.04.2013, укладений між позивачем та ТОВ "Украфлора-Вінниця";

договірні ціни, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт;

локальний кошторис;

банківські виписки про оплату з боку Замовника.

Позивачем також надано:

ліцензію ТОВ "Брокбудкепітал", видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві №2260188;

виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ "Брокбудкепітал" із зазначенням адреси: м. Київ, вул. Промислова, 4а;

довідку зі статистики;

свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Авалон Будінвест"

Судом встановлено, що між ТОВ "Енергоінвестмонтаж" та ТОВ "Авалон Будінвест" укладено низку договорів поставки електромонтажного обладнання у 2014 році, зокрема:

договір без номера від 03.09.2014;

договір без номера від 03.06.2014;

договір без номера від 22.09.2014;

договір без номера від 29.09.2014.

Згідно з умовами договорів, поставка товару здійснювалася транспортом постачальника за адресою: м. Київ, вул. Петровського, 18а - місце розташування офісу позивача, що підтверджується договором оренди №1 від 03.01.2013.

До матеріалів справи позивачем долучено:

податкові накладні, зокрема №4, №5, №13, №15, №16, №18, №19, №21;

видаткові накладні, зокрема №РН-0000123, №РН-0000124, №РН-0000129, №РН-0000130, №РН-0000131;

товарно-транспортні накладні;

рахунки-фактури;

банківські виписки, що підтверджують оплату товару.

Предметом поставки були:

збірки електромонтажного обладнання типу ЗКУ-4, ЗКУ-5;

щит автоматичного ввімкнення резерву (АВР).

Судом також досліджено документи, які підтверджують використання отриманого обладнання позивачем у господарській діяльності, зокрема:

договори підряду з Замовниками: ПАТ "Київенерго", ПАТ "Завод "Ленінська Кузня", ТОВ "Авітонбудпроект";

довідки про вартість виконаних робіт;

акти приймання виконаних робіт;

акти приймання-передавання змонтованого обладнання;

акти приймальної комісії про прийняття об`єктів в експлуатацію;

фотоматеріали об`єктів;

банківські виписки про оплату з боку Замовників;

технічні довідки та документи погодження електропостачання.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Елтехкомп" НВП"

Судом встановлено, що між ТОВ "Енергоінвестмонтаж" та ТОВ "Елтехкомп" НВП укладено два договори поставки:

договір №809-1 від 08.09.2014;

договір №09/12 від 09.12.2014.

Згідно з умовами договорів, ТОВ "Елтехкомп" НВП зобов`язувалося поставити Позивачу електротехнічне обладнання, визначене у специфікаціях до договорів. Поставка здійснювалася на склад позивача за адресою: м. Київ, вул. Миру, 20а.

До матеріалів справи позивачем долучено:

податкові накладні: №1 від 14.01.2015 р., №36 від 26.12.2014 р., №6 від 09.12.2014 р., №17 від 12.12.2014 р.;

видаткові накладні: №РН-0000003, №РН-0000004, №РН-0000005 усі від 14.01.2015 р.;

товарно-транспортні накладні;

рахунки-фактури;

банківські виписки, що підтверджують оплату товару;

витяг з журналу реєстрації довіреностей за 2013 2015 рр., що підтверджує отримання товару уповноваженою особою позивача.

Предметом поставки були:

трансформатор ТМ 1000/10/0,4 кВ;

комплект з 11 комірок КСО-393 (з ВНВ);

торцеві панелі;

термометр ТГП-1000Ек 0 100°C, довжина 16 м.

Судом також досліджено документи, які підтверджують використання отриманого обладнання позивачем у господарській діяльності, зокрема:

договір підряду №25/09/14-Ос/Е від 25.09.2014 р., укладений між Позивачем та ТОВ "Есвалда";

договірні ціни, довідки про вартість виконаних робіт за травень 2015 р.;

акт приймання виконаних робіт за травень 2015 р.;

банківські виписки про оплату з боку Замовника;

фотоматеріали об`єкта, на якому використано поставлене обладнання.

Позивачем також надано:

лист ТОВ "Елтехкомп" НВП №25081/2015 від 25.08.2015 р. із зазначенням юридичної адреси: м. Дніпропетровськ, вул. Берегова, 133-Б;

витяг з реєстру платників ПДВ №1404614500111;

наказ про затвердження штатного розпису та штатний розпис станом на 01.12.2014 р. - 65 працівників.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "НВП "Елтехкомп"

Судом встановлено, що між ТОВ "Енергоінвестмонтаж" та ТОВ "НВП "Елтехкомп" укладено договір поставки №26/12 від 26.12.2014 р., відповідно до якого постачальник зобов`язувався поставити обладнання, визначене у специфікації, на об`єкт Замовника позивача.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється протягом 60 календарних днів за умови отримання авансового платежу, передбаченого пунктом 2.2.1 договору - у розмірі 1 603 699 грн. Пунктом 2.2.2 договору встановлено, що другий платіж у розмірі 508 152 грн здійснюється протягом трьох банківських днів з моменту повідомлення про готовність обладнання до відвантаження.

До матеріалів справи позивачем долучено:

банківські виписки, що підтверджують оплату авансу 26.12.2014 р. та остаточного платежу 31.03.2015 р.;

повідомлення ТОВ "НВП "Елтехкомп" від 25.02.2015 р. про готовність поставки;

податкові та видаткові накладні;

товарно-транспортні накладні;

витяг з журналу реєстрації довіреностей Позивача за 2013 2015 рр., що підтверджує отримання товару на складі за адресою: м. Київ, вул. Миру, 20а.

Судом також досліджено документи, які підтверджують використання отриманого обладнання позивачем у господарській діяльності, зокрема:

договір підряду №24/12/14-2 від 24.12.2014 р., укладений між Позивачем та ТОВ "АК Інжинірінг";

довідки про вартість виконаних робіт за березень 2015 р.;

акти приймання виконаних робіт за березень 2015 р.;

банківські виписки про оплату з боку Замовника;

фотоматеріали об`єкта за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 60.

Позивачем також надано:

реєстраційні документи ТОВ "НВП "Елтехкомп", зокрема свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника ПДВ, витяг з ЄДР;

документи про зміну юридичної адреси на вул. Берегова, 133-Б;

наказ про затвердження штатного розпису та штатний розпис станом на 09.12.2014 р. - 28 працівників.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Промсхід"

Судом встановлено, що між ТОВ "Енергоінвестмонтаж" та ТОВ "Промсхід" укладено договір підряду №49 від 01.10.2014 р., відповідно до якого ТОВ "Промсхід" зобов`язалося виконати будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи для зовнішнього електропостачання об`єктів громадського і комерційного призначення, зокрема: торгівельно-розважальних комплексів, офісних центрів, житлових будинків, паркінгів, що будуються по вул. Берковецькій, 6 у Святошинському районі м. Києва.

До матеріалів справи позивачем долучено:

договір підряду №49 від 01.10.2014 р.;

довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрати за грудень 2014 р.;

договірну ціну;

акт приймання виконаних будівельних робіт №1 за грудень 2014 р. на суму 1 052 778,48 грн;

локальний кошторис;

банківські виписки, що підтверджують оплату виконаних робіт;

податкову накладну №21 від 05.12.2014 р.

Судом також досліджено документи, які підтверджують використання виконаних робіт позивачем у господарській діяльності, зокрема:

договір №76 від 08.01.2014 р., укладений між Позивачем та ТОВ "Агрофірма "Теплиці України";

довідки про вартість виконаних робіт за грудень 2014 р.;

акти приймання виконаних робіт;

договірні ціни;

локальний кошторис;

банківські виписки про оплату з боку Замовника.

Позивачем також надано:

витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ "Промсхід";

ліцензію ТОВ "Промсхід", видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України №2290798.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "ПК "Дор"

Судом встановлено, що між ТОВ "Енергоінвестмонтаж" та ТОВ "ПК Дор" у 2014 році укладено низку договорів підряду, відповідно до яких ТОВ "ПК Дор" зобов`язувалося виконати будівельно-монтажні роботи, зокрема:

прокладання кабельних ліній 0,4 10 кВ;

зовнішнє електропостачання житлових і комерційних об`єктів;

відновлення благоустрою після прокладання кабельних мереж;

ремонт пошкоджених аварійних ділянок кабельних ліній.

До матеріалів справи позивачем долучено:

договори підряду: №10/06 від 10.06.2014 р., №01/12 від 01.12.2014 р., №10/11 від 10.11.2014 р., №31/10 від 31.10.2014 р., №05/12 від 05.12.2014 р.;

договірні ціни, локальні кошториси;

довідки про вартість виконаних робіт;

акти приймання виконаних робіт;

податкові накладні: зокрема №6, №7, №8, №10 від 30.12.2014 р.;

банківські виписки, що підтверджують оплату виконаних робіт;

лист Департаменту міського благоустрою №064-10372 від 10.10.2014 р. щодо погодження робіт;

контрольні картки на тимчасове порушення благоустрою та акти його відновлення.

Судом також досліджено документи, які підтверджують використання виконаних робіт позивачем у господарській діяльності, зокрема:

договори з Замовниками: ТОВ "Агрофірма "Теплиці України", ТОВ "БК "Азур Груп", ТОВ "Будстар Груп", ТОВ "КЖБК БМ-1", ТОВ "Ресурс Холдинг";

договори: №756/12-14 від 03.10.2014 р., №72 від 31.10.2014 р., №42 від 02.07.2014 р., №28/1214 від 03.12.2014 р.;

довідки про вартість виконаних робіт;

акти приймання виконаних робіт;

банківські виписки про оплату з боку Замовників;

фотоматеріали об`єктів: вул. Артема, 70; вул. Межова, 23-Б; шосе Харківське; вул. Дашавська; вул. Д. Запольського; вул. Чорнобильська, 12а, 14; вул. Садова, 17; вул. Городище, 18А.

Позивачем також надано:

лист ТОВ "ПК Дор" від 26.08.2015 р. вих. №46 щодо підтвердження місцезнаходження;

наказ №10-к про затвердження штатного розпису;

ліцензію на виконання робіт.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Басмер ЛТД"

Судом встановлено, що між ТОВ "Енергоінвестмонтаж" та ТОВ "Басмер ЛТД" у 2012 2013 роках укладено низку договорів підряду, відповідно до яких ТОВ "Басмер ЛТД" зобов`язувалося виконати будівельно-монтажні роботи, зокрема:

зовнішнє електропостачання офісного центру по вул. Хвойки, 15/15/6;

прокладання кабельних ліній 10 кВ для житлово-офісного комплексу по вул. Танкова, 1;

реконструкція КРП-10 по вул. Електриків, 29а;

прокладання кабельних ліній по вул. Стеценка.

До матеріалів справи позивачем долучено:

договори підряду: №061201 від 06.12.2012 р., №12 від 31.10.2012 р., №11 від 30.10.2012 р., №7 від 29.10.2012 р.;

договірні ціни, локальні кошториси;

довідки про вартість виконаних робіт;

акти приймання виконаних робіт;

податкові накладні: зокрема №211 від 28.02.2013 р., №286 від 25.12.2012 р., №8 від 30.11.2012 р.;

банківські виписки, що підтверджують оплату виконаних робіт.

Судом також досліджено документи, які підтверджують використання виконаних робіт Позивачем у господарській діяльності, зокрема:

договори з Замовниками: ПРАТ "Київстар", ПАТ "Завод ЗБК ім. Світлани Ковальської", ТОВ "А-СТРУМ", ТОВ "Спецбуд-Моноліт";

договори: №27325 від 03.09.2012 р., №37 від 22.05.2012 р., №05 від 18.01.2012 р., №20/06/12-Ст від 20.06.2012 р.;

довідки про вартість виконаних робіт;

акти приймання виконаних робіт;

банківські виписки про оплату з боку Замовників;

контрольні картки на тимчасове порушення благоустрою та акти його відновлення;

фотоматеріали об`єктів.

Позивачем також надано:

ліцензії ТОВ "Басмер ЛТД";

виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Тесла Буд"

Судом встановлено, що між ТОВ "Енергоінвестмонтаж" та ТОВ "Теслабуд" укладено договір підряду №2508 від 25.04.2014 р., відповідно до якого ТОВ "Теслабуд" зобов`язувалося виконати будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи на об`єктах, визначених замовленнями позивача.

До матеріалів справи Позивачем долучено:

договір №2508 від 25.04.2014 р.;

замовлення на виконання робіт;

договірні ціни;

податкові накладні;

довідки про вартість виконаних робіт;

акти приймання виконаних робіт;

кошториси;

банківські виписки, що підтверджують оплату виконаних робіт.

Судом також досліджено документи, які підтверджують використання виконаних робіт позивачем у господарській діяльності, зокрема: пакети документів із Замовниками, що містять договори, договірні ціни, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, кошториси, банківські виписки про оплату.

Позивачем також надано:

документи, що підтверджують місцезнаходження ТОВ "Теслабуд";

документи, що підтверджують наявність трудових ресурсів та матеріально-технічної бази контрагента;

ліцензії на виконання відповідних видів робіт.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "СВН-Антарекс"

Судом встановлено, що між ТОВ "Енергоінвестмонтаж" та ТОВ "СВН-Антарекс" укладено договір підряду №30/0312 від 30.03.2012 р., відповідно до якого ТОВ "СВН-Антарекс" зобов`язувалося виконати тимчасове електропостачання будівельних механізмів для будівництва комплексу житлових будинків та об`єктів соціального, побутового призначення на вул. Відпочинку, 9-А в м. Києві. Крім того, між ТОВ "Енергоінвестмонтаж" та ТОВ "СВН-Антарекс" укладено договір підряду №14/0312 від 14.03.2012 р., відповідно до якого ТОВ "СВН-Антарекс" зобов`язувалося виконати прокладання кабельних ліній 0,4-10 кВ для житлового комплексу по вул. Гончара, 17-23 в м. Києві. Між ТОВ "Енергоінвестмонтаж" та ТОВ "СВН-Антарекс" також укладено договір підряду №17/0412 від 17.04.2012 р., відповідно до якого ТОВ "СВН-Антарекс" зобов`язувалося виконати прокладання кабельних ліній 10 кВ для об`єкта "Соціально-громадський комплекс у складі готелю, офісних будівель, багатофункціонального торговельного центру, паркінгу, об`єкта енергозабезпечення та для влаштування дороги, обмежених бульв. Дружби Народів, вул. Горького, вул. Миколи Грінченка та вул. Панаса Любченка у Голосіївському районі м. Києва".

До матеріалів справи позивачем долучено:

договір підряду №30/0312 від 30.03.2012 р.;

договір підряду №14/0312 від 14.03.2012 р.;

договір підряду №17/0412 від 17.04.2012 р.;

договірні ціни;

локальні кошториси;

податкові накладні;

довідки про вартість виконаних робіт та витрат;

акти приймання виконаних робіт.

Судом також досліджено документи, які підтверджують використання виконаних робіт позивачем у господарській діяльності, зокрема: пакети документів із Замовниками, що містять договори, договірні ціни, довідки про вартість виконаних робіт, акти приймання виконаних робіт, кошториси, банківські виписки про оплату.

Проаналізувавши надані позивачем первинні та інші документи по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ "Сефт Плюс", ТОВ "Басмер ЛТД", ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "ПК "Дор", ТОВ "Тесла Буд", ТОВ "СВН-Антарекс", ТОВ "НВП "Елтехкомп", ТОВ "Елтехкомп" НВП", ТОВ "Дісел", ТОВ "Авалон Будінвест" судом встановлено, що за змістом наявних у матеріалах справи видаткових накладних, предметами договорів підряду були будівельно-монтажні роботи та виконання електромонтажних робіт, що цілком відповідає основному виду господарської діяльності позивача.

Відтак, за результатами дослідження вищезазначених документів, суд дійшов висновку, що вони складені відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ПК України та Закону №996-XIV, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Що стосується твердження контролюючого органу щодо відсутності в окремих видаткових накладних відомостей про П.І.П. або ж посади особи, яка брала участь у господарській операції, суд зазначає, що такі недоліки не можуть бути самостійною підставою для висновку про нереальність господарської операції враховуючи те, що інші відомості видаткових накладних дозволяють ідентифікувати здійснену операцію, її зміст, сторони, обсяг товару, його вартість, тощо.

Верховний Суд, зокрема у постановах від 04.06.2020 у справі №440/2019/19, від 14.01.2021 у справі №813/7565/14, від 10.06.2021 у справі №822/1238/14, від 02.06.2022 у справі №280/5721/19, від 29.09.2022 у справі №560/3841/19, від 11.07.2023 у справі №813/1516/14 неодноразово висловлював позицію, згідно з якою наявність або відсутність окремих документів або ж помилки в їх оформленні не є підставою для переконання про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд не бере до уваги посилання відповідача як обґрунтування своїх висновків на відсутність контрагентів за місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а також на відсутність у них персоналу, активів, складських приміщень чи податкової звітності. Такі обставини самі по собі не є належним доказом фіктивності господарських операцій, якщо інше не доведено належними та допустимими доказами.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Водночас згідно з пунктом 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Водночас чинне законодавство не встановлює обов`язку платника податків перевіряти фактичне перебування контрагента за юридичною адресою під час укладення господарських договорів.

Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.02.2021 у справі №804/2625/17, сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. Більше того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов`язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган. Тягар доведення відсутності правових підстав обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України, зокрема в ухвалах 28.01.2015 у справі №К/9991/19740/12 та від 03.06.2015 у справі №К/800/3137/13, де зазначено, що відсутність контрагента за юридичною адресою свідчить лише про недотримання ним порядку державної реєстрації або внесення змін до установчих документів, однак не доводить фіктивності господарських операцій.

Верховний Суд України у постанові від 16.10.2012 у справі №21-281а12 зазначив, що у разі відсутності контрагента за юридичною адресою згідно з пунктом 17 статті 11 Закону №509-XII органи ДПС у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатись у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності. Верховний Суд України констатував, що відсутність юридичної особи за місцезнаходженням не призводить до скасування або визнання неправомірним запису в Реєстрі стосовно місцезнаходження юридичної особи і відсутність юридичної особи за місцезнаходженням є підставою для внесення таких відомостей до Реєстру та постановлення судового рішення про припинення юридичної особи.

Отже, суд доходить висновку, що платник податків не зобов`язаний перевіряти наявність його контрагента за місцем реєстрації, і на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності. Таким чином, відсутність контрагента за юридичною адресою, зазначеною в ЄДР, не є самостійною підставою для висновку про фіктивність господарських операцій, а тому не може бути покладена в основу податкових повідомлень-рішень.

Крім того, суд не враховує посилання відповідача як обґрунтування своїх висновків на факт нереєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Таким чином, неналежне виконання цього обов`язку контрагентом не може автоматично позбавляти покупця права на податковий кредит, якщо останній діяв добросовісно, отримав товар або послугу, та має належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарської операції.

Суд враховує, що позивачем до матеріалів справи долучено договори, видаткові накладні, акти приймання-передачі, платіжні доручення, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Відповідач не надав доказів того, що ці документи є фіктивними або не відповідають дійсності.

Отже, суд доходить висновку, що факт нереєстрації податкових накладних в ЄРПН не може бути самостійною підставою для визнання податкового кредиту безпідставним, якщо господарська операція підтверджена належними первинними документами, а покупець не був обізнаний про можливі порушення з боку постачальника.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що господарські операції позивача не супроводжувалися фактичним рухом товарів, а первинні документи не підтверджують фактичного виконання робіт. Такі твердження є оціночними та не ґрунтуються на належних і допустимих доказах у розумінні статті 77 КАС України.

Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частина 2 статті 9 Закону №996-XIV встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд встановив, що позивачем до матеріалів справи надано належним чином оформлені первинні документи, зокрема: договори, видаткові накладні, акти приймання-передачі, податкові накладні, платіжні доручення. Ці документи містять усі обов`язкові реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV, зокрема: дату складання, найменування сторін, зміст та обсяг операції, одиницю виміру, підписи відповідальних осіб. Такі документи підтверджують факт здійснення господарських операцій, а також рух товару від постачальника до покупця.

Таким чином, суд доходить висновку, що надані позивачем первинні документи є достатніми для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій. Відсутність додаткових документів, таких як товарно-транспортні накладні, не може бути підставою для визнання операцій фіктивними, якщо інші документи підтверджують їх реальність.

Суд також не погоджується з посиланням відповідача як обґрунтуванням своїх висновків на акти про неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентами позивача.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 ПК України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Порядком проведення контролюючими органами зустрічних звірок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Порядок №1232), зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Акти про неможливість проведення зустрічної звірки, як правило, містять лише формальні посилання на те, що контрагента не знайдено за юридичною адресою або що він не надав відповідь на запит. Такі документи не містять аналізу первинних документів, не підтверджують відсутність фактичного постачання товарів чи надання послуг, і не можуть вважатися належним доказом фіктивності господарських операцій.

Із аналізу наведених норм вбачається, що проведення зустрічних звірок здійснюється податковими органами, на підставі норм ПК України та Порядку №1232, з метою отримання інформації, при цьому, обов`язковою передумовою проведення таких звірок є надсилання запиту до суб`єкта господарювання про надання інформації та документального її підтвердження. Складання будь-яких інших документів за результатами проведення зустрічної звірки ні ПК України, ні Порядком №1232 не передбачено.

Під час проведення зустрічних звірок суб`єктів господарювання, органи ДПС користуються також і Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженими Наказом ДПА України від 22.04.2011 №236 (надалі Наказ №236).

Пунктом 4.4 Наказу №236 передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб`єкта господарювання, зокрема у зв`язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб`єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання.

Тобто, відповідно до пункту 4.4 Наказу №236, у разі неможливості проведення зустрічної звірки, податковим органом складається акт про неможливість проведення зустрічної звірки за формою визначеною у додатку 3 до Наказу №236.

Причому в додатку №3 до Наказу №236 не передбачено складання висновків щодо господарських операцій, які проводились між суб`єктом господарювання та його контрагентами, та висновків щодо результатів проведених перевірок на предмет оцінки господарських операцій та правомірності формування податкових зобов`язань суб`єктом підприємницької діяльності.

Визначені чинним законодавством заходи, які здійснюються податковим органом з метою проведення зустрічних звірок суб`єктів господарювання, мають на меті лише отримання від таких осіб податкової інформації.

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка чи акт про неможливість проведення зустрічної звірки) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі висновок про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Таким чином, суд вважає, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не можуть бути використані як належний доказ нереальності господарських операцій, якщо інші докази, зокрема первинні документи, підтверджують фактичне здійснення таких операцій.

Крім того, суд не бере до уваги посилання відповідача як обґрунтування своїх висновків на відсутність економічного змісту господарських операцій. Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Надання послуг або постачання товарів, підтверджене належним чином оформленими первинними документами, є господарською діяльністю незалежно від того, чи отримано дохід у конкретному податковому періоді. Податкове законодавство не ставить право на податковий кредит або витрати у залежність від прибутковості операції, а лише від її реальності та документального підтвердження.

Податковий орган не має повноважень оцінювати доцільність або ефективність господарських рішень платника податків, якщо останній діяв у межах закону. Така оцінка виходить за межі компетенції контролюючого органу та не може бути підставою для висновку про фіктивність або нереальність операції.

Таким чином, суд доходить висновку, що посилання відповідача на відсутність економічного змісту операцій не є належною підставою для визнання їх фіктивними, якщо господарські операції підтверджені належними первинними документами, а платник податків діяв добросовісно.

Що стосується аргументів податкового органу в якості критерію нереальності господарських операцій щодо відсутності у контрагентів позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, транспортних засобів та інших основних засобів, то суд такі оцінює критично, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності. Так, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавства не ставить право платника на податковий кредит та на формування витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання своїх договірних обов`язків контрагентом.

Водночас зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що контролюючим органом не здійснювалась належна перевірка первинних бухгалтерських документів контрагентів; не перевірялась наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб`єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання.

Крім того, суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у вищезазначених контрагентів покупців матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Суд також наголошує, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/або трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків чи умови для отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи визнання понесених витрат.

Відповідачем під час розгляду справи не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовують факти здійснення господарських операцій, їх оприбуткування, засвідчені наведеними документами і поясненнями.

Варто відмітити, що висновки про нереальність проведених позивачем господарських операцій з контрагентами покупцями контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу узагальненої податкової інформації, наявної в базі даних ДПС, проте така податкова інформація носить виключно інформативний характер. Посилання ж контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь-які первинні документи платника податків не використовувалися та не аналізувалися, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.

Аналогічний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 05.01.2021 у справі №820/1124/17.

Принагідно суд зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, трудових ресурсів тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 09.02.2018 у справі №804/1940/14 та від 13.01.2021 у справі №810/1811/17.

Крім того, податковим органом не було враховано, що одним з принципів розгляду податкових спорів, згідно зі статтею 4 ПК України є принцип презумпції добросовісності рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Зазначений принцип відображає загальну доктрину негативного доказування, що передбачає: у разі належного виконання платником податків усіх формальних вимог закону (оформлення документів, реєстрація операції, сплата податків), контролюючий орган зобов`язаний довести неправдивість чи фіктивність цих дій - не шляхом припущень, а на підставі достовірних, належних і допустимих доказів.

Цей принцип взаємопов`язаний з положеннями статті 77 КАС України, яка прямо визначає, що у справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на такого суб`єкта. Сумніви щодо допустимості, належності чи достовірності доказів тлумачаться на користь приватної особи.

У рамках зазначеної презумпції та статті 77 КАС України, контролюючий орган має не просто висловити сумнів, а довести, що: надані позивачем документи є недостовірними або не відповідають дійсності; господарська операція була уявною або спрямованою виключно на створення податкової вигоди; платник податків мав обізнаність або був співучасником порушень з боку контрагента.

У контексті спору, що розглядається, контролюючим органом не надано жодного доказу, який би засвідчував недобросовісність дій позивача або неправдивість наданих ним документів. Наведені посилання на нереєстрацію податкових накладних, відсутність трудових ресурсів у контрагента, чи неможливість проведення зустрічної звірки, не мають самостійної доказової сили і не можуть бути використані для спростування презумпції добросовісності.

Також слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 24.04.2018 у справі №813/8500/13-а зазначив, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд вважає також за доцільне зазначити, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (п. 23 рішення ЄСПЛ у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії" (заява №6689/03), п. 38 рішення ЄСПЛ у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02)).

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу №1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону "Про ПДВ" стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

У цьому зв`язку суд доходить висновку, що кожен окремо взятий критерій, наведений контролюючим органом як підстава для висновку про фіктивність господарських операцій, не може вважатися належним і достатнім доказом відсутності фактичного змісту таких операцій. У сукупності ці твердження не спростовують достовірності належно оформлених первинних документів, наданих позивачем, і не містять підтвердження факту отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також приймаючи до уваги умови укладених договорів, суд дійшов висновку про дотримання позивачем податкової дисципліни при формуванні показників діяльності, необхідних для обчислення податку на прибуток за результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Сефт Плюс", ТОВ "Басмер ЛТД", ТОВ "Брокбудкепітал", ТОВ "ПК "Дор", ТОВ "Тесла Буд", ТОВ "СВН-Антарекс", ТОВ "НВП "Елтехкомп", ТОВ "Елтехкомп" НВП", ТОВ "Дісел", ТОВ "Авалон Будінвест".

При цьому, суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем були неправильно сформульовані позовні вимоги у вигляді скасування податкових повідомлень-рішень замість визнання їх протиправним та скасування.

Так, згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Частиною другою статті 245 КАС України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки податкове повідомлення-рішення стосується прав конкретного платника податків, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування.

При цьому, неправильне словесне вираження позивачем способу захисту порушеного права не є підставою для відмови в його захисті, оскільки правомірність вимог позивача підтверджується матеріалами справи, а відповідно до частини першої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З урахуванням цього, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.05.2015 № 0001532202, від 28.08.2015 № 0002412202.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не надав обґрунтованих доводів для його прийняття відповідно до норм чинного законодавства.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 14.08.2015 №224. Доказів понесення інших витрат суду не надано.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у місті Києві становить 487,20 грн.

Керуючись статтями 242-246, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.05.2015 № 0001532202, від 28.08.2015 № 0002412202.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоінвестмонтаж" (ідентифікаційний код 33298282) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код ВП 44116011) судовий збір у сумі 487,20 грн (чотириста вісімдесят сім грн 20 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.