Ухвала від 08.10.2025 по справі 911/3730/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" жовтня 2025 р. Справа № 911/3730/16 (911/197/21)

Господарський суд Київської області в особі судді Лопатіна А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами у справі

за позовомЛіквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемлайн" арбітражного керуючого Ігнатченка Юрія Васильовича

до ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"

провитребування майна з чужого незаконного володіння

за участю секретаря судового засідання Єрьоміч О.А.

за участю представників згідно з протоколом судового засідання.

Обставини справи:

Рішенням господарського суду Київської області від 18.06.2021 р. у справі № 911/3730/16 (911/197/21) позовні вимоги Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемлайн" арбітражного керуючого Ігнатченка Юрія Васильовича задоволено, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемлайн" бетонозмішувальний завод O.Cuoghi тип WET RAPID 4/160 СВ 4500/3000 (скрипова версія) по виготовленню 120 куб.м./год вологого бетону шляхом зобов`язання ОСОБА_1 передати Товариству з обмеженою відповідальністю "Цемлайн" бетонозмішувальний завод O.Cuoghi тип WET RAPID 4/160 СВ 4500/3000 (скрипова версія), який знаходиться за адресою: Київська область, Обухівський район, місто Українка, вулиця Промислова, будинок 41-Б, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемлайн" арбітражного керуючого Ігнатченка Юрія Васильовича 4 540 грн. 00 коп. судового збору (суддя Лутак Т.В.).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 р. рішення господарського суду Київської області від 18.06.2021 р. у справі № 911/3730/16 (911/197/21) скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в позові ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемлайн" арбітражного керуючого Ігнатченка Юрія Васильовича.

Постановою Верховного Суду від 20.06.2023 р. постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 р. у справі № 911/3730/16 (911/197/21) скасовано, а рішення господарського суду Київської області від 18.06.2021 р. у справі № 911/3730/16 (911/197/21) залишено в силі.

25.07.2025 р. через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду від 18.06.2021 р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2025 р. суддю Лопатіна А.В. визначено для розгляду заяви у справі № 911/3730/16 (911/197/21).

Ухвалою господарського суду від 29.07.2025 р. відкрито провадження про перегляд рішення господарського суду Київської області від 18.06.2021 р. у справі № 911/3730/16 (911/197/21) за нововиявленими обставинами, судове засідання призначено на 14.08.2025 р.

13.08.2025 р. через канцелярію суду ОСОБА_2 подано заяву про долучення документів до матеріалів справи.

14.08.2025 р. через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові письмові пояснення та клопотання про залишення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду без розгляду (в прохальній частині без руху) у зв`язку з, на його думку, недотриманням процесуальних вимог при її оформленні. Однак зазначене клопотання судом відхилено як таке, що не містить належних та обґрунтованих підстав. Суд вважає, що наведені доводи мають виключно формальний характер і не можуть бути підставою для позбавлення сторони права на розгляд поданої заяви.

Ухвалою господарського суду від 14.08.2025 р. витребувано у судді господарського суду Київської області Лутак Т.В. матеріали справи № 911/3730/16 (911/197/21) за позовом ліквідатора ТОВ "Цемлайн" арбітражного керуючого Ігнатченка Юрія Васильовича до ОСОБА_1 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про витребування майна з чужого незаконного володіння, судове засідання відкладено на 10.09.2025 р.

27.08.2025 р. через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 надійшов попередній розрахунок судових витрат відповідача.

09.09.2025 р. через систему "Електронний суд" від ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення у справі, заява про проведення засідання за відсутності учасника у справі та відвід судді Лопатіна А.В. від розгляду справи.

Ухвалою господарського суду від 10.09.2025 р. судове засідання відкладено на 24.09.2025 р.

У судовому засіданні 24.09.2025 р. оголошено перерву до 08.10.2025 р.

30.09.2025 р. через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення.

01.10.2025 р. через систему "Електронний суд" від ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення у справі.

08.10.2025 р. через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

У судовому засіданні 08.10.2025 р. представник позивача та арбітражний керуючий заперечували проти задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Представник заявника у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про відкладення розгляду. Водночас суд вважає, що неявка представника не перешкоджає розгляду заяви по суті, оскільки її розгляд вже неодноразово відкладався, а в матеріалах справи наявні всі необхідні пояснення, заперечення та докази, подані сторонами.

Розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення господарського суду від 18.06.2021 р. за нововиявленими обставинами та подані на неї заперечення, судом встановлено наступне.

Так, в обґрунтування заяви про перегляд рішення господарського суду Київської області від 18.06.2021 р. у справі № 911/3730/16 (911/197/21) за нововиявленими обставинами заявник зазначає, що рішенням суду першої інстанції позовні вимоги ліквідатора ТОВ "Цемлайн", арбітражного керуючого Ігнатченка Юрія Васильовича, були задоволені повністю, та витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ТОВ "Цемлайн" бетонозмішувальний завод O.Cuoghi тип WET RAPID 4/160 СВ 4500/3000 (скрипова версія) по виготовленню 120 куб.м/год вологого бетону, зобов`язавши відповідно Засімчук передати його товариству. Це рішення було залишено в силі постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2023 р. у тій же справі.

При прийнятті рішення суд першої інстанції зазначав: "Документи, які б підтверджували відчуження ТОВ "Цемлайн" (позивач) на користь ТОВ "Цемлайн Плюс" або будь-якої іншої особи бетонозмішувального заводу O.Cuoghi, тип WET RAPID 4/160 СВ 4500/3000 (скрипова версія), відсутні; матеріали справи не містять жодного доказу вибуття заводу з власності ТОВ "Цемлайн" за його волею".

Заявник зазначає, що на момент укладання договору купівлі-продажу між ТОВ "Цемлайн Плюс" та нею (відповідачем), а також під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачу (їй) не було відомо, чи ТОВ "Цемлайн Плюс" є першим власником майна, яке є предметом спору, чи набуло право власності від третіх осіб на підставі господарських або цивільних правочинів. Також відповідачу було невідомо, на підставі яких документів ТОВ "Цемлайн Плюс" здійснювало володіння спірним майном. Лише 15.07.2021 р. відповідач отримав підтвердження законності набуття права власності та володіння ТОВ "Цемлайн Плюс" спірним майном.

Так, на думку заявника, підставою для перегляду рішення господарського суду є встановлення факту законного набуття права власності на бетонозмішувальний завод O.Cuoghi тип WET RAPID 4/160 СВ 4500/3000 (скрипова версія) за ТОВ "Цемлайн Плюс" на підставі договору купівлі-продажу від 07.02.2011 р. та рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації "Союз юридичних компаній України" від 03.06.2011 р. у справі № 3-01/2011.

Заявник вважає цю обставину нововиявленою, оскільки на момент розгляду справи № 911/3730/16 факт набуття ТОВ "Цемлайн Плюс" права власності на майно не був належним чином підтверджений і не міг бути відомий суду, а пізніше спірне майно було продано відповідачу. Правовстановлюючі документи, зокрема рішення третейського суду та підтвердження Верховного Суду від 25.06.2025 р. у справі № 873/223/21 про відмову у скасуванні цього рішення, свідчать, що майно вибуло з власності ТОВ "Цемлайн" добровільно та на законних підставах, а не залишалося у незаконному володінні третіх осіб.

Заявник також зазначає, що врахування цих обставин є істотним для правильного вирішення справи, оскільки вони безпосередньо впливають на оцінку правомірності вибуття майна та дій ліквідатора боржника. Якби суд на момент ухвалення рішення врахував наявність правовстановлюючих документів ТОВ "Цемлайн Плюс", остаточні висновки щодо законності володіння спірним майном та обґрунтованості позовних вимог могли бути іншими.

Таким чином, на думку заявника, встановлення права власності ТОВ "Цемлайн Плюс" на спірне майно, підтверджене рішенням третейського суду та непідтвердженим оскарженням, є нововиявленою обставиною, яка могла суттєво вплинути на результати розгляду справи № 911/3730/16 та дає підстави для перегляду рішення суду першої інстанції на підставі ст. 320 ГПК України.

Арбітражний керуючий Ігнатченко Ю.В., в свою чергу, заперечував проти задоволення заяви про перегляд рішення та зміни його змісту. Він вказав, що ОСОБА_1 (заявник) уже подавала аналогічну заяву 15.08.2023 р. щодо наявності рішення Постійно діючого третейського суду від 03.06.2011 р. у справі № 3-01/2011, яка була повернута без розгляду через пропуск строку та відсутність поважних причин. Постановою Касаційного господарського суду від 28.05.2024 р. ухвала апеляційного суду залишена в силі, що свідчить, що ці обставини вже були відомі та розглянуті.

Крім того, арбітражний керуючий вважає, що ОСОБА_1 перекручує зміст постанови Касаційного господарського суду від 25.06.2025 р., стверджуючи, що нібито підтверджено відсутність підробки рішення третейського суду. Насправді суди встановили, що вимоги про скасування рішення третейського суду не є законним способом захисту прав, відсутні підстави визнавати його законним, а спроба скасування означала б легітимізацію рішення, яке могло бути підроблене. Експертним висновком № 1165/11/2024 від 12.11.2024 р. встановлено, що рішення третейського суду виготовлено у 2020-2021 роках. Відтак, суди відмовили у задоволенні заяви про скасування рішення, оскільки така дія не могла вплинути на правомірність вибуття майна.

Таким чином, на думку арбітражного керуючого, повторне посилання заявника на ці обставини не може слугувати підставою для перегляду рішення суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, тому вказана заява підлягає залишенню без задоволення.

У подальшому сторонами були подані додаткові письмові пояснення. Арбітражний керуючий, посилаючись на усталену судову практику, зазначив, що Верховний Суд у постанові від 05.08.2025 р. у справі № 560/9501/24 підкреслив: перегляд рішення за нововиявленими обставинами можливий лише за наявності істотного факту, який був невідомий сторонам і суду на момент розгляду справи. Нові докази самі по собі не є підставою для перегляду, а судові рішення, що містять юридичну оцінку вже відомих обставин, не можуть вважатися нововиявленими. Верховний Суд також зазначив, що тлумачення аналогічних норм у різних кодексах може застосовуватися для роз`яснення відповідних положень, якщо це не суперечить принципам судочинства. З цього випливає, що судові рішення у справах не є нововиявленими обставинами і не можуть слугувати підставою для перегляду рішення за статтею 320 ГПК України.

Натомість заявник у своїх поясненнях наголосила, що не посилається на судове рішення (зокрема, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2025 р. у справі № 873/223/21) як на нововиявлену обставину. Нововиявленою обставиною, на думку заявника, є встановлення факту наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕМЛАЙН ПЛЮС" правовстановлюючих документів - рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Союз юридичних компаній України" від 03.06.2011 р. у справі № 3-01/2011, яким за товариством визнано право власності на бетонозмішувальний завод O.Cuoghi тип WET RAPID 4/160 CB 4500/3000 (скіпова версія) продуктивністю 120 куб.м вологого бетону за годину.

На переконання заявника, саме факт наявності зазначених правовстановлюючих документів підтверджує вибуття спірного майна з власності ТОВ "ЦЕМЛАЙН" за його волею, що має істотне значення для правильного вирішення справи № 911/3730/16 (911/197/21) та могло б вплинути на висновки суду першої інстанції. При цьому заявник вкотре підкреслює, що рішення третейського суду набуло статусу правовстановлюючого документа внаслідок відмови компетентних господарських судів у його скасуванні, що підтверджується постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2025 р. у справі № 873/223/21.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд дійшов до висновку про те, що вказані у заяві про перегляд рішення господарського суду Київської області від 18.06.2021 р. у справі № 911/3730/16 (911/197/21) обставини не є нововиявленими в розумінні статті 320 ГПК України та відповідна заява підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Так, порядок звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначено Розділом IV Глави 3 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

За приписами частини другої статті 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відповідно до частини першої ст. 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано:

1) з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення;

2) з підстави, визначеної пунктом 2 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли вирок (ухвала) у кримінальному провадженні набрав (набрала) законної сили;

3) з підстави, визначеної пунктом 3 частини другої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду;

4) з підстави, визначеної пунктом 1 частини третьої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України;

5) з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 320 цього Кодексу, - особою, стосовно якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, не пізніше тридцяти днів з дня, коли така особа дізналася або могла дізнатися про набуття цим рішенням статусу остаточного;

6) з підстави, визначеної пунктом 3 частини третьої статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли вирок у кримінальному провадженні набрав законної сили.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері господарського судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами також є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 р. у справі № 19/028-10/13).

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою стадією судового процесу (факультативна стадія), під час якої суд, що ухвалив судове рішення, після набрання ним законної сили переглядає його з ініціативи осіб, які брали участь у справі, або осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки у зв`язку з виявленням істотних обставин, що існували, але не були їм відомі на час вирішення справи.

Інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами вже по своїй природі передбачає конфлікт між принципом "правової визначеності" та "правом на справедливий суд", але останній (з урахуванням того ж принципу "правової визначеності", в аспекті чіткості судового процесу та винятковості переліку і вимог до обставин, що можуть виступати як нововиявлені) має пріоритет.

Законодавство, в тому числі і ГПК, не містить визначення поняття "нововиявлені обставини", проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи які передбачені нормами права і тягнуть виникнення, зміну або припинення правовідносин; які мають істотне значення для вирішення справи по суті; існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам господарського процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2021 р. у справі № 901/424/18, від 27.05.2020 р. у справі № 802/2196/17-а, від 30.08.2022 р. у справі № 904/5417/18.

Сталість такого підходу Верховного Суду також підтверджується послідовно викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.05.2020 р. у справі № 802/2196/17-а, відповідно до якої нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та об`єктивно не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 р. у справі № 127/10129/17, провадження № 14-549зц18).

Тож, нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Водночас нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто такі обставини, вплив яких на суть справи та винесене рішення може потягнути за собою скасування рішення суду та винесення іншого рішення, такі, що ставлять під сумнів або спростовують висновки суду, покладені в основу прийнятого судового рішення.

Саме істотність для справи є однією із визначальних ознак обставин, що можуть бути визнані нововиявленими у справі.

Крім цього, суд зазначає, що законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Відповідно до частини четвертої ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд у постановах послідовно сформулювали правові висновки, що не є нововиявленими обставинами, зокрема:

- нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (пункт 6.38 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 901/819/18 від 14.04.2021 р., а також подібні правові висновки, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 р. у справі № 752/4995/17, постанові Верховного Суду від 12.04.2022 р. у справі № 904/3923/20);

- обставини, які ґрунтуються на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи; крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (пункти 27-28 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22.01.2019 р.);

- викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі; не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 27.08.2019 р. у справі № 920/1077/16, від 15.01.2020 р. у справі № 916/24/17);

- обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими; до того ж не вважається нововиявленими обставини зміна правової позиції суду в інших подібних справах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 р. у справі № 802/2196/17-а);

- ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі; обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 р. у справі № 901/230/20).

Таким чином, перегляд рішення за нововиявленими обставинами є спеціально встановленою процедурою і є можливим лише за умови наявності підстав для такого перегляду, встановлених ГПК України, та за умови дотримання порядку і строку подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, встановлених ГПК України.

Прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина п`ята статті 320 ГПК України).

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, тобто те, по відношенню до чого позивач просить у суду захисту. Разом з тим підстава позову - це ті фактичні обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги. Фактичні обставини, викладені позивачем в позовній заяві, згодом в процесі розгляду справи набувають форму доказів, які можуть оскаржуватися відповідачем. Підставою позову виступають також і правові норми, на які посилається позивач в підтвердження своїх вимог.

Окрім того, під час вирішення питань щодо правової природи юридичних фактів як нововиявлених обставин та їх істотності необхідно керуватися правилами статті 86 ГПК України.

Необхідно розрізняти нововиявлені обставини та нові докази, якими такі обставини можуть підтверджуватися. Нові докази самі по собі не можуть слугувати підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Підставою для такого перегляду є наявність істотної обставини, яка існувала на момент ухвалення рішення, залишалася невідомою сторонам і могла суттєво вплинути на його результат. Якщо ж обставина виникла або змінилася після ухвалення рішення і не пов`язана із заявленими вимогами, вона є новою, але не нововиявленою. Процесуальні недоліки розгляду справи, такі як неповне встановлення фактів, не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть стати підставою для перегляду рішення в апеляційному або касаційному порядку. Таку правову позицію Верховний Суд викладав у постановах від 21.02.2018 р. у справі № 454/3003/14-ц та від 18.12.2019 р. у справі № 904/1775/18.

Відповідно до сформованої судової практики, нововиявленою обставиною визнається лише той факт, який був невідомий сторонам і суду на момент ухвалення рішення, і який при врахуванні міг би змінити результати розгляду справи. Для перегляду судового рішення необхідно підтвердити, що раніше наявні докази не давали можливості встановити цю обставину, а її виявлення є вирішальним для справи. Цю позицію відображено, зокрема, у п. 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти росії" від 18.11.2004 р., а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.03.2020 р. по справі № 921/96/18.

Таким чином, лише факти, що існували на момент ухвалення судового рішення, залишалися невідомими сторонам і могли істотно вплинути на його результати, можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами. Будь-яке повторне подання доказів, що були відомі учасникам або могли бути заявлені під час первісного розгляду, не відповідає критеріям нововиявленості і не може слугувати підставою для перегляду рішення.

Так, заявник, обґрунтовуючи необхідність перегляду рішення господарського суду Київської області від 18.06.2021 р. у справі № 911/3730/16 (911/197/21) за нововиявленими обставинами, посилається на пункт 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до зазначеної норми, підставою для перегляду судового рішення є істотні для справи обставини, які не були встановлені судом і не були та не могли бути відомі особі, що подає заяву, на час розгляду справи.

На думку заявника, нововиявленою обставиною у даній справі є встановлення факту наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕМЛАЙН ПЛЮС" правовстановлюючих документів на бетонозмішувальний завод O. Cuoghi типу WET RAPID 4/160 CB 4500/3000 (скіпова версія). На підтвердження цього заявник посилається на договір купівлі-продажу обладнання № 1/02-11, укладений між ТОВ "ЦЕМЛАЙН" та ТОВ "ЦЕМЛАЙН ПЛЮС", документи, що підтверджують оплату за цим договором, а також на рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Союз юридичних компаній України" від 03.06.2011 р. у справі № 3-01/2011, яким за ТОВ "ЦЕМЛАЙН ПЛЮС" було визнано право власності на зазначене майно. Згодом це майно було відчужене на користь відповідача за договором купівлі-продажу.

Заявник стверджує, що наведені обставини не були відомі ні йому, ні суду під час первісного розгляду справи, а відтак не могли бути враховані. На його переконання, наявність відповідних документів могла вплинути на оцінку судом правомірності вибуття майна та призвести до іншого результату вирішення спору.

Водночас аналіз матеріалів справи свідчить, що під час апеляційного перегляду рішення господарського суду Київської області від 18.06.2021 р. у справі № 911/3730/16 (911/197/21) заявник уже подавав ті самі документи, на які нині посилається як на нововиявлені. Зазначені матеріали були предметом дослідження та оцінки судами апеляційної й касаційної інстанцій під час перевірки законності рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд, визнавши подані документи новими доказами, які не були відомі раніше, скасував рішення місцевого суду та ухвалив нове рішення. Проте Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу, дійшов висновку, що хоча ці документи дійсно є новими доказами, вони могли бути подані ще під час первісного розгляду справи. У зв`язку з цим касаційна інстанція скасувала постанову апеляційного суду та залишила в силі рішення суду першої інстанції, зазначивши, що заявник не навів переконливих пояснень щодо причин неподання таких доказів у встановлений процесуальний строк.

Отже, суди попередніх інстанцій, дослідивши всі надані сторонами матеріали, всебічно перевірили питання наявності у сторін правомочностей на володіння та розпорядження спірним майном і надали належну юридичну оцінку доказам, у тому числі поданим заявником уже на стадії апеляційного та касаційного перегляду. За результатами аналізу суди дійшли висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, залишивши його без змін.

Крім того, суд зазначає, що подальше відчуження ТОВ "ЦЕМЛАЙН ПЛЮС" вказаного бетонозмішувального заводу на користь ОСОБА_1 відповідача у даній справі, з незаконного володіння якої за рішенням суду це майно було витребувано, додатково підтверджує, що обставини, на які зараз посилається заявник, не є новими фактичними даними. Вони стосуються правовідносин, які вже були предметом дослідження та отримали правову оцінку судами різних інстанцій у межах цього спору.

Також рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Союз юридичних компаній України" від 03.06.2011 р. у справі № 3-01/2011, на яке заявник посилається як на підтвердження переходу права власності, не може вважатися належним і допустимим доказом. Як установлено судами під час розгляду пов`язаних справ, законність і дійсність цього рішення оскаржувалася, однак через відсутність матеріалів третейського провадження та оригіналу самого рішення його автентичність підтвердити не вдалося. Відповідно до висновку судової експертизи № 1165/11/2024 від 12.11.2024 р., зазначене рішення виготовлено у період 2020 2021 років, тобто значно пізніше дати, яка в ньому вказана. Отже, надання цьому документу статусу правовстановлюючого є безпідставним, оскільки його дійсність і час виникнення залишаються недоведеними.

З урахуванням положень чинного законодавства та усталеної судової практики, не можуть визнаватися нововиявленими ті обставини, які встановлюються на підставі доказів, що не були своєчасно подані сторонами чи іншими учасниками справи, або які ґрунтуються на переоцінці вже відомих суду доказів, досліджених під час розгляду справи.

Таким чином, наведена заявником обставина не може бути розцінена судом як нововиявлена у розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України, оскільки фактично йдеться не про новий, невідомий суду раніше факт, а про подання додаткового доказу, який міг бути представлений під час первісного розгляду справи, але не був поданий у встановленому процесуальному порядку.

Отже, суд доходить висновку, що обставини, на які посилається заявник, не мають ознак нововиявлених тобто таких, що існували на момент ухвалення рішення, не були і не могли бути відомі заявнику, а їх урахування могло б призвести до іншого вирішення спору. Відтак наведені доводи не можуть бути підставою для перегляду судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до частин першої-третьої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

При цьому, згідно з частиною четвертою статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, interalia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення Європейського суду з прав людини від 09.06.2011 р. у справі "Желтяков проти України", рішення ЄСПЛ у справі "Брумеску проти Румунії" від 28.11.1999 р. , заява № 28342/95).

У світлі наведеного суд зазначає, що заявник фактично ставить під сумнів законність та обґрунтованість рішення суду, яке набрало законної сили (після оскарження його у встановленому законом порядку), намагаючись добитися повторного розгляду справи та ухвалення нового рішення на свою користь, що суперечить положенням глави 3 розділу V Господарського процесуального кодексу України, які визначають порядок перегляду рішень за нововиявленими обставинами та забороняють фактичне "перевідкриття" справи без наявності передбачених законом підстав; наведені заявником доводи при цьому не відповідають фактичним обставинам справи, мають на меті переоцінку вже встановлених судами фактів і свідчать про його недобросовісність та спробу ухилитися від виконання судових рішень у даній справі.

За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

При цьому кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 ГПК України).

Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною першою статті 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктом 1 частини третьої статті 325 ГПК України визначено, що за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Відповідно до частини четвертої ст. 325 ГПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

З урахуванням викладеного, оскільки заявник не надав суду доказів, які підтверджували б наявність нововиявлених обставин у розумінні чинного процесуального законодавства і могли б спростувати факти, покладені в основу рішення у справі № 911/3730/16 (911/197/21), суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення господарського суду Київської області від 18.06.2021 р. за нововиявленими обставинами та про залишення зазначеного рішення в силі.

Керуючись ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. В задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення господарського суду Київської області від 18.06.2021 р. у справі № 911/3730/16 (911/197/21) за нововиявленими обставинами відмовити.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржена у строки та в порядку, визначеному § 1 глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту ухвали 27.10.2025 р.

Суддя А.В. Лопатін