Постанова від 23.10.2025 по справі 638/19206/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 638/19206/24

Номер провадження 22-ц/818/2946/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2025 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,

представників позивача адвокатівВерещака Н.В.,Волкова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2025 року в складі судді Щепіхіної В.В. по справі № 638/19206/24 за позовом Комунального закладу «Харківський фізико-математичний науковий ліцей № 27» Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року Комунальний заклад «Харківський фізико-математичний науковий ліцей № 27» Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 в період з 22 серпня 1997 року по 03 червня 2022 року перебував у трудових відносинах з Комунальним закладом «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» Харківської міської ради Харківської області.

ОСОБА_1 , будучі вчителем математики, в ході виконання своїх посадових обов`язків вчиняв неправомірні дії щодо учня ОСОБА_2 , а саме булінг, що підтверджується рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова і постановою Харківського апеляційного суду по справі № 639/1214/20.

У подальшому рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2023 року та постановою Харківського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року по справі № 638/2377/21 відповідальність за шкоду, спричинену малолітньому ОСОБА_2 неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 своїх професійних обов`язків, покладено на позивача. З Комунального закладу «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» Харківської міської ради стягнуто на користь батьків дитини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди по 15000,00 грн кожному та на користь ОСОБА_2 , 2007 року народження 80000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, всього на суму 110000,00 грн та судовий збір на загальну суму 1705,12 грн.

На виконання вказаних судових рішень Комунальним закладом «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» Харківської міської ради в період з 24 січня 2024 року перераховано ОСОБА_3 , ОСОБА_4 111705,12 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 завдано матеріальну шкоду Комунальному закладу «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» Харківської міської ради у розмірі 111705,12 грн. Позивач набув права регресної вимоги до відповідача, оскільки шкода, завдана винними діями ОСОБА_1 , була відшкодована позивачем в повному обсязі.

Просив стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 111 705,12 грн та судовий збір 3028,00 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2025 року, в якому ухвалою суду від 10 березня 2025 року виправлено описку, позовну заяву Комунального закладу Харківський фізико-математичний науковий ліцей № 27 Харківської міської ради задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу Харківський фізико-математичний науковий ліцей № 27 Харківської міської ради Харківської області грошові кошти у сумі 111705,12 грн (виплачене відшкодування згідно з рішенням Харківського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року та Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2023 року по справі № 638/2377/21), а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем відшкодована шкода, завдана винними діями відповідача, тож він має право на регресну вимогу. Оскільки на момент остаточної виплати позивачем за рішенням суду суми відшкодування моральної шкоди, спричиненої діями працівника, відповідач ОСОБА_1 вже не перебував в трудових відносинах з позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування ст.132 КЗпП України щодо обмеження розміру відповідальності працівника його середнім заробітком.

На вказане судове рішення через систему «Електронний суд» 27 березня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Лагутін І.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду змінити, а саме змінити мотивувальну частину та зменшити суму стягнення з 111705,12 грн до 20212, 91 грн, здійснити перерозподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково поклав на відповідача обов`язок з відшкодування шкоди у повному обсязі, а не у межах його середнього заробітку. Відповідач перебував у трудових відносинах з ліцеєм на момент вчинення дій, з якими позивачем пов`язується його відповідальність. Такі дії, як встановлено судовим рішенням по справі № 638/2377/21, мали місце саме в рамках виконання трудової функції. Отже, на спірні правовідносини поширюється дія норм трудового законодавства в частині відшкодування матеріальної шкоди, зокрема щодо граничного розміру відшкодування, визначеного ст. 132 КЗпП України, в тому числі і після звільнення відповідача з роботи. Застосування до особи положень ст. 130, 132 КЗпП України щодо відшкодування шкоди жодним чином не пов`язується з наявністю трудових правовідносин сторін станом на момент вирішення справи. Місячний середній заробіток відповідача складає 20 212,91 грн, і саме такий розмір відшкодування є граничним у цій справі. Крім того, оскаржуване рішення розглянуто складом суду, який підлягав відводу, оскільки та ж суддя розглядала і справу № 638/2377/21 про відшкодування шкоди, тож попередньо надана нею оцінка обставин справи № 638/2377/21 стала перешкодою для об`єктивного та неупередженого розгляду даної справи.

14 травня 2025 року від представника КЗ «Харківський фізико-математичнийнауковий ліцей№ 27»ХМР адвокатаВерещака Н.В. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. Відзив мотивовано тим, що відповідач завдав родині Арцебашевих моральної шкоди, їх моральні страждання тривали у часі вже після звільнення ОСОБА_1 з ліцею за власним бажанням. Оскільки питання матеріальної відповідальності за моральну шкоду, завдану протиправним діянням, відповідальність за яке визначена КУпАП, в повній мірі не врегульовано КЗпП, застосовується загальна норма ст. 1191 ЦК України, та позивач має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. Найбільш близьким до адміністративно-деліктних правовідносин є кримінальне процесуальне законодавство, а згідно ст. 134 КЗпП працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкода завдана діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку. Незгода з рішенням судді в іншій справі не є підставою для відводу.

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 не з`явився.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 23 жовтня 2025 року надіслані апеляційним судом на ім`я ОСОБА_1 повернута на адресу апеляційного суду з відміткою від 13 травня 2025 року «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с. 157-158). Крім того, про день, час та місце судового засідання він повідомлявся відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с. 132);

представник ОСОБА_1 адвокат Лагутін І.В. отримав в електронному кабінеті 23 квітня 2025 року (а.с. 133).

Заслухавши суддю-доповідача,представниківпозивача адвокатівВерещаку Н.В.та ВолковаІ.М.,які заперечувалипроти апеляційноїскарги справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом директора КЗ «Харківський фізико-математичний науковий ліцей № 27» ХМР № 83 від 22 серпня 1997 року ОСОБА_1 призначено на посаду вчителя математики з 26 серпня 1997 року на підставі поданої ним заяви (а.с. 8).

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 квітня 2020 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 17 червня 2020 року, у справі № 639/1214/20 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-4 КУпАП. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія АПР18 471171 від 20 лютого 2020 року вчитель математики ОСОБА_1 в період часу з травня 2018 року по 25 грудня 2019 року в приміщенні КЗ «Харківський фізико-математичний науковий ліцей № 27» ХМР, за адресою АДРЕСА_1 під час уроків математики систематично вчиняв психологічне насилля відносно учня 7-2 класу даного закладу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим батьки перевели дитину до іншого навчального закладу. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 , як учасник освітнього процесу, вчинив дії, які полягали у психологічному насильстві стосовно неповнолітньої особи, внаслідок чого була заподіяна шкода психічному здоров`ю потерпілого (а.с. 14-18).

Наказом директора КЗ «Харківський фізико-математичний ліцей №27» Харківської міської ради № 43-к від 03 червня 2022 року ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням з посади вчителя математики з 03 червня 2022 року на підставі поданої ним заяви (а.с. 7).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2023 року по справі № 638/2377/21 позовну заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які діють від себе особисто та від імені і в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Комунального закладу «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» Харківської міської ради Харківської області про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та Комунального закладу «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» Харківської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_2 в рахуноквідшкодування моральноїшкоди грошовікошти у розмірі 80000,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 795,76 грн (а.с. 19-24).

27 вересня 2023 року постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2023 року в частині задоволення позову про солідарне стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди скасовано, у задоволенні цих позовних вимог відмовлено. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди скасовано, ці позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального закладу «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» Харківської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди по 15000,00 грн кожному. Перерозподілено судові витрати, стягнуті рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 квітня 2023 року. Стягнуто з Комунального закладу «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» Харківської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви 353,12 грн. Стягнуто з Комунального закладу «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» Харківської міської ради Харківської області на користь ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви 1352,00 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с. 25-32).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 листопада 2023 року розстрочено виконання рішення Харківського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року по цивільній справі № 638/2377/21, а саме встановлено такий графік виконання для Комунального закладу «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» Харківської міської ради Харківської області: до 25 грудня 2023 року - 33 900,00 грн; до 25 січня 2024 року - 33 900,00 грн; до 25 лютого 2024 року - 21 100,00 грн; до 25 березня 2024 року - 21 100,00 грн; до 25 квітня 2024 року - 1 705,12 грн (а.с. 35-37).

З копій платіжних доручень № 14 від 22 січня 2024 року на суму 33900,00 грн, № 15 від 22 січня 2024 року на суму 33900,00 грн, № 169 від 22 лютого 2024 року на суму 21100,00 грн, № 335 від 20 березня 2024 року на суму 21100,00 грн, № 487 від 18 квітня 2024 року на суму 1705,12 грн вбачається, що КЗ «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» Харківської міської ради перерахував ОСОБА_3 111 705,12 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та судових витрат (а.с. 11-13).

09 вересня 2024 року Комунальний заклад «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» Харківської міської ради звернувся до ОСОБА_1 із повідомленням в порядку досудового врегулювання № 01-24/496, в якому просив останнього у добровільному порядку відшкодувати кошти в розмірі 111 705,12 грн протягом 10 днів з моменту отримання повідомлення. Вказане повідомлення було отримано відповідачем особисто 10 вересня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6100408013794, однак вказані кошти в добровільному порядку не сплачені (а.с. 6, 9-10).

З довідок КЗ «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» Харківської міської ради від 11 лютого 2025 року № 01-24/72, від 17 лютого 2025 року № 01-24/75 вбачається, що за квітень-травень 2022 року ОСОБА_5 нараховано заробітну плату у розмірі 40425,82 грн (16844,08 грн за квітень 2022 року та 23581,74 грн за травень 2022 року), середньоденна заробітна плата становить 1092,59 грн (а.с. 80, 86-87).

Факт протиправної поведінки ОСОБА_5 , як учасника освітнього процесу, та вина у заподіянні моральної шкоди родині ОСОБА_6 встановлені судами при розгляді справ № 639/1214/20 та № 638/2377/21, рішення у яких мають преюдиціальне значення для даної справи в силу вимог частин 4-6 статті 82 ЦПК України.

З доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 вбачається, що наявність підстав для відшкодування шкоди він не заперечує, не погоджуючись лише з її розміром, адже шкода завдана ним саме при виконанні трудових обов`язків, отже розмір покладеного на нього відшкодування має обмежуватися його середнім заробітком.

З такими доводами апелянта колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Згідно зістаттею 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частини першоїстатті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначена норма, що регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

При цьому за змістом частини першоїстатті 3 КЗпП Українитрудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.

Згідно зістаттею 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Відповідно достатті 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Згідно роз`яснень, викладених у пункті 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками»за правиламистатті 132 КЗпП Україниза шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов договору.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов`язків, грошові виплати. Згідно зістаттею 130 КЗпП Українине одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов`язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов`язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку він визначається відповідно до затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100Порядку обчислення середньої заробітної плати (зі змінами, внесенимипостановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348, а саме виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передують вирішенню судом справи про відшкодування шкоди, або за фактично відпрацьований час, якщо працівник пропрацював менше двох місяців, а в разі коли працівник останні місяці перед вирішенням справи не працював або справа вирішується після його звільнення - виходячи з виплат за попередні два місяці роботи на даному підприємстві (в установі, організації).

Харківським апеляційним судом під час апеляційного перегляду справи №638/2377/21 встановлено, що оскільки ОСОБА_1 , будучи вчителем математики КЗ «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» Харківської міської ради Харківської області, вчиняв неправомірні дії щодо учня ОСОБА_2 в ході виконання своїх посадових обов`язків, то відповідальність за шкоду, спричинену малолітньому ОСОБА_2 неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 своїх професійних обов`язків необхідно покласти на КЗ «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» Харківської міської ради Харківської області на підставі ст. 1172 ЦК України, згідно якої юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, неправомірні дії ОСОБА_1 , які полягали у психологічному насильстві стосовно неповнолітньої особи, а саме булінгу учня ОСОБА_2 , та призвели до відшкодування моральної шкоди дитині та його батькам, були вчинені ним безпосередньо у ході виконання трудових обов`язків, тому до спірних правовідносин мають бути застосовані норми частини 1статті 132 КЗпП України.

Висновок суду про незастосування вказаної норми з тієї підстави, що на момент остаточної виплати позивачем за рішенням суду суми відшкодування моральної шкоди, спричиненої діями працівника, відповідач ОСОБА_1 вже не перебував в трудових відносинах з позивачем, колегія суддів вважає помилковим, адже на момент завдання шкоди відповідач перебував у трудових відносинах з позивачем, а факт його подальшого звільнення не має правового значення при визначенні розміру відшкодування.

Дії ОСОБА_1 не підпадають під випадки повної матеріальної відповідальності, що передбаченістаттею 134 КЗпП України, а тому відсутні правові підстави для стягнення з нього відшкодування у розмірі, що перевищує його середній заробіток, який згідно наданих позивачем довідок становить 20212,91 грн.

Посилання позивача на те, що питання матеріальної відповідальності за моральну шкоду, завдану протиправним діянням, відповідальність за яке визначена КУпАП, в повній мірі не врегульовано КЗпП, та найбільш близьким до адміністративно-деліктних правовідносин є кримінальне процесуальне законодавство, тому ст. 134 КЗпП підлягає застосуванню до спірних правовідносин за аналогією, колегія суддів вважає безпідставним. Пунктом 3 частини 1 вказаної статті чітко визначено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкода завдана діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних саме у кримінальному порядку, а не діянь, що є адміністративними правопорушеннями, тож підстав для застосування аналогії закону чи аналогії права у даному разі не вбачається.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що на відповідача може бути покладена відповідальність з відшкодування шкоди лише в межах його середньомісячного заробітку, оскільки позивач не надав доказів та не навів обставин, передбаченихстаттею 134 КЗпП України, які б свідчили про наявність підстав для покладення на працівника повної матеріальної відповідальності, отже ОСОБА_5 у порядку регресу має відшкодовувати позивачу шкоду в розмірі свого середнього місячного заробітку, тобто 20212,91 грн.

Такі висновки щодо обмеження розміру відшкодування шкоди сумою середнього заробітку працівника відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 10 жовтня 2018 року у справі № 199/6426/15-ц, провадження № 61-14201св18, від 22 квітня 2020 року у справі № 489/1902/18, провадження № 61-282св19.

У зв`язку з цим оскаржуване рішення суду слід змінити у мотивувальній частині, доповнивши її посиланням на застосування до спірних правовідносин ст. 132 КЗпП, та у частині стягнутої суми, зменшивши її зі 111705,12 грн до 20212,91 грн.

Водночас, доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 щодо того, що справу розглянуто складом суду, який підлягав відводу, колегія суддів відхиляє, адже як вбачається з матеріалів справи, у задоволенні заяви представника відповідача про відвід судді ухвалою суду від 05 листопада 2024 року обґрунтовано відмовлено. Суд дійшов правильного висновку, що незгода з рішенням суду в іншій справі не є підставою для відводу, а сама по собі участь судді Щепіхіної В.В. у розгляді справи № 638/2377/21 про відшкодування моральної шкоди не свідчить про її упередженість чи необ`єктивність під час розгляду даної справи.

Частиною 1 статті 141ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13статті 141 ЦПК України).

При зверненні з позовом до суду КЗ «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» Харківської міської ради сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн (а.с. 38).

Оскільки позов задоволено частково, на 18%, то з відповідача на користь КЗ «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» Харківської міської ради підлягає стягненню судовий збір в розмірі 545,04 грн (3028,00 х 18%).

За подачу апеляційної скарги ОСОБА_5 сплатив судовий збір в розмірі 3633,60 грн (а.с. 122), тож у зв`язку з її задоволенням судовий збір у розмірі 2979,55 грн (3633,60 х 82%) підлягає стягненню з позивача на його користь.

Шляхом взаємозаліку зазначених сум з КЗ «Харківський фізико-математичний ліцей № 27» Харківської міської ради на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2434,51 грн (2979,55 545,04).

Керуючись ст.ст.367,368,369,374,376,381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дзержинськогорайонного судум.Харкова від25лютого 2025року воскаржуваній частині-змінити,виклавши йогомотивувальну частинув редакціїцієї постановита зменшившисуму,що підлягаєстягненню з ОСОБА_1 на користь Комунального закладу «Харківський фізико-математичний науковий ліцей № 27» Харківської міської ради Харківської області з 111705,12 грн до 20212 (двадцять тисяч двісті дванадцять) грн 91 коп.

Здійснити перерозподіл судових витрат.

Стягнути з Комунального закладу «Харківський фізико-математичний науковий ліцей № 27» Харківської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ 21254911, адреса: м. Харків, вул. Мар`їнська, буд. 12/14) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 2434 (дві тисячі чотириста тридцять чотири) грн 51 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 27 жовтня 2025 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді Н.П. Пилипчук

В.Б. Яцина