Постанова від 27.10.2025 по справі 120/16792/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/16792/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух Віталій Михайлович

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

27 жовтня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фермерського господарства "Влад" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фермерського господарства "Влад" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Фермерське господарство "Влад" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просило:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.10.2024 року №0346702403, №0346672406 та №0346622406.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до статті 20, пункту 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.2 статті 77 та пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на третій квартал 2024 року, на підставі наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області від 02.07.2024 року №3394 к, посадовими особами посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку ФГ "Влад" з питань достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.04.2018 року по 31.03.2024 року, дотримання вимог законодавства з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2018 року по 31.03.2024 року.

За результатами проведеної перевірки, ГУ ДПС у Вінницькій області складено акт документальної планової виїзної перевірки податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи №28884/02-32-24-06/20090790 від 14.08.2024 року.

Перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати, встановлено порушення пункту 54.2 статті 54, пункту 57.1 статті 57, підпунктів 168.1.2 та 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.1 "е" статті 176, пункту 176.2 "а" статті 176 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податковим агентом податку на доходи фізичних осіб під час виплати заробітної плати за період з 01.04.2018 року по 31.03.2024 року у загальній сумі 1352529,76 грн., в тому числі по періодах: за 2018 рік несвоєчасно сплачено 151044,88 грн., за 2019 рік несвоєчасно сплачено 269191,20 грн., за 2020 рік несвоєчасно сплачено 316041,25 грн., за 2021 рік несвоєчасно сплачено 393573,52 грн., за 2022 рік несвоєчасно сплачено 222678,91 грн.

Крім того, перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб із орендної плати за земельні частки (паї), встановлено порушення пункту 54.2 статті 54, пункту 57.1 статті 57, підпунктів 168.1.2, 168.1.4 та 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.1 "е" статті 176, пункту 176.2 "а" статті 176 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету податковим агентом податку на доходи фізичних осіб під час виплати орендної плати за земельні частки (паї) та при нарахуванні, але не перерахуванні орендної плати за земельні частки (паї) за період з 01.04.2018 року по 31.03.2024 року у загальній сумі 754953,70 грн., в тому числі по періодах: за 2018 рік несвоєчасно сплачено 300369,94 грн., за 2019 рік несвоєчасно сплачено 152764,45 грн., за 2020 рік несвоєчасно сплачено 153816,80 грн., за 2021 рік несвоєчасно сплачено 148002,51 грн.

Також, перевіркою дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету військового збору із заробітної плати та із орендної плати за земельні частки (паї) встановлено порушення пункту 54.2 статті 54, пункту 57.1 статті 57, підпунктів 168.1.2 та 168.1.4 пункту 168.1 статті 168, пункту 176.1 "е" статті 176, пункту 176.2 "а" статті 176 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору під час виплати заробітної плати та орендної плати за земельні частки (паї) за період з 01.04.2018 року по 31.03.2024 року у загальній сумі 171397,96 грн., в тому числі по періодах: за 2018 рік несвоєчасно сплачено 7801,72 грн., за 2019 рік несвоєчасно сплачено 9063,91 грн., за 2020 рік несвоєчасно сплачено 25821,74 грн., за 2021 рік несвоєчасно сплачено 52246,38 грн., за 2022 рік несвоєчасно сплачено 51631,51 грн., за 2023 рік несвоєчасно сплачено 24832,70 грн.

09.10.2024 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення №0346702403, №0346672406 та №0346622406.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом пп. 14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі ПК України) податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

П. 51.1 ст. 51 ПК України визначено, що платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску.

За приписами підпункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначено нормами статті 168 ПК.

Підпунктами 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 168.1.5. пункту 168.1 статті 168 ПК якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду, тобто не пізніше 30 календарних днів наступних за місяцем нарахування доходу.

Якщо оподатковуваний дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання) (підпункт 168.1.4. пункту 168.1 статті 168 ПК).

У пункті 171.1 статті 171 ПК закріплено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок (абзац «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України).

Отже податковий агент зобов`язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Поряд з цим, пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпунктів 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

З матеріалів справи з`ясовано, що відповідачем за результатами перевірки складено акт №28884/02-32-24-06/20090790 від 14.08.2024 року, у висновках якого зазначено про порушення позивачем вимог пункту 54.2 статті 54, пункту 57.1 статті 57, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1, підпункту "е" пункту 176.1 та підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне перерахування до бюджету:

- податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати на суму 1352529,76 грн.;

- податку на доходи фізичних осіб з орендної плати за земельні частки (паї) на суму 754953,70 грн.;

- військового збору із заробітної плати та орендної плати на суму 171397,96 грн.

Поряд з цим, апелянт посилається на приписи підпункту 52.1 пункту 52 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України наголошує, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. Тому позивач наполягає на протиправному застосуванні до нього пені за період з 01.04.2018 по 31.03.2024.

Надаючи правову оцінку вказаним доводам, колегія суддів вказує на наступне.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 533-IX (далі - Закон № 533-IX).

У зв`язку із набранням чинності Законом № 533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX та Законом України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)") підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 52-1 такого змісту:

"За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

- порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

- відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

- порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчиненні відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі за порушення граничних термінів сплати податків та зборів у відповідний період.

Карантин був встановлений Кабінетом Міністрів України 12 березня 2020 року на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211.

Постановою від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Однак, до завершення карантину Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада України прийняла Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану" від 03 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 07 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Законом України від 12.05.2022 р. №2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" (далі Закон №2260-ІХ), який набрав чинності 27.05.2022 р., внесено зміни до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 р. № 2102-IX, встановлено особливості для справляння податків і зборів.

Відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України встановлено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо, зокрема, дотримання термінів сплати податків та зборів, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

29.07.2022 р. наказом Міністерства фінансів України №225 затверджено Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - Порядок №225).

Згідно пункту 3 розділу ІІ Порядку №225 у разі неможливості виконання платником податків податкового обов`язку, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу, платник податків подає не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості разом з вичерпним переліком документів (копій документів), інформації, які передбачені Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - юридичної особи, у тому числі щодо своєї філії, представництва, відокремленого чи іншого структурного підрозділу своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 р. №225 або Переліком документів, що підтверджують неможливість платника податків - фізичної особи, зокрема самозайнятої особи, своєчасно виконати свій податковий обов`язок, у тому числі обов`язок податкового агента затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 №225 (Переліки документів) до контролюючого органу в порядку, передбаченому пунктом 8 цього розділу.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №225 визначено, що контролюючий орган встановлює причинно-наслідковий зв`язок між обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), що сталися в результаті збройної агресії російської федерації, безпосереднім впливом таких обставин саме на такого платника та можливістю виконання ним податкового обов`язку станом на дату, на яку припадає граничний термін виконання такого обов`язку, та керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку (Рішення) за формою, що додається.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що платник податків звільняється від відповідальності щодо порушення строків, в тому числі зі сплати, зокрема, і ПДФО і військового збору, тільки у разі прийняття контролюючим органом рішення щодо неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач із відповідною заявою до контролюючого органу не звертався, а рішення органами ДПС з цього приводу не приймалося.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено факту неможливості своєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору у спірний період, а тому його віднесено до категорії платників податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, і, відповідно, він підлягає притягненню до фінансової відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань.

При цьому, судом першої інстанції обгрунтовано звернуто увагу, що до позивача, окрім іншого, застосовувались штрафні (фінансові) санкції та пеня починаючи з 01.04.2018 року, тобто до встановлення карантину введення воєнного стану в Україні.

В той же час, як зазначено самим же позивачем в апеляційній скарзі, за період з 01.03.2020 по 11.04.2022, податковим органом пеня не нараховувалась.

З матеріалів справи, окрім іншого встановлено, що за порушення несвоєчасної сплати військового збору, податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати та податку на доходи фізичних осіб із орендної плати за січень - травень 2022 року штрафні санкції та пеня застосовувались до платника починаючи з 01 січня 2023 року, оскільки платник не сплатив такий податок та збір до 31 грудня 2022 року.

Щодо не застосування судом першої інстанції положення підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, колегія суддів вказує на таке.

01.08.2023 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" № 3219-IX, яким зокрема п.69 підрозділу 10 розділу ХХ доповнено пп.69.37 наступного змісту:

"Тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ХІ, у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення- рішення, суми податкового зобов`язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов`язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується".

Аналіз положення підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України свідчить, що дана норма застосовується виключно у випадку, коли за результатами податкової перевірки, проведеної після 1 серпня 2023 року в період дії воєнного стану, контролюючим органом у податковому повідомленні- рішенні визначено суму основного податкового зобов`язання (без штрафних санкцій), яку платник сплатив упродовж 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання такого рішення.

У такому разі штрафні санкції вважаються скасованими, а пеня не нараховується.

Однак, у спірних податкових повідомленнях-рішеннях сума основного податкового зобов`язання не визначалась, натомість були застосовані лише штрафні санкції та нарахована пеня.

Відтак, положення підпункту 69.37 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України у даному випадку не підлягають застосуванню.

Отже, враховуючи сукупність встановлених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про правомірність висновків акта перевірки, на підставі яких контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Фермерського господарства "Влад" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С. Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.