Полтавський апеляційний суд
Новинка
Отримуйте стислий та зрозумілий зміст судового рішення. Це заощадить ваш час та зусилля.
РеєстраціяПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 541/4685/24 Номер провадження 22-ц/814/2626/25Головуючий у 1-й інстанції Вірченко О. М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Одринської Т.В.,
суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.
за участю секретаря Сальної Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного некомерційного підприємства «Миргородський санаторій «Слава» про визнання протиправним та скасування попередження
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 березня 2025 року,
В С Т А Н О В И В :
У грудні 2024 року позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати попередження ДНП «Миргородський санаторій «Слава» від 06 листопада 2024 року № 01/748.
Позов мотивовано тим, що він є внутрішньо переміщеною особою з інвалідністю 3 групи, ліквідатором аварії на ЧАЕС та отримувачем соціальних послуг відповідно до договору про надання соціальних послуг № 388 від 01 липня 2024 року, укладеного з відповідачем.
16 жовтня 2024 року відповідачем були затверджені Правила проживання внутрішньо переміщених осіб у місцях тимчасового проживання, якими, в тому числі, визначено порядок контролю за дотриманням вказаних Правил. П. 6 Правил передбачено, що про факт порушення мешканцями місця тимчасового проживання цих Правил, завідувачем відділення складається акт про порушення умов Правил та договору, який надається на підпис особі, що здійснила порушення. Відповідно до п. 7 Правил на підставі акту про порушення особі на підпис видається письмове попередження для ознайомлення та усунення порушень, яке у разі незгоди з ним може бути оскаржене в судовому порядку.
06 листопада 2024 року відповідачем ОСОБА_1 було винесено попередження, яке позивач вважає протиправним, оскількиДНП«Миргородський санаторій «Слава» були проігноровані умови п.п. 6, 7 Правил, акти про порушення не складались і не надавались позивачу на підпис.
Вважає, що порушення, зазначені в оскаржуваному попередженні, є надуманими. Зауваження з боку відповідача ОСОБА_1 вважає безпідставними, а попередження незаконним і особистою помстою директора ОСОБА_2 за його громадську позицію, за допомогу мешканцям санаторію в судових засіданнях в якості свідка.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено порушень з боку відповідача будь-яких його особистих прав, оскільки винесене йому попередження носить інформативний характер.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційну скаргу обгрунтовував тим, що відповідачем були проігноровані та не виконані умови п.6 та п.7 Правила проживання внутрішньо переміщених осіб у місцях тимчасового проживання, оскільки ним протиправно винесено попередження.
Від Державного некомерційного підприємства «Миргородський санаторій «Слава» надійшов відзив, у якому просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
В обгрунтування відзиву вказано, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятним з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що довідкою від 20 жовтня 2022 року № 1632-7001581167 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17, 21 том 1).
На підставі заяв ОСОБА_1 про надання соціальних послуг, адресованих управлінню соціального захисту населення Миргородської міської ради, від 10 квітня 2023 року № 214/02-22, від 29 грудня 2023 року № 1438/02-22, від 28 червня 2024 року № 588/02-22 (а.с. 21, 25, 27 том 2), рішень управління соціального захисну населення Миргородської міської ради про надання/відмову в наданні соціальних послуг від 06 липня 2023 року № 214/02-22/20р, від 29 грудня 2023 року № 1437/02-22/316р, від 28 червня 2024 року № 588/02-22/383 (а.с. 92, 119, 137 том 1) між Спеціалізованим Миргородським санаторієм «Слава» у особі директора Поцяпуна В.М. та ОСОБА_1 укладено договори про надання соціальних послуг від 12 липня 2023 року № 1, від 01 січня 2024 року № 1, від 01 липня 2024 року № 388 (а.с. 12, 93, 120 том 1).
Наказами СМС «Слава» від 11 липня 2023 року № 72, ДНП «Миргородський санаторій «Слава» від 29 січня 2024 року № 18, від 16 жовтня 2024 року № 45 затверджені Правила внутрішнього розпорядку для отримувачів соціальних послуг санаторію, які визначають порядок проживання внутрішньо приміщених осіб у приміщеннях тимчасового проживання (а.с.18-19, 67-70, 71-74, 75-77 том 1).
Відповідно до п. 6 Правил внутрішнього розпорядку для отримувачів соціальних послуг санаторію, які визначають порядок проживання внутрішньо приміщених осіб у приміщеннях тимчасового проживання від 16 жовтня 2024 року № 45 про факт порушення мешканцями місця тимчасового проживання цих Правил завідувачем відділення підтриманого проживання та соціальної адаптації або завідувачем надання притулку та соціальної адаптації місця тимчасового проживання складається акт про порушення умов цих Правил та договору, який надається на підпис особі, що здійснила порушення. У разі відмови від підпису акт підписується заступником директора з організації надання соціальних послуг або завідувачем відділення підтриманого проживання та соціальної адаптації або завідувачем надання притулку та соціальної адаптації місця тимчасового проживання та двома свідками. Особа, що здійснила порушення, або її уповноважена особа має право обґрунтувати свою відмову в підписанні акта.
П. 7 вказаних Правил визначено, що на підставі акта про порушення умов цих Правил та договору особі під підпис видається письмове попередження для ознайомлення та усунення порушень. У разі відмови особи, якій надано попередження, поставити підпис про ознайомлення із змістом такого попередження факт ознайомлення та вручення письмового попередження складається акт у присутності двох свідків. У разі незгоди особи із таким попередженням вона може подати скаргу в установленому законодавством порядку або оскаржити його до суду.
12 липня 2023 року ОСОБА_1 пройшов первинний інструктаж для отримувачів соціальних послуг відділення надання притулку та соціальної адаптації, про що свідчить його підпис в журналі проведення інструктажів для отримувачів соціальних послуг відділення надання притулку та соціальної адаптації (а.с. 80-84 том 1).
В доповідних записках від 18 жовтня 2024 року № 406, від 21 жовтня 2024 року № 413/1, 23 жовтня 2024 року № 427, від 24 жовтня 2024 року № 432, від 24 жовтня 2024 року № 434, 435, від 25 жовтня 2024 року № 437 зазначено про небажання сім`ї ОСОБА_3 переселитися в іншу кімнату (а.с. 151, 153, 155, 157, 159 том 1).
25 жовтня 2024 року відповідачем було складено акт фіксації відмови від переселення № 440, в якому зазначено про відмову ОСОБА_1 переселитися в кімнату № НОМЕР_1 , яка знаходиться в корпусі № НОМЕР_2 (а.с. 162 том 1).
Крім зазначеного, факти порушення ОСОБА_1 правил проживання внутрішньо приміщених осіб у приміщеннях тимчасового проживання зафіксовано іншими доповідними записками (а.с. 158, 160-161, 163-168, 170-179, 185).
06 листопада 2024 року в.о. завідувача відділенням надання притулку та соціальної адаптації Гриненко А.Ю. у присутності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 складено акт про відмову ознайомлення з Правилами проживання від 06 листопада 2024 року № 472, а саме ОСОБА_1 при вручені та ознайомленні з Правилами проживання ВПО у місцях тимчасового проживання у другому екземплярі, який додається до особової справи, відмовився від підпису (а.с. 180 том 1).
06 листопада 2024 року адміністрацією ДНП «Миргородський санаторій «Слава» відповідно до договору про надання соціальних послуг від 01 липня 2024 року № 388, Правил внутрішнього розпорядку для отримувачів соціальних послуг, затверджених наказом по підприємству від 29 січня 2024 № 18, Правил проживання внутрішньо переміщених осіб у місцях тимчасового проживання, затверджених наказом по підприємству від 16 жовтня 2024 року № 45, керуючись вимогами нормативних актів, що регулюють надання соціальних послуг для внутрішньо переміщених осіб та з метою впливу на дотримання порядку, дисципліни та законності в закладі, ОСОБА_1 винесено попередження як отримувачу соціальних послуг (а.с. 20 том 1).
В цей же день в.о. завідувача відділення надання притулку та соціальної адаптації ОСОБА_7 у присутності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 складено акт про відмову ознайомлення з правилами проживання № 473, а саме ОСОБА_1 при вручені попередження у другому екземплярі, який додається до особової справи, від проставлення підпису відмовився (а.с. 183).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не довів факту порушень з боку відповідача будь-яких його особистих прав, оскільки винесене йому попередження носить інформативний характер.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).
У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Тлумачення наведених норм процесуального права, а також норм ст.ст. 4, 15, 16 ЦК України дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь-яке право особи, а саме порушене.
Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (п. 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Так, позивачем оскаржується попередження №01/748 від 06 листопада 2024 року. Апеляційний суд зазначає, що вказане попередження носить інформативний характер, в якому адміністрацією ДНП «Миргородський санаторій «Слава» лише констатовано факт допущення позивачем певних порушень Правил внутрішнього розпорядку для отримувачів соціальних послуг, тому оскарження лише факту складення такого попередження не є належним способом захисту прав.
На підставі викладеного, колегія доходить висновку, що доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду не впливають, оскільки місцевий суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.
З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги, є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи позивача, при цьому враховуючи, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 383,апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 23 жовтня 2025 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді В.П. Пікуль
О.О. Панченко
| Суд | Полтавський апеляційний суд |
| Дата ухвалення рішення | 16.10.2025 |
| Оприлюднено | 30.10.2025 |
| Номер документу | 131342315 |
| Судочинство | Цивільне |
| Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них надання послуг |
Цивільне
Полтавський апеляційний суд
Одринська Т. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні