Постанова

від 22.01.2008 по справі 12/411/07

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/411/07

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" січня 2008 р. Справа № 12/411/07

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:  Шевченко В.В.

суддів: Бєляновського В.В., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Волощук О. О.

за участю представників сторін:

від позивача: Чубар С.С., Сущенко Н.В. –за дорученням    

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтекс”, м. Вознесенськ, Миколаївської області

на рішення господарського суду  Миколаївської області

від  26 листопада 2007 року                    

у справі № 12/411/07                                                                                                                                                                                                                                                                                    

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Агросфера”, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтекс”, м. Вознесенськ, Миколаївської області

про стягнення грошових коштів

                                                           В С Т А Н О В И Л А:

   24.07.2007 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Агросфера” (далі позивач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтекс” (далі відповідач) про стягнення 947 291 грн. 91 коп. грошових коштів.

   Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним договором купівлі-продажу № 100-ДЧ від 27.02.2006 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, а саме засобів захисту рослин, внаслідок чого має перед позивачем заборгованість станом на 19.07.2007 р. в сумі 676 040 грн. 58 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а ще й пеню за 236 днів за прострочку розрахунку в сумі 101 260 грн. 47 коп. та 169 990 грн. 86 коп. відсотків по товарному кредиту за цей же період, а також відшкодувати понесені судові витрати по справі: 9472 грн. 92 коп. –на сплату держмита та 118 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Заявою від 13.11.2007 р. позивач збільшив розмір заявлених позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 676 032 грн. 32 коп. боргу, пеню за прострочку розрахунку станом на 01.11.2007 р. в сумі 115 616 грн. та 228 985 грн. 59 коп. відсотків по товарному кредиту, а також понесені судові витрати по справі: 10 206 грн. 34 коп. –на сплату держмита та 118 грн. –витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

   У відзиві на позов відповідач позовні вимоги вважав необґрунтованими та безпідставними, оскільки позивач не виконав належним чином свої обов'язки за договором щодо передачі відповідачеві права власності на товар.

   Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.11.2007 р. (суддя Семенчук Н. О.) позов задоволений частково та з відповідача на користь позивача стягнуто: 676 032 грн. 32 коп. –боргу, 57 808 грн. –пені, 228 985 грн. 59 коп. –відсотків по товарному кредиту, а також 10 206 грн. 34 коп. понесених витрат на сплату держмита та 118 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

   Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним договором купівлі-продажу № 100-ДЧ від 27.02.2006 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, а саме засобів захисту рослин, внаслідок чого має перед позивачем заборгованість в сумі 676 032 грн. 32 коп., а тому повинний сплатити позивачеві зазначену суму боргу.

  Оскільки, п. 7.3 договору встановлено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом у відповідності з п. 4.1 договору, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 25 % річних, то з відповідача на корить позивача підлягають стягненню відсотки за користування товарним кредитом станом на 01.11.2007 р.  в сумі 228 985 грн. 59 коп.

   Згідно п. 7.2 договору відповідач за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання повинний сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, включаючи суму відсотків по товарному кредиту, за кожний день прострочення оплати, у зв'язку з чим розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 115 616 грн.

   Але, враховуючи, що відповідачем сплачена більша частина суми за отриманий товар, та що кількість днів прострочення оплати за отриманий товар є незначною та враховуючи відсутність настання значних негативних наслідків для позивача викликаних несвоєчасною сплатою відповідачем коштів за отриманий товар, місцевий суд, відповідно до вимог ст. 83 ГПК України, зменшив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 57 808 грн.

   Понесені позивачем судові витрати по справі судом першої інстанції повністю покладені на відповідача.

   В апеляційній скарзі відповідач просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно прийнято без достатніх на це підстав, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з  порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволені позовних вимог позивача.

   Про день, час і місце розгляду справи відповідач був належним чином повідомлений, але його представник в судове засідання не з'явився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

   У поданому відзиві позивач апеляційну скаргу вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. В судовому засіданні представники позивача просили рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

   Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

   Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 27.02.2006 р. між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 110-ДЧ за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачеві заходи захисту рослин, а останній прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов укладеного договору.

   Згідно п. 4.1 договору покупець повинен до моменту поставки товару перерахувати на поточний рахунок продавця попередню оплату у розмірі 30 % вартості партії товару, що поставляється. На залишок (70 %) заборгованості продавець надає покупцю товарний кредит на наступних умовах:

- товарний кредит на загальну сукупну суму 750 000 грн., що еквівалентно 148 514,85 доларів США надається на умовах сплати 0,01 % річних за користування товарним кредитом. Нарахування відсотків здійснюється на фактичну суму заборгованості, у день остаточного погашення основного боргу. Строк кредиту –90 (календарних) днів з моменту поставки партії Товару. Датою поставки вважається дата, вказана у накладній на передачу товару;

- товарний кредит на загальну сукупну суму 510 000 грн., що еквівалентно 100 990,09 доларів США надається на умовах сплати 16 % річних за користування товарним кредитом. Нарахування відсотків здійснюється на фактичну суму заборгованості, у день остаточного погашення основного боргу. Строк кредиту –90 (календарних) днів з моменту поставки партії Товару. Датою поставки вважається дата, вказана у накладній на передачу товару.

   Відповідно до п. 5.1 договору покупець одержує товар після підписання з продавцем цього Договору. При цьому, право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару і супровідних документів та підписання накладних на передачу товару.

   У пункті 5.4 договору сторонами погоджено, що прийом товару по кількості і якості проводиться покупцем у момент одержання його від продавця. Покупець зобов'язаний перевірити комплектацію, цілісність тари, пломб на ній (якщо вони присутні), а також відсутність ознак ушкодження і псування товару й у випадках їхнього виявлення негайно, до закінчення прийому, письмово заявити про це продавцю. При відсутності такої заяви товар вважається прийнятим покупцем.

   Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору позивач передав, а відповідач, на підставі належним чином оформлених довіреностей та за видатковими накладними отримав, без будь-яких зауважень щодо кількості та їх якості, засоби захисту рослин на загальну суму 2 344 043 грн. 80 коп.    

   Згідно п. 4.3 договору відповідач зобов'язався повністю розрахуватися за отриманий товар у термін до 25.11.2006 р.

   Але, свої зобов'язання за укладеним договором відповідач виконав не своєчасно та не в повному обсязі, сплативши позивачеві лише 1 668 003 грн. 22 коп., а саме: 08.02.2006 р. –57 грн. 16 коп., 22.02.06 р. – 678 грн. 72 коп., 24.02.06 р. –1357 грн. 44 коп., 21.04.06 р. –30000 грн., 05.05.06 р. –71954 грн. 97 коп., 18.05.06 р. –38304 грн. 71 коп., 10.07.06 р. –9380 грн. 88 коп., 09.08.06 р. –30661 грн. 86 коп., 06.09.06 р. –50000 грн., 08.09.06 р. – 30000 грн., 13.09.06 р. –40000 грн., 15.09.06 р. –30000 грн., 18.09.06 р. –30000 грн., 20.09.06 р. –70000 грн., 26.09.06 р. –31000 грн., 10.10.06 р. –65000 грн., 13.10.06 р. –68296 грн. 20 коп., 23.10.06 р. –66500 грн., 30.10.06 р. –44000 грн., 10.11.06 р. –150000 грн., 16.11.06 р. –58000 грн., 21.11.06 р. –24000 грн., 24.11.06 р. –70000 грн., 04.12.06 р. –80000 грн., 11.12.06 р. –100000 грн., 12.12.06 р. –73000 грн., 29.12.06 р. –15000 грн., 07.03.07 р. –25000 грн., 14.03.07 р. – 85811 грн. 28 коп., 18.04.07 р. –200000 грн., 31.05.07 р. –9000 грн., 01.06.07 р. –5000 грн., 05.06.07 р. –30000 грн., 12.06.07 р. –30000 грн., 27.06.07 р. –6000 грн.

   Крім того, 15.06.2006 р. відповідач повернув позивачеві раніше отримані за цим договором засоби захисту рослин на суму 5900 грн. 80 коп.

   Решта отриманого товару на суму 676 032 грн. 32 коп. відповідачем не оплачена до сьогоднішнього часу.

   Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

   Оскільки, відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним договором купівлі-продажу № 100-ДЧ від 27.02.2006 р. щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару, то суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 676 032 грн. 32 коп. боргу.

   Ретельно дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції підставне не прийняв до уваги ствердження відповідача про те, що позивач не передав відповідачеві право власності на отриманий товар, оскільки відповідно до вимог ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо, інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

   Пунктом 5.1 укладеного договору сторонами передбачено, що право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару і супровідних документів та підписання накладних на передачу товару.

   Матеріали справи, а саме видаткові документи (накладні на передачу товару, довіреності, товарно-транспортні накладні) однозначно свідчать про те, що всі ці документи підписані уповноваженою особою відповідача та скріплені його печаткою, що доводить той факт, що всі первинні документи перебували у розпорядженні відповідача.

   Згідно ч. 2 ст. 665 ЦК України –якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві, тобто передачею товару є вручення цього товару, що є предметом договору купівлі-продажу безпосередньо набувачу, а також його здача транспортній організації для відправлення набувачу, відчужених без зобов'язання доставки.

   Пунктом 5.2 договору передбачений базис поставки Товару - ЕХW склад Продавця, що означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він передав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства без завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

   Вищенаведене повністю спростовує ствердження відповідача щодо не передачі йому права власності на поставлений товар позивачем, а тому ці ствердження до уваги прийнятими бути не можуть.

   Такими, що не заслуговують на увагу колегія суддів вважає і доводи відповідача про те, що він жодного разу не отримував від позивача документ, що посвідчує якість товару та що цей факт перешкоджає відповідачеві прийняти у власність отриманий від позивача товар та реалізувати його від свого імені, оскільки пунктом 2.2 укладеного договору передбачено, що сертифікат якості на кожну партію товару надається лише за вимогою покупця, а доказів того, що відповідач звертався до позивача з цього приваду в матеріалах справи не міститься та їх, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, відповідачем суду не надано.

   Пунктом 7.3 укладеного договору сторонами погоджено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом у відповідності з п. 4.1 договору, з дати виникнення простроченої заборгованості, на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 25 % річних, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставне стягнув з відповідача на корить позивача відсотки за користування товарним кредитом станом на 01.11.2007 р.  в сумі 228 985 грн. 59 коп., оскільки наданий позивачем розрахунок відсотків не оспорений відповідачем, а ні в цілому, а ні за його складовими та є правильним і вірним.

   Пунктом п. 7.2 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідач повинний сплатити позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення від своєчасно неоплаченої суми заборгованості, включаючи суму відсотків по товарному кредиту, за кожний день прострочення оплати, у зв'язку з чим місцевий суд дійшов до правильного висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 115 616 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

   Але, враховуючи ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін та враховуючи відсутність настання значних негативних наслідків для позивача викликаних несвоєчасною сплатою відповідачем коштів за отриманий товар, місцевий суд підставне, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ч. 1 ст. 233 ГК України, зменшив розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до  57 808 грн. та обґрунтовано, згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України, поклав всі понесені позивачем судові витрати по справі на відповідача.    

   Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101–105 ГПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

   Рішення господарського суду Миколаївської області від 26.11.2007 року у справі № 12/411/07 –залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Інтекс”, м. Вознесенськ, Миколаївської області –без задоволення.

   Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.   

           Головуючий суддя                                                         В. В. Шевченко

            Судді                                                                               В. В. Бєляновський

                                                                                                     М. А. Мирошниченко

            Постанову підписано 23.01.2008 р.