Постанова

від 28.01.2008 по справі 20-7/305

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-7/305

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 23 січня 2008 року   Справа № 20-7/305

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                                                      

за участю представників сторін:

позивача: Кухарєнко В. М., довіреність №  04-01 від 08.01.08;

відповідача: Жіліна І. Б., довіреність б/н від 29.12.05;

розглянувши апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Ілюхіна Г.П.) від 03.12.2007 року у справі № 20-7/305

за позовом  Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а,Севастополь,99011)

до          товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕН" (вул. Гєловані, 12-а,Севастополь,99040)

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 120307,95 грн. та пені в сумі 5595,50 грн. за 2006 рік

                                                            ВСТАНОВИВ:

У вересні 2007 року Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду з позовом до  товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕН" про стягнення     адміністративно-господарських санкції в розмірі 120307,95 грн. та пені в сумі 5595,50 грн., посилаючись на те, що відповідач, у порушення вимог статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” у 2006 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним (а.с. 68).

Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Ілюхіна Г.П.) від 03.12.2007 року у справі №20-7/305 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕН" на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 60153,97 грн. та пеню в сумі 2797,75 грн.

                    Не погодившись з постановленим судовим актом, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач вважає постанову суду першої інстанції такою, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи.

Оскаржувана постанова мотивована посиланням на норми Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія  вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до статтей 18, 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи,  організації, фізичні   особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі  місця, створювати для них умови праці  з урахуванням індивідуальних програм  реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені    чинним законодавством,  надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду   соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування  інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Для підприємств,  установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних  осіб,  які  використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності  штатних працівників  облікового складу  за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства,  організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які  використовують найману  працю,  самостійно розраховують  кількість   робочих   місць для працевлаштування інвалідів  відповідно до нормативу,  встановленого частиною першою цієї статті, і  забезпечують  працевлаштування  інвалідів. При розрахунках кількість  робочих місць округлюється  до  цілого значення.

Згідно зі статтею 20 вищезгаданого закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства,   організації   громадських  організацій  інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих  інвалідів  менша,  ніж установлено  нормативом, передбаченим  статтею  19  цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів    адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі  середньої річної  заробітної  плати  на відповідному  підприємстві, установі,  організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій  інвалідів, фізичної  особи,  яка  використовує найману працю, за кожне робоче місце,  призначене  для  працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.  Для  підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій   громадських  організацій інвалідів, фізичних  осіб,  на яких  працює  від  8  до  15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному  підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації  громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує  найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулось порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського Кодексу України.

Відповідно до Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, наданого товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЕН" до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 24.01.2007 середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у 2006 році складає 757 чоловік. Норматив для працевлаштування інвалідів складає 30 робочих місць. Фактично середньооблікова кількість працюючих на підприємстві інвалідів - 9 чоловік, тобто менша ніж встановлено нормативом для працевлаштування інвалідів на 21 одиницю. Середня річна заробітна плата на підприємстві за рік складала 5728,95грн. Таким чином, відповідач, за недотримання нормативу робочих місць за кількістю працюючих інвалідів, забов'язаний сплатити Севастопольському міському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 120307,95 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції керувався конституційними нормами про верховенство права та положеннями статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України.

Статтею 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки,  встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про  зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного  законодавства,  крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути  зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за  наявності  інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі  якщо  належні  до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора,  суд  має  право  зменшити розмір  санкцій. При  цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у  зобов'язанні;  не  лише  майнові,  але  й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення  зобов'язання не завдало  збитків  іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судова колегія вважає, що застосування зазначених норм закону до спірних правовідносин є помилковим з огляду на наступне.

Правовідносини сторін як суб'єкта господарювання та суб'єкта владних повноважень підлягають регулюванню на підставі глави 27 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 238 Господарського кодексу України за порушення  встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані  уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи  організаційно-правового або майнового характеру,  спрямовані  на  припинення   правопорушення   суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Стаття 241 Господарського кодексу України визначає адміністративно-господарський штраф як грошову суму, що сплачується суб'єктом  господарювання  до  відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених  правил  здійснення  господарської діяльності.

Стаття 233 Господарського кодексу України знаходиться у главі 26 Господарського кодексу України, де штрафними санкціями, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже,  врахування ступеня вини суб'єкта господарювання при визначенні розміру адміністративно-господарських санкцій та, відповідно, зменшення останніх діючим господарським законодавством не передбачено.

Стаття 551 Цивільного кодексу України також стосується правовідносин,  що випливають з зобов'язання, яке не має адміністративно-господарського підгрунття.

За таких обставин постанова суду першої інстанції прийнята при неправильному застосуванні норм матеріального права та підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки НБУ. Оскільки відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій, він повинен сплатити суму пені у розмірі 5595,50 грн.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтею 195, підпунктом 3 пункту 1 статті 198, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 03.12.2007 у справі № 20-7/305 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕН" про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 120307,95 грн. та пені в сумі 5595,50 грн. за 2006 рік задовольнити.

Стягнути з  товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕН" (вул. Гєловані, 12-а,Севастополь,99040;  р/р 260063013424 в Укрсоцбанку, МФО 324195, ЄДРПОУ 19182647) на користь Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а,Севастополь,99011; р/р 31213230700007, МФО 824509) адміністративно-господарські санкції в розмірі 120307,95 грн. та пеню в сумі 5595,50 грн.

3. Доручити господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                  

Судді