Постанова від 28.10.2025 по справі 916/5400/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/5400/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богацької Н.С.,

суддів: Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Алієва К.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача Дзюбенко С.М.,

від відповідача Казнєвський В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Залізобетонник»

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2025, постановлену суддею Сулімовською М.Б., м. Одеса, повний текст ухвали складено та підписано 24.07.2025, про відмову в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 08.05.2024

у справі № 916/5400/23

за позовом: Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області

до відповідача: Приватного підприємства «Залізобетонник»

про: розірвання договору оренди, зобов`язання повернути земельну ділянку та стягнення,

ВСТАНОВИВ

У листопаді 2023 року Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (далі Рада) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Залізобетонник» (далі ПП «Залізобетонник») про стягнення 123428,52 грн заборгованості з орендної плати, 3122,89 грн 3% річних, 8188,47 грн інфляційних втрат, розірвання укладеного між сторонами договору оренди від 30.06.2009 №1291 (далі договір оренди) та зобов`язання повернути земельну ділянку площею 0,388 га, кадастровий номер 5110300000:02:023:0012, розташовану за адресою: Одеська область, м. -Дністровський, смт. Затока, Сонячний район, вул. Сонячна, 1 (далі земельна ділянка) в належному стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона була отримана в оренду.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у справі № 916/5400/23 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі № 916/5400/23 рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 скасовано, закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення з ПП «Залізобетонник» на користь Ради заборгованості з орендної плати, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.04.2025 задоволено касаційну скаргу Ради, скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2025 у справі № 916/5400/23, рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 залишено в силі.

15.05.2025 від ПП «Залізобетонник» надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у справі № 916/5400/23 за нововиявленими обставинами, в якій відповідач просив суд:

- визнати поважними причини пропуску строку на подачу заяви за нововиявленими обставинами та поновити ПП «Залізобетонник» строк на подання заяви про перегляд рішення Господарського суду Одеської від 08.05.2024 у справі № 916/5400/23 за нововиявленими обставинами;

- зупинити виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/5400/20 від 08.05.2023 ВП № 75936444 від 02.09.2024;

- відмовити у задоволенні позовних вимог Ради до ПП «Залізобетонник» у справі № 916/5400/23 повністю.

Заява мотивована тим, що позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, надав суду розрахунок заборгованості за договором, в основу якого взято невірні відомості щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Такі ж помилкові відомості містилися і у податкових деклараціях відповідача, зміни до яких відповідач вніс лише у грудні 2024 року шляхом подання відповідних уточнюючих декларацій. Відповідно до уточнюючих податкових декларацій, на момент подання позовної заяви, у відповідача існувала переплата за землю у розмірі 113 тис. 943 грн 27 коп., а отже не було підстав для розірвання договору оренди. Таким чином, предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову (до відкриття провадження у справі), так і на час ухвалення судового рішення.

Також, за твердженнями відповідача, нововиявленою обставиною є те, що протягом 2022-2023 років мав місце факт звільнення відповідача від податку зі сплати за землю, про який не було та не могло бути відомо відповідачу під час розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.06.2025 у даній справі поновлено ПП «Залізобетонник» строк на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у справі №916/5400/23; відкрито провадження за заявою.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.07.2025 у даній справі задоволенні заяви відповідача відмовлено, рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 залишено в силі.

Місцевий господарський суд виходив з того, що: відповідач самостійно визначав суму зобов`язань з плати за землю шляхом подачі податкових декларацій за відповідні періоди, тобто узгодив суму своїх зобов`язань; в подальшому, у грудні 2024 року відповідач подав уточнюючі податкові декларації з плати за землю, в яких визначив нову суму плати за землю, в тому числі за спірний період, що стали підставою для здійснення відповідного перерахунку; отже, зазначені обставини не існували ні на момент подачі позову до суду у грудні 2023 року, ні на момент ухвалення рішення судом у травні 2024 року, що виключає їх віднесення до нововиявлених обставин; помилки відповідача в розрахунках при поданні податкових декларацій не створюють правових підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами; дані про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок є публічними і доступними в Державному земельному кадастрі, і відповідач як платник плати за землю мав можливість отримати інформацію про нормативно-грошову оцінку на момент подачі кожної із річних податкових декларацій з плати за землю;

Також суд відхилив доводи відповідача щодо звільнення від своїх зобов`язань на підставі рішення ДПС, оскільки вказане рішення свідчить про звільнення від відповідальності, передбаченої Податковим кодексом України, а не від інших видів відповідальності.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги відповідач посилається на незаконність ухвали суду першої інстанції. Зокрема наголошує, що лише 30.01.2025 в Електронному Кабінеті платника він отримав повідомлення про те, що обліковується надмірна сплата орендної плати. Проте, Рада при подачі позовної заяви, для розрахунку заборгованості посилається на довідку, в основу якої взято невірні значення про нормативно-грошову оцінку. На істотність цих обставин впливає предмет спору, оскільки підстави для розірвання договору оренди, в силу відсутності заборгованості по сплаті оренди, були відсутні. Натомість, існувала переплата, а тому предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судового рішення.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., суддів Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи № 916/5400/23, вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відкладено до надходження матеріалів з Господарського суду Одеської області.

08.08.2025 матеріали надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.08.2025 апеляційну скаргу ПП «Залізобетонник» залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України як таку, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України та встановлено скаржнику 10-ти денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання суду доказів доплати судового збору у розмірі 11465,60 грн (за належними реквізитами).

11.08.2025 від ПП «Залізобетонник» надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію від 11.08.2025 № 27 на суму 11465,60 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 (з урахуванням ухвали від 06.10.2025 про виправлення описки) за апеляційною скаргою ПП «Залізобетонник» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2025 про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими у справі № 916/5400/23 відкрито апеляційне провадження, встановлено позивачу строк до 17.10.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, призначено справу № 916/5400/23 до розгляду на 28.10.2025 о 14:15 год.

Рада у відзиві на апеляційну скаргу заперечувала проти її задоволення, зазначала про її безпідставність та необґрунтованість, зокрема, що скаржником не спростовані висновки суду.

Окремо наголошувала, що обставини, на які посилається відповідач, не мають істотного значення для розгляду справи і не могли б призвести до прийняття іншого судового рішення. У даному випадку відповідач фактично намагається представити як нововиявлені обставини власні помилки у податкових розрахунках, допущені через неналежне виконання своїх обов`язків як платника податків, а також уточнюючі податкові декларації та висновок ДПС, які подані вже після завершення судового процесу. Всі ці елементи за своєю правовою природою є новими доказами, створеними або сформованими після завершення розгляду справи внаслідок активних дій самого відповідача, а не нововиявленими обставинами в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України.

Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи не надходило.

В судове засідання 28.10.2025 з`явились представники учасників справи.

Представник ПП «Залізобетонник» просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2025 про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими у справі № 916/5400/23, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.

Представник Ради заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду без змін.

Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у даній справі.

Порядок звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначено гл. 3 розд. IV ГПК України.

Відповідно до частини 1 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України).

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (ч. 5 ст. 320 ГПК України).

На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та відповідно не могли надати суду про неї дані.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 907/910/22, від 19.03.2025 у справі № 906/672/18, від 24.02.2025 у справі № 904/5955/19.

Здійснюючи процедуру перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною з новим розглядом справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін.

Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 907/910/22, від 14.01.2025 у справі № 914/1565/23, від 20.01.2025 у справі № 910/12395/22.

Колегія суддів звертає увагу на те, що необхідно розрізняти поняття нововиявлена обставина (як факт) і новий доказ (як підтвердження факту). Так, не можуть вважатися нововиявленими обставинами подані учасником судового процесу, зокрема, листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю природою є саме новими доказами.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 907/910/22, від 14.02.2025 у справі № 921/504/20, від 20.06.2024 у справі № 910/746/23.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 907/910/22, від 08.07.2024 у справі № 911/465/21, від 20.01.2025 у справі № 902/115/22.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2020 у справі № 910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.02.2025 у справі № 921/504/20, від 25.09.2024 у справі № 910/4490/22, від 23.02.2024 у справі № 909/837/13, від 17.01.2024 у справі № 910/542/21.

Колегія суддів також зазначає, що однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі ст. 320 ГПК України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 907/910/22, від 18.07.2023 у справі № 914/935/20, від 23.06.2023 у справі № 918/887/21, від 12.04.2022 у справі № 904/3923/20.

Велика Палата Верховного Суду у постановах сформулювала правові висновки про те, які обставини не є нововиявленими, зокрема:

- не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/819/18 від 14.04.2021);

- не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені ч. 2 ст. 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені ч. 2 ст. 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22.01.2019);

- обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими. До того ж не вважається нововиявленими обставинами зміна правової позиції суду в інших подібних справах (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а);

- не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими (подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 9.06. 2022 у справі № 9901/230/20).

Наведене вище свідчить про сталу та послідовну практику Верховного Суду в питанні щодо застосування норм процесуального права, якими визначено порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Системний аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо перегляду судових рішень також дозволяє дійти висновку про те, що нововиявленими обставинами можуть бути визнані обставини, які: а) існували під час розгляду справи судом; б) не були відомими суду та учасникам справи під час розгляду справи судом; в) мають істотне значення для справи і можуть призвести до іншого результату судового розгляду (тобто, коли врахування їх судом зумовило би прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте) (рішення у справах «Industrial Financial Consortium Investment Metallurgical Union проти України» від 26.06.2018, заява № 10640/05 та "Желтяков проти України" від 09.06.2011 заява № 4994/04). Подібний висновок також викладений у постановах Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 907/910/22, від 18.07.2023 у справі № 914/935/20.

У даному випадку, підставою для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 08.05.2024 у справі № 916/5400/23, на думку заявника, є п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, а саме: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Так, обгрунтовуючи заяву відповідач наголошує, що позивач для розрахунку заборгованості за договором посилався на довідку, в основу якої взято невірні відомості щодо нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Такі ж помилкові відомості містяться і у податкових деклараціях ПП «Залізобетонник», зміни до яких відповідач вніс лише у грудні 2024 року шляхом подання відповідних уточнюючих декларацій.

Відповідач стверджує, що відповідно до уточнюючих податкових декларацій на момент подання цієї позовної заяви до суду у відповідача обліковувалась надміру сплачена сума плати за землю у розмірі 113943,27 грн.

Отже, відповідач вважає, що на момент звернення позивача до суду з позовом, у нього існувала переплата по сплаті орендної плати, яка виключала наявність заборгованості по сплаті оренди за договором, а отже не було і підстав для розірвання договору оренди.

Також, за твердженнями відповідача, нововиявленою обставиною є і те, що протягом 2022-2023 років мав місце факт звільнення ПП «Залізобетонник» від податку зі сплати за землю, про який не було та не могло бути відомо відповідачу під час розгляду справи.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач самостійно визначав суму зобов`язань з плати за землю шляхом подачі податкових декларацій за вказані періоди, тобто самостійно узгодив суму своїх зобов`язань.

Той факт, що в подальшому, у грудні 2024 року, відповідач подав уточнюючі податкові декларації з плати за землю, в яких визначив нову суму плати за землю, в тому числі і за спірний період, що стало підставою для здійснення відповідного перерахунку, прямо свідчить про те, що зазначені обставини не існували ні на момент подачі позову до суду у грудні 2023 року, ні на момент ухвалення рішення судом у травні 2024 року, що виключає їх віднесення до нововиявлених обставин.

Місцевий господарський суд цілком обґрунтовано зауважив, дані про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок є публічними і доступними в Державному земельному кадастрі, і відповідач, як платник плати за землю, мав можливість отримати інформацію про нормативно-грошову оцінку на момент подачі кожної із річних податкових декларацій.

Тобто такі істотні для справи обставини могли бути відомі відповідачу.

Натомість, помилки відповідача в розрахунках при поданні податкових декларацій не створюють правових підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Також суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача щодо звільнення від своїх зобов`язань на підставі рішення ДПС, оскільки таке рішення свідчить про звільнення від відповідальності, передбаченої Податковим кодексом України, а не від інших видів відповідальності, а також про відтермінування виконання податкових зобов`язань лише в період з 01.04.2022 по 30.11.2023, а не про звільнення від їх виконання взагалі.

Як вже зазначалося раніше, є чітке розмежування поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту): так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу акти, звіти, листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Не може також вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи, або ті обставини, яких не існувало на момент вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено виникнення процесуальних підстав для перегляду рішення суду у цій справі за нововиявленими обставинами, що виключає можливість задоволення відповідної заяви.

Доводи скаржника жодним чином не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Залізобетонник» залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.07.2025 про відмову в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 08.05.2024 у справі № 916/5400/23 залишити без змін.

Постанова, відповідно до вимог ст. 284 ГПК України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 ГПК України.

Повна постанова складена 30.10.2025.

Головуючий суддяН.С. Богацька

суддіО.Ю. Аленін

І.Г. Філінюк