Рішення

від 14.12.2010 по справі 17/165-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/165-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

                    14.12.2010                                                                Справа №  17/165-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Сулімовської М. Б. при секретарі Шикаловій В. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Гадячсир-Україна", м. Київ

до приватного підприємства "Торговий дім "Катран Плюс", м. Херсон

про стягнення 71656 грн. 65 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув.

від відповідача - не прибув.

          Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Гадячсир-Україна" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "Торговий дім "Катран Плюс" (відповідач) 71656 грн. 18 коп. боргу по грошових зобов'язаннях за договором поставки від 07.04.10р. № ГС-2/07/0410, з яких  60981 грн. 80 коп. основного боргу, 1998 грн. 26 коп. пені, 6098 грн. 18 коп. штрафу та  2578 грн. 41 коп. 20 % річних.

          У судовому засіданні, яке відбулося 02 грудня 2010 року, представник позивача підтримав позовні вимоги.

          Явки представника у судове засідання 14.12.10р. позивач не забезпечив, надіславши до суду телеграмою клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника в зв'язку з неможливістю забезпечення його явки.

          Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, явку уповноваженого представника не забезпечив.

          Копії ухвал про порушення провадження у справі від 19.11.10р. та про відкладення її розгляду від 02.12.10р., що були надіслані судом на кожну із зазначених позивачем у позові адрес відповідача, зокрема і за адресою: м. Херсон, вул. Ілліча, буд. 103, кв. 67, повернулися до господарського суду з відмітками поштового відділення зв'язку про відсутність адресата за вказаною адресою, проте, до позову позивачем було приєднано витяг з ЄДР від 08.11.10р. виданий Державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації з даними про місцезнаходження приватного підприємства "Торговий дім "Катран Плюс" (а. с. 35), відповідно до якого юридичною адресою відповідача є: м. Херсон, вул. Ілліча, буд. 103, кв. 67.

          Відповідно до п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році", до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., є належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

          В зв'язку з неприбуттям представників сторін, розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

          Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в:

          07 квітня 2010 року між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки № ГС-2/07/0410, відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.2 та 5.3 якого, його предметом є поставка продуктів харчування, асортимент, кількість та вартість яких визначається за попереднім замовленням покупця, яке має бути передано постачальникові не пізніше ніж за сім днів до необхідної дати поставки, на підставі якого постачальником складається видаткова накладна на товар.

          Відповідно до п.5.5 договору, покупець зобов'язаний оплатити товар протягом 21 календарного дня з дня фактичного отримання товару шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

          Відповідно до п.5.8 договору, покупець зобов'язаний оплачувати товар в порядку суворої черговості надходження накладних, а у платіжних документах покупець зобов'язаний окреслювати по якій саме з накладних здійснюється оплата.

          За умовами п.9.1.3 вказаного правочину, за порушення покупцем строків з оплати товару, до останнього застосовується пеня, та, в порядку ст.625 ЦК України, нараховуються річні у розмірі 20%, а відповідно до п.9.1.5 договору, якщо строк оплати товару порушено більш ніж на 20 або більше днів, покупець зобов'язаний оплатити постачальникові штраф у розмірі 10% від суми боргу.

          07 квітня 2010 року, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на суму 24690 грн. 75 коп., а 23.06.10р. - на суму 19053 грн. 50 коп., що підтверджується видатковими накладними № 711 від 07.04.10р. та № 1675 від 23.06.10р. відповідно. Загальна вартість товару за накладними № 711 від 07.04.10р. та № 1675 від 23.06.10р. склала 43744 грн. 25 коп., та була оплачена позивачем повністю але з порушенням строків оплати, встановлених п.5.5 договору.

          Під час останньої поставки, яка відбулася 02 серпня 2010 року, покупцю, за попереднім замовленням останнього, було передано товару на суму 61981 грн. 80 коп., що підтверджується видатковою накладною від 02.08.10р. № 2068.

          Враховуючи умови договору, останнім днем оплати товару за видатковою накладною від 02.08.10р. № 2068 на суму 61981 грн. 80 коп. було 23 серпня 2010 року, як вірно зазначив в позові позивач. Однак за цей товар відповідач розрахувався частково, сплативши на користь позивача 03.09.10р. 1000 грн. 00 коп. Решта грошових зобов'язань на суму 60981 грн. 80 коп. залишилася невиконаною покупцем і на час звернення позивача до суду за захистом майнових прав.          

          Приписами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          За умовами ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити  продавцеві повну ціну переданого товару. В односторонньому порядку відмовитися від виконання договірних обов'язків відповідач, згідно з приписами ст.525 ЦК України, не може.

          Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати  господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів,  договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не надав суду ні заперечень проти позовних вимог ні доказів оплати боргу.

          Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги в частині стягнення 60981 грн. 80 коп. основного боргу суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

          Щодо грошових зобов'язань по пені, виходячи з контексту договору, суд звертає увагу на наступне.

          Статтями 610, 611 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і у ч. 1 ст. 230 ГК України. Згідно норм зазначених статей, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. При цьому ст. 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Крім того, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань, відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Однак, механізм нарахування пені договором взагалі не узгоджено, оскільки ні розміру пені ні способу її нарахування ні в п.9.1.3 ні в іншій частині правочину (а. с. 14) сторони, фактично, не узгодили.

          Приймаючи до уваги наведене, позовні вимоги в частині стягнення 1998 грн. 26 коп. пені, як нормативно необґрунтовані, задоволенню не підлягають.

          Щодо стягнення 20% річних, слід звернути увагу на те, що стаття 625 ЦК України допускає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, положення кодексу фактично не обмежують право учасників договірних відносин на свій розсуд визначатися з розміром відсотків річних, тобто застосування ставки річних у розмірі 20% не виходить за межі діючого законодавства, та є нормативно допустимим.  

          При перевірці розрахунку позовних вимог в частині стягнення 2578 грн. 41 коп. річних суд встановив, що заявлена до стягнення сума річних не виходить за межі максимально допустимого в межах даного спору її розміру.

          Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 2578 грн. 41 коп. річних є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

          Право позивача на стягнення штрафу у розмірі 10% від суми невиконаних грошових зобов'язань, що, в даному випадку, становить 6098 грн. 18 коп., передбачене як п.9.1.5 договору так і приписами ст.230 ГК України, яка під штрафними санкціями розуміє господарські санкції у виді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Частиною 2 ст.551 ЦК України передбачено що в разі, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

          Пунктом 4 ст.231 ГК України закріплено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

          Як зазначено вище, відповідно до п.9.1.5 договору, якщо строк оплати товару порушено більш ніж на 20 або більше днів, покупець зобов'язаний оплатити постачальникові штраф у розмірі 10% від суми боргу.

          Статтею 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

              Відповідно до п.4 статті 179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

              Як вбачається з матеріалів справи, договір поставки від 07.04.10р. № ГС-2/07/0410 сторони підписали та скріпили печатками без будь-яких зауважень, отже, підписуючи договір, відповідач, у відповідності до п.3 ст.181 ГК України, погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій.

              За наведеного, позовні вимоги в частині стягнення 6098 грн. 18 коп. штрафу є обґрунтованими, та підлягають задоволенню.          

          Доказів погашення боргу суду не надано.

          Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в сумі 69658 грн. 39 коп., з яких 60981 грн. 80 коп. основного боргу, 6098 грн. 18 коп. штрафу та  2578 грн. 41 коп. річних. Решта позовних вимог в частині стягнення 1998 грн. 26 коп. пені, задоволенню не підлягає за необґрунтованістю.

          Оскільки спір доведено до вирішення у судовому порядку з вини відповідача, з останнього, на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам, стягуються 696 грн. 58 коп. витрат по оплаті державного мита та 229 грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.          

          В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.          

          На підставі ст.ст. 179, 181, 193, 230 та 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 525, 549, 551, 610, 611, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, та керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити частково, в сумі 69658 грн. 39 коп., з яких 60981 грн. 80 коп. основного боргу, 6098 грн. 18 коп. штрафу та  2578 грн. 41 коп. річних.

          2. Стягнути з приватного підприємства "Торговий дім "Катран Плюс" (м. Херсон, вул. Ілліча, буд. 103, кв. 67, код ЄДРПОУ 34660215, р/рах. 26000146973 в ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Києва, МФО 380805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Гадячсир-Україна" (м. Київ, вул. Предславинська, буд. 28, к. 402, код ЄДРПОУ 35692080, р/рах. 26001166667200 в АТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) 60981 грн. 80 коп. основного боргу, 6098 грн. 18 коп. штрафу, 2578 грн. 41 коп. річних, 696 грн. 58 коп. витрат по оплаті державного мита та 229 грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

          3. В решті позову в частині стягнення 1998 грн. 26 коп. пені відмовити.

                                      Суддя                                                           М. Б. Сулімовська

         Рішення складено у повному обсязі

         та підписано 20 грудня  2010 року.