Постанова

від 21.12.2010 по справі 18/216-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

18/216-10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2010 року                                    Справа №  18/216-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя   Білецька Л.М. (доповідач)    

суддів: Тищик І.В., Верхогляд Т.А.

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Демченко М.М., довіреність № б/н  від 31.08.10,  предстанвик;

від відповідача представник у судове засідання не з"явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Вега-прім”, м.Підгородне,

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від  26.10.10р.   

у справі № 18/216-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “А.С.К.”, м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю “Вега-прім”, м.Підгородне,

про стягнення 31 497 грн. 57 коп.

В С Т А Н О В И В :

                      Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.10.2010р. у справі № 18/216-10 (суддя –Петрова В.І.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 31 497 грн. 57 коп. із яких: 28 418 грн. 67 коп. - основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 2 666 грн. 16 коп. - пені, 412 грн. 74 коп. - 3 % річних та судові витрати  у розмірі 314 грн. 98 коп. - державного мита та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення мотивоване тим, що відповідачем належним чином не виконано майново-господарські зобов'язання перед позивачем за договором поставки № ВП-30659, а саме, відповідач не надав суду докази сплати заборгованості.

          Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду –скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в оскаржуваному рішенні зазначено, що продукцію по Договору, який є предметом розгляду справи, відповідачем реалізовано. Однак для ствердження даного факту необхідні відповідні докази, які позивач не надав. При цьому в судовому порядку стягує з відповідача повну суму поставленого товару, по якому не наступили строки платежу. Позивачем не доведено, що відповідач здійснив продажу поставленого товару в рамках договору. Відповідач, в рамках договору поставки, здійснив оплату вартості поставленого та проданого товару. Таким чином, із зазначеного вбачається, що при прийнятті рішення судовою інстанцією помилково винесено рішення, яким позовні вимоги задоволені.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.10р. апеляційну скаргу призначено до розгляду.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено, що доводи викладені в скарзі не відповідають дійсності та не мають законодавчого підтвердження, просить рішення господарського суду залишити без змін.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає    виходячи з наступного.

Як видно із матеріалів справи, 01 серпня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю "А.С.К." (постачальник)  та товариством з обмеженою відповідальністю "Вега-прім" (покупець) було  укладено договір поставки № ВП-30659 (з  протоколом розбіжностей 01 від 01 серпня 2009 року до договору  № ВП-30659 від 01 серпня 2009 року, додатком № 4 "Додаткові умови від 1 серпня 2009 року до договору № ВП-30659 від 01 серпня 2009 року" - договір), за умовами якого постачальник зобов"язався поставити товар в строки, обумовлені договором, відповідно до замовлення покупця, яке являється невід"ємною частиною договору (додаток № 3 "Замовлення товару"), а покупець - прийняти його та оплатити на умовах, обумовлених в додатку  № 4 до договору "Додаткові умови". Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товаротранспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі товару (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору асортимент та ціна товару узгоджуються в специфікації  до договору. Специфікація  затверджується у встановлений формі (додаток № 1 "Специфікація")  та являється невід"ємною частиною договору.

Строк дії договору встановлюється з моменту його фактичного підписання та до                31 грудня 2010 року (п. 12.1 договору).

Позивач свої зобов"язання по договору виконав,  поставивши в період з 21.10.09. по 24.12.09. продукцію на склад відповідача на загальну суму 117 348,73 грн., що підтверджується видатковими накладними: №А-00000272 від 21.10.09р., №А-00000273 від 21.10.09р., №А-00000274 від 21.10.09р., видатковою накладною №А-00000275 від 21.10.09р.,  №А-00000276 від 21.10.09р., №А-00000561 від 24.12.09р. (а.с. 25-30).

Дану продукцію відповідачем було реалізовано, а залишок товару було повернуто постачальнику згідно накладних повернення  №№ 12252, 12250, 12251, 38694, 38695 від 15.01.10р., №№ 23620, 23619, 1575 від 18.01.10р., № 8173 від 20.01.10р. на загальну суму               59 294,76 грн. (а.с. 31 - 39)

Відповідно до ст. 692 ЦК України  покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За умовами п. 7.2. договору  покупець  здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника від суми реалізованого покупцем товару кожні 30 днів.

Оскільки, товар не був повернутий, він був реалізований, отже у відповідача наступив обов'язок оплатити його.

Відповідачем частково було оплачено поставлений товар в розмірі 30 000,00 грн. Станом  на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 28 053,97 грн., що підтверджується підписаним відповідачем  актом звірки розрахунків (а.с. 42).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  Одностороння  відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.9. договору у випадку прострочки оплати товару постачальник стягує з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми неоплаченого в строк товару за кожен день прострочки  платежу.

Судом встановлено, що пеня за порушення умов договору за період з                     20.02.2010  року по  17.08.2010  року  становить 2 666,16  грн. згідно розрахунку позивача (а.с.53).

За умовами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3 % річних за період з 20.02.2010 року по 17.08.2010 року становить 412,72 грн., інфляційні  за вказаний  період становлять 364,67 грн.  

Таким чином, посилання відповідача про недоведеність позовних вимог позивачем є безпідставним та таким, що не відповідає матеріалам справи, а тому рішення суду є обгрунтованим, законним і підстави для його зміни чи скасування, предбачені ст.104 ГПК України, відсутні, тому в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99,101,103,105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд,

                                            П О С Т А Н О В И В :   

Рішення господарського суду Дніпропетровської області   від  26.10.2010р. у справі №18/216-10 - залишити без змін, а апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю “Вега-прім”, м.Підгородне,–залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

            Головуючий                                                                           Л.М. Білецька

           Суддя                                                                                       І.В. Тищик

           Суддя                                                                                       Т.А. Верхогляд