Ухвала від 27.10.2025 по справі 910/304/19

Справа № 910/304/19

Провадження №11-кп/991/102/25

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2025 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

представника цивільного позивача ОСОБА_14 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання захисника обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_10 про зміну їм запобіжних заходів, застосованих вироком Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2025 року, -

ВСТАНОВИЛА:

На розгляді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду перебувають апеляційні скарги сторони захисту на вирок Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2025 року, ухвалений за результатами розгляду кримінального провадження №52017000000000618 від 14 вересня 2017 року.

За вказаним вироком обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визнано винуватими у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України, та призначено їм покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років, з позбавленням права обіймати керівні посади на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності, строком на три роки та з конфіскацією усього майна, яке є їх власністю. За ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України обвинувачені звільнені від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення останніх до кримінальної відповідальності.

До набрання вироком законної сили до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 застосовані запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою.

23 жовтня 2025 року захисником обвинувачених адвокатом ОСОБА_10 подані клопотання про зміну вищевказаних запобіжних заходів на більш м`які, не пов`язані з триманням під вартою (нічний домашній арешт чи інший менш суворий запобіжний захід з покладенням ряду обов`язків) до закінчення апеляційного розгляду. В обґрунтування клопотань захисником зазначалось про неврахування колегією суддів Вищого антикорупційного суду при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою важливих обставин, які характеризують особи обвинувачених, зокрема: стійкі соціальні зв`язки, наявність на утриманні інших осіб, належну процесуальну поведінку під час досудового слідства та судового провадження та відсутність ризику переховування від суду.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , їх захисники ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , а також захисники ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , обвинувачені ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , заявлені клопотання про зміну запобіжних заходів підтримали та просили їх задовольнити.

Прокурор проти задоволення клопотань захисника ОСОБА_10 заперечувала, вважала, що інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти існуючому ризику переховування від суду та, як наслідок, ухилення від відбування призначеного вироком покарання.

Представник цивільного позивача при вирішенні вказаних клопотань захисника покладався на розсуд суду.

Заслухавши пояснення учасників провадження, обговоривши наведені в клопотання захисника доводи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.

Як встановлено колегією, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого корупційного кримінального правопорушення, а призначене їм за вироком Вищого антикорупційного суду від 30 квітня 2025 року покарання у виді позбавлення волі у разі набрання таким вироком законної сили належить відбувати реально.До набрання вироком законної сили, до обвинувачених застосовані запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч.4 ст. 374 КПК України, у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Таким чином, вимогами зазначеної норми закону закріплено обов`язок суду під час постановлення вироку вирішити питання щодо запобіжного заходу, який буде запобігати ризикам та забезпечувати дієвість кримінального провадження, зокрема належне виконання обвинуваченими їх процесуальних обов`язків під час можливого перегляду вироку судом апеляційної інстанції, а також запобігання спробам втечі обвинувачених для уникнення від можливого відбування призначеного покарання.

Відповідно до положень ст. ст. 200, 201 КПК України, зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більше або менше суворий.

Отже, для зміни запобіжного заходу за клопотанням сторони захисту, остання повинна довести, що обставини, наведені у ст. 194 КПК України, які враховувались судом при застосуванні запобіжного заходу, перестали існувати або ж їх вага суттєво зменшилась.

Натомість, клопотання захисника обвинувачених про зміну запобіжного заходу не містять достатніх доводів на підтвердження зміни підстав застосування запобіжного заходу чи обставин, які враховувалися при його обранні, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про необхідність зміни запобіжного заходу на більш м`який.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Положеннями ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикою Європейського суду з прав людини, передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, за пунктом (а) ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для визнання затримання законним вимагається лише наявність законного вироку суду, яким особу визнано винуватою і призначено відповідне покарання.

Відповідно до пунктів 1410 - 1439 оскаржуваного вироку суд першої інстанції виклав мотиви свого рішення щодо застосування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили та дійшов висновку про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу. Зокрема, рішення щодо запобіжного заходу обґрунтовано ризиком можливого переховування від суду та відомостями, які характеризують особу обвинувачених, зокрема їх процесуальну поведінку під час судового розгляду.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ухвалення судом першої інстанції обвинувального вироку, апеляційний перегляд якого ще не завершився, наведені судом першої інстанції відомості щодо неповноти виконання процесуальних обов`язків обвинуваченими, колегія не вбачає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу. Доводи захисту про необхідність підтримання соціальних зв`язків з близькими та забезпечення їх догляду і утримання, позитивні характеристики від Сил безпеки та оборони України, активна соціальна позиція та діяльність, спрямована на допомогу Збройним Силам України та цивільному населенню після повномасштабного вторгнення РФ до України, не спростовують встановлений судом у вироку ризик переховування та висновок суду щодо необхідності і достатності застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.

Надаючи оцінку заслуханим в судовому засіданні заявам ОСОБА_15 та ОСОБА_16 про взяття обвинуваченого ОСОБА_6 на поруки, колегія судів вважає такі необґрунтованими, оскільки останніми у своїх поясненнях не наведено існування дієвого механізму впливу на поведінку обвинуваченого з метою належного дотримання останнім своїх процесуальних обов`язків.

На підставі викладеного, враховуючи обставини даного кримінального провадження, мету застосування заходів забезпечення кримінального провадження, з огляду на необхідність попередження ризику переховування обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від суду під тиском тягаря можливого відбування покарання, призначеного вироком суду, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_10 про зміну обвинуваченим запобіжних заходів з тримання під вартою на більш м`який.

Керуючись статтями 177, 194, 201, 331, 532 КПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання захисника щодо зміни запобіжних заходів, застосованих відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3