Постанова від 07.10.2025 по справі 297/1066/25

Справа № 297/1066/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 жовтня 2025 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів:Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Мочан М.А.

прокурора: Андрейчик А.М.

розглянувши у закритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дубровська Олена Миколаївна, на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 27 березня 2025 року у складі судді Михайлишина В.М., присяжних Фанта М.М. та Хома Б.Д., у справі за заявою медичного директора Комунального некомерційного підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова» Закарпатської обласної ради, заінтересована особа ОСОБА_2 про госпіталізацію ОСОБА_1 у психіатричний стаціонар для обстеження та лікування без її згоди,

в с т а н о в и в :

26 березня 2025 року медичний директор Комунального некомерційного підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова» Закарпатської обласної ради Ковач Е. звернулась до суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 у психіатричний стаціонар для обстеження та лікування без її згоди.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 страждає на шизофренію, параноїдна форма, безперервний перебіг, внаслідок чого вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих. 25.03.2025 року ОСОБА_1 була госпіталізована до обласного закладу з надання психіатричної допомоги на госпіталізацію, однак лікуватися в добровільному порядку не бажає.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 27 березня 2025 року заяву медичного директора Комунального некомерційного підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова» Закарпатської обласної ради задоволено.

Госпіталізовано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_2 , громадянку України, до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дубровська О.М., просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що заявник не надав доказів щодо виняткового випадку у розумінні ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» на підтвердження обставин вчинення чи виявлення наміру вчинити ОСОБА_1 дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або доказів того, що вона не спроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність. ОСОБА_1 самостійно себе обслуговує та забезпечує, працювала за кордоном в 2022р, 2023 р. та в 2024 роках. В матеріалах справи відсутні докази її неналежної поведінки по місцю проживання. Крім того, ОСОБА_1 звернулась до Свалявського районного суду з заявою про поновлення її цивільної дієздатності. Висновок комісії лікарів-психіатрів КНП за відсутності інших доказів, про відповідний стан ОСОБА_1 є недостатнім для ухвалення рішення суду про примусову її госпіталізацію до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 вчиняє або намагається вчинити протиправних дій щодо себе чи будь якої іншої особи, заперечення ОСОБА_1 до уваги не приймалися та судом не надана їм належна правова оцінка.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апелянт ОСОБА_1 та її представник адвокат Дубровська Олена Миколаївна у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Представник заявника КНП «Обласного закладу з надання психіатричної допомоги м. Берегова» ЗОР Попович-Бурчо Вікторія Іллешівна у судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Прокурор Андрейчик Алла Миколаївна у судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_2 адвокат Микита Марія Федорівна у судовому засіданні просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта та її представника, прокурора, представників заявника та заінтересованої особи, дослідивши медичну картку Уліганець Т.І., перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи заяву про примусову госпіталізацію, суд першої інстанції виходив з того, що висновком до медичної картки №753 від 26.03.2025 встановлено, що ОСОБА_1 страждає на шизофренію, параноїдна форма, безперервний перебіг, внаслідок чого вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, а відтак існують підстави, передбачені ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», для її госпіталізації до психіатричного закладу в примусовому порядку.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду, оскільки такі відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.

Стаття 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачає, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно із ст. 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.

Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов`язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов`язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.

До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусово амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.

Залежно від встановлених обставин суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні, яке підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника закладу з надання психіатричної допомоги є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку (ч. ч. 1, 2 ст. 342 ЦПК України).

За правилами ст.13 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, а також у випадках проведення експертизи стану психічного здоров`я особи або застосування до особи, яка страждає на психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння, примусового заходу медичного характеру на підставах та в порядку, передбачених законами України.

Положеннями статті 14 цього Закону визначено, що особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в психіатричному закладі, ця особа підлягає негайній виписці. У випадках, коли госпіталізація особи до психіатричного закладу в примусовому порядку визнається доцільною, представник психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону. До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність такої госпіталізації.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернулася до КНП «Обласного закладу з надання психіатричної допомоги м. Берегова» ЗОР із заявою про прийняття її доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на стаціонарне лікування у психонаркологічну лікарню у примусовому порядку. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 перебуває на психіатричному обліку у м. Свалява, неодноразово лікувалася в психіатричній лікарні м. Берегово, після виписки амбулаторне лікування не приймала. Заявник вказувала, що в неї знову розпочався період загострення, який проявляється у її агресивній поведінці протягом останніх півроку, неодноразових конфліктах, а також звернень до різних державних органів із неправдивими скаргами.

25.03.2025 лікарем-психіатром КНП «Обласного закладу з надання психіатричної допомоги м. Берегова» ЗОР ОСОБА_3 видано направлення на госпіталізацію у психонаркологічну лікарню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказано підставу для примусової госпіталізації, якою є наявність параноїчної шизофренії, епізодичний перебіг, з наростаючим дефектом.

25.03.2025 о 17 год. 30 хв. ОСОБА_1 була госпіталізована до КНП «Обласного закладу з надання психіатричної допомоги м. Берегова» ЗОР на підставі направлення на госпіталізацію у психонаркологічну лікарню, виданого 25.03.2025 лікарем-психіатром ОСОБА_3

25.03.2025 о 17 год. 30 хв. у прийомному відділенні ОСОБА_1 була оглянута лікарем-психіатром ОСОБА_4 , який підтвердив висновок про необхідність її госпіталізації.

Відповідно до висновку комісії лікарів-психіатрів КНП «Обласного закладу з надання психіатричної допомоги м. Берегова» ЗОР від 26.03.2025 до медичної картки №753 ОСОБА_1 страждає на шизофренію, параноїдна форма, безперервний перебіг, внаслідок чого вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих

Вищенаведені обставини підтверджуються оглянутою судом апеляційної інстанції медичною картою стаціонарного хворого ОСОБА_1 .

З довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №294185 від 17.01.2023 слідує, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, причина інвалідності загальне захворювання, інвалідність встановлена на строк до 01 лютого 2026 року.

Відповідно до довідки №15, виданої КНП «Свалявська міська лікарня» Свалявської міської ради Закарпатської області 14.03.2025, ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку у лікаря-психіатра.

Судом встановлено, що рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 13.12.2021 у справі №306/396/21 змінену заяву ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - задоволено.

Визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_1 - недієздатною.

Строк дії рішення про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_1 недієздатною встановлено у 2 (два) роки з дня набрання рішенням законної сили.

Призначено опікуном над малолітньою дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканку АДРЕСА_3 .

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 05 квітня 2024 року у справі №306/249/24 заяву ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною задоволено.

Визнано недієздатною фізичну особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Встановлено строк дії рішення суду про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 недієздатною - два роки з моменту набрання рішенням законної сили.

В даному рішенні, яке набрало законної сили, судом також встановлено, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 60 від 16 лютого 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявляє ознаки хронічного стійкого психічного розгляду у вигляді параноїдної шизофренії епізодичного перебігу з наростаючим ефектом. За своїм психічним станом ОСОБА_1 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ст.3 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлена презумпція психічного здоров`я, тобто, кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставі та у порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі №2-1/07 (провадження №14-9свц18), зазначено: «Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції з усіма гарантіями, що передбачені цією статтею, включно з правом на відшкодування будь-якої шкоди, завданої позбавленням свободи, якщо воно буде визнане таким, що не відповідає чинному законодавству України. Згідно з практикою ЄСПЛ щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції особа не може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо не дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання. Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступень якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України. Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції. Проте відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу».

Судом встановлено, що станом на день звернення КНП «Обласного закладу з надання психіатричної допомоги м. Берегова» ЗОР із відповідною заявою про госпіталізацію до психіатричного закладу в примусовому порядку ОСОБА_1 були наявні підстави для такої госпіталізації, які установлені комісією лікарів-психіатрів, госпіталізація особи до психіатричного закладу відповідає положенням Закону України «Про психіатричну допомогу» та вимогам процесуального законодавства та є необхідними, у зв`язку із тим, що її обстеження та лікування можливі лише в умовах психіатричного стаціонару, що підтверджено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами та не спростовано апелянтом.

Отже, за наявності обґрунтованого висновку комісії лікарів-психіатрів від 26.03.2025 про необхідність примусової госпіталізації ОСОБА_1 в психіатричний заклад, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про наявність станом на день звернення із заявою правових підстав для госпіталізації в примусовому порядку ОСОБА_1 до психіатричного закладу без її згоди, оскільки остання страждала психічним розладом, який обумовлює її небезпеку для себе і оточуючих.

З урахуванням вищезазначених вимог закону, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з дотриманням вимог ст. ст.89, 263-264 ЦПК України, повно та всебічно з`ясував обставини справи, вірно застосувавши положення Закону України «Про психіатричну допомогу» та дійшов до правильного висновку про необхідність госпіталізації ОСОБА_1 до психіатричного закладу у примусовому порядку.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для примусової госпіталізації ОСОБА_1 до закладу з надання психіатричної допомоги є безпідставними і такими, що спростовуються вищевказаним висновком лікарів-психіатрів КНП «Обласного закладу з надання психіатричної допомоги м. Берегова» ЗОР від 26.03.2025 до медичної картки №753.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що під час апеляційного перегляду знайшли своє підтвердження доводи заінтересованої особи ОСОБА_2 про безпідставне звернення апелянта до державних органів, зокрема, органів поліції, із скаргами відносно неї, що стверджується довідками про результати розгляду звернення ОСОБА_1 від 18 березня 2025 року та 14 квітня 2025 року, виданих інспектором з СЮП відділу превенції Мукачівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області М. Колядко.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дубровська Олена Миколаївна, залишити без задоволення.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 27 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 27 жовтня 2025 року.

Головуючий:

Судді: