Ухвала

від 19.09.2006 по справі 20-5/213-2/359-12/116

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-5/213-2/359-12/116

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

15 вересня 2006 року  

Справа № 20-5/213-2/359-12/116

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Градової О.Г.,

суддів                                                                      Голика В.С.,

                                                                                          Фенько Т.П.,

секретар судового засідання                                        Алєєва А.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Калібр-Електрон" на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Харченко І.А.) від 19 червня 2006 року по справі № 20-5/213-2/359-12/116

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Калібр-Електрон" (пл. Захарова, 6-37, Севастополь, 99002)

до           Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, Севастополь,99011)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 383/23-1 від 07.03.2003 року

                                                            ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся  до господарського суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість і штрафних санкцій у загальній сумі 313.606,96грн. з тих підстав, що недоліки при складенні податкових накладних не є перешкодою для віднесення до податкового кредиту сум податку за цими податковими накладними, позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість особисто за своєю господарською діяльністю і як відповідальна особа за договором про сумісну діяльність.

Постановою господарського суду міста Севастополя  у позові відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач відніс до податкового кредиту суми податку на підставі податкових накладних, що складені з порушенням встановленого порядку, а тому позивач не мав права на використання у податковому обліку таких  податкових накладних, податковий кредит позивачем завищений, що привело до несплати податку.  

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати, вважаючи його прийнятим при неправильному застосуванні і  з порушенням норм матеріального права, позов задовольнити.   

З заперечень на апеляційну скаргу вбачається. що податковий орган з її доводами не згодний.  

Розпорядженнями заступників голови суду змінено склад колегії, колегія суддів визначена: головуючий суддя Градова О.Г., судді Голик В.С. і Фенько Т.П.

У судовому засіданні з 12 до 14  і з 14 до 15 вересня 2006 року оголошувались перерви.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача підтримав доводи заперечення на скаргу.

На підставі статті 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 21-72 т.2), перевірив доводи апеляційної скарги, дослідів письмові докази і встановив  наступне.

7 березня  2003 року керівником Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Гаркуша О.А. на підставі акту  перевірки №62\23-123\592863918 від 4 березня 2003 року прийнято податкове повідомлення-рішення №383\23-1 про визначення позивачу  податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 250.885,56грн. і  штрафним  санкціям –62.721,40грн., усього 313.606,96грн. (а.с.10 т.1).

З вказаного акту планової, документальної перевірки (а.с. 21-33 т.2) слідує, що позивач занизив податок на додану вартість: за листопад 2001 року –на 16.750грн., за грудень 2001 року –105.550грн., за травень 2002 року –31.498,30грн., за квітень 2002 року –96.666,82грн., за жовтень 2002 року –470,44грн., усього на 250.885,56грн. (а.с. 28 т.2).

Таке заниження податку сталося через:

1) помилкове  вказання назви і  індивідуального податкового номеру покупця (особистих назви і номеру позивача) у податкових накладних з операцій придбання товарів (робіт, послуг), тому що ці операції були здійснені у виконання договору сумісної діяльності між позивачем і Державним підприємством „Балаклавський судоремонтний завод „Металіст”, який зареєстрований у податковому органу, йому надано свідоцтво платника податку на додану вартість та присвоєний індивідуальний податковий номер,

2)   контрагенти за цим договором –товариства з обмеженою відповідальністю „Перкон”, „С.Л.В.”, приватне підприємство „Мест”, не звітувалися перед податковими органами про податкові зобов'язання чи звітувалися з нульовими показниками.

Дійсно, позивач відніс до свого податкового кредиту вказані у акті перевірці суми податку по операціям з товариствами з обмеженою відповідальністю „Перкон” і  „С.Л.В.”, приватним підприємством „Мест”, які були здійснені на виконання договору про сумісну діяльність. Проти цього позивач не заперечує і це підтверджується письмовими доказами –податковими деклараціями, Книгою обліку придбання товарів (робіт, послуг) (а.с. 39-51 т.2).

Товариствами з обмеженою відповідальністю „Перкон” і  „С.Л.В.”, приватним підприємством „Мест” (продавці) податкові накладні видані покупцю -  товариству з обмеженою відповідальністю „Калібр-Електрон” (індивідуальний податковий номер 310425927029 і 251326627058, свідоцтво платника податку на додану вартість №39506261) (а.с. 52-69 т.2), хоч операції продажу здійснені на виконання договору про сумісну діяльність, що не оспорює позивач.

Факт не визначення вказаними контрагентами з цих операцій своїх податкових зобов'язань підтверджується листами податкових органів. Так, товариство з обмеженою відповідальністю „Перкон” і „С.Л.В.” надавали з квітня 2002 року  декларації з нульовими показниками  (а.с. 71, 72 т.2), приватне підприємство „Мест” останню звітність надало за вересень 2001 року (а.с. 70 т.2).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 2 липня 2004 року у справі №20-5\048 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Калібр-Електрон” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про визнання недійсним свідоцтва реєстрації платником податку на додану вартість (а.с. 7-9  т.1) встановлено, що 11 квітня 2001 року між позивачем і державним підприємством „Балаклавський судоремонтний завод „Металіст” складено договір про сумісну діяльність по судноремонту, ведення бухгалтерського та податкового обліку покладено на позивача, цей договір 19 квітня 2001 року зареєстрований у податковому органі як платник податку на додану вартість, про що надано свідоцтво №39506261, присвоєний індивідуальній податковий №592863918.

При цьому вказаною постановою у позові відмовлено з тих підстав, що податковим органом не допущено порушень при реєстрації платником податку на додану вартість, зареєстрований платником товариство з обмеженою відповідальність „Калібр-Електрон” по договору про сумісну діяльність.

Згідно з підпунктом 7.4.5 Закону України “Про податок на додану вартість”№168\97-ВР від 3 квітня 1997 року (із змінами, далі Закон України №168\97-ВР) до складу податкового кредиту не дозволяється включати будь-які витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними, а у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

При цьому відповідно до підпунктів „в” і „г” підпункту 7.2.1 того ж Закону податкова накладна видається продавцем покупцю товарів (робіт, послуг) з обов'язковим вказанням  назви юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податкового номеру платника податку покупця.

Такі приписи закону були порушені, податкові накладні видані особі, яка не була покупцем товарів (робіт, послуг) - особисто товариству з обмеженою відповідальністю „Калібр-Електрон”, а не товариству з обмеженою відповідальністю „Калібр-Електрон”, як особі, яка відповідальна за податковий облік по договору про сумісну діяльність. Ці особи у податковому обліку є різними, мають різний податковий облік і зобов'язані окремо звітуватися перед податковим органом.

Також заслуговує уваги друга підстава, за якою податковий орган виключив з податкового кредиту позивача суми податку, а саме не формування контрагентами податкових зобов'язань  при формуванні позивачем податкового кредиту, тому що відповідно до статті 7 Закону України №168\97-ВР формування податкових зобов'язань продавцем і податкового кредиту покупцем повинно здійснюватися у одному податковому періоди, а цього по справжній справі не відбулося.

Відповідно до підпункту 17.1.3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21 грудня 2000 року (із змінами на час оподаткування, далі Закон України №2181-ш) відповідачем правомірно застосовані до позивача штрафні санкції у розмірі 50% від суми недоплати.

А тому позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення не обґрунтовані, місцевим господарським судом рішення прийнято без порушень  і при правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для його скасування (зміни)  не має, апеляційна скарга необґрунтована і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 24, 195, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Калібр-Електрон" залишити без задоволення.

Постанову господарського суду міста Севастополя від 19 червня 2006 року у справі № 20-5/213-2/359-12/116 залишити без змін.

Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.

Головуючий суддя                                        О.Г. Градова

Судді                                                                      В.С. Голик

                                                                      Т.П. Фенько