Постанова від 06.11.2025 по справі 120/6039/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 120/6039/22

адміністративне провадження № К/990/1841/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року (колегія у складі суддів Боровицького О.А., Шидловського В.Б., Курка О.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Історія справи

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати дії Вінницького окружного адміністративного суду протиправними щодо відсутності відповіді на скаргу позивача, датовану 14 червня 2021 року;

- зобов`язати Вінницький окружний адміністративний суд надати свою відповідь на скаргу позивача від 14 червня 2021 року.

Позов мотивовано тим, що відповідач не надав відповідь на скаргу від 14 червня 2021 року.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 12 березня 2024 року у задоволенні позову відмовив.

Позивач неодноразово оскаржував це рішення до суду апеляційної інстанції, однак ухвалами від 03 червня та 13 серпня 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд повернув позивачеві подані ним 02, 22 квітня та 21 червня 2023 року апеляційні скарги з мотивів неусунення скаржником їх недоліків у встановлені апеляційним судом в ухвалах від 14 травня та 24 червня 2024 року спосіб та строк.

09 жовтня 2024 року позивач вкотре подав апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року.

Ухвалою від 10 жовтня 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху та запропонував скаржникові протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

04 листопада 2024 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою від 06 листопада 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд знову залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року без руху та запропонував скаржникові протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

19 листопада 2024 року на адресу апеляційного суду надійшла заява позивача «Щодо виконання ухвали суду від 06.11.2024».

Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду

Ухвалою від 25 листопада 2025 року Сьомий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними причини пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року та, керуючись пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, відмовив у відкритті провадження за поданою ним апеляційною скаргою.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. Суд зауважив, що скаржника не було обмежено у спробах апеляційного оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року та надавалось достатньо часу для виконання вимог ухвал суду про залишення поданих ним апеляційних скарг без руху з врахуванням строку поштового перебігу кореспонденції, при цьому, в ухвалах, якими апеляційні скарги позивача залишалися без руху, суд надавав вичерпні, детальні роз`яснення щодо вимог до форми і змісту апеляційної скарги, однак скаржник не врахував цих роз`яснень.

Зі цих міркувань апеляційний суд виснував, що позивач не довів наявності обставин, які перешкоджали йому звернутися до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України та становили об`єктивно непереборні перешкоди і які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, тож констатував відсутність підстав для поновлення позивачеві строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року, а матеріали адміністративної справи скерувати до цього ж суду для вирішення питання про відкриття провадження.

Скаржник вказує, що посилання Сьомого апеляційного адміністративного суду на чинність ухвал від 10 квітня, 03 червня та 13 серпня 2024 року про повернення первинно та повторно поданих апеляційних скарг, не відповідають дійсності, зважаючи на постанови Верховного Суду від 02 листопада 2023 року та 12 грудня 2024 року. Також зауважує, що підставою повернення раніше поданих апеляційних скарг була несплата судового збору за їх подання й оцінку таким висновкам надав Верховний Суд у постанові від 12 грудня 2024 року в цій же справі, проте апеляційний суд залишив їх поза увагою. Наостанок, скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував висновку, викладеного в ухвалі Великої Палати Верховного суду від 11 вересня 2024 року в справі №930/191/23 про те, що підпис має бути розміщений під текстом документу.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу в установлений Верховним Судом строк не надходило.

Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду 30 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року залишено без руху та встановлено скаржникові десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

26 лютого 2025 року на виконання вимог цієї ухвали позивач надав Суду копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи. Разом з касаційною скаргою подано клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2025 року ОСОБА_1 поновлено строк на касаційне оскарження, відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги до закінчення розгляду справи в касаційній інстанції та відкрито касаційне провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року в цій справі.

Ухвалою від 05 листопада 2025 року справу призначено до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їхнього застосування

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно із частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції та його оскарження позивачем) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно із частиною п`ятою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

За змістом наведених правових норм однією з обставин, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, є визнання неповажними наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску указаного строку (при цьому поважність причин повинен доводити скаржник).

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами).

Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Як убачається з матеріалів справи, 12 березня 2024 року Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалив рішення у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення копію цього рішення позивач отримав 21 березня 2024 року. За словами позивача - 25 березня 2024 року.

02 та 22 квітня 2024 року ОСОБА_1 оскаржив до суду апеляційної інстанції рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року. Водночас просив звільнити його від сплати судового збору на підставі частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір", до клопотання скаржником приєднано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 03 січня 2024 року (за період 1 кварталу 2022 року по 3 квартал 2023 року).

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року апеляційну скаргу позивача залишено без руху та запропоновано скаржнику у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору.

28 травня 2024 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про виконання ухвали без руху від 14 травня 2024 року, в якій скаржник просив задовольнити клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі № 120/6039/22 повернуто особі, яка її подала. Суд керувався тим, що надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, не можуть безперечно свідчити, що у особи відсутні кошти на сплату судового збору. Враховуючи, що недоліки апеляційної скарги не усунуто, а саме квитанції про сплату судового збору не було надано, суд апеляційної інстанції повернув матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Зазначене судове рішення було предметом касаційного перегляду, за результатом якого Верховний Суд ухвалою від 12 грудня 2024 року задовольнив касаційну скаргу позивача, скасував ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року та направив справу №120/6039/22 до цього ж суду для продовження розгляду. Суд касаційної інстанції вважав помилковими висновки апеляційного суду, що надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, не можуть безперечно свідчити, що у особи відсутні кошти на сплату судового збору. Із цих міркувань Верховний Суд не погодився з позицією суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору та констатував необґрунтоване повернення апеляційної скарги позивачеві.

Надалі за вказаною апеляційною скаргою Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 лютого 2025 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнив частково, зменшив належну до сплати суму за подачу апеляційної скарги до 181,60 грн та продовжив строк усунення недоліків ще на 10 днів з дня отримання цієї ухвали.

03 березня 2025 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 щодо виконання ухвали без руху, в якій скаржник просив суд уважно ознайомитися з його майновим станом, висновками, викладеними в ухвалі апеляційного суду від 23 листопада 2023 року та постанові Верховного Суду від 12 грудня 2024 року.

Ухвалою від 19 березня 2025 року Сьомий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу скаржникові, керуючись тим, що в установлений судом строк він не усунув недоліки апеляційної скарги.

Позивач оскаржив ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2025 року до суду касаційної інстанції, проте Верховний Суд ухвалами від 23 червня та 22 серпня 2025 року залишив цю касаційну скаргу без руху та відмовив у відкритті касаційного провадження з мотивів пропуску скаржником строку на касаційне оскарження.

Між тим, як установив суд апеляційної інстанції, 21 червня 2024 року позивач подав апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року. Поряд із цим, просив суд звільнити його від сплати судового збору, пославшись на те, що не має матеріальної змоги його сплатити. На підтвердження своїх доводів позивач надав відомості щодо себе з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з I кварталу 2023 року до 4 кварталу 2023 року.

Ухвалою від 24 червня 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив цю апеляційну скаргу без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору.

23 липня 2024 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 щодо виконання ухвали без руху, в якій зазначено, що інших доказів на підтвердження тяжкого майнового стану позивача, якими підтверджується факт неможливості сплати судового збору у нього немає.

Ухвалою від 13 серпня 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі №120/6039/22, особі, яка її подала.

Вказану ухвалу позивач оскаржив до суду касаційної інстанції, втім Верховний Суд ухвалою від 13 травня 2025 року визнав неповажними причини пропуску позивачем строку оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у справі № 120/6039/22 та відмовив у відкритті касаційного провадження за поданою ним касаційною скаргою.

09 жовтня 2024 року позивач вкотре подав апеляційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року.

Ухвалою від 10 жовтня 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху та запропонував скаржникові протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. В цій ухвалі суд зазначив, що повний текст оскарженого рішення Хмельницького окружного адміністративного суду позивач, за його ж словами, отримав 25 березня 2024 року, проте апеляційну скаргу подав 09 жовтня 2024 року, тобто, з пропуском строку на апеляційне оскарження, при цьому клопотання про його поновлення не надав.

04 листопада 2024 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Свої доводи скаржник мотивував тим, що першу апеляційну скаргу він подав у строк, встановлений статтею 295 КАС України.

Ухвалою від 06 листопада 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив цю ж апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року без руху та запропонував скаржникові протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

19 листопада 2024 року на адресу апеляційного суду надійшла заява позивача «Щодо виконання ухвали суду від 06.11.2024», у якій висловив переконання, що не порушив строку звернення з апеляційною скаргою.

Оспорюваною ухвалою від 25 листопада 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними причини пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року у справі №120/6039/22.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Конструкція пункту 4 частини першої статті 299 КАС України встановлює дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №420/5137/18, від 22 грудня 2022 року у справі № 380/19423/21.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 липня 2023 року в справі №200/3692/21 та від 07 вересня 2023 року в справі №120/3679/22, процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Як убачається з матеріалів справи, першу апеляційну скаргу позивач подав у межах передбаченого КАС України строку, однак суд апеляційної інстанції залишив її без руху у зв`язку з ненаданням документа про сплату судового збору, встановив скаржникові строк для усунення цього недоліку, та, позаяк позивач документа про сплату судового збору на вимогу суду в установлений строк не надав, повернув цю апеляційну скаргу позивачеві ухвалою від 03 червня 2024 року.

Пізніше, 21 червня 2024 року, позивач повторно оскаржив рішення суду першої інстанції до апеляційного суду, проте ситуація із цією апеляційною скаргою склалася аналогічним чином - суд апеляційної інстанції залишив її без руху з огляду на відсутність документа про сплату судового збору, встановив строк для усунення зазначеного недоліку та в кінцевому підсумку ухвалою від 13 серпня 2024 року повернув цю апеляційну скаргу з тих самих мотивів.

У цьому контексті варто зауважити, що за усталеною позицією Верховного Суду, сам лише факт своєчасного (у межах передбаченого КАС України строку) подання апеляційної скарги, але з недотриманням інших (іншої) вимог (вимоги) стосовно її форми або змісту, що має наслідком залишення її без руху та повернення, не є підставою уважати пропуск строку подання наступної апеляційної скарги поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є обставиною, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

У справі №560/15534/21 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що строк на апеляційне оскарження, передбачений статтею 295 КАС України, не зупиняється у зв`язку із залишенням без руху, поверненням апеляційної скарги, а також його відлік не підлягає обрахуванню від дати вручення копій ухвал про залишення без руху та повернення первинної апеляційної скарги. вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Особливістю цієї конкретної справи є те, що в основі пропуску позивачем строку звернення з апеляційною скаргою, поданою 09 жовтня 2024 року, за якою оскаржуваною ухвалою від 25 листопада 2024 року апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження, стало повернення апеляційним судом раніше поданих ОСОБА_1 апеляційних скарг на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року.

При цьому, в усіх згаданих вище випадках підстави для цього були однакові - ненадання документа про сплату судового збору. У кожному із цих випадків позивач просив звільнити від його сплати, надаючи на підтвердження свого майнового стану відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків (за відповідний період).

У касаційній скарзі позивач слушно зауважив, що у межах розглядуваної справи Верховний Суд уже двічі висловлювався з питання оцінки вказаних обставин, однак апеляційний суд залишив це поза увагою.

Зокрема, в ухвалі від 02 листопада 2023 року, скасовуючи ухвалу апеляційного суду від 02 січня 2023 року, Верховний Суд зазначив, що повернення апеляційної скарги без належного дослідження реальної спроможності заявника сплатити судовий збір та без зазначення мотивів достатності/недостатності, належності/неналежності доказів, наданих заявником на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, фактично свідчить про позбавлення заявника доступу до правосуддя. Також касаційний суд акцентував увагу на тому, що резолютивна частина ухвали суду апеляційної інстанції від 02 січня 2023 року (про повернення апеляційної скарги) не містила рішення суду про результат розгляду клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

В іншій ухвалі від 12 грудня 2024 року Верховний Суд, скасовуючи ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2024 року, вважав помилковими висновки апеляційного суду, що надані позивачем відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, не можуть безперечно свідчити, що у особи відсутні кошти на сплату судового збору. Із цих міркувань Верховний Суд не погодився з позицією суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору та констатував необґрунтоване повернення апеляційної скарги позивачеві.

Отже, зважаючи на мотиви повернення апеляційним судом раніше поданих ОСОБА_1 апеляційних скарг та уже висловлену судом касаційної інстанції із цього приводу позицію, Верховний Суд не може визнати доводи скаржника про поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, явно необґрунтованими. У цій ситуації вирішальне значення набуває не строк, який минув від дати ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення (12 березня 2024 року) до подання апеляційної скарги (09 жовтня 2024 року), а поведінка скаржника, зокрема, з`ясування того, чи продемонстрував він добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження та чи звернувся він упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення попередньої скарги.

Як убачається з матеріалів справи, поданню позивачем апеляційної скарги від 09 жовтня 2024 року передувало повернення попередньо поданої апеляційної скарги згідно з ухвалою від 13 серпня 2024 року. Позаяк копію зазначеної ухвали апеляційний суд направив позивачеві 24 вересня 2024 року (супровідний лист за вих. №120/6039/22/28549/2024) і наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень не містять будь-яких позначень, що надавали б змогу ідентифікувати момент отримання позивачем копії саме цієї ухвали, Суд, з урахуванням часу, що минув з 24 вересня 2024 року та строку поштового пересилання, не має підстав вважати, що звертаючись з апеляційною скаргою 09 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 допустив невиправдану затримку чи надмірне зволікання після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення попередньої скарги.

Беручи до уваги викладене, Верховний Суд не може визнати обґрунтованою позицію апеляційного суду про наявність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Порушення судом апеляційної інстанції зазначених норм процесуального права призвело до ухвалення передчасного судового рішення, яке не відповідає вимогам законності і обґрунтованості у значенні, вжитому в частинах першій-третій статті 242 КАС України. Наведені у касаційній скарзі доводи частково підтвердилися та спростовують висновки апеляційного суду.

Водночас колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судом висновку, викладеного в ухвалі Великої Палати Верховного суду від 11 вересня 2024 року в справі №930/191/23 про те, що підпис має бути розміщений під текстом документу, оскільки згаданий висновок стосувався оформлення процесуальних документів учасником справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин, Верховний Суд, з огляду на положення частин першої та четвертої статті 353 КАС України, а також з урахуванням наведених у касаційній скарзі вимог, дійшов висновку, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року - скасуванню з направленням справи №120/6039/22 до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Судові витрати

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 17 березня 2025 року позивачу було відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги до закінчення касаційного перегляду справи. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року скасувати, а справу №120/6039/22 направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Г. Загороднюк

М.В. Білак

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду