Ухвала від 11.11.2025 по справі 465/3944/19

465/3944/19

1-кс/465/1758/25

У Х В А Л А

11.11.2025 м. Львів

Франківський районний суд міста Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

потерпілого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву потерпілого ОСОБА_3 , про відвід судді Франківського районного суду м. Львова, ОСОБА_4 , від участі у розгляді справи №465/3944/19, -

в с т а н о в и в:

10 листопада 2025 року у провадження судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передано заяву потерпілого ОСОБА_3 , про відвід судді Франківського районного суду м. Львова, ОСОБА_4 , від участі у розгляді справи №465/3944/19.

У судовому засіданні, яке відбулось 11.11.2025, ОСОБА_3 заяву підтримав.

Пояснив заяву про відвід тим, що на його думку він дотримався строків звернення із скаргою на постанову про закриття кримінального провадження від 03.07.2025, яку отримав 09.09.2025. Однак, суддя безпідставно 26.09.2025та 29.09.2025повернув їїяк таку,що подала за спливом строку звернення. Указане змусило його звернутися до суду апеляційної інстанції і додатково звернутися втретє із відповідною скаргою до слідчого судді, розгляд якої також визначено слідчому судді Франківського районного суду м. Львова ОСОБА_4 . При цьому, слідча суддя ОСОБА_4 у судовому засіданні в черговий раз акцентувала увагу на з`ясуванні причин пропуску строку звернення, надалі допустила бездіяльність щодо вручення йому оскаржуваних ухвал та некоректне повідомлення про час і місце проведення розгляду його скарги.

Встановлено, що у провадженні слідчого судді Франківського районного суду м. Львова ( ОСОБА_4 ) перебуває справа за скаргою ОСОБА_3 на постанову від 03.07.2025 слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження внесеного до ЄРДР за №12019140080001558 від 07.06.2019.

У судовому засіданні, яке відбулось 10.11.2025 за участі ОСОБА_3 оголошено перерву.

Крім цього, встановлено, що ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку раніше звертався до суду із скаргами на спірну постанову двічі: 12.09.2025 (8010504405898) та 19.09.2025 (8010504405286).

Ухвалами слідчого судді Франківського районного суду м. Львова ( ОСОБА_4 ) від 26.09.2025 та 29.09.2025, повертаючи скаргу особі, яка її подала, звернено увагу на відсутності доказів щодо підтвердження отримання скаржником спірної постанови саме 09.09.2025, неможливості встановити дату отримання ОСОБА_3 копії оскаржуваної постанови та звернення із скаргою до суду після спливу десятиденного строку з моменту прийняття оскаржуваного рішення, без клопотання про поновлення стоку.

На ухвали слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 26.09.2025 та 29.09.2025 ОСОБА_3 подано апеляційні скарги.

Із змісту третьої скарги ОСОБА_3 від 03.10.2025 (вх.31154/25від 03.10.2025) вбачається, що скаржником все ж порушено питання про поновлення строку на оскарження, яке по суті не вирішено.

Не вдаючись до питань щодо наявності чи відсутності факту дотримання строків звернення із скаргою на постанову слідчого, суд, при вирішенні питання про відвід враховує, що у кожному кримінальному провадженні незалежність і об`єктивність судді забезпечується, серед іншого, закріпленням загального переліку підстав для відводу від участі у цьому провадженні.

Згідно з частинами першою та другою статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтею 75 цього Кодексу, судді може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Суддя не може брати участь у справі за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості (п. 4 ч. 1ст. 75 КПК).

Згідно з ч. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Заявлений потерпілим відвід судді ОСОБА_4 не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені вказаними нормами КПК України.

Підстави заявленого відводу ґрунтуються переважно на суб`єктивному тлумаченні початку перебігу строку звернення із скаргою на постанову про закриття кримінального провадження і, зрештою із його незгодою із ухвалами слідчого судді, які, крім цього є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.

При цьому, слідчим суддею вирішується питання про поновлення строку звернення із останньою скаргою, яке, зрештою, порушено ОСОБА_3 .

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

Беззаперечно, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Водночас, такий інститут не є інструментом перегляду судового рішення чи додаткового роз`яснення мотивів його ухвалення.

Незгода з судовим рішенням має втілюватися у його апеляційному оскарженні або, якщо рішення окремому оскарженню не підлягає, - у включенні заперечень проти таких рішень до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 2 ст. 392 КПК.

Таким чином, незгода учасника кримінального провадження із судовим рішенням не може бути розцінена як прояв упередженості суду, а тому не може бути підставою для його відводу, що неодноразово утверджується усталеною практикою Верховного Суду (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2018, у справі №9901/673/18, ухвала Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №910/2968/18). При цьому в ухвалі від 18.12.2018 у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав відвід завідомо безпідставним, а його з`явлення зловживанням процесуальними правами, оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».

Згідно із роз`ясненнями, які містяться в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13.06.2007, виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Органи, які вирішують питання про дисциплінарну відповідальність та відповідальність за порушення присяги судді, не наділені законом повноваженнями оцінювати законність судового рішення.

Враховуючи зазначене, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Зважаючи на те, що заявником у його заяві та поясненнях не наведено інших підстав для відводу судді і не обґрунтовано таких відповідними доказами, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для відводу судді.

На підставі викладеного, керуючись ст. 75, 80, 81, 376 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви потерпілого ОСОБА_3 , про відвід судді Франківського районного суду м. Львова, ОСОБА_4 , від участі у розгляді справи №465/3944/19 відмовити.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1