Постанова

від 10.12.2010 по справі 2-а-463

УЛЬЯНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  ПОСТАНОВА      № 2-а-463/10

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

 10 грудня 2010 року                                                                                            м. Ульяновка

Суддя Ульяновського районного суду Кіровоградської області Запорощук А.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області про перерахування пенсії з врахуванням щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за 2006 – 2010 роки та її подальшої щомісячної виплати, -

  ВСТАНОВИВ:  

 До суду з позовом звернулась ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області про перерахування пенсії з врахуванням щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за 2006 – 2010 роки та її подальшої щомісячної виплати.

Позивач стверджує, що є пенсіонером за віком, має статус “дитина війни” і, відповідно до  ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (далі – Закон), що набрав чинності з 01.01.2006 р., їй щомісячна пенсія повинна збільшитись на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідач не виконав вимог вказаного закону, а її письмове звернення про збільшення пенсії відповідно до вимог Закону залишив без задоволення.

Посилаючись на наведене, позивач просить  поновити процесуальні строки звернення до адміністративного суду,   визнати бездіяльність відповідача щодо відмови в збільшенні пенсії неправомірною, зобов’язати його підвищити пенсію на 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно, а також здійснити їй виплату з 01.01.2006 року по 01.10.2010 року , та зобов’язати відповідача з 01.10.2010 року зробити перерахунок пенсії позивача з врахуванням державної соціальної допомоги в розмірі 30 %, згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і виплачувати її відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

Представник відповідача свою позицію виклав у письмових запереченнях.

Безпосередньо дослідивши докази в справі: оглянувши письмові докази, дослідивши інші матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити адміністративний позов частково із таких міркувань.

За змістом ст. 3 та п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є публічно-правовими.

Як вбачається із положень Закону:  

ст. 1 – дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

ст. 6 – дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

ст. 7 – фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Під час розгляду справи безспірно з’ясовано, що   ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, являється пенсіонером  і відповідно до вимог ст. 1 Закону, який набрав чинності з 01.01.2006 р., набула статусу “дитини війни”, а тому згідно зі ст. 6 Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Проте за даними відповідача  позивачу  на протязі 2006-2007 рр. вище згадане підвищення взагалі не сплачувалось, а у подальшому щомісячно, починаючи із січня 2008 р., нараховувалась та виплачувалась надбавка до пенсії, як особі зі статусом “дитини війни”, в наступних розмірах: січень-березень 2008 р. – по 47 грн.; квітень-червень 2008 р. – по 48,10 грн.; липень-вересень 2008 р. – по 48,20 грн.; жовтень-грудень 2008 р. – по 49,80 грн.

Суд частково погоджується із запереченнями відповідача, оскільки п. 17 ст. 77 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005 р. № 3235-ІV дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2006 рік.

У подальшому Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 р. № 3367-ІV п. 17 ст. 77 вказаного Закону було виключено, а ст. 110 цього ж Закону викладено в новій редакції, згідно якої пільги “дітям війни”, передбачені ст. 6 Закону, запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

Положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” рішеннями Конституційного Суду України неконституційними не визнавались.

Проте у 2006 році Кабінет Міністрів України так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії “дітям війни”.

Таким чином, вимоги позивача, які стосуються 2006 року, задоволенню не підлягають за безпідставністю.

Відповідно до п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 р. № 489-V дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рн/07 (у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону.

Відповідно до п. 5 резолютивної частини зазначеного рішення воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Таким чином, враховуючи норми ч. 2 ст. 152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України № 6-рн/2007 від 09.07.2007 р. зворотної дії в часі не має і на період до 09 липня 2007 р. не поширюється.

Тобто, із 09.07.2007 р. – дати ухвалення рішення Конституційним судом України  № 6-рн/2007 – вищевказані норми Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” втратили чинність, а отже, з цього часу було відновлено дію ст. 6 Закону в повному обсязі.

Ураховуючи вище наведене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині перерахування недоплаченої, як “дитині війни”, щомісячної державної соціальної допомоги за період із січня до 09 липня 2007 року.

У подальшому підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 р. № 107-VI внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до яких “дітям війни” (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно Рішенню Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рн/2008 зміни, які були внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. №107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, враховуючи норми ч. 2 ст. 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України № 10-рн/2008 від 22.05.2008 р. зворотної дії в часі не має і на період із 01 січня 2008 р. до 22 травня 2008 р. не поширюється.

Тобто із 22.05.2008 р. – дати ухвалення рішення Конституційним судом України   № 10-рн/2008 – вищевказані норми Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” втратили чинність, а отже, з цього часу було відновлено дію ст. 6 Закону в повному обсязі.

За даними відповідача  позивачу  щомісячно, починаючи із січня 2008 р., нараховувалась та виплачувалась надбавка до пенсії, як особі зі статусом “дитини війни”, в наступних розмірах: січень-березень 2008 р. – по 47 грн.; квітень-червень 2008 р. – по 48,10 грн.; липень-вересень 2008 р. – по 48,20 грн.; жовтень-грудень 2008 р. – по 49,80 грн.

Ураховуючи вище наведене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині перерахування недоплаченої, як “дитині війни”, щомісячної державної соціальної допомоги за період із січня до 22 травня 2008 року.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для “дітей війни” є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону є “дітьми війни”, тобто фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян зі згаданим статусом на соціальний захист.

У своїх запереченнях відповідач вказує, що згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.  

За умови відсутності у Державному бюджеті України коштів на виплату щомісячних надбавок “дітям війни” створюється ситуація правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Проте, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.

Слід зазначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Тому суд відкидає посилання відповідача на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

У справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії, ґрунтуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності.  

В той же час, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання “дітям війни” надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Враховуючи, що позивач наділена державою правовим статусом “дитини війни”, вказаний статус включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

Наділивши “дітей війни” зазначеною соціальною гарантією, держава взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є “дітьми війни”.

Таким чином, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист “дитини війни”.

Відповідно до вимог:

ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд відкидає п осилання представника відповідача на неврегульованість питання обчислення розміру пенсії “дітям війни” чинним законодавством, оскільки ст. 6 Закону визначено, що “дітям війни” пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тобто дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України.

Як витікає із положень:  

ст. 64 Конституції України – конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

ч. 3 та ч. 4 ст. 8  КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.  

Забороняється відмова в розгляді та вирішенні  адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Як вбачається із пп. 1, 3, 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. № 1261, Пенсійний фонд України є центральним  органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики, одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.

Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус “дітей війни”, також не можуть бути підставою для нездійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.

Суд, діючи в  межах заявлених позивачем вимог, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, дійшов висновку, що порушення прав заявника, за захистом яких вона звернулась, тривало із  09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., із 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., та із 01.01.2009 р. по 01.10.2010 р..

Ураховуючи, що суд не вправі виконувати функції суб’єкта владних повноважень, покладені на нього законом, а також те, що питання стосовно здійснення перерахунку пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд визнає необхідним зобов’язати управління Пенсійного фонду здійснити перерахунок щомісячної надбавки до пенсії  ОСОБА_1 , як особі, що має статус “дитини війни”, починаючи  із  09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., із 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., а також із 01.01.2009 р. по 01.10.2010 р. відповідно до ст. 6 Закону і з урахуванням норм ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та  раніше проведених виплат.

Викладені судом обставини підтверджуються зібраними у справі письмовими доказами: офіційними документами позивача, які посвідчують її особу та правовий статус “дитини війни”, заявами позивача до відповідача, довідкою, листом, інформацією та письмовими запереченнями управління Пенсійного фонду, а також іншими матеріалами справи.  

За даними відповідача  позивачу  фактично була нарахована та виплачена надбавка до пенсії, як особі зі статусом “дитини війни”, в наступних розмірах: квітень-червень 2008 р. – по 48,10 грн.; липень-вересень 2008 р. – по 48,20 грн.; жовтень-грудень 2008 р. – по 49,80 грн.

Тому управлінню Пенсійного фонду потрібно додатково нарахувати та виплатити решту боргу за досліджуваний період із 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., а також із 01.01.2009 р. по 01.10.2010 р..

Таким чином, адміністративний позов підлягає беззаперечному задоволенню в обумовленому судом обсязі, бо захистити позивачу власні права іншим шляхом неможливо.

 У решті позову потрібно відмовити.

Ураховуючи наведене, оцінюючи перелічені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і всебічному з’ясуванні обставин в адміністративній справі в їх сукупності, на підставі ст.  ст. 22, 64, 152 Конституції України,  ст. ст. 1, 6-7  Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. ст. 77, 110 Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рн/07 (у справі № 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян), підпункту 2 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, рішення Конституційного Суду України № 10-рн/2008 від 22.05.2008 р., Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», пп. 1, 3, 15 Положення про Пенсійний фонд України,  керуючись ст. ст. 2-3, 6, 8, 17, 71-72, 99-104, 183-2, 185-186 КАС України, суд

  ПОСТАНОВИВ:  

      Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області про перерахування пенсії з врахуванням щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за 2006 – 2010 роки та її подальшої щомісячної виплати, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність  управління Пенсійного фонду України в Ульяновському районі Кіровоградської області та зобов’язати його здійснити перерахунок і виплату щомісячної грошової надбавки до пенсії, як особі, що має статус “дитини війни”,  ОСОБА_1 у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком  за періоди  із  09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р., з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р., а також з 1 січня 2009 року по 1 жовтня 2010 року відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”  з урахуванням норм ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та  раніше проведених виплат.

У решті позову відмовити.

Сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя: