Постанова від 11.11.2025 по справі 460/8704/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 460/8704/25 пров. № А/857/32995/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Національного агентства з акредитації України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року (суддя Дуляницька С.М., м. Рівне) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" до Національного агентства з акредитації України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" у травні 2025 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Національного агентства з акредитації України, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з акредитації України від 24.04.2025 року, яким вирішено тимчасово зупинити з 25 квітня 2025 року дію атестата про акредитацію ООВ №10271, дійсного з 02 вересня 2024 р. до 01 вересня 2029 р;

визнати протиправним та скасувати рішення Національного агентства з акредитації України від 05.05.2025 року про скасування атестата про акредитацію ООВ №10271, дійсного з 02 вересня 2024 року до 01 вересня 2029 року;

зобов`язати Національне агентство з акредитації України вилучити з офіційного сайту з розділу Реєстр акредитованих ООВ» відомості про призупинення з 25.04.2025 акредитації ТОВ "Рівнестандарт"» та відомості про скасування з 05.05.2025 акредитації ТОВ "Рівнестандарт";

зобов`язати Національне агентство з акредитації України повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" атестат про акредитацію ООВ №10271.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що прийняття відповідачем оскаржуваних рішень від 24.04.2025 та від 05.05.2025 було здійснено з порушенням вимог Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", оскільки вважає, що рішення НААУ про зупинення дії або скасування атестату про акредитацію органу оцінки відповідності (далі ООВ) може відбутися виключно за наслідками заходу оцінки, проведеного у місці розташування ООВ, що не було зроблено. Також вказує на порушення НААУ вимог Закону України "Про адміністративну процедуру", який регламентує порядок здійснення такої адміністративної процедури, як акредитація, зокрема позачергова оцінка. Вказує, що відповідачем було позбавлено позивача права на участь в адміністративному провадженні та права бути заслуханим адміністративним органом до моменту прийняття негативних рішень щодо нього. Наголошує на тому, що в супереч ст. 4 Закону України "Про адміністративну процедуру" НААУ було проведено дві процедури моніторингу ТОВ "Рівнестандарт" з порушенням принципів безсторонності (неупередженості) та відкритості.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що положення Закону України «Про адміністративну процедуру» (далі Закон України №2073-IX) не поширюються на процедуру акредитації органів з оцінки відповідності та проведенню інших робіт у сфері акредитації. Вказує, що акредитаційна процедура не проводиться як адміністративна процедура. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що діяльність НААУ регламентована Законом України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності» та іншими нормативно-правовими актами у сфері акредитації. Вказує, що для того, щоб встановити факт грубих порушень необов`язково проводити позачергову оцінку. Вважає, що позивач був в достатній мірі проінформований щодо запитуваних у нього матеріалів сертифікаційної справи. Вважає, що суд першої інстанції не дослідив, що акредитаційна процедура та адміністративна процедура, це різні процеси, і діяльність НААУ з прийняття рішень має насамперед відповідати принципам акредитації, які були дотримана НААУ в повному обсязі.

Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що НААУ засвідчило компетентність Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" відповідно до вимог ДСТУ EN ISO/IEC 17065:2019 (EN ISO/IEC 17065:2012, IDT; ISO/IEC 17065:2012, IDT) та додаткового стандарту ДСТУ EN ISO/IEC 17020:2019 (ПП 6.1.2, 6.1.3 6.1.6-6.1.10) в сфері: автомобільні бензини, дизельні та котельні палива; нафтопродукти; машини та устаткування; електричне та електронне обладнання; будівельні вироби; колісні транспортні засоби категорії M, N, O, L, їх частини та обладнання; сільськогосподарські та лісогосподарські трактори, їх причепи і змінні причіпні машини, системи, складові частини та окремі технічні вузли; техніка сільськогосподарська; засоби вимірювальної техніки; законодавчо врегульовані засоби вимірювальної техніки; неавтоматичні зважувальні прилади, на підтвердження чого видано атестат про акредитацію, який зареєстровано у Реєстрі 02.09.2024 року за №1О271, у якому зазначено, що датою первинної акредитації є 02.09.2024, вказано про його дійсність до 01.09.2024.

02.09.2024 між НААУ та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" укладено Угоду про акредитацію, якою визначено основні правові, організаційні та економічні засади відносин НААУ та органу з оцінки відповідності. Відповідно до пункту 3.7. такої угоди вона набирає чинності з моменту реєстрації атестата про акредитацію та діє до 01 вересня 2029 року, якщо її не буде розірвано достроково. Сторони не надавали суду доказів розірвання або дострокового припинення такої угоди і судом таких обставин не встановлено.

З наданого відповідачем суду витягу з протоколу засідання комісії з питань, пов`язаних з діяльністю органів з оцінки відповідності №335 від 23.04.2025 вбачається, що комісією було заслухано Фільваркового В. та розглянуто службову записку управління акредитації органів від 18.04.2025 щодо Органу з сертифікації Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт", атестат про акредитацію №1О271, за наслідками чого було прийнято рішення рекомендувати НААУ прийняти Рішення про тимчасове зупинення дії атестата про акредитацію Органу з сертифікації Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт", атестат про акредитацію №1О271. Зі змісту вказаного документу вбачається, що на комісію запрошено було лише Фільваркового В., позивача або його представника для участі у засіданні не запрошувалося. Вказане не заперечується відповідачем і протилежного судом не встановлено.

24.04.2025 директором НААУ Сергієм Костюком затверджено рішення про тимчасове зупинення дії атестата про акредитацію ООВ або частини його сфери акредитації, з якого вбачається, що воно прийняте на підставі протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних з діяльністю органів з оцінки відповідності №335 від 23.04.2025 у зв`язку із надходженням до НААУ листа Офісу Генерального прокурора від 18.03.2025 № 31/1/2-23591ВИХ-25 (вх. НААУ від 19.03.2025 № 16-ПО), яким було надано сертифікат індивідуального затвердженння типу колісного транспортного засобу VOLKSWAGEN "PASSAT" (ідентифікаційний номер (VIN) - НОМЕР_1 ), що видано з порушенням процедури проведення робіт з оцінки відповідності, а саме: оформлений сертифікат відповідності №UA.005.00149-25 від 11.03.2025 (далі - сертифікат відповідності), був виданий на підставі проведення випробувань Випробувальною лабораторією ТОВ "ДП-Стандартметрологія" (атестат про акредитацію №201338), акредитація якої призупинена з 24.02.2025.

НААУ було здійснено запит про надання копії справи, вказаної в листі ОГП на адресу ТОВ "Рівнестандарт" (вих.НААУ від 21.03.2025 №2-1/3-1580).

Під час розгляду справи та проведення сертифікації щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу (заявка №00149 від 11.03.2025), яка була надана ОСВ за запитом НААУ (лист ООВ вих. від 03.04.2025 №91, вх. НААУ 14.04.2025 №3296) щодо Сертифікату відповідності, було виявлено, що Протокол № Н0011-25 від 11.03.2025 перевірки відповідності конструкції та випробувань КТЗ, був видний ВЛ ТОВ "Бімер" (атестат про акредитацію № 201540).

Під час проведення повторної акредитації дана випробувальна лабораторія не була зазначена в переліку субпідрядних організацій (Акт про проведення оцінки на місці від 09.08.2024), в результаті чого не була оцінена групою аудиторів НААУ. Зміни субпідрядної організації є значними змінами, що мають відношення до наданої акредитації, визначеними Угодою про акредитацію.

ОВВ не надсилав до НААУ повідомлення щодо внесення до переліку субпідрядних організацій ВЛ ТОВ "Бімер".

Відповідно до резолютивної частини рішення про тимчасове зупинення дії атестата про акредитацію ООВ або частини його сфери акредитації від 24.04.2025 НААУ вирішило тимчасово зупинити з 25 квітня 2025р. дію атестата про акредитацію ООВ №1О271, дійсного з "02" вересня 2024р. до "01" вересня 2029р. Зобов`язано ООВ повернути атестат про акредитацію до НААУ в термін до 12.05.2025. Тимчасове зупинення діє до 24 квітня 2026р. Якщо дія атестата про акредитацію не поновлена на протязі терміну дії Рішення, то він скасовується.

У вказаному рішенні зазначено, що орган з оцінки відповідності може оскаржити рішення щодо акредитації, прийняте стосовно нього, з яким він не згоден, шляхом подання апеляції до комісії з апеляцій (термін подання апеляцій становить тридцять календарних днів з дати отримання рішення НААУ. Подання апеляцій до комісії з апеляцій не обмежує права органу з оцінки відповідності на звернення до суду. Подання апеляції, скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію даного рішення відповідно до Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" та ДСТУ EN ISO/IEC 17011:2019 Оцінка відповідності. Загальні вимоги до органів з акредитації, що акредитують органи з оцінки відповідності (а.с.14-17 том 1).

З наданого відповідачем суду протоколу засідання комісії з питань, пов`язаних з діяльністю органів з оцінки відповідності №336 від 01.05.2025 вбачається, що комісією було заслухано Фільваркового В. та розглянуто службову записку управління акредитації органів від 30.04.2025 (№0251) щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт", атестат про акредитацію №1О271, за наслідками чого було прийнято рішення рекомендувати керівництву НААУ винести Рішення про скасування атестата про акредитацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт", атестат про акредитацію №1О271. Зі змісту вказаного документу вбачається, що на комісію запрошено було лише Фільваркового В., позивача або його представника для участі у засіданні не запрошувалося. Вказане не заперечується відповідачем і протилежного судом не встановлено.

05.05.2025 в.о. директора НААУ Юрієм Ярощуком затверджено рішення про скасування атестата про акредитацію ООВ, з якого вбачається, що воно прийняте на підставі протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних з діяльністю органів з оцінки відповідності №336 від 01.05.2025 у зв`язку із надходженням до НААУ листа від Офісу Генерального прокурора від 18.03.2025 № 31/1/2-23591ВИХ-25, вх. НААУ від 19.03.2025 № 16-ПО щодо можливих фактів порушень при видачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" (атестат про акредитацію №1О10271) сертифіката індивідуального затвердження типу колісного транспортного засобу марки "VOLKSWAGEN" моделі "PASSAT" (ідентифікаційний номер КТЗ (VIN) НОМЕР_1 ) від 11.03.2025 №.005.00149-25, а саме видачі сертифіката на підставі проведення випробувань Випробувальною лабораторією Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ" (атестат про акредитацію №201338), акредитація якої призупинена з 24.02.2025. На адресу ООВ було надіслано запит щодо надання копії справи листом від 21.03.2025 №2-1/3-1580 та повторно листом від 02.04.2025 №2-1/3-1767. Під час розгляду справи на проведення сертифікації щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу (заявка № 00149 від 11.03.2025), яка була надана OOB за запитом HAAУ (лист OOB вих. від 03.04.2025 № 91, вх. HAAУ від 14.04.2025 №3296) щодо Сертифікату відповідності на вищезгадану продукцію, було виявлено, що Протокол №H0011-25 від 11.03.2025 перевірки відповідності конструкції та випробувань KT3, що був у користуванні, був виданий ВЛ ТОВ «БІМЕР» (атестат про акредитацію №201540). На час проведення повторної акредитації дана випробувальна лабораторія не була назначена в переліку субпідрядних організацій (Акт про проведення оцінки на місці від 09.08.2024) та не була оцінена групою аудиторів HAAУ щодо можливості її залучення для проведення випробувань. OOB не надсилав до HAAУ повідомлення щодо внесення до переліку субпідрядних організацій ВЛ ТОВ «БІМЕР», відповідно до п. 2.4.15 Угоди про акредитацію від 02.09.2024. Дана інформацію була викладена в Службовій записці управління акредитації органів від 18.04.2025 № 0232, i на підставі рекомендації Комісії з питань, пов`язаних з діяльністю органів з оцінки відповідності (Протокол засідання від 23.04.2025 №335) 24.04.2025 HAAУ було прийнято рішення щодо тимчасового зупинення дії атестата про акредитацію №1О271 з 25.04.2025. Водночас, враховуючи розбіжності в інформації, наданої Офісом Генерального прокурора (лист №16-ПO) та ТОВ "Рівнестандарт" (лист №3296) щодо різних випробувальних лабораторій, зазначених в додатку «Перелік доказів стосовно відповідності KT3 вимогам щодо індивідуального затвердження» до Сертифікату відповідності, 21.04.2025 HAAУ було надіслано лист (від 21.04.2025№ 1-5/3-2114) на адресу Головного сервісного центру MBC України (далі ГСЦ) про надання копії Сертифікату відповідності з додатками. 23.04.2025 ГСЦ повідомив HAAУ листом №3469 (вих. ГСЦ №31/13763-9996-2025 від 23.04.2025 про надсилання копії листа HAAУ до Регіонального сервісного центру MBC в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях (далі РСЦ) для надання ним відповіді на запит HAAУ. 29.04.2025 HAAУ отримано від РСЦ копію Сертифіката відповідності з додатком (вх. лист HAAУ від 29.04.2025 №3579, вих. РСЦ №31/30/11-6557-2025 від 28.04.2025, однак, так як в даному додатку була відсутня інформація щодо лабораторії, якою здійснювались випробування, 29.04.2025 HAAУ було направлено лист до ГСЦ та РСЦ №1-5/3-2259 з проханням надати Додаток до Сертифіката відповідності «Перелік доказів стосовно відповідності KT3 вимогам щодо індивідуального затвердження». РСЦ надано HAAУ копію Сертифікату відповідності з вищезазначеним додатком (вх. лист HAAУ від 29.04.2025 №3594, вих. РСЦ № 31/30/11-6606-2025 від 29.04.2025 i інформація, наведена в ньому, співпадає з наданою інформацією листом Офісу Генерального прокурора (від 19.03.2025 № 16-ПO), а саме, що випробування здійснювались 07.03.2025 ВЛ ТОВ "ДП-СТАНДАРТМЕТРОЛОГІЯ", а не 11.03.2025 ВЛ ТОВ "БІМЕР" згідно із наданої OOB копії справи з сертифікації (лист OOB від 14.04.2025 №3296), тобто клієнту OOB був виданий сертифікат 11.03.2025, на підставі випробувань лабораторії, яка не мала на той час чинної акредитації (атестат про акредитацію тимчасово зупинений), а не лабораторією ТОВ "БІМЕР". Це на думку відповідача свідчить про шахрайську поведінку OOB, i що протокол від ТОВ "БІМЕР" вже з`явився як наслідок звернення HAAУ до OOB про надання сертифікаційної справи. Крім того, HAAУ лише 25.04.2025 отримало від OOB інформацію про зміни, що відбулися залучення органом сертифікації до робіт з випробувань ТОВ "БІМЕР" (вих.№ 1 15 від 25.04.2025, вх. HAAУ №3512 від 25.04.2025).

Зі змісту рішення про скасування атестата про акредитацію ООВ вбачається, що НААУ зроблено висновок про те, інформація щодо випробувальної лабораторії, де здійснювались сертифікаційні випробування, надана OOB до HAAУ, суперечить інформації, наданій Офісом Генерального прокурора та Головним сервісним центром МВС України, що на думку відповідача свідчить про навмисно надану неправдиву інформацію та встановлення факту шахрайської поведінки OOB.

Оскільки, як вважає НААУ, OOB навмисно надано до HAAУ неправдиву інформацію та враховуючи, що дію атестату про акредитацію OOB №1О271 уже тимчасово зупинено на підставі вчиненого ним грубого порушення згідно пункту 15 Загального документа HAAУ "Перелік грубих порушень з боку акредитованого органу з оцінки відповідності" (ЗД-08.00.35, редакція 04), а також вчинення OOB грубого порушення згідно пункту 6 Загального документа ЗД-08.00.35, все це є підставою для скасування дії атестату про акредитацію згідно пункту 3.2 Методики HAAУ "Тимчасове зупинення дії a6o скасування атестата про акредитацію OOB a6o тимчасове зупинення частини його сфери акредитації" (M-08.00.20, редакція 27).

Правовою підставою винесення рішення про скасування атестата про акредитацію ООВ від 05.054.2025 НААУ зазначено: статті 11 та 12 Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності", п.7.11.2 стандарту ДСТУ ІSО/ІЕС 17011:2019 "Оцінювання відповідності. Загальні вимоги до органів з акредитації, що акредитують органи з оцінки відповідності", пункт 8.5. "Настанови з управління", пункт 3.2 M-08.00.20 Методики "Тимчасове зупинення a6o скасування дії атестата про акредитацію OOB aбo тимчасове зупинення частини його сфери акредитації"; п. 1 Політики HAAУ щодо забезпечення органами з оцінки відповідності залучення до субпідрядних робіт тільки компетентних субпідрядних організацій; IAF MD 7:2023 Mandatory Document Harmonization of Sanctions and Dealing with Fraudulent Behaviour; Угода про акредитацію, укладена між HAAУ та OOB від 02.09.2024р.

Відповідно до резолютивної частини рішення про скасування атестата про акредитацію ООВ від 05.05.2025 НААУ вирішило скасувати з 05 травня 2025р. атестат про акредитацію ООВ №1О271, дійсного з "02" вересня 2024р. до "01" вересня 2029р. Зобов`язано ООВ повернути атестат про акредитацію до НААУ в термін до 19.05.2025.

У вказаному рішенні зазначено, що орган з оцінки відповідності може оскаржити рішення щодо акредитації, прийняте стосовно нього, з яким він не згоден, шляхом подання апеляції до комісії з апеляцій (термін подання апеляцій становить тридцять календарних днів з дати отримання рішення НААУ. Подання апеляцій до комісії з апеляцій не обмежує права органу з оцінки відповідності на звернення до суду. Подання апеляції, скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію даного рішення відповідно до Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" та ДСТУ EN ISO/IEC 17011:2019 Оцінка відповідності. Загальні вимоги до органів з акредитації, що акредитують органи з оцінки відповідності (а.с.19-24 том 1).

Не погодившись з рішеннями відповідача від 24.04.2025 про тимчасове зупинення дії атестата про акредитацію ООВ та від 05.05.2025 про скасування атестата про акредитацію ООВ, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не дотримуючись принципів адміністративної процедури, зокрема обґрунтованості, відкритості, презумпції правомірності дій та вимог особи та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані оскаржувані рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відносини, пов`язані з акредитацією національним органом України з акредитації органів з оцінки відповідності, у тому числі іноземних органів з оцінки відповідності, та поширюється на органи виконавчої влади, національний орган України з акредитації та органи з оцінки відповідності незалежно від форми власності регулюються Законом України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" від 17.05.2001 №2407-III (далі - Закон України №2407-III).

Абзац другий статті 1 Закону України №2407-III дає визначення поняттю "акредитація органів з оцінки відповідності" (далі - акредитація) як засвідчення національним органом України з акредитації того, що орган з оцінки відповідності відповідає вимогам національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами або вимогам міжнародних чи європейських стандартів, та у разі необхідності будь-яким додатковим вимогам щодо акредитації у відповідних сферах для провадження визначеної діяльності з оцінки відповідності, а терміну "оцінка" як процесу оцінювання компетентності органу з оцінки відповідності у визначеній сфері акредитації, що здійснюється національним органом України з акредитації на основі визначених стандартів та/або інших нормативних документів.

Статтею 3 Закону України №2407-III визначено, що законодавство України у сфері акредитації складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері. Відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів з акредитації регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Діяльність з акредитації відповідно до ст.5 Закону України №2407-III базується на таких основних принципах: забезпечення рівності прав, законних інтересів усіх заінтересованих сторін; загальнодоступності та неупередженості проведення робіт з акредитації; прозорості діяльності з акредитації; професійної компетентності виконавців робіт; добровільності акредитації; забезпечення участі органів виконавчої влади та громадських організацій на паритетній основі; застосування гармонізованих з міжнародними та європейськими стандартами вимог щодо акредитації; дотримання суспільних інтересів; конфіденційності інформації, отриманої в процесі акредитації.

Акредитація здійснюється відповідно до вимог, установлених законодавством у сфері акредитації, національними стандартами з питань акредитації, гармонізованими з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, а також іншими документами з питань акредитації, прийнятими національним органом України з акредитації, міжнародними та європейськими організаціями з акредитації. Перелік назв і позначень таких актів та документів, тексти нормативно-правових актів з питань акредитації, а також тексти інших документів з питань акредитації, прийнятих національним органом України з акредитації, оприлюднюються на веб-сайті національного органу України з акредитації в Інтернеті.

Статтею 6 Закону України №2407-III визначено, що акредитація здійснюється національним органом України з акредитації. Національний орган України з акредитації є державною організацією, яка утворюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, та провадить некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку. Положення про національний орган України з акредитації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.

Основними функціями національного органу України з акредитації є: акредитація органів з оцінки відповідності, в тому числі прийняття рішень про акредитацію, відмову в акредитації, розширення та обмеження сфери акредитації, тимчасове зупинення і поновлення дії та скасування атестата про акредитацію; проведення моніторингу за відповідністю акредитованих ним органів з оцінки відповідності вимогам акредитації (далі - моніторинг) шляхом здійснення нагляду, проведення повторних, позачергових та інших оцінок; затвердження: порядку здійснення акредитації, програм робіт з акредитації; порядку проведення моніторингу; порядку розгляду скарг, пов`язаних з діяльністю акредитованих органів з оцінки відповідності; кваліфікаційних вимог, порядку та правил атестації персоналу з акредитації; складу атестаційної комісії персоналу з акредитації; організація відбору, навчання, підготовки та атестації персоналу з акредитації, залучення його до проведення робіт з акредитації; ведення реєстру акредитованих органів з оцінки відповідності та реєстру персоналу з акредитації; участь у роботі з гармонізації нормативно-правових актів, національних стандартів та інших документів з питань акредитації з міжнародними та європейськими правилами і стандартами, які визначають вимоги до національного органу України з акредитації та акредитованих органів з оцінки відповідності; організація науково-дослідних робіт у сфері акредитації; організація інформаційного забезпечення з питань акредитації.

21.08.2023 наказом Мінекономіки затверджено Положення про Національне агентство з акредитації України (ідентифікаційний код 26196207), відповідно до пункту 1 якого визначено, що Національне агентство з акредитації України є національним органом України з акредитації органів з оцінки відповідності, державною організацією, яка належить до сфери управління Міністерства економіки України та провадить некомерційну господарську діяльність. Згідно з пунктом 2 вказаного Положення відповідач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінекономіки та цим Положенням.

Згідно з пунктом 8 Положення основними функціями НААУ відповідно до мети діяльності є: акредитація органів з оцінки відповідності, у тому числі прийняття рішень про акредитацію, відмову в акредитації, розширення та обмеження сфери акредитації, тимчасове зупинення і поновлення дії та скасування атестата про акредитацію; проведення моніторингу за відповідністю акредитованих ним органів з оцінки відповідності вимогам акредитації (далі - моніторинг) шляхом здійснення нагляду, проведення повторних, позачергових та інших оцінок; затвердження: порядку здійснення акредитації, програм робіт з акредитації; порядку проведення моніторингу; порядку розгляду скарг, пов`язаних із діяльністю акредитованих органів з оцінки відповідності; кваліфікаційних вимог, порядку та правил атестації персоналу з акредитації; кваліфікаційних вимог, порядку та правил атестації персоналу з акредитації; складу атестаційної комісії персоналу з акредитації; положення про комісію з апеляцій; методичних рекомендацій з питань акредитації; організація відбору, навчання, підготовки та атестації персоналу з акредитації, залучення його до проведення робіт з акредитації; ведення реєстру акредитованих органів з оцінки відповідності та реєстру персоналу з акредитації та ін.

Доводи апелянта зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував ст.3 Закону України №2407-III, адже на думку скаржника статті 12, 17, 28, 47, 52 Закону України №2073-IX не поширюються на процедуру акредитації органів з оцінки відповідності та проведенню інших робіт у сфері акредитації.

Апеляційний суд вважає таке твердження неправильним, оскільки відповідно до частини 1 статті 1 Закону України №2073-IX, предмет правового регулювання, цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів. Разом з тим, частина друга вказаної статті визначає відносини, на які не поширюється дія цього Закону.

Законодавець вказав, що всі відносини, у яких реалізуються «функції публічної адміністрації» органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів з «фізичними та юридичними особами» «щодо прийняття адміністративного акта», підпадають під предмет регулювання вказаного Закону. Тобто, визначений і основний суб`єктний склад таких відносин і їх формальна спрямованість.

Апеляційний суд констатує, що Закон України №2073-IX поширюється на процедури, що здійснюються суб`єктами публічної адміністрації, зокрема і на акредитацію. Разом з тим, спеціальні закони, що регулюють окремі сфери, можуть встановлювати винятки, які мають бути обґрунтованими, а сам Закон України №2073-IX є загальним.

Оскільки акредитація органів з оцінки відповідності є формою публічного адміністрування, Закон України №2073-IX застосовується до неї, окрім випадків, коли спеціальне законодавство передбачає інше.

Діяльність НААУ, регламентується як Законом України №2407-III, так і Положенням про Національне агентство з акредитації України, затв.наказом Мінекономіки від 11.08.2023р. №11549.

Відповідно до вказаних нормативних актів НААУ у свій діяльності керується Конституцією України та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінекономіки та вказаним Положенням.

Оскільки закони мають вищу юридичну силу над будь-якими настановами чи внутрішніми правилами, то відповідно з дати набрання чинності Законом України №2073-IX (а саме з 15.12.2023р.), апеляційний суд вважає, що НААУ було зобов`язане привести свої внутрішні документи та процедури у відповідність з новими вимогами законодавства.

Як зазначалось вище, Статтею 3 Закону України №2407-III визначено, що відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів з акредитації регулюються Законом України №2073-IX з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Таким чином, з вказаного вбачається, що Закон України №2073-IX поширюється на всі відносини, які стосуються акредитації органів з оцінки відповідності, при цьому Законом України №2407-III не встановлено жодних винятків до застосування будь-якої із норм Закону України №2073-IX, а тому на НААУ поширюються всі норми цього закону, в тому числі і статті 12, 17, 28, 47, 52 Закону України №2073-IX.

Абзацом 2 ст. 1 Закону України №2407-III встановлено, що акредитація органів з оцінки відповідності (далі - акредитація) - це засвідчення національним органом України з акредитації того, що орган з оцінки відповідності відповідає вимогам національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами або вимогам міжнародних чи європейських стандартів, та у разі необхідності будь-яким додатковим вимогам щодо акредитації у відповідних сферах для провадження визначеної діяльності з оцінки відповідності

Відповідно до абзацу 2 ч. 7 ст. 6 Закону України №2407-III однією з основних функцій національного органу України з акредитації є акредитація органів з оцінки відповідності, в тому числі прийняття рішень про акредитацію, відмову в акредитації, розширення та обмеження сфери акредитації, тимчасове зупинення і поновлення дії та скасування атестата про акредитацію.

Таким чином, тимчасове зупинення та скасування атестата про акредитацію є складовими акредитації в цілому та результатами процедури акредитації конкретного органу з оцінки відповідності зокрема.

Порядок проведення акредитації встановлено статтею 11 Закону України №2407-III. Так, відповідно до абзацу 7 ч. 2 ст. 11 Закону України №2407-III одним з основних етапів акредитації є проведення оцінки заявника на місці.

За приписами абзацу 9 ст. 1 Закону України №2407-III оцінка - це процес оцінювання компетентності органу з оцінки відповідності у визначеній сфері акредитації, що здійснюється національним органом України з акредитації на основі визначених стандартів та/або інших нормативних документів

Згідно з абзацом 3 ч. 7 ст. 6 Закону України №2407-III однією з основних функцій національного органу України з акредитації є проведення моніторингу за відповідністю акредитованих ним органів з оцінки відповідності вимогам акредитації (далі - моніторинг) шляхом здійснення нагляду, проведення повторних, позачергових та інших оцінок.

Схоже за змістом положення міститься у п. 1 Політики НААУ щодо моніторингу за відповідністю акредитованих НААУ органів з оцінки відповідності вимогам акредитації шляхом здійснення нагляду, проведення повторних та позачергових оцінок, ЗД-08.00.16 Редакція 11 (Схвалена та рекомендована до застосування рішенням Ради з акредитації НААУ від 30.11.2023) далі Політика ЗД-08.00.16, яким визначено, що у період дії атестата про акредитацію НААУ проводить моніторинг за відповідністю акредитованих органів з оцінки відповідності (далі ООВ) вимогам акредитації (далі моніторинг) шляхом здійснення нагляду, проведення повторних та позачергових оцінок для забезпечення того, що діяльність з оцінки відповідності, представлена у сфері акредитації ООВ, була оцінена протягом циклу акредитації у відповідних місцях розташування (далі місце).

Окрім того, пунктом 6 Політики ЗД-08.00.16 встановлено, що НААУ має право проводити позачергові оцінки ООВ на місці:

- у разі звернень до НААУ центральних органів виконавчої влади, які містять інформацію, що може свідчити про вчинення грубих порушень вимог акредитації;

- на вимогу державних контролюючих та правоохоронних органів стосовно перевірки діяльності акредитованих ООВ, щодо яких наявна інформація, яка може свідчити про вчинення грубих порушень вимог акредитації

Суд також враховує, що відповідно до п. 3.1. Методики НААУ «Організація та проведення моніторингу шляхом здійснення позачергової оцінки акредитованих ООВ» М-08.00.19 Редакція 10 (далі Методика М-08.00.19), позачергова оцінка за діяльністю акредитованих ООВ (далі позачергова оцінка) здійснюється НААУ з метою перевірки фактів вчинення ООВ грубих порушень своїх обов`язків та підтвердження постійної відповідності ООВ вимогам акредитації.

При цьому, суд констатує, що пунктом 3.5. Методики М-08.00.19 імперативно встановлено, що позачергова оцінка завжди передбачає оцінку на місці.

Частиною 7 ст. 11 Закону України №2407-III визначено, що якщо національний орган України з акредитації встановлює, що акредитований орган з оцінки відповідності втратив компетентність для провадження визначеної діяльності з оцінки відповідності або вчинив грубе порушення своїх обов`язків, національний орган України з акредитації вживає всіх належних заходів до обмеження сфери акредитації, тимчасового зупинення дії або скасування атестата про акредитацію.

Відповідно до п.п. 1-3 ч. 1 ст.2 Закону України "Про адміністративну процедуру":

- адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;

- адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом;

- адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).

Суд першої інстанції вірно вказав, що з системного аналізу вищезазначених положень чинного законодавства, а також нормативних документів НААУ, зважаючи на сферу дії Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням Закону України №2407-III про те, що прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів з акредитації здійснюється з дотриманням положень цих законодавчих актів, суд приходить до висновку, що така акредитаційна процедура як моніторинг у формі нагляду або у одній з форм оцінки (повторної, позачергової, іншої), а також прийняття у зв`язку із цим рішення підпадають під визначення "адміністративна справа", а відтак, оскаржувані у цій справі рішення відповідача підпадають під визначення "адміністративний акт".

Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішень НААУ, приводом для їх прийняття було звернення Офісу Генерального Прокурора щодо можливих фактів порушень при видачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" сертифіката індивідуального затвердження типу колісного транспортного засобу марки "VOLKSWAGEN" моделі "PASSAT" (ідентифікаційний номер КТЗ (VIN) - НОМЕР_1 ) від 11.03.2025 №.005.00149-25 та подібної інформації від Головного сервісного центру МВС України, а відтак суд приходить до однозначного висновку, що рішення відповідача про тимчасове зупинення дії атестата про акредитацію ООВ та про скасування атестата про акредитацію ООВ могли бути прийняті виключно за результатами перевірки таких звернень правоохоронних органів у формі оцінки відповідності ТОВ "Рівнестандарт" вимогам акредитації на місці здійснення діяльності таким органом з оцінки відповідності.

З приводу доводів апелянта про те, що жодною нормою законодавства чи положення документів з акредитації не встановлено, що факт грубого порушення може бути встановлений лише за результатами позачергової оцінки на місці, а також доводів про те, що НААУ може встановлювати факти грубих порушень без оцінки на місці, то такі доводи апеляційний суд вважає такими, що не відповідають законодавству та нормативним документам з акредитації.

Частиною 6 ст. 11 Закону України Про акредитацію органів з оцінки відповідності встановлено, що Національний орган України з акредитації проводить моніторинг шляхом здійснення нагляду, повторних, позачергових та інших оцінок акредитованих органів.

Тобто вказаною нормою чітко вказано спосіб здійснення моніторингу за акредитованим органом, а саме: 1) нагляд 2) повторна оцінка 3) позачергова оцінка 4) інші оцінка

Будь-яких інших альтернативних способів дій закон для НААУ не встановлює.

Якщо законодавством встановлено спосіб здійснення певних дій, то орган, який здійснює акредитацію зобов`язаний діяти одним із способів, визначених законом.

Як вже вказувалось вище, порядок здійснення моніторингу визначений «Політикою НААУ щодо моніторингу за відповідністю акредитованих НААУ органів з оцінки відповідності вимогам акредитації шляхом здійснення нагляду, проведення повторних та позачергових оцінок (ЗД-08.00.16 Редакція 11, Схвалена та рекомендована до застосування рішенням Ради з акредитації НААУ від 30.11.2023)», відповідно до якої всі способи здійснення моніторингу передбачають їх проведення у відповідних місцях розташування ООВ.

Вказане вбачається з:

- п. 1. Політики: У період дії атестата про акредитацію НААУ проводить моніторинг за відповідністю акредитованих органів з оцінки відповідності (далі ООВ) вимогам акредитації (далі моніторинг) шляхом здійснення нагляду, проведення повторних та позачергових оцінок для забезпечення того, що діяльність з оцінки відповідності, представлена у сфері акредитації ООВ, була оцінена протягом циклу акредитації у відповідних місцях розташування (далі місце).

- п. 2. Політики: НААУ проводить моніторинг шляхом здійснення нагляду виконуючи планові оцінки на місці за акредитованими ООВ.

- п. 3. Політики: Ураховуючи вимоги міжнародних нормативних документів, НААУ проводить моніторинг шляхом здійснення нагляду виконуючи планові оцінки на місці.

- п. 6. Політики: НААУ має право проводити позачергові оцінки ООВ на місці у разі звернень до НААУ центральних органів виконавчої влади, які містять інформацію, що може свідчити про вчинення грубих порушень вимог акредитації, або на вимогу державних контролюючих та правоохоронних органів стосовно перевірки діяльності акредитованих ООВ, щодо яких наявна інформація, яка може свідчити про вчинення грубих порушень вимог акредитації, або у разі змін в ООВ, які можуть суттєво вплинути на здатність ООВ виконувати вимоги акредитації.

Здійснення моніторингу шляхом проведення позачергової оцінки на місці також регламентовано Методикою НААУ «Організація та проведення моніторингу шляхом здійснення позачергової оцінки акредитованих ООВ» М-08.00.19 Редакція 10, відповідно до пункту 3.5. якої «Позачергова оцінка ЗАВЖДИ передбачає оцінку на місці».

З вказаного слідує, що закон зобов`язав НААУ діяти шляхом проведення моніторингу, який може бути здійснено одним з чотирьох вищевказаних способів, при цьому нормативний документ, який запровадив НААУ у своїй діяльності регламентував, що проведення таких заходів здійснюється лише за місцезнаходженням органу з оцінки відповідності щодо якого має бути проведено моніторинг.

Жодною нормою законодавства чи нормативного документу НААУ не передбачає можливості здійснення моніторингу лише шляхом аналізу листів інших державних органів, в тому числі листа від Офісу Генерального прокурора. Викладені у них відомості потребують перевірки у встановлений та нормативно закріплений спосіб.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що НААУ хотіло «уникнути зайвого фінансового навантаження для позивача щодо оплати робіт з позачергової оцінки на місці», то слід зауважити, що вищевказані норми як Закону України «Про акредитацію органів з оцінки відповідності», так і наведених вище нормативних актів НААУ, не дають цьому органу можливості з будь-яких мотивів та підстав самостійно відміняти проведення оцінки на місці органу з оцінки відповідності на дослідження змісту будь-яких листів (без виїзду та навіть без повідомлення ООВ про таке оцінювання).

З приводу доводів апеляційної скарги щодо того, що відповідно до пунктів 3.22 та 3.24 стандарту ДСТУ EN ISO/IEC 17011:2019 «Оцінювання відповідності. Загальні вимоги до органів з акредитації, що акредитують органи з оцінки відповідності» методи оцінки начебто є різні і включають в себе аналіз документів, що начебто говорить про відсутність потреби проводити позачергову оцінку на місці, то варто зауважити, що саме по собі визначення терміну «метод оцінки» жодним чином не змінює та не відміняє дію ч.6 ст.11 Закону України Про акредитацію органів з оцінки відповідності, якою встановлено способи, а твердження про протилежне є безпідставним.

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що оскільки до матеріалів справи відповідачем не було подано, а судом не було здобуто жодних доказів проведення оцінки відповідності ТОВ "Рівнестандарт" вимогам акредитації на місці у будь-якій з форм нагляду або оцінки, визначених Законом України №2407-III, то оскаржувані рішення відповідача щодо допущення грубого порушення позивачем ґрунтується на припущеннях.

Статтею 4 Закону України "Про адміністративну процедуру" визначено, що принципами адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про адміністративну процедуру" адміністративний орган зобов`язаний у порядку, встановленому законом, забезпечувати реалізацію права особи на доступ до інформації, що пов`язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї. Учасник адміністративного провадження має право знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи. Забороняється розголошення наявних у справі відомостей, що відповідно до закону становлять інформацію з обмеженим доступом.

З наведеної норми слідує, що адміністративний орган зобов`язаний надати особі, щодо якої здійснюється адміністративна процедура доступ до інформації, яка пов`язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї, в тому числі забезпечити їй право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи, при цьому законом не встановлено обмеження у реалізації цього права, а лише заборону на розголошення наявних у такій справі відомостей, у разі, якщо вони відповідно до закону становлять інформацію з обмеженим доступом. Системний аналіз зазначеного правового регулювання дає підстави виснувати, що заборона не поширюється на ознайомлення особи з матеріалами, які стосуються її та матеріалів адміністративної процедури щодо неї, а стосуються виключно подальшого розголошення цією особою відомостей і лише в частині тих відомостей, які відповідно до закону становлять інформацію з обмеженим доступом.

Оцінюючи обставини справи з урахуванням наведеного, суд констатує, що не зважаючи на те, що оскаржувані рішення містять інформацію про перевірку фактів, зазначених у листі Офісу Генерального прокурора (від 18.03.2025 № 31/1/2-23591ВИХ-25, вх. НААУ від 19.03.2025 №16-ПО) та Головного сервісного центру МВС України № 31/30/11-6606-2025 від 29.04.2025 щодо можливих фактів порушень при видачі Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" сертифіката індивідуального затвердження типу колісного транспортного засобу, але матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що відповідач ознайомив позивача з їх змістом або зі змістом, документів, що були надані НААУ вказаними органами і які стали підставою для перевірки справи на проведення сертифікації щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу (заявка № 00149 від 11.03.2025), яка була надана позивачем на запит НААУ (лист ООВ вих. від 03.04.2025 №91, вх. НААУ від 14.04.2025 №3296).

Апеляційний суд погоджується, що не здобуто жодних доказів повідомлення позивача про те, що відносно нього здійснюється якась адміністративна процедура оцінки відповідності вимогам акредитації, яка може мати своїм наслідком зупинення дії атестату з акредитації та/або скасування атестата про акредитацію ООВ.

Окрім того, судом не встановлено обставин пропонування НААУ Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" як органу з оцінки відповідності надати свої заперечення чи пояснення з приводу питань, які розглядалися НААУ як перед прийняттям рішення про зупинення дії атестату з акредитації, так і перед прийняттям рішення про скасування атестата про акредитацію ООВ.

Як вбачається зі змісту самих оскаржуваних рішень про тимчасове зупинення дії атестата про акредитацію ООВ та про скасування атестата про акредитацію ООВ, вони були прийняті без будь-якого повідомлення позивача про те, що відносно нього здійснюється процедура, яка може мати своїм наслідком зупинення дії атестату з акредитації та/або скасування атестата про акредитацію ООВ.

Оцінюючи вказані докази кожен окремо та в їх сукупності суд приходить до висновку про те, що відповідачем було обмежено позивача у доступі до інформації, що пов`язана з прийняттям адміністративного акта, а зокрема, з підставами проведення відповідачем оцінки позивача, а також порушено право позивача на ознайомлення з матеріалами, які безпосередньо стосуються його в частині обставин, які підлягали перевірці під час оцінки і щодо яких він міг би надати пояснення та заперечення, а також необхідні документи, з метою спростування відомостей про допущення у його діяльності грубих порушень у сфері акредитації.

Вказаним відповідач фактично призвів до ситуації невизначеності та необґрунтованого обмеження права позивача бути проінформованим та ознайомленим з матеріалами оцінки, чим порушив вимогу ст.12 Закону України "Про адміністративну процедуру".

Суд резюмує, що відповідачем було повністю позбавлено позивача можливості знати та розуміти, яка саме оцінка проводиться та які саме обставини досліджуються під час такої оцінки.

Будь-яких повідомлень або запитів відповідача на адресу позивача про надання пояснень щодо транспортного засобу, про який мова іде у листі Офісу Генерального прокурора від 18.03.2025 № 31/1/2-23591ВИХ-25, ні під час оцінки, ні в період до моменту прийняття оскаржуваних у цій справі рішень відповідача матеріали справи не містять і судом таких документів здобуто не було, що вказує на те, що позивача було усунено від інформації, яка призвела до прийняття негативних щодо нього рішень.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України "Про адміністративну процедуру" особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, але реалізація цього права безпосередньо залежить від того чи володіє особа відомостями щодо яких саме обставин чи питань вона може надати пояснення та/або заперечення. Крім того, зазначене право не ставиться законодавцем в залежність від будь-яких додаткових умов або від дій особи.

Пунктом 4 ч.1 ст.28 Закону України "Про адміністративну процедуру" встановлено, що учасники адміністративного провадження мають право бути заслуханими адміністративним органом з питань, що є предметом адміністративного провадження, до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес такого учасника.

Відповідачем було порушено право позивача бути заслуханим і надати пояснення та/або заперечення до моменту прийняття рішення, яке негативно вплинуло на права та інтереси позивача.

Статтею 47 Закону України "Про адміністративну процедуру" встановлено, що під час підготовки справи до розгляду та вирішення, крім невідкладного розгляду та вирішення справи (стаття 60 цього Закону), адміністративний орган встановлює наявність та достатність матеріалів у справі, а також за необхідності: 1) витребовує додатково документи та відомості, що перебувають у володінні органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, що належить до сфери його управління; 2) залучає до участі в адміністративному провадженні адресата, повідомляє йому правові підстави початку адміністративного провадження та можливі наслідки прийняття адміністративного акта; 3) повідомляє заінтересованим особам про початок адміністративного провадження та про їхні права на участь в адміністративному провадженні; 4) повідомляє учасникам адміністративного провадження порядок ознайомлення з матеріалами справи, їхні права і обов`язки; 5) надає учасникам адміністративного провадження можливість подати документи, клопотання, пояснення та зауваження, довести обставини, що мають значення для вирішення справи; 6) вирішує питання про необхідність залучення до участі в адміністративному провадженні осіб, які сприяють розгляду справи, призначення експертизи, проведення огляду на місці або огляду речей, проведення слухання у справі; 7) виконує інші передбачені законом обов`язки в рамках адміністративного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не було залучено позивача до участі в адміністративному провадженні, як і не було повідомлено його про можливі наслідки прийняття адміністративного акта, що вбачається зі змісту витягу з протоколу засідання комісії з питань, пов`язаних з діяльністю органів з оцінки відповідності №335 від 23.04.2025 та протоколу засідання комісії з питань, пов`язаних з діяльністю органів з оцінки відповідності №336 від 01.05.2025.

Згідно зі ст.52 Закону України "Про адміністративну процедуру" адміністративний орган досліджує обставини, що мають значення для вирішення справи, виходячи з принципів законності та офіційності, а відповідно до ст.53 Закону України "Про адміністративну процедуру" доказами в адміністративному провадженні є будь-які фактичні дані, на підставі яких адміністративний орган у визначеному законодавством порядку встановлює наявність чи відсутність обставини, що має значення для вирішення справи, при цьому засобами доказування в адміністративному провадженні можуть бути: 1) пояснення учасників адміністративного провадження; 2) документи; 3) дані відповідних національних електронних інформаційних ресурсів; 4) результати обробки (перевірки) даних в автоматичному режимі; 5) речі; 6) пояснення свідків; 7) висновки або пояснення експертів, консультації або роз`яснення спеціалістів.

Оцінюючи в сукупності докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку про те, що оскаржувані рішення були прийняті відповідачем лише на підставі інформації та документів, наданих йому Офісом Генерального прокурора та Головним сервісним центром МВС України без використання інших, визначених законодавством способів, покликаних гарантувати дотримання під час прийняття рішення принципів законності та офіційності, а саме без отримання від позивача пояснень з приводу процедури оцінювання колісного транспортного засобу, про який зазначено у листі Офісу Генерального прокурора.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачем було порушено адміністративну процедуру в частині забезпечення реалізації права особи на доступ до інформації, що пов`язана з прийняттям та виконанням адміністративного акта стосовно неї.

Крім того, відповідно до ст. 69 Закону України "Про адміністративну процедуру" за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт, вимоги до форми і змісту якого встановлені ст. 70 і ст. 71 Закону України "Про адміністративну процедуру" .

Статтею 71 Закону України "Про адміністративну процедуру" визначено, що письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин. У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані. Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону. У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею. У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.

Частиною 2 ст.72 Закону України "Про адміністративну процедуру" визначено, що у мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Адміністративний акт може не містити посилання на фактичні обставини справи і результати дослідження доказів та інших матеріалів справи, якщо такий акт прийнято на підставі акта чи іншого документа, складеного за результатами проведення інспекційних (контрольних, наглядових) заходів, якщо цей документ вже містить відповідне мотивування (обґрунтування) та доведений до особи належним чином.

Частиною 5 ст. 72 Закону України "Про адміністративну процедуру" встановлено, що відсутність в адміністративному акті мотивувальної частини, складеної відповідно до вимог цього Закону, має наслідки, встановлені цим Законом.

З огляду на це та зважаючи на вимогу статті 72 Закону України "Про адміністративну процедуру" щодо змісту адміністративного акту, суд констатує, що оскаржувані рішення повинні містити всі відомості, визнані законом як обов`язкові, а також відповідне мотивування (обґрунтування) прийняття такого акту.

Як слідує зі змісту оскаржуваних рішень, у них не наведено мотивів не з`ясування відповідачем конкретних обставин здійснення позивачем випробування колісного транспортного засобу марки "VOLKSWAGEN" моделі "PASSAT" (ідентифікаційний номер КТЗ (VIN) НОМЕР_1 ), а також щодо відмінностей інформації у додатку до сертифіката від 11.03.2025 №.005.00149-25 щодо випробувальної лабораторії, яка проводила випробування, зазначеної у копії, наданій Офісом Генерального прокурора та Головним сервісним центром МВС України та копії цього ж документу, наданої позивачем на запит НААУ у складі сертифікаційної справи.

Згідно з п.п. 1, 3 ч.1 ст.4 Закону України "Про адміністративну процедуру" принципами адміністративної процедури є: верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; обґрунтованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Апеляційний суд резюмує, що Закон України №2073-IX поширюється на процедури, що здійснюються суб`єктами публічної адміністрації, зокрема і на акредитацію. Однак, відповідач діяв не дотримуючись принципів адміністративної процедури, зокрема обґрунтованості, відкритості, презумпції правомірності дій та вимог особи та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані оскаржувані рішення.

Відтак, оскаржувані рішення Національного агентства з акредитації України від 24.04.2025 про тимчасове зупинення дії атестата про акредитацію ООВ та від 05.05.2025 про скасування атестата про акредитацію ООВ є протиправними та підлягають скасуванню.

Разом з тим, судове рішення про задоволення позову має забезпечити відновлення порушеного або оспорюваного права чи інтересу, у позивача не має бути потреби повторно звертатися до суду з іншими вимогами, і таке судове рішення можна виконати. Згідно з принципом процесуальної економії судове рішення не має створювати передумов для іншого судового процесу, в якому відбуватиметься захист права чи інтересу позивача (постанова ВП ВС від 21 вересня 2022 року у справі №908/976/19 (пункти 5.6, 5.9), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (п. 44) та ін.).

Тобто, рішення суду має бути спрямоване на ефективне відновлення порушених прав особи.

Враховуючи, що внаслідок прийняття оскаржуваних рішень від 24.04.2025 про тимчасове зупинення дії атестата про акредитацію ООВ та від 05.05.2025 про скасування атестата про акредитацію ООВ, Національним агентством з акредитації України на офіційному сайті в Реєстрі акредитованих ООВ в розділі "Перелік органів з сертифікації продукції, акредитованих на відповідність вимогам ДСТУ EN ISO/IEC 17065:2014 (ISO/IEC 17065:2012) та на відповідність вимогам ДСТУ EN ISO/IEC 17065:2019 (EN ISO/IEC 17065:2012, IDT; ISO/IEC 17065:2012, IDT)" щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнестандарт" було внесено інформацію "Акредитація призупинена з 25.04.2025. Акредитація скасована з 05.05.2025", апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції в тому, що ефективність відновлення порушених прав позивача, поряд із скасуванням адміністративних актів щодо нього, може бути досягнуто лише шляхом зобов`язання відповідача вилучити з власного офіційного сайту з розділу "Реєстр акредитованих ООВ" відомостей про призупинення з 25.04.2025 акредитації та відомостей про скасування акредитації з 05.05.2025 ТОВ "Рівнестандарт" та відповідно зобов`язання відповідача повернути позивачу атестат про акредитацію ООВ №1О271.

Решта доводів апеляційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, в апеляційній скарзі не зазначено.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного агентства з акредитації України залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі №460/8704/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда О. Б. Заверуха