Постанова від 11.11.2025 по справі 320/15415/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11 листопада 2025 року

справа № 320/15415/23

адміністративне провадження № К/990/42691/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Ханової Р. Ф.,

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агроформ»

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року

та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року (судді: Парінов А. Б., Беспалов О. О., Ключкович В. Ю.),

у справі №320/15415/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агроформ»

до Головного управління ДПС у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

УСТАНОВИВ

Рух справи

02 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агроформ» (далі - Товариство, позивач у справі, скаржник) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просило суд, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року №23941812, від 02 січня 2023 року №00000180701, №00000200701, №00000210701.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року позов Товариства задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 24 січня 2022 року № 23941812, від 02 січня 2023 року № 00000180701, від 02 січня 2023 року № 00000200701 та від 02 січня 2023 року № 00000210701.

Постановою Верховного Суду від 21 листопада 2024 року частково задоволено касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі №320/15415/23 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 320/15415/23 позовну заяву Товариства залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали. Вказано, що недоліки позовної заяви мають бути усунені протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали шляхом подання до суду доказів фактичного отримання позивачем спірного податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року № 23941812 та доказів пропуску строку оскарження податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року № 23941812 з поважних причин.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 січня 2025 року задоволено заяву Товариства про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року №23941812.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року адміністративний позов Товариства задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 24 січня 2022 року №23941812, від 02 січня 2023 року №00000180701, №00000200701, №00000210701; зобов`язано Головне управління ДПС у Київській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «АНЕДЖИ ПРО», у розмірі 5 560 343,00 грн; стягнуто сплачений судовий збір у розмірі 26 840,00 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 22 750,00 грн на користь Товариства за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області.

Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року відповідач подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, у якій просив скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задоволено частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року скасовано та ухвалено постанову, якою провадження у справі за позовом Товариства закрито.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не повністю встановив фактичні обставини справи та при ухваленні рішення допустив порушення норм процесуального права, помилково вирішивши по суті спір, позовні вимоги щодо якого підлягали залишенню без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року виправлено описку у другому абзаці резолютивної частини скороченого та повного тексту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року, викладено останній у наступній редакції: «Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «АГРОФОРМ» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без розгляду.».

Не погодившись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року, позивач подав касаційну скаргу на зазначені судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, справу витребувано з суду першої/апеляційної інстанції.

07 листопада 2025 року справа № 320/15415/23 надійшла на адресу Верховного Суду.

Висновки суду апеляційної інстанції

Суд апеляційної інстанції встановив, що Головне управління ДПС у Київській області провело камеральну перевірку Товариства за жовтень 2021 року, за результатами якої складено акт від 17 грудня 2021 року №22504/10-36-18-12/38093552, яким встановлено порушення пункту 46.1 статті 46, пункту 47.1 статті 47, пункту 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення ПДВ у сумі 1 416 571,00 грн. На підставі зазначеного акта контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року №23941812, яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість на 1 416 571,00 грн.

Надалі податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення ПДВ за серпень 2022 року, за результатами якої складено акт від 10 листопада 2022 року №12252/10-36-07-01-14/38093552, відповідно до якого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на 1 110 054,12 грн, завищення від`ємного значення, що переноситься на наступний звітний період, на 122 661,00 грн, та заниження податку, що підлягає сплаті до бюджету, на 384 243,00 грн. На підставі цього акта прийнято податкові повідомлення-рішення від 02 січня 2023 року №0000018701, №0000020701, №0000021701.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що платник податків скористався процедурою адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 02 січня 2023 року, звернувшись до ДПС України зі скаргою, за результатами розгляду якої рішенням ДПС України від 30 березня 2023 року №7854/6/99-00-06-01-03-06 скаргу залишено без задоволення. Отже, процедура адміністративного оскарження завершилася 12 квітня 2023 року (дата отримання рішення ДПС). Таким чином, граничний строк для звернення до суду із позовом сплинув 12 травня 2023 року, однак позов подано 19 червня 2023 року (шляхом направлення уточненої позовної заяви), тобто з пропуском спеціального місячного строку звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції визнала помилковим висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем строків звернення до суду (02 травня 2023 року) в частині оскарження податкових повідомлень рішень від 02 січня 2023 року №00000180701, №00000200701, №00000210701, з огляду на відсутність згадки про такі в прохальній частині первинно поданої позовної заяви. Суд апеляційної інстанції послався на правові позиції Верховного Суду, зокрема постанови від 26 листопада 2020 року у справі №500/2486/19 та від 31 січня 2024 року у справі №320/1753/23.

Апеляційний суд наголосив, що застосування положень пунктів 56.2, 56.3, 56.17- 56.19, 57.3 статті 57 ПК України свідчить: процедура адміністративного оскарження завершується після настання однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 ПК України, а звернення до суду можливе протягом одного місяця з дня закінчення такої процедури. З урахуванням цього суд дійшов висновку, що позов у частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 02 січня 2023 року подано з пропуском встановленого законом строку.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року №23941812 суд апеляційної інстанції зазначив, що наведені обставини не звільняють платника від обов`язку забезпечити належне отримання кореспонденції за адресою, зазначеною в ЄДР, відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України. Поштове відправлення з податковим повідомленням-рішенням №23941812, адресоване юридичній особі, яка має повноваження на отримання кореспонденції, вважається належно врученим. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про прийняття податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року не пізніше 03 лютого 2022 року.

Оцінюючи доводи позивача про поважність причин пропуску строку, суд апеляційної інстанції послався на статті 121, 122, 123 КАС України, згідно з якими поновленню підлягають лише пропущені процесуальні строки, якщо причини пропуску є поважними та підтверджені належними доказами. Суд зауважив, що неотримання кореспонденції через неналежну організацію внутрішньої роботи підприємства, байдужість до захисту своїх прав чи небажання дізнатися про прийняте рішення не є поважними причинами пропуску строку.

Апеляційний суд навів практику ЄСПЛ, а також рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011, відповідно до яких право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати процесуальним обмеженням, зокрема строкам звернення до суду, що мають на меті забезпечення принципів правової визначеності та ефективності судового захисту.

Колегія суддів дійшла висновку, що введення в Україні воєнного стану саме по собі не зупиняє перебіг процесуальних строків, а питання щодо поновлення строку вирішується судом з урахуванням конкретних обставин кожної справи та наданих доказів, які свідчать про неможливість своєчасного вчинення процесуальних дій. У даній справі позивач не надав достатніх доказів об`єктивної неможливості звернення до суду протягом установленого законом строку.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми процесуального права, вирішивши спір по суті, тоді як позовні вимоги щодо податкових повідомлень-рішень підлягали залишенню без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до суду.

Доводи касаційної скарги

У поданій касаційній скарзі скаржник, із посиланням на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі №320/15415/23, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року залишити в силі.

Товариство визначає підставами касаційного оскарження пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Обґрунтовуючи пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме:

- частину четверту статті 9, частину першу статті 90, частину третю статті 169, частини першу та другу статті 242 КАС України та не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 26 червня 2025 року у справі №300/6504/24, в постанові від 18 травня 2023 року у справі №120/8759/22;

- частину першу статті 253 КАС України та не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі №990/162/23, від 28 листопада 2024 року у справі №990/162/23, у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2022 року у справі №280/3759/20, від 10 липня 2024 року у справі №127/21762/21.

Щодо підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказав на відсутність висновку Верховного Суду в щодо застосування статті 169 КАС України, а саме - чи охоплюється виправлення технічної описки в реквізитах податкових повідомлень-рішень механізмом усунення недоліків позовної заяви.

Позивач вказує, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року ухвалена з істотним порушенням вимог КАС України, що призвело до прийняття незаконного рішення. Зокрема:

- суд апеляційної інстанції не дослідив обставин щодо строків звернення до суду, не надав оцінки доказам, поданим позивачем, і не спростував наведених аргументів;

- не процитовано та не оцінено доводів позивача стосовно технічної описки в позовній заяві, через яку помилково зазначено номери податкових повідомлень-рішень;

- не наведено мотивів, з яких суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду.

Це, на думку скаржника, порушує вимоги частин першої, другої статті 242, частини четвертої статті 246, пункту 3 частини першої статті 322 КАС України.

Позивач наголошує, що суд не врахував, що уточнену позовну заяву було подано у межах строку, оскільки відповідно до статті 169 КАС України датою подання позову вважається дата подання первинної позовної заяви, якщо недоліки усунуто у встановлений строк, а виявлена описка у тексті позову мала суто технічний характер і не впливала на зміст позовних вимог - отже, не могла бути підставою для залишення позову без розгляду.

За позицією скаржника, суд апеляційної інстанції проявив надмірний формалізм, не забезпечив гнучкості процедури і фактично позбавив позивача права на судовий захист.

Позивач вказує, що суд апеляційної інстанції не дослідив подані ним документи (зокрема, докази щодо отримання податкового повідомлення-рішення та пояснення свідка ОСОБА_1 ), які підтверджують, що спірний лист був помилково викинутий і фактично підприємство не було повідомлене про податкове рішення у 2022 році. Скаржник вважає, що суд безпідставно визнав пропуск строку неповажним, хоча він був зумовлений об`єктивними обставинами, підтвердженими допустимими доказами.

Заявник касаційної скарги доводить, що ухвалою від 19 вересня 2025 року апеляційний суд вийшов за межі повноважень, фактично змінивши зміст судового рішення під виглядом «виправлення описки». На думку позивача, суд не виправив технічну помилку, а змінив резолютивну частину постанови, тобто ухвалив нове рішення по суті спору, що прямо заборонено частиною першою статті 253 КАС України.

05 листопада 2025 року відповідач надав відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому податковий орган не погоджується з доводами позивача, просить залишити скаргу без задоволення, а постанову та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Висновки Верховного Суду

Оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом із тим, реалізація цього права має здійснюватися у спосіб, визначений законом.

Згідно з частинами першою - третьою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів..

Разом з тим, у податкових правовідносинах діє спеціальна норма - пункт 56.19 статті 56 ПК України, відповідно до якої у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Цей строк є спеціальним і має перевагу перед загальним шестимісячним строком, визначеним КАС України.

Отже, у випадках, коли платник податків скористався правом адміністративного оскарження, право на звернення до суду виникає з наступного дня після завершення цієї процедури і обмежується одним місяцем.

Як убачається з матеріалів справи, ДПС України прийняла рішення за результатами розгляду скарги позивача 30 березня 2023 року, яке останній отримав 12 квітня 2023 року. Відтак, процедура адміністративного оскарження завершилася саме цієї дати, а граничним днем для звернення до суду було 12 травня 2023 року.

Оцінивши доводи касаційної скарги в частині, що стосується оскарження податкових повідомлень-рішень від 02 січня 2023 року №00000180701, №00000200701, №00000210701, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції в цій частині прийнята з порушенням норм процесуального права, а доводи Товариства є обґрунтованими.

Суд першої інстанції встановив, що платник податків скористався правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 02 січня 2023 року №00000180701, №00000200701, №00000210701, звернувшись до ДПС України зі скаргою, за результатами розгляду якої рішенням від 30 березня 2023 року №7854/6/99-00-06-01-03-06 скаргу залишено без задоволення.

Як убачається з матеріалів справи, зазначене рішення ДПС України позивач отримав 12 квітня 2023 року, а до суду звернувся 02 травня 2023 року, тобто в межах визначеного законом місячного строку. Тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позов подано своєчасно.

Суд апеляційної інстанції, визнаючи, що уточнений позов подано після спливу місячного строку (19 травня 2023 року), не врахував, що вказане уточнення не змінювало предмета спору, а лише усувало технічні неточності (реквізити податкових рішень), допущені представником позивача при первинному поданні позову. Такі дії охоплюються процесуальним механізмом усунення недоліків позовної заяви, передбаченим статтею 169 КАС України, і не є поданням нового позову.

Більш того, доводи касаційної скарги про те, що заміна номерів податкових повідомлень-рішень в уточненому позові була зумовлена виключно технічною помилкою адвоката, підтверджуються матеріалами справи.

У тексті первинного позову від 02 травня 2023 року міститься чіткий опис обставин і змісту оскаржуваних рішень - за результатами перевірок від 17 грудня 2021 року та 10 листопада 2022 року, що стосуються податкових зобов`язань позивача, - тобто ідентичних тих, що зазначені в оскаржених повідомленнях-рішеннях від 02 січня 2023 року. Отже, предмет спору залишався незмінним, а заміна номерів рішень мала виключно уточнювальний характер і не вплинула на межі судового розгляду.

Усунення технічних недоліків позову шляхом уточнення його змісту не є пропуском строку звернення до суду, а залишення позову без руху є тимчасовим процесуальним заходом, який не перериває та не анулює дату первинного подання позову.

Колегія суддів звертає увагу, що застосований судом апеляційної інстанції надмірний формалізм, коли технічна описка у позові розцінена як підстава для залишення позову без розгляду, суперечить принципам верховенства права, зокрема правової визначеності та доступу до правосуддя, гарантованим статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 55 Конституції України.

З урахуванням наведеного колегія суддів Верховного Суду вважає, що позов Товариства у частині податкових повідомлень-рішень від 02 січня 2023 року №00000180701, №00000200701, №00000210701 подано в межах встановленого законом строку. Уточнення позову стосувалося усунення технічних описок і не впливало на предмет спору, тому не може бути підставою для залишення позову без розгляду. Суд апеляційної інстанції порушив статті 122, 169 КАС України та допустив надмірний формалізм, чим позбавив позивача права на доступ до правосуддя.

Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року №23941812

Оцінивши встановлені судами попередніх інстанцій обставини та доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду визнає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року № 23941812.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що з матеріалів справи вбачається: податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року отримано представником Товариства 03 лютого 2022 року, тобто до початку повномасштабного вторгнення. Відтак з цієї дати у позивача виникла реальна можливість дізнатись про порушення своїх прав та реалізувати право на судовий захист у межах установленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку. Звернення до суду відбулося лише 02 травня 2023 року, тобто більш ніж через рік після отримання спірного рішення контролюючого органу.

Колегія суддів апеляційного суду обґрунтовано вказала, що сам по собі факт запровадження на території України воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України поважними визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Позивач не довів існування таких обставин належними та допустимими доказами.

Обґрунтованим є й висновок суду апеляційної інстанції, що подання афідевіту та пояснень колишнього працівника не підтверджує об`єктивних перешкод у доступі до правосуддя, а свідчить лише про недбале ставлення Товариства до виконання процесуальних обов`язків і контролю за своїми правами та кореспонденцією. Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватись наданими їм процесуальними правами й неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд апеляційної інстанції також правильно врахував правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22, згідно з якими запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку. Питання про поновлення строку вирішується з урахуванням конкретних доводів та доказів, які підтверджують, що саме такі обставини об`єктивно унеможливили вчинення процесуальної дії у встановлений строк.

Також суд апеляційної інстанції слушно послався на практику Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справах Мірагалл Есколано та інші проти Іспанії, Мушта проти України), відповідно до якої встановлення та дотримання процесуальних строків є необхідним елементом принципу правової визначеності, а право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням, якщо такі обмеження є пропорційними, мають легітимну мету та не порушують саму суть права.

Враховуючи викладене, колегія судів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного суду, що позивач не навів переконливих доказів існування непереборних обставин, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Дії позивача свідчать радше про пасивність та недобросовісне користування процесуальними правами, аніж про об`єктивні перешкоди.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для поновлення строку звернення до суду з позовом щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року №23941812 є законними, обґрунтованими і відповідають положенням статей 121, 122, 44 КАС України та усталеній судовій практиці.

Щодо ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року

Оцінивши доводи касаційної скарги Товариства та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованими твердження скаржника про те, що ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року про виправлення описки фактично змінила зміст судового рішення, а відтак є протиправною.

Відповідно до частини першої статті 253 КАС України суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2024 року у справі №990/162/23 зазначила, що вирішуючи питання про виправлення описок (очевидних арифметичних помилок), допущених в судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння). Суд лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо) або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення), які водночас впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення.

Незважаючи на те, що суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині ухвали фактично правильно застосував положення пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, тобто зробив висновок про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без розгляду, в резолютивній частині ухвали він помилково зазначив «закрити провадження».

Таке формулювання не може розцінюватися як описка, оскільки залишення без розгляду і закриття провадження у справі - це різні за своєю правовою природою процесуальні дії та різні види процесуальних рішень, які мають відмінні правові наслідки.

Отже, вказівка в резолютивній частині ухвали на «закриття провадження» не є технічною або граматичною опискою, а становить зміну виду процесуального рішення, тобто іншу процесуальну дію, ніж та, що випливає зі змісту мотивувальної частини.

Помилкове визначення виду процесуального рішення не може бути виправлене як описка, оскільки така помилка змінює суть ухваленого рішення. Таким чином, незалежно від правильності висновків суду апеляційної інстанції у мотивувальній частині, вжиття у резолютивній частині формулювання «закрити провадження» свідчить про ухвалення іншого за суттю процесуального рішення, ніж передбачено статтею 240 КАС України, і тому не може бути кваліфіковане як описка.

Наведене свідчить про порушення судом апеляційної інстанції статті 253 КАС України.

З огляду на зазначене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Товариства, скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 січня 2023 року №00000180701, №00000200701, №00000210701, та ухвалення нової постанови про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2022 року №23941812.

За змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 240, 345, 349, 353, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Агроформ» задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі №320/15415/23 скасувати.

Справу № 320/15415/23 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Київській області від 02 січня 2023 року № 00000180701, № 00000200701, № 00000210701 направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 24 січня 2022 року №23941812 залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк