Ухвала від 11.11.2025 по справі 607/16806/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/16806/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/817/341/25 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ч.3 ст.110-2 КК

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2025 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 серпня 2025 року,

Даним вироком,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Москва РФ, громадянина Російської Федерації, мешканця АДРЕСА_1 , тимчасово проживає в м. Тверь, губернатор Тверської області, голова уряду Тверської області,

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.110-2 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах та займатися діяльністю, яка пов`язана з наданням публічних послуг на строк 3 (три) роки з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбуття основного покарання ОСОБА_8 постановлено рахувати з моменту його затримання та фактичного відбування покарання.

Строк додаткового покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах та займатися діяльністю, яка пов`язана з наданням публічних послуг, постановлено рахувати з моменту відбуття ним основного покарання.

Вирішено питання процесуальних витрат.

Згідно з вироком суду, 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі ООН).

До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН

від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація.

Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, яка вступила в дію 26 січня 1910 року та 07 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є Російська Федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути без зволікання оповіщено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання оповіщення.

У преамбулі Декларації про державний суверенітет України

від 16 липня 1990 року (далі Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.

Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.

Незалежність України визнали держави світу, серед яких і Російська Федерація.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

Відповідно до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та Російська Федерація, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.

31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та Російська Федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та Федеральним Законом Російської Федерації від 2 березня 1999 року № 42ФЗ). Відповідно до статей 2 3 зазначеного Договору, Російська Федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований Російською Федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м.Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.

Статтями 1 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади РФ та службових осіб з числа керівництва ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які були розцінені представниками влади і ЗС рф як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам РФ, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту РФ на території України в АР Крим та м. Севастополі.

Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та ЗС РФ вирішили досягти шляхом розв`язання та ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців ЗС РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим і м. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та російської федерації, створення і фінансування не передбачених законом збройних формувань та вчинення інших злочинів.

При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної цілісності України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.

З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації (далі ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб ЗС РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося досягнення військово-політичних цілей РФ, які, на думку співучасників, були прямо пов`язані з необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м.Севастополя та південно-східних регіонів України та, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами РФ і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості рф на світовій арені, представники влади та ЗС РФ, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.

Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів РФ здійснювалось викривлення подій на Євромайдані, вказувалося на хибність європейського вектора розвитку зовнішніх відносин України. При цьому, шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення та компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян РФ і місцевих мешканців південно-східних регіонів України до дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники крайньо націоналістичних поглядів, а учасники національно-визвольного руху середини ХХ століття (ОУН, УПА) як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалася їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.

Одночасно, за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України (АР Крим і м. Севастополя та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності та пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.

Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та ЗС РФ серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи Чорноморського флоту Російської Федерації (далі ЧФ РФ), це сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ ЗС РФ поряд з іншими елементами гібридної війни; а тому ведення гібридної війни проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати на території півострова Крим.

Для ефективної реалізації плану вирішено залучити військовослужбовців ЗС РФ, співробітників інших силових відомств РФ, представників влади, інших громадян Російської Федерації та України. Крім того, з цією ж метою, представниками влади РФ створено та озброєно іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, якими керували офіцери спецслужб і ЗС РФ.

Зокрема, на військовослужбовців ЧФ РФ співучасниками покладалося вжиття заходів щодо підготовки та розв`язання агресивної війни на території АР Крим і м. Севастополя, а саме:

- планування, підготовка, організація прийняття та розосередження на об`єктах ЧФ РФ військових підрозділів ЗС РФ, які передбачалися ГШ ЗС РФ для здійснення вторгнення на територію АР Крим і м. Севастополя для ведення агресивної війни проти України;

- організація блокування підрозділами ЧФ РФ у взаємодії з військовими козацькими товариствами РФ, діючими під виглядом місцевих жителів АР Крим і м. Севастополя, та з представниками так званої «самооборони» - незаконними збройними формуваннями, військових частин Збройних Сил України (далі ЗС України) та Державної прикордонної служби України (далі ДПС України) з метою перешкоджання їхній законній діяльності щодо відсічі збройній агресії РФ, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності;

- організація блокування транспортних комунікацій з метою нейтралізації роботи морського та повітряного військового транспорту, пошкодження об`єктів, які мають важливе оборонне значення для України;

- організація захоплень будівель і споруд органів державної влади України з метою перешкоджання їхній нормальній роботі.

Так, починаючи з 20 лютого 2014 року для реалізації вищезазначеного умислу, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії РФ території АР Крим і м.Севастополя, усупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, статей 2, 3 Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією, принципів Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, а також всупереч вимогам частини 4 статті 2 Статуту ООН, Декларації Генеральної Асамблеї ООН №36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та декларацій, затверджених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, статей 1, 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, статей 1, 2, 68 Конституції України, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, здійснено вторгнення військовим, морським та повітряним транспортом окремих підрозділів ЗС РФ.

У подальшому, військовослужбовці ЧФ РФ, у взаємодії з підрозділами спеціальних військ ЗС РФ, підрозділами та спеціальними формуваннями інших силових відомств РФ, іррегулярними незаконними збройними формуваннями, озброєними бандами, групами найманців та із залученням представників військових козацьких товариств РФ, продовжили реалізацію спільного умислу, спрямованого на військову окупацію та подальшу анексію АР Крим та м.Севастополя.

Зокрема, 27 лютого 2014 року близько 04 год. 30 хв. понад 100 озброєних військовослужбовців НОМЕР_1 окремого полку спецпризначення ПДВ ЗС РФ проникли до будівель Верховної Ради АР Крим за адресою: АР Крим, м.Сімферополь, проспект Кірова, 13, та Ради Міністрів АР Крим за адресою: АР Крим, м. Сімферополь, вул. Карла Маркса, 18, захопили їх та установили контроль над їхньою діяльністю з метою забезпечення прийняття вигідних та необхідних для РФ рішень.

Здійснивши захоплення будівель центральних органів влади АР Крим і м.Севастополя, представники командування ЗС РФ на виконання вказівок та розпоряджень представників влади РФ продовжили агресивні військові дії, визначені заздалегідь розробленим злочинним планом, з метою порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміни меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Зокрема, упродовж 27-28 лютого 2014 року здійснено блокування автошляхів, захоплення аеропортів та транспортних підприємств, що організовували та забезпечували безпечний рух повітряних суден.

Одночасно із блокуванням автошляхів та захопленням аеропортів і транспортних підприємств розпочато блокування та захоплення військових частин ЗС України, дислокованих на території АР Крим і м. Севастополя, пошкодження та знищення військового майна, що має важливе оборонне значення для України.

Після захоплення військових частин та виведення з ладу системи протиповітряної оборони підрозділів ЗС України, дислокованих в АР Крим і м.Севастополі, порушуючи державний повітряний простір України, на територію півострова Крим почали безперешкодно здійснювати неодноразові перельоти з території Південного військового округу РФ та посадку в районах аеродромів «Кача» та «Гвардійське» ЧФ РФ військові літаки та вертольоти з військовослужбовцями ЗС РФ на бортах.

Крім того, для забезпечення контролю над повітряним простором півострова Крим та з метою недопущення на зазначену територію військових підрозділів ЗС України і представників правоохоронних органів України для вжиття заходів щодо відсічі збройній агресії РФ, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, військовослужбовцями ЧФ РФ у взаємодії з військовослужбовцями військових частин спеціального призначення ЗС РФ, якими здійснено вторгнення на територію півострова Крим, проведено блокування, захоплення та диверсії на військових аеродромах, розташованих на території АР Крим і м. Севастополя.

Крім того, з 27 лютого 2014 року військовослужбовцями ЧФ РФ, у взаємодії з представниками інших підрозділів ЗС РФ, військових козацьких товариств РФ, на виконання розробленого злочинного плану розпочато заходи з блокування та захоплення військових частин ВМС ЗС України та ДПС України.

Окрім цього, з метою контролю за використанням зброї та перешкоджанням виконання службових обов`язків щодо здійснення охорони державного кордону України, невеликими групами військовослужбовців зі складу невстановлених підрозділів спеціального призначення ЗС РФ, у кількості до 100 осіб, у спеціальному екіпіруванні, озброєних автоматами, штурмовими гвинтівками, снайперськими гвинтівками та шумовими гранатами, здійснено напади та захоплення органів управління ДПС України на території АР Крим і м.Севастополя усіх рівнів від регіонального управління до підрозділів охорони кордону.

Крім того, у період з 27 лютого до 18 березня 2014 року військовослужбовці ЗС РФ спільно з іншими особами, у тому числі з числа військових козацьких товариств РФ, вчинили захоплення і блокування будівель правоохоронних органів, органів державної влади, підприємств, установ та організацій для взяття під свій контроль місцевих засобів телерадіомовлення і комунікації та забезпечення виконання іншими співучасниками ведення агресивної війни згідно з відведеними їм ролями в реалізації спільного умислу, спрямованого на окупацію та подальшу анексію території АР Крим та м.Севастополя.

Таким чином, з 20 лютого 2014 року представниками влади РФ і службовими особами ЗС РФ розпочато збройне вторгнення регулярних військ рф на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Виконання вищевказаних дій надало можливість представникам влади та службовим особам із числа керівництва ЗС РФ забезпечити військову окупацію території АР Крим та м. Севастополя, проведення диверсій, блокування військових частин, установ та органів військового управління ЗС України та інших військових формувань, державних органів та органів місцевого самоврядування, ведення підривної діяльності, організацію проведення на території АР Крим та м. Севастополя 16 березня 2014 року незаконного сепаратистського референдуму, спрямованого на порушення територіальної цілісності України, проголошення так званої «Республіки Крим» суверенною державою та подальше звернення нелегітимного парламенту АР Крим до російської федерації із пропозицією про прийняття «Республіки Крим» до складу РФ як нового суб`єкта федерації.

Так, 06 березня 2014 року Верховною Радою Автономної Республіки Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «Про проведення загальнокримського референдуму».

Вищевказаною постановою Верховна Рада АР Крим постановила увійти до складу Російської Федерації як суб`єкт російської федерації та провести 16 березня 2014 року загальнокримський референдум (включаючи місто Севастополь), на який винести альтернативні запитання: «1) Ви за возз`єднання Криму з росією на правах суб`єкта російської федерації?»; «2) Ви за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року і за статус Криму як частини України?». При цьому, на голосування не виносилося питання про проголошення незалежності АР Крим та м.Севастополя. Цією ж постановою Верховної Ради АР Крим також затверджено текст бюлетеня для голосування на загальнокримському референдумі 16 березня 2014 року і Тимчасове положення про загальнокримський референдум, утворено Комісію Автономної Республіки Крим із проведення загальнокримського референдуму.

Водночас, Указом виконувача обов`язків Президента України від 7 березня 2014 року № 261/2014 зупинено дію вказаної постанови як такої, що не відповідає Конституції та законам України. Крім того, Конституційний Суд України своїм рішенням від 14 березня 2014 року № 2-рп/2014 визнав неконституційною зазначену постанову Верховної Ради АР Крим, оскільки нею порушено конституційний принцип територіальної цілісності України, а парламент Криму вийшов за межі своїх повноважень. Конституційний Суд України визнав дану постанову такою, що суперечить основоположним принципам суверенності та територіальної цілісності держави, закладеним у міжнародно-правових актах, зокрема принципу взаємної поваги до суверенної рівності кожної держави, що включає політичну незалежність, можливість зміни кордонів відповідно до міжнародного права мирним шляхом і за домовленістю.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим незаконною постановою «Про Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» від 11 березня 2014 року № 1727-6/14 затвердила Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, спільно прийняту депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Севастопольської міської ради.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 20 березня 2014 року № 3-рп/2014 вказану постанову визнано неконституційною у зв`язку з тим, що затвердження такої декларації не належить до повноважень Верховної Ради АР Крим і суперечить статтям 2, 8, 132, 133, 134, частині 2 статті 135, статтям 137, 138 Конституції України, а також є порушенням положень статті 73, пункту 2 частини першої статті 85 Основного закону України.

У своєму рішенні Конституційний Суд України, зокрема, наголосив, що право на самовизначення на території Автономної Республіки Крим та в місті Севастополі було реалізовано їх жителями як невід`ємною частиною всього Українського народу під час всенародного голосування на всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. Ураховуючи результати цього референдуму, Верховна Рада України, діючи від імені Українського народу громадян України всіх національностей, 28 червня 1996 року прийняла Конституцію України, в якій проголосила Україну суверенною і незалежною державою (стаття 1) та закріпила принцип її територіальної цілісності (стаття 2).

Конституційним Судом України у цьому ж рішенні зазначено, що Конституція України не передбачає права окремої частини громадян України (в тому числі і національних меншин) на одностороннє самовизначення, в результаті якого відбудеться зміна території України як унітарної держави.

16 березня 2014 року на окупованих Російською Федерацією територіях АР Крим та м.Севастополь представниками влади та ЗС РФ, діючими на виконання спільного злочинного плану щодо порушення територіальної цілісності України шляхом окупації та подальшої анексії вказаних територій організовано та проведено незаконний референдум.

Незважаючи на набуття законної сили постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VII «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим», 17 березня 2014 року нелегітимною Верховною Радою АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», у якій заявлено про звернення до Російської Федерації з пропозицією про прийняття «Республіки Крим» до складу Російської Федерації як нового суб`єкта РФ зі статусом республіки.

Після цього, представники влади РФ продовжили реалізацію спільного злочинного плану, спрямованого на порушення територіальної цілісності України шляхом окупації та анексії території півострова Крим.

Так, незважаючи на незаконність організованого та проведеного представниками влади РФ на території півострова Крим референдуму 16 березня 2014 року, нелегітимність існуючих органів влади Автономної Республіки Крим, всупереч наведеним вище міжнародним зобов`язанням рф стосовно України, 17 березня 2014 року видано Указ Президента рф № 147 «Про визнання Республіки Крим».

Цього ж дня Президентом РФ видано розпорядження № 63-рп «Про підписання Договору між російською федерацією та Республікою Крим про прийняття до російської федерації Республіки Крим та утворення у складі російської федерації нових суб`єктів», яким погоджено проект вказаного Договору та прийнято рішення про його підписання на вищому рівні.

18 березня 2014 року в м. Москва РФ, президентом РФ ОСОБА_9 та самопроголошеними представниками так званої «влади Криму» ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , а також самопроголошеним так званим «мером» м.Севастополя ОСОБА_12 підписано «Договір між Російською Федерацією та Республікою Крим про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим та утворення у складі Російської Федерації нових суб`єктів» (далі «Договір»).

Наступним етапом щодо реалізації злочинного плану представників влади та ЗС РФ було надання незаконному «Договору» видимості юридичної сили, зокрема, шляхом визнання уявної міжнародної правосуб`єктності адміністративно-територіальних одиниць України Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

Так, відповідно до статті 8 Федерального конституційного закону «Про порядок прийняття до російської федерації та утворення в її складі нового суб`єкта російської федерації», єдиною умовою внесення до державної думи на ратифікацію міжнародного договору, що не вступив в силу, є визнання його Конституційним Судом РФ таким, що відповідає конституції російської федерації.

У подальшому, ввечері 18 березня 2014 року (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), до Конституційного суду РФ надійшов запит президента рф про перевірку відповідності конституції РФ тимчасово застосовуваного вищевказаного «Договору» про прийняття «Республіки Крим» до складу рф (далі Запит).

Постановою Конституційного Суду РФ від 19 березня 2014 року № 6-П «У справі про перевірку конституційності міжнародного договору, який не набрав чинності, між російською федерацією та Республікою Крим про прийняття до російської федерації Республіки Крим та утворення у складі російської федерації нових суб`єктів», безпідставно визнано незаконний «Договір» таким, що відповідає Конституції РФ.

20 березня 2014 року державна дума Федеральних зборів РФ прийняла федеральний закон № 36-ФЗ «Про ратифікацію Договору між російською федерацією і Республікою Крим про прийняття до російської федерації Республіки Крим та утворення у складі російської федерації нових суб`єктів» та погодила супутній до «Договору» Федеральний конституційний Закон № 6-ФКЗ «Про прийняття до російської федерації Республіки Крим та утворення у складі російської федерації нових суб`єктів Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя».

21 березня 2014 року Рада федерації федеральних зборів рф на позачерговому засіданні своєю постановою № 68-СФ також погодила ратифікацію цього «Договору», а крім того, постановою № 69-СФ прийняла супутній до «Договору» федеральний конституційний закон щодо утворення в рф двох нових суб`єктів «Республіки Крим» і «міста федерального значення Севастополя».

У той же день вищевказані федеральний (№ 36-ФЗ) та федеральний конституційний (№ 6-ФКЗ) закони були підписані президентом рф та набули чинності.

Таким чином представниками влади рф здійснена окупація частини території України Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та спроба легітимізувати указані дії.

В тимчасово окупованих АР Крим і м. Севастополі під виглядом органів державної влади створені окупаційні адміністрації російської федерації, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління указаними територіями на місцевому рівні.

Також представниками влади і ЗС РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на решті території держави.

Так, вказаними особами організовувалися та проводилися у березні квітні 2014 року антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Одеській областях. Основою їх метою було поширення сепаратистських проросійських гасел та здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

З метою гарантованого досягнення указаних цілей та створення видимості того, що в Україні триває внутрішній конфлікт, представники влади та ЗС рф вирішили створити на її території терористичні організації, які поряд із основною функцією здійснення терористичної діяльності, повинні створити враження діяльності в межах Донецької та Луганської областей опозиційних сил, які нібито від імені та за цілковитої підтримки місцевого населення відстоюють їх право на самовизначення та незалежність, що прямо суперечить Конституції України та нормам міжнародного права.

Так, під безпосереднім керівництвом та контролем невстановлених на цей час представників влади та ЗС рф, 7 квітня 2014 року на території Донецької області України створено терористичну організацію «Донецька народна республіка» (далі «ДНР»), а 27 квітня 2014 року на території Луганської області України терористичну організацію «Луганська народна республіка» (далі «ЛНР»), у складі яких утворені незаконні збройні формування.

Контроль та координація діяльності цих терористичних організацій, як і їх фінансове та матеріальне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійснюється представниками влади та ЗС рф.

Указані терористичні організації мають: конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні взаємозв`язки, чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, керівники та учасники яких підпорядковуються лідерам організації, а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.

Так, на учасників політичного блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладаються наступні обов`язки:

- створення так званих органів державної влади «ДНР» та «ЛНР» та організація їх діяльності;

- видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «ДНР» та «ЛНР»;

- організація та проведення незаконного референдуму на території Донецької та Луганської областей про визнання суверенітету незаконних утворень «ДНР» та «ЛНР»;

- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР» з метою схиляння їх до участі у вказаних терористичних організаціях та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;

- організація збору та отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичних організацій та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також розподіл такої допомоги;

- налагодження взаємодії між терористичними організаціями «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України;

- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «ДНР» та «ЛНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції, та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за допомогою таких ЗМІ закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;

- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам бойового блоку «ДНР» та «ЛНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;

- забезпечення учасників «ДНР» та «ЛНР» транспортом, символікою, агітаційними та іншими необхідними матеріалами.

На учасників силового блоку, відповідно до плану спільних злочинних дій, покладались наступні обов`язки:

- систематична організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України і військовослужбовцями Збройних Сил України;

- організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «ДНР» та «ЛНР», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями, з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними Силами України;

- створення не передбачених законом збройних формувань та участь у їх діяльності;

- вербування нових учасників до складу силового блоку «ДНР» та «ЛНР» та керівництво їхніми діями;

- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Донецької та Луганської областей;

- скоєння терористичних актів та диверсій на території України;

- захоплення зброї чи заволодіння у інший спосіб боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами, а також будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у проведенні антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності;

- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;

- силова підтримка учасників політичного блоку при проведенні незаконного референдуму на території Донецької та Луганської областей про визнання суверенітету незаконних державних утворень «ДНР» та «ЛНР», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;

- вчинення дій, спрямованих на унеможливлення проведення 25 травня 2014 року позачергових виборів Президента України на території Донецької та Луганської областей;

- організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації;

- охорона полонених військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань та цивільного населення, незаконно утримуваних учасниками терористичних організацій.

На керівників блоків покладається керівництво, організація дій та контроль за діяльністю підлеглих їм співучасників злочину за допомогою керівників груп, що входять до складу вказаних блоків.

Основними завданнями учасників указаних терористичних організацій є насильницьке повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом застосування зброї, вчинення терористичних актів здійснення вибухів, підпалів та інших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, загрозу заподіяння значної майнової шкоди та настання інших тяжких наслідків.

Враховуючи викладене, «Донецька народна республіка» і «Луганська народна республіка» є стійкими об`єднаннями невизначеної кількості осіб (більше трьох), створені з метою здійснення терористичної діяльності, у межах яких здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів, а тому у відповідності до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» є терористичними організаціями.

7 квітня 2014 року, за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Луганської областей розпочато проведення антитерористичної операції (далі АТО).

13 квітня 2014 року, через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України, виконуючий обов`язки Президента України Указом від 14 квітня 2014 року № 405/2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», та Україною розпочато на території Донецької та Луганської областей широкомасштабну АТО із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.

Визнання Верховною Радою України «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» терористичними організаціями, як і численні злочини вчинені їх представниками, знайшли своє відображення у Заяві Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України», схваленій постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 року № 1596-VII, Заяві Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтримуваного Російською Федерацією міжнародного тероризму», схваленій постановою Верховної Ради України від 22 липня 2014 року № 1597-VII, Зверненні Верховної Ради України до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав - членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому постановою Верховної Ради України від 14 січня 2015 року №106-VIII, Заяві Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», схваленій постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2015 року №337-VIII.

Отже, Верховною Радою України, як єдиним законодавчим органом державної влади, констатовано віднесення «ДНР» і «ЛНР» до терористичних організацій, а відповідних осіб, які забезпечують їх функціонування, як учасників терористичної організації.

Відповідно до положень Європейської конвенції про боротьбу з тероризмом від 27 січня 1977 року № ETSN90, Протоколу, що вносить зміни до зазначеної конвенції від 15 травня 2003 року № ETSN190, Резолюції Ради Безпеки ООН від 28 вересня 2001 року № 1373 по боротьбі з тероризмом, Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму від 16 травня 2005 року, терористична організація виділена як вид злочинної організації за спеціальною метою здійснення терористичної діяльності.

Водночас, відповідно до Закону України «Про боротьбу з тероризмом» терористична діяльність діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.

Терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст. 258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, направлених на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому, злочини терористичної організації відрізняються від інших споріднених злочинів саме фактором цілеспрямованості залякування населення як засобу досягнення поставленої мети.

Враховуючи вищевикладене, «ДНР» і «ЛНР» містять усі необхідні ознаки терористичної організації, мають стабільний склад лідерів, які підтримують між собою тісні стосунки, централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоків лідерам організацій, а також план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.

Виходячи із системного аналізу положень ст. 28 КК України та ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», терористична організація за своєю правовою природою є одним із різновидів стійких злочинних об`єднань. Установлення наявності чи відсутності у певної групи чи організації ознак такого об`єднання та визначення його виду належить до повноважень суду при ухваленні вироку про притягнення до кримінальної відповідальності фізичних осіб за участь у злочинному об`єднанні, оскільки такі ознаки є обов`язковими елементами складу відповідних злочинів.

Для підтримки підконтрольних терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР» представники влади рф створили іррегулярні незаконні збройні формування. Указані збройні формування систематично підкріплювалися найманцями з рф, у тому числі з числа звільнених у запас військовослужбовців ЗС РФ, а також постачанням зброї і військової техніки, у тому числі танки, артилерійські системи, протитанкові засоби та зенітно-ракетні комплекси, що постачались рф на територію України.

Учасниками терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР» за підтримки незаконних збройних формувань, озброєних банд, груп найманців, у тому числі засланих в Україну з рф, а також розвідувально-диверсійних груп, які очолювали офіцери ГУ ГШ ЗС рф, шляхом вчинення терористичних актів, захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів інфраструктури, актів застосування збройної сили проти держави України, а також інших злочинів, здійснено окупацію частини території Донецької та Луганської областей та взято під контроль частину державного кордону України в указаних областях.

Керівники терористичних організацій «Донецька народна республіка» і «Луганська народна республіка» за сприяння та координації представників влади рф провели фіктивні референдуми про відокремлення Донецької і Луганської областей від України та проголошення їх незалежними «державами».

Усвідомлюючи, що законні дії сил АТО по припиненню діяльності терористичних організацій та відновленню конституційного правопорядку на території України ставлять під загрозу реалізацію їх злочинного плану, представники влади рф залучили до його виконання не лише терористичні організації та іррегулярні збройні формування, а й регулярні підрозділи ЗС рф, які здійснювали ракетно-артилерійські обстріли, а також збройні напади на підрозділи і позиції сил АТО з території рф.

Зокрема, 22 червня 2014 року диверсійно-розвідувальною групою ЗС РФ із застосуванням мінометів, гранатометів та стрілецької зброї обстріляно колону підрозділу ІНФОРМАЦІЯ_2 на перехресті доріг Біловодськ-Чугінка-Розквіт.

05 липня 2014 року диверсійно-розвідувальною групою ЗС рф, яка рухалася на двох маломірних плавзасобах з боку рф, в Азовському морі здійснено мінометний обстріл підрозділів « ІНФОРМАЦІЯ_3 » і « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ІНФОРМАЦІЯ_5 .

11 липня 2014 року з території рф із реактивної системи залпового вогню БМ-21 «Град» здійснено обстріл підрозділу тактичного угрупування «Кордон» в районі населеного пункту Зеленопілля.

У травні-липні 2014 року силами АТО взято під контроль приблизно 70 відсотків території Донецької та Луганської областей, звільнено від учасників терористичних організацій значну кількість міст і населених пунктів та забезпечено контроль за основними транспортними комунікаціями. При цьому місто Луганськ, місто Горлівка Донецької області та частково місто Донецьк були блоковані.

Враховуючи указані успіхи сил АТО, з метою перешкодити їм відновити контроль над державним кордоном України в Донецькій і Луганській областях, представники влади РФ прийняли рішення про необхідність вторгнення регулярних підрозділів ЗС РФ на територію Донецької області.

Упродовж 7-11 серпня 2014 року здійснено посилення угруповання ЗС рф уздовж Державного кордону України, яке нараховувало до 32 батальйонно-тактичних груп (далі БТГр) та 3 ротно-тактичних груп (далі РТГр). Чисельність особового складу становила не менше 45 100 осіб, танків до 160 одиниць, БМП та БТР до 1 360 одиниць, артилерії до 350 одиниць, РСЗВ до 130 одиниць, бойових літаків 192 одиниці, вертольотів 137 одиниць.

24 серпня 2014 року військовослужбовці 331-го гвардійського парашутно-десантного полку 98-ї дивізії ПДВЗС рф загальною кількістю близько 400 осіб у взаємодії з іншими невстановленими підрозділами ЗС рф у складі 3-х батальйонно-тактичних груп (військовослужбовці ЗС рф у кількості понад 3 500 осіб, у розпорядженні яких перебувало близько 60 танків, 320 БМД та БМП, 60 гармат, у т.ч. до 16 протитанкових, близько 45 мінометів), діючи на виконання злочинного наказу представників влади і ЗС рф, з метою зміни меж території та державного кордону України шляхом ведення агресивної війни, здійснили широкомасштабне вторгнення на територію України в районі населених пунктів Побєда Берестове Старобешевського району Донецької області та маршем просунулися в район м. Іловайськ Донецької області, де оточили підрозділи сил АТО.

При цьому, з метою введення в оману сил АТО, на військовій техніці ЗС рф було знято або замасковано тактичні знаки, які вказували на її приналежність до ЗС РФ, а замість них нанесені розпізнавальні позначки, які використовувалися силами АТО.

29 серпня 2014 року, безпосередньо під час виходу особового складу підрозділів сил АТО з оточення в районі м. Іловайськ у похідному (не бойовому) порядку за визначеним маршрутом в якості наданого представниками влади і ЗС рф гуманітарного коридору, в районі населених пунктів Старобешево, Чумаки, Новодворське, Агрономічне, Многопілля, Червоносільське, Осикове, Новокатеринівка Донецької області, дві колони сил АТО, за наказами вищевказаних осіб, були розстріляні підрозділами ЗС рф та учасниками терористичної організації «ДНР».

У період з літа 2014 року по листопад 2015 року для організації оперативного управління й контролю іррегулярних незаконних збройних формувань рф та підрозділів терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», їх забезпечення (фінансування) озброєнням, військовою технікою та іншим майном, на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей представниками влади і ЗС рф сформовано два армійські корпуси 1-й армійський корпус (зі складом: 5 бригад, 3 окремі полки, 8 окремих батальйонів (дивізіонів), 5 батальйонів територіальної оборони та 2 окремі роти) на окупованій території Донецької області та 2-й армійський корпус (зі складом: 4 бригади; 2 окремі полки; 6 окремих батальйонів (дивізіонів), 8 батальйонів територіальної оборони, 2 окремі роти) на окупованій території Луганської області, які укомплектовувалися за рахунок підрозділів учасників терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР» та регулярних військ ЗС рф.

При цьому, незаконні збройні формування терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР», і регулярні незаконні збройні формування рф та військовослужбовці ЗС рф чинять збройний опір Україні у відновленні територіальної цілісності та забезпеченні правопорядку, при цьому учасники політичного блоку вказаних терористичних організацій, за підтримки та сприяння представників влади рф під виглядом органів державної влади, створили окупаційні адміністрації російської федерації, які забезпечують подальшу окупацію та здійснюють управління вказаними територіями на місцевому рівні.

З огляду на викладене, між державами рф та Україна з 20 лютого 2014 року триває збройний конфлікт міжнародного характеру.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20 лютого 2014 року.

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року № 2268-VIII визначено, що збройна агресія російської федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності; російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих Міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації Російської федерації, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

З листопада 2021 року представники влади та ЗС рф, з метою підготовки до повномасштабного нападу на Україну, організували перекидання підрозділів ЗС та інших військових формувань рф до кордонів України, що пояснювалося запланованими спільними російсько-білоруськими навчаннями «Союзна рішучість-2022», які розпочалися 10 лютого 2022 року.

Станом на 8 лютого 2022 року вздовж усього кордону з Україною з боку РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованих територій України зосереджено 140 тис. військових рф, включаючи повітряний та морський компонент.

З метою створення приводів для ескалації воєнного конфлікту і здійснення спроби виправдання своєї агресії перед громадянами російської федерації та світовою спільнотою, представниками влади та ЗС рф розроблено окремий план, який передбачав вчинення дій, спрямованих на введення в оману і залякування громадян рф та мешканців тимчасово окупованих територій України, а також вчинення провокацій, які полягали у імітації нападів і вогневих ударів, вчинених нібито підрозділами ЗС України по території рф та тимчасово окупованим територіям України.

Одночасно із зазначеним передбачалося визнання керівництвом рф «Донецької народної республіки» і «Луганської народної республіки» незалежними державами та отримання від них звернення з запитом про надання військової підтримки, яка викликана нібито агресією Збройних Сил України.

На виконання зазначених намірів, 15 лютого 2022 року Державна Дума російської федерації звернулася до Президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність «самопроголошених Донецької та Луганської народних республік».

18 лютого 2022 року керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей повідомлено про проведення евакуації місцевого населення тимчасово окупованих територій України до Ростовської області, що пояснювалося вигаданими застереженнями про те, що Збройні Сили України мають намір атакувати тимчасово окуповані території та здійснити їх силове повернення під контроль України.

19 лютого 2022 року вказаними особами було оголошено так звану загальну мобілізацію жителів тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей.

21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента російської федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.

В цей же день, президент російської федерації скликав позачергове засідання ради безпеки російської федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік.

Службові особи з числа вищого керівництва рф, які входять до складу Ради безпеки рф, публічно підтримали звернення державної думи рф та заявили про необхідність визнання президентом рф незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки».

Цього ж дня президент російської федерації підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.

22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації підписав з керівниками російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей договори про дружбу, співробітництво та взаємну допомогу, які в той же день ратифіковані державною думою та радою федерації рф.

В цей же день президент російської федерацію, реалізуючи злочинний план, з метою надання видимості законності дій по нападу на Україну, направив до ради федерації рф звернення про використання Збройних Сил рф за межами рф, яке було задоволено.

23 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента російської федерації з проханням надати допомогу у відбитті надуманої ними воєнної агресії «українського режиму щодо населення» так званих Донецької та Луганської народних республік.

24 лютого 2022 року о 5 годині президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні.

В подальшому, цього ж дня Збройними Силами рф, які діяли за наказом керівництва рф і ЗС рф, віроломно здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань рф здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.

У період з 5 години 24 лютого 2022 року та щонайменше до

18 червня 2024 року (включно) підрозділи ЗС та інших військових формувань рф здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до загибелі людей, у тому числі дітей, та інших тяжких наслідків у вигляді отримання людьми тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.

Законом України № 1533-VII від 19.06.2014 (надалі Закон № 1533-VII) Розділ І Особливої частини Кримінального кодексу України доповнено статтею 110-2, якою встановлено кримінальну відповідальність за фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України. Закон України № 1533-VII від 19.06.2014 набув чинності 11 липня 2014 року.

Приміткою 1 до ст. 110-2 КК України встановлено, що фінансуванням дій, передбачених у цій статті, є дії, вчинені з метою їх фінансового або матеріального забезпечення.

У свою чергу, губернатор Тверської області Російської Федерації обвинувачений у справі ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , будучи представником влади РФ, у тому числі головою уряду Тверської області, діючи умисно, усвідомлюючи явну злочинність власних дій та передбачаючи можливість загибелі людей, зокрема й цивільного населення, та настання інших тяжких наслідків, розуміючи, що він порушує встановлений ст.ст. 1-3, 68 Конституції України державний устрій та порядок, посягає на недоторканість та територіальну цілісність України, з метою зміни меж її території та державного кордону, насильницької зміни й повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також розширення впливу РФ, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, відновлення контролю російської федерації над політичними та економічними процесами в Україні, здійснив фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Так, 16 серпня 2022 року губернатор Тверської області ОСОБА_8 особисто відвідав тимчасово окупований м. Бердянськ Запорізької області, де з головою окупаційної адміністрації Бердянського району ОСОБА_13 підписав так звану угоду про співробітництво між Тверською областю й Бердянським районом. У рамках даної угоди, поміж іншого відбувалось фінансування забезпечення закладів освіти вказаного району російськими підручниками, складеними за стандартами країни-агресора, паспортизації населення документами РФ, а також підготовки до проведення так званого референдуму по приєднанню до Російської Федерації. Крім того, ОСОБА_8 для жителів Бердянського району від імені «жителів Тверської області» було передано «гуманітарний вантаж» вагою 64 тони.

В квітні 2023 року, але не пізніше 15 квітня 2023 року, обвинувачений ОСОБА_8 особисто приїхав на тимчасово-окуповану територію Запорізької області, в зону проведення бойових дій, де передав військовослужбовцям збройних сил РФ з Верхньоволжя та інших регіонів Росії, які входять до складу танкового батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_7 », в тому числі начальнику штабу полку, матеріально-технічні засоби, амуніцію, інструменти й техніку, предмети першої необхідності, а також автомобіль для виконання бойових завдань проти сил оборони України, з метою зміни меж її території та державного кордону, насильницької зміни й повалення конституційного ладу або захоплення державної влади.

Окрім цього, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01 листопада 2023 року, за дорученням губернатора Тверської області обвинуваченого ОСОБА_8 військовослужбовцям танкового батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_7 » передано автомобіль, оснащений зимовою та літньою резиною й розмальований в маскувальний колір, для виконання бойових завдань проти сил оборони України, та придбано і передано зимове екіпірування, в тому числі костюми, флісові кофти, черевики, утеплені носки, термобілизну, балаклави тощо.

Також, 29 листопада 2023 року на засіданні уряду Тверської області РФ під головуванням ОСОБА_8 , прийнято рішення про розширення підтримки військовослужбовців збройних сил РФ, які приймають/приймали участь у бойових діях проти сил оборони України та членів їх сімей, зокрема щодо безкоштовного надання земельних ділянок, розташованих на території муніципалітетів Тверської області для індивідуального житлового будівництва, площею від 0,1 до 0,15 га.

30 грудня 2023 року обвинувачений ОСОБА_8 знову прибув до ТОТ Запорізької області, в зону проведення бойових дій, де повторно особисто передав військовослужбовцям збройних сил РФ з Тверської області й інших регіонів Росії, які входять до складу танкового батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_7 », в тому числі його командиру ОСОБА_14 , а також військовослужбовцям авіаційного підрозділу з Верхньоволжя, матеріально-технічні засоби, зокрема теплий одяг, побутову техніку, інструменти, продукти харчування і медикаменти, спальні мішки, теплі чоботи й предмети першої необхідності.

12 січня 2024 року губернатор Тверської області ОСОБА_8 провів засідання бюджетної комісії уряду Тверської області, на якому ним прийнято рішення про збільшення розміру одноразових виплат особам, які підписують контракт з міністерством оборони РФ, зі 100 до 305 тис. рос. рублів. Крім того, на вказаному засіданні обвинувачений ОСОБА_8 прийняв рішення про виділення матеріальної допомоги військовослужбовцям, які приймають участь у бойових діях проти сил оборони України, та членам їх сімей, у розмірі до 150 тис. рос. рублів на газифікацію домоволодінь.

12 лютого 2024 року, за дорученням губернатора Тверської області обвинуваченого ОСОБА_8 та підтримки уряду вказаної області, так званим «волонтерским штабом «Помощь Донбассу» сформовано і відправлено на ТОТ України військовослужбовцям рф, які приймають участь у бойових діях проти сил оборони України, чергову партію матеріального забезпечення, до якого увійшли генератори, медичне обладнання, радіостанції та інші речі для військовослужбовців ЗС рф.

Крім того, 12 березня 2024 року губернатор Тверської області ОСОБА_8 повторно передав автомобіль підвищеної прохідності марки ГАЗ 330811 «ВЕПРЬ» в одну із військових частин ЗС рф, які приймають участь в збройній агресії росії проти України.

Надалі, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 02 квітня 2024 року, за дорученням губернатора Тверської області ОСОБА_8 військовослужбовцям рф, які беруть участь у бойових діях на ТОТ України, було передано продукти харчування, медикаменти, три автомобілі марки «Chevrolet Niva» та засоби зв`язку, а саме ретрансляційний комплекс й рації до нього, що можуть використовуватися на відстані понад 50 кілометрів.

03 травня 2024 року за дорученням губернатора ОСОБА_8 військовослужбовцям іменного підрозділу Тверської області - танкового батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_7 », який веде бойові дії на тимчасово-окупованій території Запорізької області проти сил оборони України, повторно передано безпілотні літальні апарати, комплекти для супутникового інтернету, радіостанції, акумуляторні батареї, коаксильні кабелі, лазерні указки, вогнегасники, газові балончики та інше спорядження, а також харчові продукти.

Також, обвинувачений ОСОБА_8 , як голова уряду Тверської області, особисто підписав «Постановление Правительства Тверской области от 26.12.2022 № 769-пп «Об особенностях командирования на территории Донецкой Народной Республики, Луганской Народной Республики, Запорожской области и Херсонской области и внесении изменений в постановление Правительства Тверской области от 17.11.2015 № 535-пп», чим реалізував здійснення виплат грошових коштів державним службовцям та іншим особам з Тверської області, які «відкомандировуються» на територію т.зв. «Донецької та Луганської народних республік», а також Херсонську та Запорізьку областей.

Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_8 , як голова уряду Тверської області, особисто підписав «Постановление Правительства Тверской области от 04.08.2023 № 338-пп «О предоставлении единовременной денежной выплаты отдельным категориям граждан, поступивших на военную службу по контракту», чим реалізував виділення та виплату одноразової грошової допомоги особам, які підписали контракт із ЗС рф після 01.03.2023.

Отже, губернатор та голова уряду Тверської області обвинувачений ОСОБА_8 , умисно, добровільно, щонайменше з 16 серпня 2022 року по 03 травня 2024 року, здійснював фінансове та матеріальне забезпечення військовослужбовців збройних сил рф, які приймають участь у бойових діях на території України проти сил оборони України, з метою зміни меж території, державного кордону України, а також насильницької зміни й повалення конституційного ладу або захоплення державної влади.

Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 110-2 КК України, тобто фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, вчинене повторно.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26.08.2025 року скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_8 та закрити кримінальне провадження.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції неправомірно взяв до уваги відеоматеріали та скріншоти екранів мережі інтернет сторінок та робочого комп`ютера, на якому здійснювалося збирання та аналіз доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_8 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки такі докази не є отримані із первинних джерел інформації, є можливість їх фабрикації та неможливість їх перевірки у встановленому кримінально-процесуальному законодавстві України.

Не погоджується, що суд взяв до уваги як доказ відеоматеріали допиту свідка ОСОБА_15 , оскільки сторона захисту була позбавлена можливості поставити йому запитання та свідок не був приведений судом до присяги з метою надання правдивих показів.

Обвинувачений ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи, шляхом опублікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України, а також шляхом розміщення повістки у виданні «Урядовий кур`єр». Відповідно до ст.405 КПК України неявка обвинуваченого, який належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах захисника ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задовольнити, в судових дебатах прокурора, який заперечив апеляційну скаргу адвоката, вважає вирок суду законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційних скарг.

Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Необхідність застосування належної правової процедури, чого вимагають завдання кримінального провадження, зазначені у ст. 2 КПК України в частині охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, якими, зокрема, є підозрюваний, обвинувачений, безумовно, повинні дотримуватися і при здійсненні спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду (ч. 1 ст. 297-1, ч. 3 ст. 323 КПК України).

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу, з наведенням належних та достатніх мотивів і підстав його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що вказані вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції дотримані.

Судовий розгляд кримінального провадження як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції щодо ОСОБА_8 проведено у відсутності обвинуваченого, оскільки провадження за його обвинуваченням здійснено в порядку спеціального судового провадження (in absentia), з дотриманням вимог КПК України про належне повідомлення його про час та місце судового розгляду шляхом опублікування судового виклику у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Судової влади.

Інститут спеціального кримінального провадження повністю узгоджується з нормами міжнародного права та практикою Європейського суду з прав людини.

Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи № (75)11 від 19.01.1973 встановлено, що процедура заочного розгляду (trial in absentia) не порушує права обвинуваченого як на справедливий розгляд, так і на присутність i при розгляді його справи. У ній сформульовані умови та мінімальний перелік правил заочного розгляду, якими повинні користуватися держави-члени Ради Європи при розгляді справи за відсутності підсудного.

3 цього приводу Комітетом Міністрів Ради Європи також надано Рекомендації № R (87) 18 від 17.09.1987 «Про спрощення кримінального судочинства», згідно ч. 3 п. б розділу III, яких держави-члени повинні розглянути питання про надання своїм судам можливості, хоча б у випадках нетяжких злочинів та з урахуванням можливої міри покарання, слухати справи та виносити за ними рішення за відсутності обвинуваченого за умови, що його було належним чином поінформовано про дату слухань та про його право мати адвоката чи іншу особу, яка представляє його інтереси.

Сформована практика Європейського суду з прав людини з даного питання вказує: «Той факт, що судове засідання проводиться за відсутності підсудного не є саме по собі порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому відмова в доступі до правосуддя має місце, коли особа, засуджена заочно, не має можливості, в подальшому, досягти нового судового рішення стосовно обґрунтованості обвинувачення за фактичними та юридичними підставами після того, як воно було заслухано, якщо не встановлено, що вказана особа відмовилась від права на захист та на явку в суд, чи мав місце намір ухилитись від правосуддя». Відповідні позиції Суду викладені, зокрема, у справах «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» (№ 50049/99, п. 54), «Меденіца проти Швейцарії» (№ 20491/92, п. 54-55) «Кромбах проти Франції» (№ 29773/96), «Колоцца проти Італії» (№ 9024/80 п.30).

При цьому, інститут спеціального кримінального провадження, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України, передбачає можливість подання обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, апеляційної скарги поза межами загальних процесуальних строків, за умови надання обвинуваченим підтвердження поважності причин неприбуття на виклик, передбачених ст. 138 цього Кодексу (ч. 3 ст. 400 КПК України).

Як убачається з матеріалів кримінального провадження судом першої інстанції враховано, що стороною обвинувачення під час досудового розслідування вжито заходів для повідомлення ОСОБА_8 про здійснюване щодо нього кримінального провадження, зокрема, окрім повідомлень в спосіб, передбачений вимогами КПК України шляхом публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в газеті «Урядовий кур`єр», також публікаціями на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, будучи повідомленим про розгляд справи, жодних клопотань, заяв, скарг не подавав, у зв`язку з чим на підставі ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11.03.2025 року судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого в порядку спеціального судового провадження («in absentia»), з обов`язковою участю захисника.

Згідно з постановою старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Тернопільській області ОСОБА_16 від 01.07.2024, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина Російської Федерації, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 110-2 КК України, було оголошено в розшук.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18.07.2024 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України у зв`язку із тим, що останній з метою ухилення від кримінальної відповідальності переховувався від органів слідства на території російської федерації (т.1, а.п.118-124).

Розгляд кримінального провадження судом за відсутності ОСОБА_8 здійснювався на підставі прийнятого рішення про спеціальне судове провадження відповідно до вимог кримінального процесуального закону (т.1, а.п. 270-271).

При цьому положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними в Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 297-5 КПК України оголошення про виклик обвинуваченого до суду публікувалися на офіційному сайті засобу масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження «Урядовий кур`єр» за посиланням, а також на офіційному веб-сайті Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Судовий розгляд здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_8 в спеціальному судовому провадженні, рішення про проведення якого було прийняте з урахуванням тих обставин, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 110-2 КК України, знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження, однак перебуває на території російської федерації з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження (in absentia), з дотриманням вимог КПК України про належне повідомлення його про час та місце судового розгляду шляхом опублікування судового виклику у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті Судової влади.

Суд першої інстанції з об`єктивних причин не зміг допитати ОСОБА_8 в процесуальному статусі обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження по суті.

При цьому, захист обвинуваченого ОСОБА_8 за призначенням здійснював фахівець в галузі права - адвокат ОСОБА_7 , як під час спеціального досудового розслідування, так і під час спеціального судового провадження.

Таким чином, у цьому кримінальному провадженні суд першої інстанції врахував специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), зберігаючи неупередженість та безсторонність під час розгляду справи приділив особливе значення охороні прав і законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувалося за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням усіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням установлених законом особливостей, які вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, а отже, поріг вимогливості до доказування в такому випадку підвищений.

Отже, зважаючи на специфіку судового провадження (in absentia), колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були вжиті прямо передбачені кримінальним процесуальним законом заходи щодо інформування обвинуваченої особи про здійснення кримінального провадження шляхом публікації відповідної інформації в ЗМІ та мережі Інтернет, однак забезпечити явку обвинуваченого до суду вжитими заходами не вдалося. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, а саме фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, вчинене повторно, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 94 КПК України.

Як стверджують відомості, що містяться у повідомленні начальника СВ УСБ України в Тернопільській області від 08.02.2024, з яких встановлено, що органи місцевого самоврядування Костромської, Вологодської, Ярославської, Тверської та Івановської областей російської Федерації, банківські, фінансові установи, підприємства та організації різних форм власності та спрямування, які є резидентами російської федерації, діючи за попередньою змовою, після початку 24.02.2022 повномасштабного вторгнення рф на територію України, на постійній основі фінансують дії підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації шляхом збору коштів та закупівлі озброєння, техніки, боєприпасів, форменого спеціального одягу, амуніції, військового та тактичного спорядження і обладнання, продуктів харчування, інших предметів та речей, прийняття спеціальних - фінансових програм, спрямованих на підтримку військовослужбовців збройних сил та інших силових відомств російської федерації та членів їх сімей, з метою зміни меж території, державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також насильницької зміни, повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні.

Попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.3 ст.110-2 КК України.

Відповідно до відомостей, що містяться у повідомленні про виявлене кримінальне правопорушення від 06.02.2024 № 69/5/2-289н/т, УСБ України в Тернопільській області, в ході виконання завдань, покладених на Службу безпеки України, в установленому законом порядку отримано дані щодо фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення Конституційного ладу України.

Так, згідно отриманих даних, з 24.02.2022, на виконання злочинних з політичного та військового керівництва російської федерації представники підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації здійснюють повномасштабне військове вторгнення на територію України та ведуть агресивну війну проти України, захоплення її території, чим посягають на територіальну цілісність і недоторканність України, намагаються змінити межі територій та державний кордон України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Встановлено, що органи місцевого самоврядування Костромської області, Вологодської області, Ярославської області, Тверської області, Івановської області російської федерації, банківські, фінансові установи, (ремства та організації різних форм власності та спрямування, які є резидентами російської федерації, діючи за попередньою змовою, окрім висловлення підтримки веденню агресивної війни проти України, геноциду українського народу та окупації території України, на постійній основі фінансують зазначені дії підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації шляхом збору коштів та закупівлі озброєння, техніки, боєприпасів, форменного та спеціального одягу, амуніції, військового та тактичного спорядження і обладнання, продуктів харчування, інших предметів та речей, прийняття спеціальних фінансових програм, спрямованих на підтримку військовослужбовців збройних сил та інших силових відомств російської федерації та членів їх сімей.

Значна частина податків та зборів, сплачених вказаними суб`єктами до місцевих та федеральних бюджетів, перераховуються до спеціалізованих фондів з фінансування збройних сил та інших силових відомств російської федерації, які посягають на територіальну цілісність і недоторканність України, намагаються змінити межі територій та державний кордон України.

Таким чином, отримані дані вказують на наявність в діях зазначених осіб ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110-2 КК України.

Суд правомірно взяв до уваги відомості, що містяться у акті за результатами посилань в мереджі Інтернет від 06.02.2024, згідно якого зокрема здійснено огляд посилань: ІНФОРМАЦІЯ_8 ІНФОРМАЦІЯ_9 ІНФОРМАЦІЯ_10 ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІНФОРМАЦІЯ_12 в мережі Інтернет, з яких встановлено статті щодо підтримки учасників т.зв. «сво» Костромською областю рф з назвою «Костромская область - в числе лидеров в стране по внедрению стандарта региональных мер поддержки участников СВО. Девять из двадцати мер поддержки, включенных в стандарт, были разработаны в нашем регионе. Такая информация прозвучала на заседании круглого стола, который состоялся в областной думе».

Після переходу за наступним посилання встановлено статтю щодо грошових виплат учасникам т.зв. «сво» Вологодською областю рф з назвою «Выплаты учасникам СВО на Вологодчине увеличены до 700 тыс. рублей». Після переходу за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10 встановлено статтю щодо грошових витрат Ярославською областю рф на т.зв. «сво» з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_13 ».

За посиланням https ://газета-вся-тверь.рф/news/obshchestvo/podderzhka- ІНФОРМАЦІЯ_14 встановлено статтю щодо підтримки т.зв. «сво» та членів їх сімей Тверською областю рф з назвою «Поддержка участников СВО и членов их семей в Тверской области будет расширена».

За наступним посиланням встановлено статтю «Ивановская область помогает учасникам сво». До акту огляду додані фотозображення.

Винуватість ОСОБА_8 у скоєнні інкримінованого злочину підтверджується:

- даними протоколу огляду від 16.02.2024 мережі Інтернет за участі спеціаліста, який володіє знаннями в галузі «Комп`ютерні системи та мережі», в ході огляду за посилання «игорь руденя приехал в зону сво» встановлено, що пошукова система видала наявні в мережі «Інтернет» варіанти, в результаті чого було вибрано посилання « ІНФОРМАЦІЯ_15 » на статтю (Фото 1, 2, 3, 4, 5 додані до протоколу) під назвою « ОСОБА_17 приехал в прифронтовую зону СВО и встретился с бойцами из Тверской области», в якій йдеться про перебування, ІНФОРМАЦІЯ_16 , губернатора Тверської области рф ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на тимчасово окупованій території України, де він зустрічався з військовослужбовцями російських окупаційних військ.

Також встановлено статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_17 ». Так, 30 декабря Губернатор ОСОБА_17 в прифронтовой зоне проведения специльной военной операции встретился с военнослужащими из Тверской области и других регионов России.

Глава региона пообщался с добровольцами танкового батальона « ІНФОРМАЦІЯ_7 », его командиром, Героем россии ОСОБА_18 , военнослужащими батальона из разных субъектов страны, а также с бойцами авиационного подразделения из Верхневолжья.

Игорь Руденя обсудил с защитниками страны актуальные для них вопросы: быта, финансового обеспечения и другие. Поинтересовался условиями пребывания служащими, их потребностями.

Глава региона подчеркнул все необходимое для быта и несения службы будет предоставлено. Сотрудники областного Правительства держат и будут держать с бойцами постоянную связь по всем вопросам. Военнослужащим были переданы необходимые вещи: тёплая одежда, техника, инструменты, продукты питания и медикаменты, спальные теплые сапоги, предметы первой необходимости, а также письма и от тверских детей.

Все эти вещи были собраны в соответствии с пожеланиями самих военнослужащих. Особенно важно, как они сами подчеркнули, было получить обратную связь от земляков, бойцы поблагодарили ОСОБА_19 за подарки к Новому году и личное внимание к потребностям военнослужащих. Помощь предоставлена не только представителям Тверской, но и всем военнослужащим подразделений. По итогам встречи глава поручил курирующим областным ведомствам продолжать держать связь с бойцами». Фотозображення особи обвинуваченого ОСОБА_8 , який вітається та спілкується з особами в військовій формі, передає допомогу (фото 1-5),

- даними протоколу огляду від 23.02.2024 мережі Інтернет за участю спеціаліста, який володіє знаннями в галузі «Комп`ютерні системи та мережі», в ході огляду інформації «тверская область дума» встановлено, що пошукова система видала наявні в мережі «Інтернет» відомості, зокрема посилання « ІНФОРМАЦІЯ_18 » «Законодательное собрание Тверской области» (додано фото 1-5), після чого перейшли за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_19 » під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_20 », в якому розміщена інформація про заходи, які здійснюються на підтримку «учасників сво та членів їх сімей» на федеральному та регіональному рівнях. Перейдено на сторінку №2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_21 » та відкрито статтю за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_22 під назвою «В Тверской области прошла акция «россия. Крым. Донбасс»», про урочисті заходи за участю голови тверської обласної думи ОСОБА_20 та губернатора Тверської області рф ОСОБА_8 , присвячені окупації росією АР Крим.

Зазначено текст статті, яка розміщена за вищевказаним посиланням: «В Твери в день восьмой годовщины вхождения Крыма и Севастополя в состав Российской Федерации прошла акция «Крым. россия. Донбасс», посвященная этому событию. Участниками акции стали в Тверской области ОСОБА_17 , фронтовики ОСОБА_21 і ОСОБА_22 , председатель Законодательного Собрания области ОСОБА_23 , сенаторы рф ОСОБА_24 и Людмила - депутаты Государственной думы рф ОСОБА_25 и ОСОБА_26 - депутаты Законодательного собрания, члены Молодежной палаты при областном парламенте, суворовцы и курсанты академии ВКО, волонтеры, юнармейцы, общественники, жители областной столицы.

В общей сложности обединила более пяти тысяч человек. С Днём воссоединения Крыма и Севастополя с россией жителей региона поздравил ОСОБА_27 . Ровно 8 лет назад в Георгиевском зале подписан государственный договор, по которому Крым и Севастополь вновь стали неотъемлемой частью нашей страны. Президент ОСОБА_28 , что в те исторические дни крымчане и севастопольцы проявили патриотизм и стеной встали на пути у тех, кто совершил государственный переворот в Киеве.

Жители Крыма и Севастополя не прогнулись, сплотились и поддержали на референдуме восстановление исторической справедливости и возвращение в родное Отечество - россию, - сказал ОСОБА_17 .

18 марта 2014 года в Кремле Президент рф владимир путин и представители полуострова подписали договор о вхождении Крыма и Севастополя в состав российской федерации. Согласно документу, в состав россии были включены два новых субъекта- Республика Крым и город федерального значения Севастополь.

Историческому событию предшествовал референдум, на котором крымчане и севастопольци единодушно проголосовали за воссоединение.

Игорь Руденя также отметил, что сегодня наследники поколения победителей героически отстаивают национальные интересы страны и безопасность наших соотечественников в Донецкой и Луганской народных республиках и на Украине. Мы вместе с ними, с нашими воинами россии, как были с жителями Крима и Севастополя во время «Крымской весны», - подчеркнул Губернатор.

На площади Славы прошла концертная программа, посвященная воссоединению Крыма и Севастополя с россией. Акцию завершил гимн российской федерации, который акапелла исполнили стипендиаты губернатора Тверской области, курсанты Тверского суворовского военного училища, другие участники. 18 марта мероприятия, посвященные Дню воссоединения Крыма и Севастополя с россией прошли во всех муниципальных образованиях Верхневолжья». Додано фотозображення до протоколу огляду, скірншоти екрану,

- даними протоколу огляду від 26.02.2024 мережі Інтернет за участю спеціаліста, який володіє знаннями в галузі «Комп`ютерні системи та мережі», в ході огляду інформації вибрано посилання на онлайн газету під назвою «Вся Тверь» встановлено статтю під назвою «Поддержка учасников СВО и членов их семей в Тверской области будет расширена», в якій описано засідання 29.11.2023 уряду Тверської області рф під головуванням губернатора вказаної області ОСОБА_8 , на якому прийнято норми про розширення підтримки учасників т.зв. «сво» та членів їх сімей. Текст статті збережено за відповідним QR кодом. Зокрема вказано про соціальну підтримку та забезпеченням учасників т.зв. сво, фото №№ 1-5 додані до протоколу огляду,

- даними протоколу огляду від 27.02.2024 мережі Інтернет за участі спеціаліста, який володіє знаннями в галузі «Комп`ютерні системи та мережі», зокрема в ході огляду інформації вибрано посилання на сайт «ТАСС». Фото 1-2, вибрано статтю під назвою «В Тверской области контрактникам увеличили выплаты до 305 тис. рублей», у якій описано про засідання бюджетної комісії уряду тверської області під головуванням губернатора І.Рудені, на якому прийнято рішення щодо збільшення одноразових виплат особам, які підписують контракт з міністерством оборони рф у розмірі 305 тис. рос. рублів.

Крім того, за рішення ОСОБА_8 виділено матеріальну допомогу учасникам т.зв. «сво» та членам їх сімей у розмірі до 150 тис. рос. рублів на газифікацію домоволодінь. Зміст статті збережено до протоколу, додано відповідний QR код та фото 1-5,

- даними протоколу огляду від 11.03.2024 мережі Інтернет за участі спеціаліста, в ході огляду інформації вибрано посилання на сайт уряду тверської області рф (фото №№ 1-3) «Правительство Тверской области», встановлено статтю під назвою «Тверская область направила в зону спецоперации современное медицинськое оборудование и другие необходимие бойцам вещи», та відповідно 12.02.2024, за підтримки уряду тверської області рф, під керівництвом губернатора І.Рудені сформовано гуманітарний вантаж в зону проведення т.зв. «сво», до якого увійшли генератори, медичне обладнання, радіостанції та інші речі військовослужбовців зс рф. Зміст статті збережено до протоколу, додано відповідний QR код та фото 1-5,

- даними протоколу огляду від 13.03.2024 мережі Інтернет за участі спеціаліста, в ході огляду інформації вибрано посилання на сайт журналу «тверьлайф» (фото №№ 1-3), згідно якого встановлено статтю наступного змісту: «Губернатор Тверской области передал бойцам в зону СВО «Вепря»», в якій зазначено, що 12.03.2024 губернатор тверської області ОСОБА_8 передав автомобіль ГАЗ 330811 «ВЕПРЬ» в одну із військових частин зс рф, які приймають участь в збройній агресії росії проти України. Зміст статті збережено до протоколу, додано відповідний QR код та фото 1-5,

- даними протоколу огляду від 01.04.2024 мережі Інтернет за участі спеціаліста, в ході огляду наступної інформації: «администартивное деление тверской области» вибрано посилання на сайт «Вікіпедія» встановлено статтю про адміністративно-територіальний устрій Тверської області рф, додано відповідний QR код та фото 1-2, диск,

- даними протоколу огляду від 02.04.2024 мережі Інтернет за участі спеціаліста, в ході огляду наступної інформації: «Тверская область. Правительство тверской области», встановлено статтю «Губернатор Игорь Руденя поставил задачи по розвитию туристской индустрии» в Тверской области на период до 2030 года. Встановлено зображення особи обвинуваченого ОСОБА_8 , його особисті дані та біографія (фото 4,7), зазначено відомості, щодо членів керівництва Тверської області рф, серед яких зображено фото особи обвинуваченого та вказано « ОСОБА_29 , Губернатор Тверской обасти, Председатель Правительства Тверской области» фото № 11. Проведено збереження посилання за QR кодом та додані фото 1-11, диск;

- даними протоколу огляду від 14.05.2024 мережі Інтернет за участі спеціаліста, в ході огляду наступної інформації: «при поддержке игоря рудени в зоне сво» встановлено інформацію про передачу автомобіля для зони проведення сво за дорученням губернатора ОСОБА_8 бійцям танкового батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_7 », а також зимове екіпірування, гуманітарні вантажі зібрані за участі мешканців «Верхневолжья», виробничих підприємств російської православної церкви. Організовані також заходи підтримки сімей військовослужбовців по проведені газу до домоволодінь. З цією метою діє регіональний філіал фонду «Защитники Отечества». Додані фото 1-4, диск до протоколу огляду;

- даними протоколу огляду від 14.05.2024 мережі Інтернет за участі спеціаліста, в ході огляду наступної інформації: «игорь руденя направил в зону сво» встановлено статтю «Тверская область отправила в зону сво беспилотники, радиостанции и куличи», згідно якої за дорученням Ігоря Рудені - губернатора Тверської області відправлено безпілотники, радіостанції та продукти харчування. Додані фото 1-5, диск до протоколу огляду;

- даними протоколу огляду від 30.04.2024 мережі Інтернет за участі спеціаліста, в ході огляду наступної інформації: «из тверской области в зону проведения спеціальної операции направлени три автомобиля», встановлено статтю із вказаною та після відкриття статті встановлено наступний зміст, 02.04.2024 в зону сво військовим зс рф відправлено за підтримки уряду тверської області, зокрема губернатора ОСОБА_8 медикаменти, засоби зв`язку та три автомобілі «Chevrolet Niva» (Фото 2,4). Додані фото 1-4, проведено збереження посилання за QR кодом, збереження тексту статті та додано диск до протоколу огляду;

- даними протоколу огляду від 30.04.2024 мережі Інтернет за участі спеціаліста, зокрема в ході огляду інформації: «Постановления правительства тверской области о предоставлении единовременной денежной выплати отельним категориям граждан, поступившим на военную службу по контракту». Було вибрано посилання «http://publication.pravo.gov.ru/docmnent/6900202308080018/» на сайт «официальное опубликование правових актов» (ФОТО 1, 2,) та отримано постанову уряду тверської області під назвою «Постановление Правительства Тверской области от 04.08.2023 № 338-пп "О предоставлении единовременной денежной выплаты отдельным категориям граждан, поступивших на военную службу по контракту", в якій йдеться про виділення урядом Тверської області одноразової грошової допомоги особам, які підписали контракт із зс рф після 01.03.2023 та «Постановление от 26.12.2022 № 769 пп «Об особенностях командирования на территории Донецкой Народной Республики, Луганской Народной Республики, Запорожской области и Херсонской области и внесении изменений в постановление Правительства Тверской области от 17.11.2015 №535-пп».

Також, здійснено завантаження вищевказаних постанов, які додаються до даного протоколу. За допомогою вбудованої функції веб-браузера «Google Chrome» створено досилання на вищезазначену Інтернет-сторінку у вигляді QR коду, додано фотозображення №№ 1-8, додано диск із записом вказаних відомостей;

- даними протоколу огляду від 31.05.2024 мережі Інтернет за участі спеціаліста, в ході огляду інформації: «президент рф владимир путин провел встречу с Губернатором Тверской области ОСОБА_30 », було обрано зокрема відеоролик, який розміщений 08.11.2022 у мережі «Youtube» за посиланням « ІНФОРМАЦІЯ_23 ) тривалістю 3:31 хв., під назвою "Президент рф провел встречу с Губернатором Тверской олбасти Игорем Руденей".

Встановлено зображення ОСОБА_8 та президента рф. Зроблено стенограму фрагменту вказаного відеозапису - губернатора тверської області рф ОСОБА_8 та президента рф ОСОБА_31 , де з 2:06 хв. по 3:27 хв. відбувається діалог між ОСОБА_8 та ОСОБА_32 в: ОСОБА_8 : «по вопросам мобилизации всего, частичной мобилизации, вс задачи были выполнены, совместно с Минобороны. Мы приняли решение о выплате дополнително от области 150 тысяч рублей на период, когда наши мобилизированые отправляются на территорию сво. Но по обращениям граждан, значит у нас получилось, что мы хотели оплатить эти деньги, такое решение приняли, когда они убывают уже, ну с учебки. На вопросы боевого слаживания учебки, около месяца уходит плюс-минус может быть чуть меньше, и поэтому вот этот период времени был предложено нашими жителями, членами семьи, чтобы мы раньше выплачивали. Такое решение мы приняли в четверг, на прошедшей неделе и сегодня мы начали уже выплаты не частично, а целиком всех 150.000 людям, которые призваны...

ОСОБА_33 в.в.: Много деталей и конечно нужно напрямую с людьми.... ОСОБА_8 : да-да! ОСОБА_34 : вас прошу, а потом обобщите с другими главами регионов это чтобы был массив материала и вопросов, которые подлежат решению, тоже обязательно с людьми встречусь на этот счет поговорю, чтоб услышать, чтобы иметь такую обратную связь, но буду вам благодарен если вы заранее все эти... ОСОБА_8 : владимир владимирович, все эти работы сделаем проанализируем вопрос ОСОБА_35 в.в.: и предложения по их решению.»

З метою збереження отриманих даних та недопущення видалень інформації з мережі Інтернет здійснено архівацію вказаного інформаційного повідомлення за допомогою Інтернет ресурсу «archive.today» за посилання prps://archive.ph наступним чином, (фото 2, 3). Завантажений відеоролик та фотознімки додані на диску до протоколу огляду;

- даними протоколу огляду від 31.05.2024 мережі Інтернет за участі спеціаліста, в ході огляду інформації: «по поручению ОСОБА_36 танковому батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_7 » в зону сво передано новий автомобіль, встановлено відеоролик, який розміщений 02.11.2023 у мережі «Youtube» за зазначеним посиланням тривалістю 1,46 хв, з якого встановлено, що відбувається розмова журналіста з бійцем сво, зокрема з 00.00 хв до 00.16 хв. журналіст зазначає, що за дорученням губернатора ОСОБА_37 Рудені бійцям танкового батальйону «волга» передано автомобіль «шевроле нива» для викоанння бойових завдань, з 01.05 хв. до 01.34 хв. учасник сво на ім`я ОСОБА_38 зазначає про потребу таких машин; журналіст зазнчаає, що за дорученням губернатора для бійців придбано зимове екіпірування: костюми, флісові кофти взуття, носки, термобілизна, балаклави та інше. З метою збереження отриманих даних та недопущення видалень інформації з мережі Інтернет здійснено архівацію вказаного інформаційного повідомлення за допомогою Інтернет ресурсу «archive.today» за посилання prps://archive.ph наступним чином, (фото 2, 3). Завантажений відеоролик та фотознімки додані на диску до протоколу огляду;

- даними протоколу огляду від 31.05.2024 мережі Інтернет за участі спеціаліста, зокрема в ході огляду інформації: « ОСОБА_27 и депутат госдуми Владимир Васильев посетили Бердянский район», встановлено відеоролик тривалістю 3.06 хв. Зі зробленої стенограми вбачається, що підписано угоду про співробітництво між Тверською областю та Бердянським районом. ОСОБА_8 повідомив про організацію проведення референдуму, оскільки мешканці мають значний інтерес до інтеграції в рф. З метою збереження отриманих даних та недопущення видалень інформації з мережі Інтернет здійснено архівацію вказаного інформаційного повідомлення за допомогою Інтернет ресурсу «archive.today» за посилання prps://archive.ph наступним чином, (фото 1 - 3). Завантажений відеоролик та фотознімки додані на диску до протколу огляду;

- даними протоколу огляду від 31.05.2024 мережі Інтернет за участі спеціаліста, в ході огляду інформації: « Бойцам батальйона «Волга» в зоне СВО передан гуманітарний груз и поздравления от земляков», встановлено відеоролик тривалістю 2.19 хв.

З зробленої стенограми вбачається, що було передано бійцям батальйону «волга» гуманітарний вантаж і привітання від голови регіону та земляків. Військовослужбовець звертається до губернатора, називаючи ім`я: « ОСОБА_39 » та висловлює вдячність за допомогу. З метою збереження отриманих даних та недопущення видалень інформації з мережі Інтернет здійснено архівацію вказаного інформаційного повідомлення за допомогою Інтернет ресурсу «archive.today» за посилання prps://archive.ph наступним чином, (фото 2 - 3). Завантажений відеоролик та фотознімки додані на диску до протоколу огляду;

- даними протоколу огляду від 31.05.2024 мережі Інтернет за участі спеціаліста, в ході огляду інформації: « ОСОБА_27 поздравил личный состав танкового батальйона «Волга» з годовщиной образования», встановлено відеоролик тривалістю 2.19 хв.

З зробленої стенограми вбачається, що військовослужбовці зс рф висловлюють подяку губернатору тверської області ОСОБА_8 , зокрема командир батальйону « ОСОБА_40 » (з 01.13 хв. до 02.19 хв.) зазначає, що губернатор тверської області ОСОБА_41 з самого початку створення батальйону допомагає їм різними способами та усім забезпечує (одягом, продуктами, зброєю, комп`ютерною технікою), висловлюють слова вдячності. Для збереження отриманих даних та недопущення видалень інформації з мережі Інтернет здійснено архівацію вказаного інформаційного повідомлення за допомогою Інтернет ресурсу «archive.today» за посилання prps://archive.ph наступним чином, (фото1 - 3). Завантажений відеоролик та фотознімки додані на диску до протоколу огляду;

- даними протоколу огляду інтернет ресурсу від 28.03.2024 інформації, яка розміщена в мережі Інтернет на виконання доручення УСБУ в Тернопільській області № 69/6-270 нт від 09.02.2024 з метою перегляду інформації « ОСОБА_42 », згідно якого перейдено на сторінку «Правительство Тверской области 2024» в соцмережі «Вконтакте» за наступною веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_24 яку використовує ОСОБА_8 .

У ході огляду виявлено зображення ОСОБА_8 із написом «правительство Тверской области» та публікації наступного змісту: «Губернатор ОСОБА_17 накануне Пасхи в прифронтовой зоне проведення СВР встретился с военными из Верхневолжья и других регионов россии.

Игорь Руденя пообщался с добровольцами танкового батальона «Волга», начальником штаба полка. В ходе беседы поднимались вопросы, связанные с несением службы, организацией быта. Военным были передана амуниция, инструменты и техника, предметы первой необходимости. Все эти вещи были собраны в соответствии с их пожеланиями. I также для выполнения боевых задач закуплен автомобиль. Главным же подарком накануне Пасхи для военнослужащих стали письма и рисунки от тверских детей с поздравлениями, стихами и пожеланиями, куличи и праздничные пасхальные наборы. Для бойцов проведен молебен и освящены куличи», фото № 3.

Також, на фото №4 зображено передачу військовим допомоги та міститься наступний текст: « ОСОБА_17 приехал в прифронтовую зону СВО и встретился с бойцами Тверской области, Игорь Руденя обсудил с защитниками страны актуальные для них вопросы. Глава региона пообщался с добровольцами батальона « ІНФОРМАЦІЯ_7 », его командиром, Героем россии Раилем Габдрахмановым, военнослужащими батальона из разных субъектов страны, а также с бойцами авиационного подразделения из Верхневолжья», «Военнослужащим были переданы необходимые вещи: тёплая одежда, бытовая техникаа, инструменты, продукты питания и медикаменты, спальные мешки, теплые сапоги, предметы первой необходимости, а также письма и рисунки от тверских детей» та інше (фото № 5).

Також, виділено Закон Тверської області, підписаний особисто ОСОБА_8 , що стосується матеріальної допомоги особам, які проходять військову службу в «спеціальній військовій операції», зокрема: «Закон Тверской области от 25.12.2023 № 80-30 о безоплатном предоставлении земельных участков на территории Тверской области отдельным категориям граждан за заслуги, проявленные в ходе участия в специальной военной операции» (зображення 9-10). Фотознімки додані на диску до протколу огляду;

- даними протоколу огляду від 23.05.2024 мережі Інтернет, в ході огляду інформації: « ОСОБА_29 » на ресурсі «Миротворець» зображення №1 встановлено публікацію наступного змісту: «дата рождения: 15.02.1968: Московия г.Тверь; АДРЕСА_1 . Покушение на суверенитет и территориальную целостность Украины. Пособник российско-фашистских захватчиков и террористов. Участник российско-белорусской военной агрессии против Украины 24.02.2022. Соучастник преступлений российской власти против Украины и ее граждан, Губернатор Тверской области, сотрудничает с оккупационной администрацией Запорожской обл-ти, оказывает материально-техническую поддержку РОВ. Причастен к краже детей с временно оккупированных россией территорий Украини.

За його ініціативи Тверська область стала одним з перших регіонів рф, який підключився до формування реєстру російських родин, готових взяти під опіку депортованих українських дітей.

Руденя наголошував, що уряд Тверської області готовий надати таким сім`ям усе необхідне. Крім того, губернатор сприяв русифікації та політичній індокринації українських дітей у школах, закладах вищої освіти та у «таборах перевиховання». Участие в попытках легализации оккупации АР Крым российскими захватчиками. Дата рождения 15.02.1968. Член Государственного совета рф. Губернатор Тверской области (рф) СНИСЛ190142485, паспорт 4506859838. Фотозображення №№ 1-3 додані до протоколу огляду та диск;

- даним протоколу огляду від 21.02.2024 мережі Інтернет, в ході огляду інформації за вказаним посиланням: «Тверская область и Бердянський район Запорожской области будут сотрудничать (фото №№1-4).

Оглядом встановлено, що губернатор Тверської області ОСОБА_8 і голова адміністрації Бердянського району ОСОБА_43 підписали документ про співпрацю. Вказані особи зображені на фото. Проведено домовленість про співпрацю, надання допомоги та підтримку громадян міста Бердянська щодо проведення референдуму та вступу до рф. Фотозображення №№ 1-4 на диску додані до протоколу огляду;

- даними протоколу огляду від 26.06.2024 мережі Інтернет, за участі спеціаліста, який володіє знаннями в галузі «Комп`ютерні системи та мережі», в ході огляду інформації: «танкового батальйону Волга та його командира ОСОБА_44 » встановлено обставини щодо визначення та діяльності танкового батальйону, а саме 10-й танковий полк тактичне формування Сухопутних військ Російської Федерації. Приймав участь у боях за Авдіївку. Вказаний батальйон отримував допомогу від Тверської області, а саме було передано автомобіль. Фотозображення на диску заархівовані та додані до протоколу огляду;

- даними протоколу огляду від 28.05.2024 мережі Інтернет, за участі спеціаліста, який володіє знаннями в галузі «Комп`ютерні системи та мережі», в ході огляду інформації: «російсько-українська війна» встановлено наступну інформацію: Російсько-українська війна, також російська збройна агресія проти України - пряме й опосередковане застосування збройної сили російською федерацією проти суверенітету і територіальної цілісності України.

Відкритими складовими російської збройної агресії проти України, що розпочалася 2014 року є: російське збройне вторгнення в Крим у лютому-березні 2014 року (з подальшим початком тимчасової окупації півострова росією 20 лютого 2014 року); Війна на сході України (на Донбасі) з квітня 2014 року, яка розпочалася зі створення під прикриттям «народних» виступів спецслужбами рф терористичних так званих Донецької і Луганської «народних республік» та тривала до початку широкомасштабного вторгнення; Широкомасштабне вторгнення Росії в Україну з 24 лютого 2022 року, яке розпочалося після тривалого військового нарощування та визнання росією своїх маріонеткових утворень «ДНР» та «ЛНР», як незалежних держав.

27 січня 2015 року, Верховна Рада України визнала російську федерацію агресором.

22 травня 2022 року Верховна Рада України визнала російську федерацію державою- терористом із тоталітарним неонацистським режимом та заборонила його пропаганду, а також пропаганду акту агресії росії проти України. Скрін зображення, витяги з мережі Інтернет, заархівована інформація додана до протоколу огляду, збережена на диск.

Як стверджує висновок експерта № 32 судової портретної експертизи від 29.05.2024 за спеціальністю 6.2. «Ідентифікація особи за ознаками зовнішності за матеріальними зображеннями» :

1.У файлі із назвою «Зображення 6» формату (jpg), на диску DVD-R, марки «ALERUS», об`ємом 4,7 GB - додатку до протоколу огляду 28.03.2024, одягнена в тактичний костюм темного кольору та розташована друга з лівої сторони поміж чотирьох осіб, а також у файлі з назвою «уряд 2» із зображенням губернатора Тверської області ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на оптичному диску DVD-R марки «hp», об`ємом 4,7 GB, який є додатком до протоколу огляду 02.04.2024 та наданий в якості порівняльного зразка, зображена одна й та ж сама особа;

2.У файлі з назвою «Зображення 3» формату (jpg), на диску DVD-R, марки «hp», об`ємом 4,7 GB - додатку до протоколу огляду 21.02.2024, одягнена в темний костюм та білу сорочку, перший ліворуч, а також у файлі з назвою «уряд 2» із зображенням губернатора Тверської області ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на оптичному диск DVD-R марки «hp», об`ємом 4,7 GB, який є додатком до протоколу огляду 02.04.2024 та наданий в якості порівняльного зразка, зображена одна й та ж сама особа.

Суд правильно взяв до уваги інформацію з ДУ «Табору для тримання військовополонених «Захід 1» від 18.06.2024 № 7/965, відповідно до якої направлено список військовослужбовців рф, які є мешканцями, зокрема Тверської області рф та перебувають в державній установі, такими зазначено - ОСОБА_45 , ІНФОРМАЦІЯ_25 та ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_26 ..

Як стверджують дані протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 23.07.2024 - свідок ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_26 повідомив, що йому відомий громадянин рф ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який займає посаду губернатора Тверської області рф та може впізнати останнього за наступними ознаками, а саме віком 55 років, середнім зростом, коротким волоссям, міцною статурою, кольором очей, овальною формою обличчя, розташуванням брів.

Серед осіб зображених на фототаблиці свідок ОСОБА_15 впізнав за вищевказаними ознаками ОСОБА_8 , який зображений на фото № 2. Згідно довідки до протоколу впізнання, на фото № 2 зображений громадянин рф ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ..

Відповідно до відеоматеріалів та протоколу допиту свідка ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_26 , свідок вказав, що 27.08.2022 отримав повістку та був мобілізований до 1009 полку НОМЕР_2 військової частини. Після формування частини вони були відправлені до Луганської області, пізніше були направлені у Брянську область м. Староруб в травні 2023 року.

Після цього їх повернули на передову лінію фронту. Він перебував в м.Соледар Донецької області, де їх між містом ОСОБА_46 та містом ОСОБА_47 в селі Берховка було оточено та взято в полон. Зазначив, що його позивний « ОСОБА_48 ».

Вказав, що йому відомо про осіб, які займали посади в уряді Тверської області, що співпрацюють з військовими силами рф, гуманітарною та військовою допомогою та знає губернатора Тверської області ОСОБА_49 , якого може впізнати на фото.

Зазначив, що ОСОБА_8 в кінці 2022 року та на початку 2023 року привозив в полк гуманітарну допомогу (одяг, амуніція, спальники, зброю, автомобілі, квадрокоптери, інше) і командир полку повідомив, що ОСОБА_8 є губернатором Тверської області. Вказані речі були передані полку ОСОБА_8 , оскільки він підтримує проведення т.зв. сво.

Свідок вказав, що ОСОБА_8 привозив допомогу і іншим підрозділам для проведення сво, а також мобілізованим особам від Тверської області, було передано по 150000 «подемних» від губернатора, а по поверненню з війни бійцям виділяють землю, квартири, інше житло. Зазначив, що йому не відомо про чоловіків, які б повернулись з війни.

Докази, на які послався суд першої інстанції у вироку, є допустимими та такими, що у своїй сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діяння, інкримінованого йому стороною обвинувачення.

Необґрунтованими є посилання апелянта, що суд неправомірно взяв до уваги як доказ відеоматеріали допиту свідка ОСОБА_15 , зазначаючи, що сторона захисту була позбавлена можливості поставити йому запитання та свідок не був приведений судом до присяги, оскільки відповідно до ч. 11 ст. 615 КПК України - показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Доводи апелянта, що відеоматеріали та скріншоти екранів сторінок з мережі інтернет та робочого комп`ютера, на якому здійснювалося збирання та аналіз доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_8 до інкримінованого йому кримінального правопорушення- є неналежними, зазначаючи, що отримані не з первинних джерел інформації, колегія вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.99 КПК України документ це спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об`єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених ч.1 ст.99 КПК України, можуть належати матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі комп`ютерні дані).

Оригіналом електронного документа є його відображення, якому надається таке ж значення, як документу (ч.3 ст.99 КПК України). При цьому дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, у тому числі комп`ютерних даних, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа (ч.4 ст.99 КПК України).

Як зазначено в постанові ОП ККС ВС від 29 березня 2021 року у справі №554/5090/16-к - для виконання завдань кримінального провадження, з огляду на положення Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», допустимість електронного документа як доказу не можна заперечувати винятково на підставі того, що він має електронну форму (ч.2 ст.8).

Відповідно до ст.7 цього Закону у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Один і той самий електронний документ може існувати на різних носіях. Усі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Питання щодо ідентифікації електронного документа як оригіналу можуть бути вирішені уповноваженою особою, яка його створила (за допомогою спеціальних програм порахувати контрольну суму файлу або каталогу з файлами CRC-сума, hash-сума), або за наявності відповідних підстав шляхом проведення спеціальних досліджень.

До електронних доказів належать: файли, які містять текстові документи, графічні зображення, зафіксовані на носії інформації; файли, які містять фото- та відеозображення, аудіозаписи, записані безпосередньо на мобільний телефон, призначений для роботи в мережах стільникового зв`язку; файли, які є додатками до протоколів слідчих дій і містять відомості про хід їх проведення, записані на знімні носії інформації; вебсайти в мережі «Інтернет»; дані систем обміну миттєвими повідомленнями (месенджери), зокрема мобільні додатки, вебсервіси, системи, інтегровані в соціальні мережі (скайп, вайбер, телеграм, фейсбук, обмін повідомленнями); відеозаписи з камер спостереження; скріншот (відображення електронного документа незалежно від електронної чи паперової форми).

Твердження захисника про те, що суд першої інстанції взяв до уваги відеоматеріали та скріншоти екранів сторінок з мережі інтернет, які сторона захисту не має можливості перевірити, не відповідають фактичним обставинам провадження, оскільки зі змісту вироку та матеріалів провадження убачається, що в основу обвинувального вироку покладені протоколи огляду відповідних вебсторінок та розміщена в мережі інтернет інформація, яка зафіксована у встановленому КПК порядку шляхом її огляду із зазначенням відповідних посилань на інтернет ресурси, які зберігають таку інформацію, що дає стороні захисту можливість перевірки її першоджерела.

За таких обставин, хибними є висновки захисника про те, що зазначені ним докази є неналежними та недопустимими.

При цьому кримінальний процесуальний закон передбачає, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Однак, стороною захисту не надано суду будь-яких відомостей, які би свідчили про недопустимість зазначених ним доказів чи недостовірність зафіксованих ними даних, які б спростовували висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні ним інкримінованого йому злочину, тому твердження захисника про те, що такі могли бути сфабрикованими, є лише припущеннями.

На переконання колегії суддів, встановлені під час судового розгляду фактичні об`єктивні обставини та наведені у вироку висновки суду першої інстанції підтверджують умисел обвинуваченого та спростовують твердження сторони захисту, викладені у апеляційній скарзі.

Як свідчать матеріали кримінального провадження, суд першої інстанції, дослідивши всі обставини даного провадження, оцінивши кожен доказ з точки зору допустимості, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх належності та взаємозв`язку, дійшов правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

В свою чергу, судом апеляційної інстанції порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження, не встановлено.

При цьому, всі фактичні дані у цьому провадженні, що досліджені судом, отримані стороною обвинувачення в цілому із застосуванням належної правової процедури, виходять із належних процесуальних джерел, зібрані уповноваженими суб`єктами і в належному процесуальному порядку за наявності на те правових підстав.

Всі досліджені у цьому провадженні докази, як кожен окремо, так і у їх сукупності, підтверджують обставини, що регламентовані ст. 91 КПК України щодо події кримінального правопорушення (його часу, місця, способу, обставин його вчинення), причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому діянь, його винуватості, форми вини, та водночас дають повне уявлення щодо усіх елементів і ознак інкримінованих ОСОБА_8 в даному провадженні кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України, прийнято згідно з критерієм доведеності його вини «поза розумним сумнівом», який застосовується Європейським судом з прав людини, тому підстави для задоволення апеляційної скарги захисника за обставин, викладених у апеляційний скарзі, відсутні.

Суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , в дотримання вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, а також поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій, те, що кримінальне правопорушення вчинене проти основ національної безпеки України, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання та дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого неможливе без реального відбування покарання.

Застосування від імені держави до обвинуваченого ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк вісім років з позбавленням права на строк три роки обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах та займатися діяльністю, яка пов`язана з наданням публічних послуг з конфіскацією всього належного йому майна, відноситься до дискреційних повноважень суду, які було реалізовано при ухваленні вироку.

Приймаючи рішення, суд керувався принципом необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, що випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, що відповідає справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Перевіривши всі обставини, які мають значення при призначенні покарання, суд апеляційної інстанції вважає, що призначене судом першої інстанції покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , у межах санкції ч.3 ст. 110-2 КК України з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, правоохоронних органах та займатися діяльністю, яка пов`язана з наданням публічних послуг з конфіскацією усього належного йому майна на праві власності, належним чином умотивоване та обґрунтоване, відповідає принципу співрозмірності конкретного злочинного діяння з обраним покаранням.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції щодо призначеного покарання відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, що тягнуть за собою скасування або зміни вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді кримінального провадження, не встановлено.

Оскільки в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 не наведено переконливого обґрунтування на спростування висновків суду, викладених у вироку для того, щоб скасувати вирок та ухвалити новий, яким виправдати обвинуваченого ОСОБА_8 та закрити кримінальне провадження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 серпня 2025 року щодо ОСОБА_8 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців.

Судді