Ухвала від 12.11.2025 по справі 915/923/24

УХВАЛА

12 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 915/923/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Губенко Н. М.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой колос"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025

та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025

(головуючий - Філінюк І. Г., судді: Аленін О. Ю., Принцевська Н. М.)

у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "А-ДНІПРО 2020"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой колос"

про повернення сплачених за договором коштів у загальній сумі 440 556, 74 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. У серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Дніпро 2020" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой колос" (далі - відповідач) про повернення сплачених за договором коштів у загальній сумі 440 556, 74 грн, з яких: 216 000,00 грн попередня оплата товару, 216 000,00 грн штраф, 2 036, 07 грн 3 % річних, 6 250,67 грн сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції.

2. Позов обґрунтовано тим, що указану суму попередньої оплати позивач сплатив за поставку товару відповідно до договору поставки від 05.02.2024 № 15625 (далі - договір), проте відповідач поставив товар неналежної якості та не замінив цей товар, тому у позивача згідно з частиною п`ятою статті 268 Господарського кодексу України, виникло право вимагати від відповідача повернення сплаченої за товар суми, та нарахувань штрафу на підставі пункту 5.2 договору, а також 3 % річних й інфляційних витрат на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

3. 02.04.2025 Господарський суд Миколаївської області ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

4. Суд виходив з того, що позивач не довів суду, що ним був придбаний у відповідача неякісний товар та він має право вимагати від останнього повернення оплати за цей товар, і нараховувати штраф, 3 % річних та суму, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, які є похідними від зазначених вимог.

5. 21.10.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення суду першої інстанції скасував й ухвалив нове рішення про задоволення позову повністю.

6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що в даному випадку, саме відповідач, як продавець за укладеним між сторонами договором, має довести, що отримане за договором насіння, відповідало вимогам щодо якості відповідно до частини другої статті 679 Цивільного кодексу України. Суд встановив, що в порушення вимог підпункт 3.3 договору під час передачі товару та в подальшому позивачу не було надано сертифікатів, які б підтверджували сортові та посівні якості насіння вівса, що є обов`язковим до виконання сторонами; поставлене відповідачем насіння вівса Мустанг еліта не відповідає вимогам ДСТУ 4138-2002 та 2240-93; насіння вівса Мустанг еліта було придбано позивачем саме як сортовий посівний матеріал, а не товарне зерно; протокол аналізувань (випробувань) визначення посівних якостей насіння вівса Мустанг БН № 14 від 01.02.2024, оформлений Миколаївською обласною фітосанітарною лабораторією Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, який надано відповідачем, не може вважатися доказами виконання ТОВ "Золотой колос" усіх суттєвих умов договору та не може вважатися тим документом, що підтверджує належну якість товару, оскільки він не затверджений органом сертифікації постачальника, а також не містить даних про орган сертифікації постачальника, дату та місце відбору проб; при цьому відповідач не навів жодних пояснень та доказів звідси у нього з`явився цей товар.

7. 27.10.2025 позивач подав до Південно-західного апеляційного господарського суду заяву про ухвалення додаткової постанови про стягнення витрат на правничу допомогу.

8. 05.11.2025 Південно-західний апеляційний господарський суд ухвалив додаткову постанову, якою заяву позивача задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60 000,00 грн; в іншій частині у задоволенні заяви відмовив.

9. 07.11.2025 відповідач надіслав до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025 (при цьому скаржник помилково зазначає ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025, оскільки такий процесуальний документ суд не постановляв) скасувати й залишити рішення суду першої інстанції в силі. Скаржник також просить зупинити виконання оскаржуваних судових рішень.

10. Разом з касаційною скаргою відповідач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити виконання оскаржуваних судових рішень до розгляду касаційної скарги по суті.

11. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.

12. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

13. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

14. Так, відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

15. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

16. Позов у цій справі подано у 2024 році. При цьому, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028, 00 грн.

17. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

18. Предметом позову у цій справі є стягнення 440 556, 74 грн, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 3 028,00 грн = 1 514 000, 00 грн) станом на час звернення з позовною заявою.

19. Норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України визначає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

20. Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що оскаржувана постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 ухвалена з порушенням вимог статей 236 ГПК України, а саме такими, що не ґрунтується на засадах верховенства права та змагальності, ухвалена з порушенням норм процесуального права, що призвело до унеможливлення встановлення фактичних обставин на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку як обов`язкового елементу складу цивільного правопорушення, який має виключне значення для правильного вирішення справи, з огляду на не дослідження заявлених відповідачем в підґрунтя безпосередньої наявності такого зв`язку із спричиненими обставинами, не дослідження наданих доказів щодо їх з`ясування, а також винесена без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування відповідних норм процесуального права та немотивована належним чином, тому є незаконною та необґрунтованою.

21. Підставами касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає випадки, передбачені пунктами 1, 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.

22. Водночас у касаційній скарзі відповідач не зазначає жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

23. Верховний Суд вивчив та проаналізував зміст оскаржуваних судових рішень, а також матеріали поданої касаційної скарги, не вбачає підстав для прийняття до розгляду касаційної скарги, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК, тому дійшов висновку, що скаржник не дотримав умову допуску справи до касаційного оскарження, у якій предметом позову є стягнення, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

24. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

25. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

26. Зважаючи на те, що скаржник не зазначив підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

27. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Золотой колос", заява про забезпечення, яка фактично є заявою про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень, Суд не розглядає.

Керуючись нормами статті 234, пункту 2 частини третьої статті 287, пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 915/923/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой колос" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 та додаткову постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.11.2025.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко