Постанова від 05.11.2025 по справі 904/3276/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 904/3276/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретаря судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників учасників:

офісу ГП - Єреп В.В.

позивача - 1 - не з`явився

позивача - 2 - не з`явився

відповідача - Брожко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2025 (у складі колегії суддів: Чередка А.Є. (головуючого), Кощеєва І.М., Мороза В.Ф.), якою було скасовано ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025 про закриття провадження у справі

за позовом керівника Криворізької південної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі

позивача 1: Широківської селищної ради

позивача 2: Виконавчого комітету Широківської селищної ради

до відповідача: Уросова Вадима Володимировича

про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності договору

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий виклад обставин, що передували прийняттю оскаржуваної постанови

1.1. 26.07.2024 керівник Криворізької південної окружної прокуратури (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Широківської селищної ради (далі також Позивач-1) та Виконавчого комітету Широківської селищної ради (далі також Позивач-2) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Відповідач, Скаржник) та просив визнати недійсним договір про закупівлю № 13-12/2023 від 19.12.2023, укладений між Виконавчим комітетом Широківської селищної ради та фізичною особою ОСОБА_1 (далі - Договір), стягнути з ОСОБА_1 на користь Позивача - 2 отримані за Договором кошти в сумі 650 000 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням при укладенні Договору вимог законодавства, зокрема статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, а також умислом ОСОБА_1 на привласнення бюджетних коштів у сумі 650 000 грн.

1.3. За доводами Прокурора, 19.12.2023 між Виконавчим комітетом Широківської селищної ради та ОСОБА_1 було укладено договір про закупівлю матеріально-технічного забезпечення для підрозділів територіальної оборони № 13-12/2023 . Закупівлю послуг вирішено здійснити без використання електронної системи за кошти місцевого бюджету на підставі підпункту 4 пункту 13 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Закону України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022, а саме: існує нагальна потреба у здійсненні закупівлі у зв`язку з виникненням об`єктивних обставин, що унеможливлюють дотримання замовником строків для проведення закупівлі із застосуванням відкритих торгів та/або електронного каталогу, яка повинна бути документально підтверджена замовником, а саме за рахунок видатків на "Програму забезпечення відсічі збройної агресії російської федерації проти України та забезпечення національної безпеки на території Широківської селищної ради на 2023 рік", з метою матеріально-технічного забезпечення підрозділів територіальної оборони Збройних Сил України, для закупівлі тралу напівпричіпу спеціалізованого для перевезення важкої техніки вагою не менше 40 тонн.

Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на вебсайті "Prozorro - публічні закупівлі"

1.4. Згідно з пунктом 1.1 Договору його предметом є "Трал напівпричіп-спеціалізований (низькорамний), який був у використанні, для перевезення важкої техніки вагою не менше 40 тонн", рік випуску 1988, свідоцтво про реєстрацію від 28.10.2023, колір - зелений.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що вартість напівпричепа становить 650 000 грн без ПДВ, і така ціна визначена згідно зі Звітом № 2407-2811 "Про оцінку транспортного засобу" від 28.11.2023 та включає у вартість товару всі податки та збори, які виконавець зобов`язаний самостійно сплатити відповідно до вимог Податкового кодексу України. Тобто умовами спірного Договору сторони між собою погодили, що його ціна формується саме на підставі виконаного Звіту, який є невід`ємною частиною Договору. Натомість Прокурор доводить судам, що доданий до спірного Договору ОСОБА_1 . Звіт про оцінку транспортного засобу № 2407-2811 від 28.11.2023 виконаний не експертною організацією, а замовлений самим Відповідачем та в подальшому долучений до Договору.

На виконання пункту 4 Договору замовником (Позивачем-2) сплачено бюджетні кошти в сумі 650 000 грн.

1.5. Як вбачається з наданих Прокурором доказів, у рамках кримінального провадження №420230420600000166 від 20.12.2023 встановлено, що звіт про оцінку транспортного засобу вказаним у ньому товариством не складався, оцінка транспортного засобу не проводилась. Факт внесення недостовірних відомостей щодо предмета закупівлі та його ринкової вартості також підтверджується також протоколом допиту експерта.

1.6. Враховуючи викладене Прокурор доводить суду, що звіт про оцінку транспортного засобу від 28.11.2023 є сфальсифікованим.

Крім того, поставлений виконавцем (ОСОБА_1) за Договором транспортний засіб є старішим на 11 років за транспортний засіб, зазначений у Договорі та звіті про оцінку транспортного засобу.

Як наслідок ціна у Договорі є завищеною.

За доводами Прокурора, фактична фальсифікація документів та введення в оману покупця щодо якісних характеристик транспортного засобу, який безпосередньо використовуватиметься Збройними Силами України для протидії збройній агресії рф, ставить під загрозу ефективність заходів щодо забезпечення обороноздатності держави та збереження життя та здоров`я військовослужбовців Збройних Сил України, які використовують відповідний транспортний засіб. Вказане свідчить про порушення Відповідачем вимог діючого законодавства, а також принципів здійснення публічних закупівель, встановлених Законом України "Про публічні закупівлі", зокрема максимальної економії, ефективності, запобігання корупційним діям і зловживанням, призводить до нераціонального та неефективного витрачання бюджетних коштів, та, як наслідок, порушує економічні інтереси держави та фактично сприяє зменшенню ефективності обороноздатності держави.

1.7. Ураховуючи зазначене, Прокурор вказує на наявність у діях ОСОБА_1 умислу на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Метою вказаних дій є отримання прибутку за Договором про закупівлю за кошти місцевого бюджету.

1.8. Позовні вимоги Прокурор обґрунтовує, зокрема, частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, за якою у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

1.9. В такий спосіб, за доводами Прокурора, спірний Договір має ознаки недійсного правочину, оскільки суперечить інтересам держави та спрямований на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору.

1.10. Як наслідок, за доводами позовної заяви Прокурора, Договір про закупівлю за державні кошти № 13-12/2023 від 19.12.2023 підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства на підставі статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025 задоволено клопотання представника ОСОБА_1 , провадження у справі № 904/3276/24 за позовною заявою Прокурора закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України та роз`яснено, що розгляд справи віднесено до цивільної юрисдикції.

Закриваючи провадження у справі місцевий господарський суд зазначив, що за характером спірних правовідносин та суб`єктним складом учасників спір між сторонами не підвідомчий господарському суду. Спір між сторонами виник із цивільних правовідносин та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2025 задоволено апеляційну скаргу Прокурора, вказану ухвалу скасовано, а справу № 904/3276/24 направлено до Господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що за своїм змістом спірний Договір віднесено законодавством до господарських. Той факт, що техніка (предмет Договору) була придбана за ціною 5 000 грн, а в подальшому за короткий період продана вже за 650 000 грн, свідчить про отримання ОСОБА_1 прибутку за наслідками перепродажу такого майна.

Визначена діяльність має ознаки господарської діяльності, здійснюваної з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а правовідносини, що виникають у зв`язку з укладенням, виконанням та припиненням такого договору, - господарськими.

Самі по собі обставини зазначення у спірному договорі Відповідача фізичною особою та посилання у решті документів, які стосувалися виконання Договору на Відповідача як фізичну особу, жодним чином не змінює фактичної участі ОСОБА_1 у такому Договорі як підприємця та з метою досягнення економічних результатів, а саме одержання прибутку.

За таких обставин апеляційний господарський суд виснував, що у цій справі існує спір між Позивачами та Відповідачем саме як суб`єктами господарювання щодо укладення та виконання господарського договору і такий спір пов`язаний зі здійсненням ОСОБА_1 підприємницької діяльності та, як наслідок, про помилковість висновку місцевого господарського суду про розгляд справи в порядку цивільного судочинства.

2.3. ОСОБА_1 не погодився з такою постановою суду апеляційної інстанції та скористався правом на її касаційне оскарження.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

3.1. Касаційне провадження у справі відкрито 04.09.2025 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та водночас зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справах № 367/252/24 та № 280/5691/24.

З огляду на ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі № 367/252/24 та оприлюднення її у ЄДРСР, провадження у цій справі № 904/3276/24 ухвалою Верховного Суду від 13.10.2025 поновлено та призначено її до розгляду у судовому засіданні 05.11.2025.

3.2. У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просить Суд скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2015 та залишити без змін ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025.

3.3. Підставами касаційного оскарження ОСОБА_1 визначив неврахування судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови окремих думок суддів Верховного Суду у справах № 210/4458/15 та № 316/468/18, неврахування встановленого факту зарахування коштів за Договором на рахунок фізичної особи, а не фізичної особи - підприємця.

У касаційній скарзі також зазначено про намір надати упродовж п`яти днів після ухвалення судового рішення докази понесених витрат на професійну правничу допомогу. При цьому орієнтовного розрахунку понесених витрат касаційна скарга (перший процесуальний документ, поданий до суду касаційної інстанції) не містить.

3.4. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 підтримав і у наданих на виконання ухвали Суду від 13.10.2025 поясненнях.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу Прокурор просить Суд залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

3.6. Позивачі правом надати Суду відзив на касаційну скаргу не скористалися.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні Прокурора та представника Відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.3. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі абзацу другого частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4.4. Предметом касаційного оскарження у даній справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу місцевого господарського суду про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України з огляду на підсудність справи місцевому загальному суду.

В такий спосіб на вирішення Верховного Суду поставлено питання визначення підсудності справи (господарська чи цивільна юрисдикція) за позовом Прокурора до фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним укладеного ним договору про закупівлю з виконавчим комітетом Широківської селищної ради.

4.5. Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

4.6. За правилами частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

4.7. За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

4.8. При цьому, як обґрунтовано виснував суд першої інстанції при постановленні ухвали від 18.03.2025 про закриття провадження у справі, поняття "суд, встановлений законом" містить таку складову, як дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності.

4.9. Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом. Згідно з частиною першою статті 17 цього ж Закону судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.

За приписами частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

4.10. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Разом з тим, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

4.11. Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до частин першої-третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

4.12. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

4.13. За змістом частини першої статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду в господарських судах, чітко визначені приписами статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

4.14. Наведене свідчить про те, що одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

4.15. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Так згідно з пунктом 1 частини першої вказаної статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

4.16. В такий спосіб критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

4.17. Як встановлено судами та не заперечується сторонами, спірний договір про закупівлю від 19.12.2023 укладений між Виконавчим комітетом Широківської селищної ради (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) саме як фізичною особою. При цьому в матеріалах справи міститься договір комісії № 7877/23/1/024938 від 27.10.2023, за умовами якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один/або декілька правочинів щодо продажу вживаного транспортного засобу.

4.18. Зазначений транспортний засіб ОСОБА_1 придбав відповідно до договору купівлі-продажу від 28.10.2023, при укладенні якого він також діяв як фізична особа.

4.19. В такий спосіб Верховний Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що і оспорюваний у справі Договір про закупівлю, і договір купівлі-продажу, за яким Відповідач набув право власності на транспортний засіб, укладені ОСОБА_1 саме як фізичною особою.

4.20. У подальшому суд апеляційної інстанції хоч і не спростував наведених висновків, проте помилково скасував законну ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі лише з тих підстав, що Відповідач зареєстрований як фізична особа - підприємець.

4.21. При цьому поза увагою апеляційного суду залишилося те, що саме по собі набуття громадянином статусу фізичної особи - підприємця не означає, що всі наступні правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з його участю належать до господарських.

4.22. Відповідно до частин першої, другою, четвертої та п`ятої статті 3 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб`єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.

Згідно з частиною першою статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Чинним на час виникнення спірних правовідносин Господарським кодексом України (частина друга статті 55) суб`єктами господарювання визнавалися:

- господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

- громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно зі статтею 42 вказаного кодексу підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

На підставі частини першої статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнавався суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього кодексу.

4.23. Згідно з частиною першою статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Частина перша статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин визначає фізичних осіб та юридичних осіб.

У той же час згідно зі статтею 24 цього кодексу людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою, а відповідно до частини першої статті 25 здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

За приписами частини третьої статті 26 Цивільного кодексу України фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.

4.24. В такий спосіб особливістю правового статусу людини є її здатність бути учасником цивільних відносин у силу її цивільної правоздатності, а здійснюючи підприємницьку діяльність - також бути учасником господарських відносин, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків) у зв`язку з реєстрацією відповідно до закону як підприємець.

4.25. За частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Це право закріплено також в абзаці 1 частини першої статті 50 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. А частина перша статті 12 Цивільного кодексу України надає особі право здійснювати свої цивільні права вільно та на власний розсуд.

4.26. Тобто фізична особа, яка зареєструвалась підприємцем, вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення своїх цивільних прав, обираючи в залежності від спрямованості волевиявлення та мети, з якою такі права здійснюються, реалізуючи їх у межах господарської діяльності чи для задоволення інших майнових потреб як учасника цивільних відносин.

4.27. Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських правовідносин, урегульованих нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з таких правовідносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

4.28. Верховний Суд додатково звертає увагу, що предметом позову у цій справі є вимоги Прокурора про визнання недійсним Договору та застосування наслідків його недійсності у вигляді стягнення грошових коштів. Підставою позову є, за доводами Прокурора, встановлений факт внесення недостовірних відомостей щодо предмета закупівлі та його ринкової вартості, що, у свою чергу, спричинило реалізацію за Договором товару, який не відповідає його умовам. При цьому Прокурор не заперечує, що ОСОБА_1 набув право власності на транспортний засіб як фізична особа на підставі договору купівлі-продажу.

Саме як фізична особа Відповідач зазначений і у позовній заяві.

4.29. Поза увагою суду апеляційної інстанції залишився факт отримання Відповідачем коштів за проданий згідно Договору товар на поточний рахунок саме фізичної особи, а не на розрахунковий рахунок підприємця. Крім того, за умовами Договору оподаткування отриманих від продажу коштів має бути здійснено за ставками податку з доходів фізичних осіб.

Наведених доводів ні Прокурором, ні Позивачами в ході розгляду справи не спростовано.

4.30. За таких обставин та з урахуванням позицій сторін, наданих доказів та їх оцінки судами, з урахуванням принципу вірогідності, Суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що предмет спору у цій справі № 904/3276/24 не пов`язаний із здійсненням ОСОБА_1 господарської діяльності з використанням транспортного засобу, а лише є реалізацією його цивільної правоздатності як фізичної особи на власний розсуд розпоряджатися наявним правом власності на придбане майно.

4.31. Як вже зазначалося, набуття статусу фізичної особи - підприємця не означає, що всі наступні правовідносини за участю цієї особи мають ознаки господарських, а спори з його участю є господарськими спорами. Фізична особа, яка зареєструвалась підприємцем, продовжує діяти як учасник цивільних відносин, зокрема, укладаючи правочини для забезпечення власних потреб, реалізуючи належне на праві власності майно.

4.32. Суди не встановили, а учасники справи не довели обставин, які свідчили б, що Відповідач набув право власності на транспортний засіб з метою здійснення підприємницької діяльності.

4.33. В такий спосіб місцевий господарський суд в ухвалі від 18.03.2025 обґрунтовано зазначив, що спір між сторонами виник не у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, тому не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Колегія суддів з такими висновками погоджується та додатково зазначає, що з огляду на характер спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників спір між сторонами виник із цивільних правовідносин та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства місцевим загальним судом.

4.34. Як наслідок, Верховний Суд зазначає про безпідставність висновків апеляційного суду, викладених в оскаржуваній ОСОБА_1 постанові від 21.07.2025, про підвідомчість спору господарському суду.

4.35. З огляду на викладене колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, тому інші доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не розглядає.

4.36. Водночас Суд зазначає, що Прокурор та Позивачі не позбавлені права подати до місцевого господарського суду відповідну заяву про скерування справи за підсудністю до місцевого загального суду.

4.37. У свою чергу у Відповідача ОСОБА_1 під час подальшого розгляду справи у суді загальної юрисдикції будуть відсутні підстави доводити у спірних правовідносинах свій статус як фізичної особи - підприємця.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

5.2. Так відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом

5.3. Згідно з частинами першою, другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.4. За змістом пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

5.5. Згідно зі статтею 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

5.6. За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити.

6. Розподіл судових витрат

6.1. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вбачає підстави для здійснення розподілу судових витрат Скаржника у вигляді сплаченого ним судового збору за подання касаційної скарги шляхом покладання обов`язку відшкодування цих витрат на Прокурора.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2025 у справі №904/3276/24 скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025 про закриття провадження у справі №904/3276/24 залишити в силі.

4. Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 38, код у ЄДРПОУ 02909938) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко