Постанова від 11.11.2025 по справі 440/3451/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2025 р.Справа № 440/3451/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: П`янової Я.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2025, (головуючий суддя І інстанції: Р.І. Молодецький, повний текст складено 02.05.25 року) по справі № 440/3451/22

за позовом Приватного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод"

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Карлівський машинобудівний завод» (далі позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 02.04.2021 № 00052070101,

- від 14.04.2021 № 00060350007, № 00061350007, № 00061350007,

-від 08.02.2022 № 02135000701.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2022, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 02.04.2021 № 00052070101, від 14.04.2021 № 00062350007, № 00061350007.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.02.2022 № 02135000701 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1 107 761,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 886 209,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 221 552,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

За наслідками касаційного перегляду, постановою Верховного Суду від 05.12.2024 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2021 № 00061350007, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 67 012,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 18 763,62 грн, від 08.02.2022 № 02135000701, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 635 414,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 158 854,00 грн, від 02.04.2021 № 00052070101, яким застосовано штраф за платежем податок на додану вартість у розмірі 317 708,02 грн, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 залишено без змін.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 позов задоволено.

22.04.2025 ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод» подало суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просило стягнути з Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на його користь судові витрати, пов`язані із розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу у Верховному суді та Полтавському окружному адміністративному суді під час нового розгляду у справі №440/3451/22 в загальному розмірі 75 000 грн.

Додатковим рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 заяву задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на користь ПрАТ "Карлівський машинобудівний завод" судові витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Північне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач), не погоджуючись із додатковим рішенням суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні заяви відмовити.

В обґрунтування зазначає, що визначена судом першої інстанції сума витрат на правничу допомогу є завищеною, не співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Вказує, що представник позивача, як під час первинного розгляду справи так і нового розгляду не змінювався, отже був обізнаний про всі деталі у справі, а правова позиція позивача в суді першої інстанції після направлення справи Верховним Судом на новий розгляд та в суді касаційної інстанції була сталою і не зазнавала змін, що впливає на час, витрачений адвокатом на підготовку процесуальних документів та представництва позивача суді.

Зауважує, що позивачем не надано документів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу з детальним розрахунком та обґрунтуванням таких витрат.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто на користь ПрАТ "Карлівський машинобудівний завод" витрати на правову допомогу, понесені в суді касаційної інстанції, оскільки вирішення відповідного питання має покладатись саме на Верховний Суд, в якому адвокатом здійснювалось представництво інтересів позивача.

Крім того, на думку апелянта, витрати на правову допомогу, понесені в суді касаційної інстанції взагалі не підлягають стягненню з огляду на часткове задоволення касаційної скарги податкового органу та направлення справи в частині позовних вимог на новий розгляд.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягаючи на законності та обґрунтованості додаткового рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення без змін.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши додаткове рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на його користь 20 000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною 3 ст. 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, ч. 7 ст. 139 КАС України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 по справі № 813/2241/18.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

На підтвердження понесених витрат позивач надав суду: договір про надання правової допомоги № 41 від 15.04.2021, додаткову угоду від 16.12.2024 № 2 до Договору, акт приймання-передачі наданої правової допомоги щодо представництва та захисту інтересів у Верховному Суді від 16.12.2024, рахунки на оплату № 49 від 01.08.2023 та № 2 від 16.12.2024, платіжні інструкції № 15807 від 12.09.2023 та № 142248 від 17.12.2024.

Судом встановлено, що представництво інтересів ПрАТ "Карлівський машинобудівний завод" здійснювалося адвокатським бюро "Тимофія Ковалишина" на підставі договору про надання правової допомоги № 41 від 15.04.2021.

Пунктом 1.1 Договору визначено, що адвокатське бюро здійснює представництво та захист інтересів клієнтів, зокрема, у місцевих адміністративних судах, Верховному Суді.

Розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокатському бюро, визначається за домовленістю сторін та визначається у відповідних додатках до цього договору.

Додатковою угодою № 2 від 16.12.2024 до Договору сторони узгодили, що обсяг робіт і порядок оплати юридичних послуг (гонорару) за надання правової допомоги у захисті і представництві інтересів позивача у спорі у справі № 440/3451/22, а також з питань оскарження податкових повідомлень рішень від 11.12.2024, вартість послуг складає:

- представництво, захист прав та інтересів Клієнта у Північному регіональному управління ДПС по роботі з великими платниками податків, ДПС України з питань оскарження податкових повідомлень рішень від 11 грудня 2024 року № 636/35000701 та № 635/35000701, а також адміністративному суді першої інстанції у справі № 440/3451/22 - 40 000,00 грн;

- представництво, захист прав та інтересів Клієнта у адміністративному суді апеляційної інстанції у справі № 440/3451/22 в разі необхідності подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та/або відкриття провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, поданою податковим органом - 20 000, 00 грн;

- представництво, захист прав та інтересів Клієнта у Верховному Суді у справі № 440/3451/22 в разі необхідності подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та/або відкриття провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, поданою податковим органом - 20 000, 00 грн.

Так, адвокатським бюро надано позивачу послуги з представництва інтересів позивача у Верховному Суді в межах справи № 440/3451/22 на суму 55 000,00 грн, що підтверджується актом приймання-передачі наданої правової допомоги від 16.12.2024.

Позивачем сплачено адвокатському бюро кошти за надання правової допомоги у Верховному суді в розмірі 55 000,00 грн та в Полтавському окружному адміністративному суді при новому розгляді справи в розмірі 20 000,00 грн, про що свідчать платіжні інструкції № 15807 від 12.09.2023 та № 142248 від 17.12.2024 відповідно.

Так, позивач просив суд відшкодувати витрати на правову допомогу в розмірі 75 000,00 грн, проте судом першої інстанції стягнуто на користь позивача 20 000 грн виходячи з критеріїв співмірності, обґрунтованості та доцільності таких витрат.

Суд першої інстанції зазначив, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. При цьому, вказував, що мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим вважав, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд першої інстанції врахував, що цей спір не характеризується великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо, а обсяг наданих письмових доказів є помірним; усі надані разом з позовною заявою письмові докази перебували у володінні позивача.

При вивченні змісту відзиву на касаційну скаргу, суд першої інстанції дійшов висновку, що його підготовка не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Також, суд першої інстанції взяв до уваги, що постанова Верховного Суду від 05.12.2024 у справі № 440/3451/22 прийнята в письмовому провадженні що не потребувало участі представника позивача у судових засіданнях.

Отже, враховуючи складність справи, кількість затраченого часу для підготовки процесуальних документів адвокатом та участь у судових засіданнях, одночасне поєднання таких факторів як: нерозумність об`єктивної необхідності судових витрат у такій сумі для конкретної справи та часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність зменшення заявленої до відшкодування суми витрат.

Колегія суддів зауважує, що надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинні бути доведені стороною справі.

Крім того, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.08.2022 у справі № 640/14930/20.

З оскаржуваного рішення слідує, що наведене вище прийнято судом першої інстанції до уваги та належно враховано. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо стягнення на користь ПрАТ "Карлівський машинобудівний завод" 20 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Доводи скаржника щодо не співмірності заявленої до стягнення суми витрат із складністю справи та виконаних адвокатом робіт колегія суддів вважає такими, що враховані судом першої інстанції під час вирішення питання про стягнення відповідних витрат, у зв`язку з чим зменшено розмір витрат на правову допомогу, заявлених позивачем до відшкодування.

Доводи апелянта щодо ненадання позивачем суду першої інстанції детального розрахунку витрат на правову допомогу колегія суддів вважає безпідставними, оскільки додатковою угодою № 2 до Договору сторони погодили фіксований гонорар за представництво позивача в суді.

Натомість, Верховний Суд у постанові від 08.03.2023 по справі № 640/16295/21 зазначав, що фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Доводи апеляційної скарги щодо помилкового вирішення судом першої інстанції питання щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у Верховному Суді колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Частиною 6 ст. 139 КАС України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Аналіз наведених норм Кодексу вказує на те, що питання про розподіл судових витрат між учасниками справи вирішується одночасно із постановленням судового рішення, яким закінчується розгляд справи або після прийняття такого рішення.

Так, постановою Верховного Суду від 05.12.2024 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2021 № 00061350007, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 67 012,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 18 763,62 грн, від 08.02.2022 № 02135000701, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 635 414,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 158 854,00 грн, від 02.04.2021 № 00052070101, яким застосовано штраф за платежем податок на додану вартість у розмірі 317 708,02 грн, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Тобто, Верховним Судом фактично не вирішено справу по суті спору в частині позовних вимог, а направлено її на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що судове рішення про направлення справи на новий розгляд не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає повторну передачу справи до суду відповідної інстанції для нового розгляду по суті.

Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що у випадках передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат у справі, в тому числі й понесених під час касаційного розгляду, здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в ухвалі від 20.12.2019 у справі № 826/4788/17 та в ухвалі від 13.10.2020 у справі № 540/474/19.

Таким чином, суд першої інстанції мав правові підстави для вирішення питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, понесених позивачем в суді касаційної інстанції.

Щодо доводів скаржника про відсутність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, понесених в суді касаційної інстанції з огляду на часткове задоволення апеляційної скарги податкового органу та повернення справи до суду першої інстанції на новий розгляд колегія суддів зазначає, що направлення справи на новий розгляд не є обставиною, яка виключає можливість відшкодувати стороні понесені нею судові витрати.

Інших обґрунтувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо співмірності погоджених до відшкодування судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт апеляційна скарга не містить, так само як і не містить розрахунку суми витрат, які, за позицією відповідача, є належними до відшкодування, а зводяться фактично до цитування норм процесуального права, що регулюють спірні правовідносини. Суд апеляційної інстанції таких обставин також не встановив.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 по справі № 440/3451/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді Я.В. П`янова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 14.11.2025 року