Постанова від 02.12.2025 по справі 440/3451/22

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2025 р. Справа № 440/3451/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву Приватного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 по справі № 440/3451/22

за позовом Приватного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод"

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Карлівський машинобудівний завод» (далі позивач, ПрАТ «КМЗ») звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- від 02.04.2021 № 00052070101,

- від 14.04.2021 № 00060350007, № 00061350007, № 00062350007,

- від 08.02.2022 № 02135000701.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2022, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано у повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 02.04.2021 № 00052070101, від 14.04.2021 № 00062350007, № 00061350007.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08.02.2022 № 02135000701 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 1 107 761,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 886 209,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 221 552,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

За наслідками касаційного перегляду, постановою Верховного Суду від 05.12.2024 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.04.2021 № 00061350007, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 67 012,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 18 763,62 грн, від 08.02.2022 № 02135000701, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 635 414,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 158 854,00 грн, від 02.04.2021 № 00052070101, яким застосовано штраф за платежем податок на додану вартість у розмірі 317 708,02 грн, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21.12.2022 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2023 залишено без змін.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 14.04.2021 № 00061350007, яким ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод» збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 67 012,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 18 763,62 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 08.02.2022 № 02135000701, яким ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод» збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в частині суми податкового зобов`язання у розмірі 635 414,00 грн та штрафних санкцій у розмірі 158 854,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02.04.2021 № 00052070101, яким до ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод» застосовано штраф за платежем податок на додану вартість у розмірі 317 708,02 грн.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишено без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 по справі № 440/3451/22 залишено без змін.

17.11.2025 позивачем подано до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача на користь ПрАТ «Карлівський машинобудівний завод» витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції в розмірі 35 000,00 грн.

В підтвердження понесених витрат надано: договір № 10/07-2025 від 10.07.2025, додаткову угоду № 1 від 17.11.2025, акт приймання-передачі наданих послуг від 17.11.2025, платіжну інструкцію від 11.07.2025, договір № 41 від 22.04.2024, додаткову угоду № 2 від 16.12.2024, рахунок на оплату від 02.06.2025, платіжну інструкцію від 02.06.2025.

21.11.2025 Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало до суду заперечення на заяву про стягнення витрат на правову допомогу, в яких просить відмовити у її задоволенні.

В обґрунтування зазначає, що сума судових витрат, заявлена позивачем є завищеною, не співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Вказує, що правова позиція Товариства під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції після направлення справи на новий розгляд не змінювалась, доводи, що викладені у відзиві повністю дублюють підстави позову, що викладені в позовній заяві під час попереднього розгляду справи, письмові пояснення, за написання яких позивач, в тому числі, просить відшкодувати витрати не подавались до суду апеляційної інстанції.

Зазначає, що позивачем не надано акту виконаних робіт або іншого документу, який би підтверджував обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена адвокату Ковалишину Т.А.

Акт приймання-передачі наданих послуг від 17.11.2025, складений другим представником позивача адвокатом Мельніковою І.Г. також не є належним доказом понесених витрат на правову допомогу, оскільки не містить інформації відносно вартості виконаних робіт в розрізі наданих послуг.

Таким чином, на думку відповідача, у поданих позивачем документах жодним чином не обґрунтовано заявлену адвокатом вартість послуг з посиланням на первинні документи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши заяву, докази по справі, дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 п. 1 ч. 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Колегія суддів зазначає, що позивачем до закінчення судових дебатів зроблено заяву про понесені витрати на правову допомогу та своєчасно надано докази на їх підтвердження.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу, витраченого адвокатом, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною .

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 по справі № 813/2241/18.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат застосовує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що представництво інтересів ПрАТ "Карлівський машинобудівний завод" в суді апеляційної інстанції здійснювалося адвокатським бюро "Тимофія Ковалишина" на підставі договору про надання правової допомоги № 41 від 15.04.2021 та адвокатом Мельніковою І.Г. на підставі договору про надання правової допомоги № 10/07-2025 від 10.07.2025.

Пунктом 1.1 Договору № 41 від 15.04.2021 визначено, що адвокатське бюро здійснює представництво та захист інтересів клієнтів, зокрема, у місцевих адміністративних судах, Верховному Суді.

Розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокатському бюро, визначається за домовленістю сторін та визначається у відповідних додатках до цього договору.

Додатковою угодою № 2 від 16.12.2024 до Договору № 41 від 15.04.2021 сторони узгодили, що обсяг робіт і порядок оплати юридичних послуг (гонорару) за надання правової допомоги у захисті і представництві інтересів позивача у спорі у справі № 440/3451/22, а також з питань оскарження податкових повідомлень рішень від 11.12.2024, вартість послуг складає, зокрема:

- представництво, захист прав та інтересів Клієнта у адміністративному суді апеляційної інстанції у справі № 440/3451/22 в разі необхідності подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та/або відкриття провадження за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, поданою податковим органом - 20 000,00 грн.

Позивачем сплачено адвокатському бюро кошти за надання правової допомоги в розмірі 20 000,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція від 02.06.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатським бюро "Тимофія Ковалишина" на виконання умов Договору складено відзив на апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 по справі № 440/3451/22.

Також, пунктом 1.1 Договору № 10/07-2025 від 10.07.2025 передбачено, що клієнт доручає, а адвокат здійснює надання правової допомоги клієнту із метою захисту інтересів клієнта у Другому апеляційному адміністративному суді у справі № 440/3451/22 в якості його повноважного представника.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 10/07-2025 від 10.07.2025 оплата праці адвоката сплачується клієнтом, виходячи з вартості надання правової допомоги та становить 25000,00 грн без ПДВ.

На підтвердження факту надання адвокатом клієнту правової допомоги, відповідно до умов цього договору, складається акт наданих послуг (правової допомоги) і направляється та/або вручається під розписку клієнту (п. 4.1 Договору № 10/07-2025 від 10.07.2025).

Додатковою угодою № 1 від 17.11.2025 до Договору № 10/07-2025 від 10.07.2025 сторони дійшли згоди внести зміни в п. 3.1 Договору та викласти його в наступній редакції: «За надання правничої допомоги за цим Договором сторони встановили фіксовану плату в розмірі 35000,00 грн без ПДВ».

Адвокатом Мельніковою І.Г. в межах вказаного договору надано позивачу наступні послуги на суму 35 000,00 грн:

- ознайомлення з апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків по справі № 440/3451/22;

- підготовка письмових пояснень від 18.08.2025; від 07.09.2025; від 15.09.2025;

- участь у судовому засіданні 26.08.2025, що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг від 17.11.2025.

Позивачем сплачено адвокату Мельніковій І.Г. кошти за надання правової допомоги в розмірі 25 000,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція від 11.07.2025.

За наслідками розгляду справи в суді апеляційної інстанції, ПрАТ «КМЗ» просить відшкодувати витрати на правову допомогу в розмірі 35000,00 грн (10000,00 грн за послуги, надані адвокатським бюро "Тимофія Ковалишина" та 25000,00 грн за послуги, надані адвокатом Мельніковою І.Г.).

Суд враховує, що ст. 134 КАС України покладає обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач, на виконання вимог процесуального законодавства, подав до суду апеляційної інстанції заперечення на заяву про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якому вказував, що заявлена сума витрат на правничу професійну допомогу є неспіврозмірною із складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим на виконання відповідної послуги та її обсягом, ціною позову та значенням справи для сторони.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу і пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат на правову допомогу в сумі 35 000,00 грн є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг з огляду на наступне.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо послуги зі складання" відзиву на апеляційну скаргу" колегія суддів зазначає, що цей документ в більшій частині дублює зміст позовної заяви, складається з викладу обставин справи та норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, тобто його підготовка не потребувала багато часу, а тому розмір, заявлений позивачем до відшкодування за надання такої послуги 10 000,00 грн, є явно завищеним та неспівмірним з реальними затратами часу.

Суд, зауважує, що в будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення певної (усієї) сукупності питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи і нормативно-правової бази.

Отже, враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, колегія суддів вважає, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги за складання відзиву на апеляційну скаргу є явно завищеним і таким, що належить зменшенню.

Щодо послуг «зі складання додаткових пояснень» колегія суддів зазначає, що останні частково дублюють зміст позовної заяви, відзиву на апеляційну скаргу, що свідчить про те, що їх підготовка не вимагала затрат значного часу та зусиль, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Колегія суддів враховує складність справи, зокрема, що предметом адміністративної справи є податковий спір, що стосується скасування податкових повідомлень-рішень. Складність таких категорій справ пояснюється специфікою їх супроводу, яка передбачає наявність в адвоката глибокої професійної спеціалізації в галузі податкового права.

Водночас, суд зауважує, що надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинні бути доведені стороною справі.

Суд також вважає необхідним зауважити, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду від 02.08.2022 у справі № 640/14930/20.

Доводи податкового органу щодо відсутності підстав стягнення витрат за послуги з підготовки додаткових пояснень з огляду на їх відсутність, спростовуються матеріалами справи, які містять письмові пояснення ПрАТ «КМЗ», надані на вимогу суду апеляційної інстанції.

Доводи відповідача щодо ненадання позивачем акту виконаних робіт або іншого документу, який би підтверджував обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена адвокату Ковалишину Т.А., відсутність у акті приймання-передачі наданих послуг від 17.11.2025, складеному другим представником позивача адвокатом Мельніковою І.Г., інформації відносно вартості виконаних робіт в розрізі наданих послуг колегія суддів вважає безпідставними, оскільки додатковими угодами до Договорів № 41 від 15.04.2021 та № 10/07-2025 від 10.07.2025 сторони погодили фіксований гонорар за представництво позивача в суді.

Натомість, Верховний Суд у постанові від 08.03.2023 по справі № 640/16295/21 зазначав, що фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Ураховуючи викладене, заперечення відповідача щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значення справи для сторони, надані докази, колегія суддів дійшла висновку, що слід відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу, понесені у суді апеляційної інстанції, у розмірі 20 000,00 грн, оскільки саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам.

Керуючись ст. ст.132, 134, 139, ч.4 ст.229, ст. ст. 243, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Приватного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ЄДРПОУ 44131658, вул. Благовіщенська, 30, м. Харків, 61052) на користь Приватного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" (ЄДРПОУ 14311169, вул. Сергія Нагояна, 2, м. Карлівка, Полтавська область, 39500) витрати на правову допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в загальній сумі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 копійок).

В іншій частині заяви Приватного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод" - відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Бегунц А.О. П`янова Я.В.

Повний текст додаткової постанови виготовлений 03.12.2025.