Постанова від 29.10.2025 по справі 911/3602/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2025 р. Справа № 911/3602/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради

на рішення Господарського суду Київської області від 05.04.2024

у справі № 911/3602/21 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова"

до:

1) Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради,

2) Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень"

про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Забудова» (далі - позивач; ТОВ «Укрбуд Забудова»; Товариство) звернулось до господарського суду з позовом до Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради (надалі - відповідач-1; Управління; апелянт; скаржник) та Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (в подальшому - відповідач- 2; АТ "Банк інвестицій та заощаджень"; Банк) про визнання такою, що не підлягає виконанню банківську гарантію № 10516/20-ГВ від 18.05.2020 в забезпечення зобов`язань по договору про закупівлю робіт № 22 від 28.05.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав роботи на 86% від загального об`єму. ТОВ «Укрбуд Забудова» як підрядник за договором та як принципал за гарантією допустив невиконання своїх зобов`язань за договором, тому було направлено повідомлення (про розірвання договору) від 17.11.2021 № 03-08/583 та лист щодо повернення авансового платежу, просить гарантійну суму за гарантією в розмірі 1 148 564 грн повернути відповідно до пунктів 5.10-5.12 договору. Листом № 05-1/01/9164 від 13.12.2021 АТ «Банк інвестицій та заощаджень» відмовив у задоволенні вимоги бенефіціара у зв`язку із стійкою незгодою принципала з вимогою № 03-08/597 від 23.11.2021 та у зв`язку зі зверненням до господарського суду з позовом про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.04.2024 у справі № 911/3602/21 позов задоволено повністю. Визнано такою, що не підлягає виконанню банківську гарантію № 10516/20-ГВ від 18.05.2020, що видана АТ "Банк інвестицій та заощаджень".

Судом першої інстанції зазначено, що гарант відмовив бенефіціару у задоволенні його вимоги по банківській гарантії № 10516/20-ГВ від 18.05.2020, оскільки відповідачем-1 не було доведено настання гарантійного випадку, а тому сума банківської гарантії сплаті не підлягає. Тому, враховуючи, що відповідачем-1 чітко не було визначено в чому саме проявлялось неналежне виконання підрядником підрядних робіт, позивач правомірно звернувся до господарського суду з позовом. При цьому, заперечення відповідача-1 судом відхиляються, оскільки вимога не містить сутності невиконаного (неналежним чином виконаного) позивачем зобов`язання, що було визначено обов`язковою умовою та змісту письмової вимоги бенефіціара, на підставі якої має проводитись виплата банком за гарантією. Тому суд задовольнив позовні вимоги в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.04.2024 повністю та ухвалити нове.

Апеляційна скарга мотивована тим, що викладені в оскаржуваному рішенні висновки не відповідають обставинам справи.

Апелянт зазначає, що 17.11.2021 відповідач-1 надіслав на адресу позивача повідомлення № 03-08/583 про розірвання договору, в якому повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку у зв`язку з несвоєчасністю виконання робіт та систематичними порушеннями строків виконання робіт, про що 15.11.2021 складені відповідні акти (акт № 1 та акт № 2). 23.11.2021 відповідач-1 звернувся до відповідача-2 з вимогою № 03-08/597 по банківській гарантії забезпечення виконання зобов`язань, у якій повідомив про те, що ТОВ «Укрбуд Забудова» як підрядник за договором та як принципал за гарантією допустив невиконання своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з чим просив сплатити йому гарантійну суму у розмірі 1 148 564 грн з причин невиконання ТОВ «Укрбуд Забудова» своїх зобов`язань за договором, для гарантування виконання підрядником таких зобов`язань, як сплата санкцій та відшкодування збитків, зумовлених невиконанням або неналежним виконанням підрядником своїх зобов`язань за договором; повернення одержаного, але не використаного авансового платежу; повернення оплачених сум, згідно актів виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в). Листом № 05-1/01/9164 від 13.12.2021 АТ «Банк інвестицій та заощаджень» відмовив у задоволенні вимоги бенефіціара у зв`язку із стійкою незгодою принципала з вимогою № 03-08/597 від 23.11.2021 та у зв`язку зі зверненням до суду з позовом про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню.

В наведеному скаржник вказав, що відповідачем-1 подавалось до матеріалів справи № 911/3602/21 рішення Господарського суду Київської області від 13 вересня 2022 року в справі № 911/159/22 за позовом ТОВ «Укрбуд Забудова» до Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради про визнання недійсним одностороннього розірвання договору та зобов`язання вчинити дії, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Позивачем рішення не оскаржувалось і набрало законної сили 14 жовтня 2022 року. Таким чином, як вважає відповідач-1, висновок суду про те, що «гарант відмовив бенефіціару в задоволенні його вимоги по банківській гарантії № 10516/20-ГВ від 18.05.2020, оскільки відповідачем-1 не було доведено настання гарантійного випадку, а тому сума банківської гарантії сплаті не підлягає», - є помилковим і не відповідає дійсності.

Також апелянт звернув увагу, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 29 травня 2024 року у справі № 911/3628/21: 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Забудова» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі № 911/3628/21 залишено без задоволення. 2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 у справі № 911/3628/21 залишено без змін. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2022 позов Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради про стягнення заборгованості в розмірі 2 607 614,05 грн задоволено - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Забудова» на користь Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради 2 607 614,05 грн невикористаного авансу.

Тому, на думку скаржника, місцевий господарський суд неправомірно задовольнив позовні вимоги в повному обсязі та неправомірно визначив обов`язок відповідача-1.

До апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області № 911/3602/21 від 05.04.2024 без змін.

Згідно тверджень Банку апеляційна скарга відповідача-1 є необґрунтованою, безпідставною, а оскаржуване рішення прийнято з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-2 зазначив, що неможливість задоволення вимоги бенефіціара полягала у зв`язку із отриманням заперечення принципала та у зв`язку із розглядом господарської справи № 911/3602/21 про визнання банківської гарантії № 10516/20-ГВ від 18.05.2020 такою, що не підлягає виконанню.

До суду апеляційної інстанції надійшли заперечення на апеляційну скаргу й від позивача, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 05.04.2024 у справі № 911/3602/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова" до Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради та Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та зобов`язання вчинити дії.

Товариство звернуло увагу, що в період розгляду справи в суді першої інстанції, паралельно в провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/766/22 за позовом ТОВ "Укрбуд Забудова" до Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради про стягнення коштів у сумі 9 382 311,89 грн. Позовні вимоги були обґрунтовані порушенням Управлінням капітального будівництва Бориспільської міської ради умов договору про закупівлю робіт за державні кошти від 28.05.2022 № 22 по об`єкту: «Будівництво дошкільного навчального закладу по вулиці Володимира Момота, 46-а в м. Бориспіль Київської області (коригування)» ДК 021:2015 (CPV) - 45210000-2-Будівництво будівель та безпідставною відмовою у проведенні оплати позивачу за виконану роботу відповідно до Актів приймання будівельних робіт на загальну суму 9 382 311,89 грн. Справа № 911/766/22 була безпосередньо пов`язана зі справою № 911/3602/21 з тих підстав, що оскільки під час укладення мирової угоди були встановлені обставини щодо належного виконання позивачем будівельних робіт згідно умов договору № 22 про закупівлю робіт від 28.05.2020, факту заборгованості УКБ перед ТОВ «Укрбуд Забудова», а відтак, відсутністю підстав для настання гарантійного випадку, вказаного у банківській гарантії від 18.05.2020 № 10516/20-ГВ. Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2023 у справі № 911/766/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Забудова» до Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради про стягнення коштів за договором про закупівлю робіт від 28.05.2020 № 22, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ПрАТ «Бориспільський комбінат будівельних матеріалів», Бориспільська міська рада, - затверджено мирову угоду між сторонами.

Мировою угодою у справі № 911/766/22 обумовлено, що позивач та відповідач не матимуть жодних претензій один до одного щодо виконання зобов`язань за договором про закупівлю робіт від 28.05.2020 № 22 з моменту виконання умов даної мирової угоди (пункт 9). В тому числі, мировою угодою визначено, що позивач не матиме претензій до ПрАТ «Пересувна механізована колона-508» та ПрАТ «Агробудмеханізація». Після укладення по справі мирової угоди, ТОВ «Укрбуд Забудова» були виконані всі зобов`язання визначені мировою угодою в межах договору підряду № 22. Однак, відповідач, Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради, в порушення вимог мирової угоди не відмовилось від вимоги по банківській гарантії від 18.05.2020 № 10516/20-ГВ, чим в черговий раз підтвердило невиконання договірних зобов`язань.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 05.04.2024 у справі № 911/3602/21 задоволено. Рішення Господарського суду Київської області від 05.04.2024 у справі № 911/3602/21 про задоволення позову скасовано. Прийнято нове рішення у справі № 911/3602/21, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2025 касаційну скаргу ТОВ "Укрбуд Забудова" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі № 911/3602/21 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2025 апеляційну скаргу відповідача-1 у справі № 911/3602/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 справу № 911/3602/21 за апеляційною скаргою Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 05.04.2024 прийнято до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О. Розгляд апеляційної скарги Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 05.04.2024 у справі №911/3602/21 призначено на 07.07.2025.

В судовому засіданні 07.07.2025 оголошено перерву до 15.09.2025.

У зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О. у відпустці, судове засідання у справі № 911/3602/21, призначене на 15.09.2025, не відбулось.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 розгляд апеляційної скарги Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 05.04.2024 у справі № 911/3602/21 призначено на 22.10.2025.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 направлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується довідками від 29.09.2025 про доставку електронного документа.

У судове засідання 29.10.2025 представник апелянта не з`явився.

Представники позивача та відповідача-2 в судовому засіданні 22.10.2025 проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили рішення Господарського суду Київської області від 05.04.2024 у справі № 911/3602/21 залишити без змін.

Після судових дебатів суд апеляційної інстанції оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в судовому засіданні 29.10.2025.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2 в попередніх судових засіданнях, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, у результаті проведення процедури закупівлі (відкриті торги) по об`єкту (ідентифікатор закупівлі: UA-2020-01-03-000037-b) 28.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова" (підрядник) та Управлінням капітального будівництва Бориспільської міської ради (замовник) було укладено договір про закупівлю робіт № 22 (скорочено - Договір).

В порядку та на умовах, визначених Договором, підрядник зобов`язався на свій ризик по завданню замовника і за його рахунок виконати будівельні роботи по об`єкту: "Будівництво дошкільного навчального закладу по вулиці Володимира Момота, 46-а в м. Бориспіль Київської області (коригування)" ДК 021:2015 (CPV) - 45210000-2 - Будівництво будівель, а замовник зобов`язався надати підряднику затверджену проектну та дозвільну документацію, прийняти виконані підрядником роботи і оплатити їх відповідно до умов даного договору (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 4.1 Договору загальний термін виконання робіт підрядником за цим договором, передбачено план-графіком виконання робіт, що є невід`ємною частиною даного договору.

Виконання зобов`язань підрядника за договором забезпечується банківською гарантією в паперовому вигляді (п. 10.1 Договору).

Положеннями пункту 10.5 Договору передбачено, що Гарантія буде надана на строк виконання робіт підрядником та буде використана для гарантування виконання таких зобов`язань підрядника: сплати санкцій та відшкодування замовнику збитків, зумовлених невиконанням або неналежним виконанням підрядником своїх зобов`язань за договором; повернення одержаного, але не використаного авансового платежу, відповідно до п. 5.10.-5.12. цього договору; повернення оплачених сум згідно актів виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в).

Відповідно до п. 10.8 Договору розмір забезпечення виконання договору становить 2 (два) відсотки вартості договору.

Відповідно до банківської гарантії № 10516/20-ГВ від 18.05.2020, гарант (Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень") цією гарантією безвідклично та безумовно зобов`язується протягом 5 банківських днів заплатити бенефіціару (Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради) суму в розмірі, що не перевищує 1 148 564 грн, після отримання від бенефіціара письмової вимоги, з посиланням на цю гарантію, яка підписана уповноваженою особою та скріплена відбитком печатки бенефіціара, якщо у вимозі буде вказано, що сума, яку бенефіціар вимагає сплатити, має бути виплачена бенефіціару у зв`язку з невиконанням принципалом (Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова") своїх зобов`язань у відповідності до договору із зазначенням обставин порушення принципалом своїх зобов`язань, передбачених договором, а саме: сплати санкцій та відшкодування замовнику збитків, зумовлених невиконанням або неналежним виконанням підрядником своїх зобов`язань за договором; повернення одержаного, але не використаного авансового платежу, відповідно до п. 5.10-5.12 договору; повернення оплачених сум згідно актів виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в).

Така письмова вимога бенефіціара повинна бути надана гаранту не пізніше 31.12.2021 включно. Письмова вимога бенефіціара про оплату направляється гаранту рекомендованим листом або кур`єрською поштою.

Сторонами під час розгляду справи не заперечуються обставини, що позивач приступив до виконання підрядних робіт.

17.11.2021 відповідач-1 надіслав на адресу позивача повідомлення № 03-08/583, в якому повідомив про розірвання договору в односторонньому порядку у зв`язку з несвоєчасністю виконання робіт та систематичними порушеннями строків виконання робіт, про що 15.11.2021 складені відповідні акти (акт № 1 та акт № 2).

23.11.2021 відповідач-1 звернувся до відповідача-2 з вимогою № 03-08/597 по банківській гарантії забезпечення виконання зобов`язань, в якій повідомив про те, що ТОВ "Укрбуд Забудова" як підрядник за договором та як принципал за гарантією допустив невиконання своїх зобов`язань, тому Управлінням капітального будівництва Бориспільської міської ради на його адресу направлено повідомлення про розірвання договору та лист щодо повернення авансового платежу.

Враховуючи наведене, відповідач-1 просив відповідача-2 сплатити йому гарантійну суму в розмірі 1 148 564 грн у зв`язку з невиконанням ТОВ "Укрбуд Забудова" своїх зобов`язань за договором, для гарантування виконання підрядником таких зобов`язань, як сплата санкцій та відшкодування збитків, зумовлених невиконанням або неналежним виконанням підрядником своїх зобов`язань за договором; повернення одержаного, але не використаного авансового платежу, відповідно до п. 5.10-5.12 договору; повернення оплачених сум, згідно актів виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в).

Листом № 05-1/01/9164 від 13.12.2021 АТ "Банк інвестицій та заощаджень" відмовив у задоволенні вимоги бенефіціара у зв`язку із стійкою незгодою принципала з вимогою № 03-08/597 від 23.11.2021 та у зв`язку з розглядом господарської справи № 911/3602/21 про визнання банківської гарантії № 10516/20-ГВ від 18.05.2020 такою, що не підлягає виконанню.

Позивач, посилаючись на виконання робіт в межах графіку, а також на те, що вимога відповідача-1 не містила сутності невиконаного (неналежним чином виконаного) принципалом зобов`язання, звернувся до господарського суду з позовом про визнання банківської гарантії № 10516/20-ГВ від 18.05.2020 такою, що не підлягає виконанню.

За висновками суду попередньої інстанції, враховуючи, що відповідачем-1 чітко не було визначено в чому саме проявлялось неналежне виконання підрядником підрядних робіт, позивач правомірно звернувся до господарського суду з позовом. При цьому, заперечення відповідача-1 були відхилені судом 1-ої інстанції, оскільки вимога не містить сутності невиконаного (неналежним чином виконаного) позивачем зобов`язання, що було визначено обов`язковою умовою та змісту письмової вимоги бенефіціара, на підставі якої має проводитись виплата банком за гарантією.

Як вже зазначалось, постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 05.04.2024 у справі № 911/3602/21 задоволено. Рішення Господарського суду Київської області від 05.04.2024 у справі № 911/3602/21 про задоволення позову скасовано. Прийнято нове рішення у справі № 911/3602/21, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2025 касаційну скаргу ТОВ "Укрбуд Забудова" задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі № 911/3602/21 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

В мотивувальній частині постанови Верховного Суду, серед іншого, зазначено, що:

«Колегія суддів враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 910/16479/23, повний текст якої, і, відповідно, сформовані судом висновки щодо застосування норм права, було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 19.03.2025, тобто після подання касаційної скарги у справі № 911/3602/21 (касаційна скарга подана 18.01.2025).

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у цій постанові:

«Відповідно до частини першої статті 546 ЦК одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є гарантія.

У постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду, на яку посилається скаржник, відступила від власного попереднього висновку, наголосивши, що гарант не вправі оцінювати наявність чи відсутність обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником. У відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, яке не залежить від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Отже, гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема, вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Одним зі способів захисту, який передбачений частиною другою статті 16 ЦК України, є визнання права. Норми частини другої статті 20 ГК України визначають такі способи захисту, як визнання наявності або відсутності прав.

Способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим) обов`язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача.

Схожі висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц.

Наведені вище способи захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань будуть належними лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. Зокрема, у таких випадках: кредитор у правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право в межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц). У цій справі Велика Палата Верховного Суду виснувала, що «ухвалення судом рішення в справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості унеможливлює задоволення в іншій судовій справі позову про визнання поруки припиненою, якщо такий позов стосується тих самих правовідносин, тих самих прав вимоги, які вже були предметом дослідження у справі про стягнення з поручителя кредитної заборгованості (пункт 66)».

В іншій справі Велика Палата Верховного Суду підтвердила цей висновок, зауваживши, що у разі якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора або кореспондуючого обов`язку боржника не є належним способом захисту (пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 910/14224/20, провадження № 12-20гс22).

У постанові від 21 серпня 2018 року у справі № 910/14144/17 Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах, що виникають з договору поруки, на яку посилається Укренерго у касаційній скарзі, зауважила, що «вимоги про визнання відсутнім права в одного відповідача (кредитора) вимагати від другого відповідача (боржника) сплати боргу за кредитними договорами, які погашено позивачем (поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за кредитними договорами, сплачених поручителем, не можуть бути самостійним предметом розгляду в господарському суді. Такі вимоги не призводять до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатися в окремій справі, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за такими договорами» (пункт 41)".

Тобто, як зазначив суд касаційної інстанції, обраний позивачем спосіб захисту інтересу у правовій визначеності шляхом звернення до суду з позовом про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню, може бути належним лише у випадку, коли невизначеність триває, зокрема, коли кредитор не ініціював вирішення спору про стягнення сум, забезпечених гарантією.

За умовами пункту 10.5 договору сторони визначили, що гарантія буде надана на строк виконання робіт підрядником та буде використана для гарантування виконання таких зобов`язань підрядника, зокрема повернення одержаного, але невикористаного авансового платежу, відповідно до пунктів 5.10-5.12 цього договору.

Звідси, підставами для сплати кредиторові грошової суми відповідно до умов гарантії у спірних правовідносинах є не будь які порушення Товариством умов договору, а саме існування невиконаних Товариством зобов`язань, щодо яких надана гарантія, прямо передбачених умовами пункту 10.5 договору.

З огляду на викладене апеляційний суд мав з`ясувати, чи триває правова невизначеність щодо стягнення сум, які забезпечуються гарантією відповідно до пункту 10.5 договору, чи було ініційовано відповідні спори про стягнення та які саме, і в залежності від цього установити чи є обраний позивачем спосіб захисту належним.

Відповідно, у разі встановлення апеляційним судом під час вирішення справи № 911/3602/21 обставин наявності спорів щодо стягнення деяких з сум, які забезпечуються гарантією, відсутні підстави для задоволення судом вимог про визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню з підстав, які стосуються суті обґрунтованості такої вимоги, адже відповідні обставини мають з`ясовуватися у спорі про стягнення зазначених сум.

Водночас, апеляційний суд не врахував зазначеного, не з`ясував щодо яких сум, які забезпечені гарантією, існує правова невизначеність, чи існують спори у сторін та/або щодо яких сум зобов`язання сторін є припиненими, у зв`язку з чим не перевірив чи є обраний позивачем спосіб захисту належним та передчасно відмовив у задоволенні позову з підстав необґрунтованості заявлених вимог по суті».

За ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

З огляду на фактичні обставини справи, приймаючи до уваги вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 16.04.2025 у даній справі, судовою колегією зазначається таке.

За ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ЦК України).

Зважаючи на зміст укладеного Договору, за своєю правовою природою він є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 914/3132/20, у п. 51 постанови Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 911/2320/20).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

Як вже зазначалось, виконання зобов`язань підрядника за договором забезпечується банківською гарантією в паперовому вигляді (п. 10.1 Договору).

Положеннями пункту 10.5 Договору передбачено, що Гарантія буде надана на строк виконання робіт підрядником та буде використана для гарантування виконання таких зобов`язань підрядника: сплати санкцій та відшкодування замовнику збитків, зумовлених невиконанням або неналежним виконанням підрядником своїх зобов`язань за договором; повернення одержаного, але не використаного авансового платежу, відповідно до п. 5.10.-5.12. цього договору; повернення оплачених сум згідно актів виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в).

Відповідно до банківської гарантії № 10516/20-ГВ від 18.05.2020, гарант (Акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень") цією гарантією безвідклично та безумовно зобов`язується протягом 5 банківських днів заплатити бенефіціару (Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради) суму у розмірі, що не перевищує 1 148 564 грн, після отримання від бенефіціара письмової вимоги, з посиланням на цю гарантію, яка підписана уповноваженою особою та скріплена відбитком печатки бенефіціара, якщо у вимозі буде вказано, що сума, яку бенефіціар вимагає сплатити, має бути виплачена бенефіціару у зв`язку з невиконанням принципалом (Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова") своїх зобов`язань у відповідності до договору із зазначенням обставин порушення принципалом своїх зобов`язань, передбачених договором, а саме: сплати санкцій та відшкодування замовнику збитків, зумовлених невиконанням або неналежним виконанням підрядником своїх зобов`язань за договором; повернення одержаного, але не використаного авансового платежу, відповідно до п. 5.10-5.12 договору; повернення оплачених сум згідно актів виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в).

Правовідносини, які виникли на підставі договору гарантії № 30563/ЮГ-22 від 28.12.2022 підпадають під правове регулювання норм § 4 глави 49 Цивільного кодексу України та глави 22 Господарського кодексу України, а також «Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах», затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, Уніфікованих правил міжнародної торгової палати для гарантій за першою вимогою 1992 року.

До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України).

Згідно з статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку.

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до статті 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 563 ЦК України унормовано, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Як передбачено частиною другою статті 564 ЦК України, гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Відповідно до частин першої, третьої статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.

Якщо гарант після пред`явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов`язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника; повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Таким чином відповідно до наведених законодавчих положень, з одного боку, гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією; кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. З іншого боку, зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання; якщо гарант після пред`явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов`язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника; але повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.

Тлумачення наведених нормативних приписів відображає, що гарант повинен перевірити, чи дійсно принципал порушив основне зобов`язання, і що він має платити виключно в разі, якщо бенефіціар довів гаранту порушення основного зобов`язання принципалом, тобто те, що основне зобов`язання не припинено виконанням, унеможливлює застосування імперативних законодавчих положень про те, що зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання, зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання, та про те, що повторна вимога кредитора, одержана гарантом після повідомлення кредитора про недійсність або припинення основного зобов`язання, підлягає задоволенню. Іншими словами, таке розуміння законодавства призводить до врахування одних законодавчих положень і до ігнорування інших.

Механізм забезпечувального інституту гарантії, на відміну від інших видів забезпечення виконання зобов`язань, передбачає укладення не двох (основного та забезпечувального), а трьох правочинів.

Перш за все - це договір між бенефіціаром (боржником) та принципалом (кредитором), який спрямований на виникнення основного зобов`язання. Умова щодо забезпечення основного зобов`язання гарантією може передбачатися таким договором або висуватися бенефіціаром як передумова укладення такого договору.

Обов`язок банку чи іншої фінансової установи щодо видачі банківської гарантії виникає з договору між принципалом і такою фінансовою установою. Надання гарантії є фінансовою послугою, яка надається на підставі договору (пункт 6 частини першої статті 4, стаття 9 Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" у чинній редакції, пункт 7 частини першої статті 4, стаття 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у редакції, що діяла на час видачі гарантії у справі, що розглядається). Цим договором можуть визначатися, серед іншого, умови гарантії, строк її дії, сума, на яку видається гарантія, строк видачі гарантії, розмір оплати послуг гаранта тощо.

Третім правочином у механізмі забезпечувального інституту гарантії є видача гарантії на користь бенефіціара, яка є одностороннім правочином. Саме з цього правочину виникає грошове зобов`язання гаранта.

Хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб`єкти - бенефіціар, принципал та гарант, зазначені вище правочини не зв`язують всіх їх одночасно. Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов`язання, зв`язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта. Договір між принципалом і гарантом зв`язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов`язки лише для гаранта (частина третя статті 202 ЦК України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов`язанні.

Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов`язання, незалежне від зобов`язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов`язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов`язання виконанням, гарант не вправі.

Виходячи з викладеного, законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником; гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, необхідно розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплату грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов`язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов`язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.

Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією (частина 3 статті 563 ЦК України), слугує меті ідентифікації порушення зобов`язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов`язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв`язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.

Наведені вище норми ГК України і ЦК України необхідно розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов`язку принципала, а зобов`язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником.

За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Вищезазначені правові висновки, викладено у постановах Верховного Суду: від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20, від 12.06.2025 у справі № 910/4174/24.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються «Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах», затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (далі - Положення).

Так, у пункті 9 частини 3 розділу I Положення визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Вказаним Положенням передбачено, що безвідклична гарантія - гарантія, умови якої не можуть бути змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром; безумовна гарантія - гарантія, за якою банк-гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов.

В силу ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, враховуючи приписи статей 560, 563, 565 ЦК України, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17, від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17, від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 14.11.2019 у справі № 910/20326/17, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, від 07.12.2021 у справі №910/2831/20, від 21.12.2021 у справі № 910/17772/20).

Тобто умовою для пред`явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов`язань перед бенефіціаром за основним зобов`язанням. Так, гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов`язань (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 910/3500/19).

З огляду на наведене колегія суддів враховує, що у провадженні Господарського суду Київської області перебувала справа № 911/159/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова" до Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради про визнання недійсним одностороннього розірвання договору та зобов`язання вчинити дії. Предметом вказаного позову були вимоги про: визнання недійсним одностороннього розірвання договору про закупівлю робіт від 28.05.2020 № 22, укладеного між ТОВ "Укрбуд Забудова" та Управлінням капітального будівництва Бориспільської міської ради; зобов`язання Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради не чинити перешкоди ТОВ "Укрбуд Забудова" у виконанні договору про закупівлю робіт від 28.05.2020 №22.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.09.2022 у справі № 911/159/22 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В мотивувальній частині рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2022 у справі № 911/159/22 судом, серед іншого, вказано, що:

«Повідомлення від 17.11.2021 № 03-08/583 містить посилання на п. 6.8.4. Договору, як на підставу для одностороннього розірвання договору, а саме: порушення Підрядником більш, ніж на 7 (сім) календарних днів строку завершення виконання будь-якого етапу, визначеного п. 12.1 Договору.

Порушення Підрядником більш, ніж на 7 (сім) календарних днів строку завершення виконання окремих етапів робіт підтверджується Актом щодо своєчасності виконання робіт на Об`єкті від 15.11.2021 № 1, в якому зафіксовано відставання, з вини Підрядника, від строків виконання робіт на Об`єкті по наступним видам робіт:

- опалення не в повному обсязі - відставання на 12 календарних днів;

- водопостачання, каналізація, вентиляція, електрика, стеля Амстронг, стеля ГКЛ, коробка ГКЛ, навіси, огородження території, пожсигналізація, СДКГ, протидимний захист, огородження сх.маршів - відставання на 12 календарних днів;

- облицювання балконів, входів - відставання на 3 календарних дні;

- оздоблення цоколю, водостічна система, майданчик гумове покриття - відставання на 8 календарних дні;

- асфальтне покриття + відновлення - відставання на 9 календарних дні.

Представник ТОВ "Укрбуд Забудова" відмовився від підписання Акта щодо своєчасності виконання робіт на Об`єкті від 15.11.2021 № 1, у зв`язку з чим було складено Акт № 3 від 15.11.2021 про відмову від підписання Акта щодо своєчасності виконання робіт на Об`єкті від 15.11.2021 № 1.

Вищевказані акти були направлені на адресу позивача, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями опису вкладання у цінний лист, накладної та фіскального чеку від 16.11.2021.

Позивачем в ході розгляду справи не було спростовано факту порушень, вказаних в Акті щодо своєчасності виконання робіт на Об`єкті від 15.11.2021 № 1, що свідчить про наявність у відповідача підстав для односторонньої відмови від договору про закупівлю робіт від 28.05.2020 № 22 на підставі пункту 6.8.4. договору.

Таким чином, вимога позивача про визнання недійсним одностороннього розірвання договору про закупівлю робіт від 28.05.2020 № 22, укладеного між ТОВ "Укрбуд Забудова" та Управлінням капітального будівництва Бориспільської міської ради не була задоволена судом».

Апеляційний господарський суд зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу.

Тобто суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами, а правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу, але також і сприяє додержанню процесуальної економії в новому процесі.

Вищезазначене рішення не було оскаржено та набрало законної сили.

За наведеного, суд апеляційної інстанції вказує, що в межах справи, що розглядається, в силу ст. 75 ГПК України, не підлягають доказуванню обставини, встановлені рішенням у справі № 911/159/22, зокрема пов`язаними із фактом порушень, вказаних в акті щодо своєчасності виконання робіт на об`єкті від 15.11.2021 № 1, а також стосовно наявності у відповідача-1 підстав для односторонньої відмови від договору про закупівлю робіт від 28.05.2020 № 22 на підставі пункту 6.8.4. Договору, оскільки такі є преюдиційними при розгляді справи № 911/3602/21 у розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Зважаючи на наведене, колегія суддів акцентує, що у своїй вимозі № 03-08/597 від 23.11.2021 до відповідача-2 Управління зазначало, що ТОВ "Укрбуд Забудова" як підрядник за договором та як принципал за гарантією допустив невиконання своїх зобов`язань, тому Управлінням капітального будівництва Бориспільської міської ради на його адресу направлено повідомлення № 03-08/583 від 17.11.2021 про розірвання договору та лист № 03-08/584 від 17.11.2021 щодо повернення авансового платежу в сумі 2 607 614,05 грн. З цих підстав відповідач-1 просив відповідача-2 сплатити йому гарантійну суму в розмірі 1 148 564 грн у зв`язку з невиконанням ТОВ "Укрбуд Забудова" своїх зобов`язань за договором, для гарантування виконання підрядником таких зобов`язань, як сплата санкцій та відшкодування збитків, зумовлених невиконанням або неналежним виконанням підрядником своїх зобов`язань за договором; повернення одержаного, але не використаного авансового платежу, відповідно до п. 5.10-5.12 договору; повернення оплачених сум, згідно актів виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в).

Водночас, листом № 05-1/01/9164 від 13.12.2021 АТ "Банк інвестицій та заощаджень" відмовив у задоволенні вимоги бенефіціара у зв`язку із стійкою незгодою принципала з вимогою № 03-08/597 від 23.11.2021 та у зв`язку з розглядом господарської справи № 911/3602/21 про визнання банківської гарантії № 10516/20-ГВ від 18.05.2020 такою, що не підлягає виконанню.

Отже, з огляду на те, що закон не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов`язання боржником, з урахуванням змісту вимоги № 03-08/597 від 23.11.2021, колегія суддів звертає увагу, що зважаючи на встановлені при розгляді справи № 911/159/22 обставини порушення Товариством зобов`язань по Договору в частині строків виконання робіт, вказаних в Акті щодо їх своєчасності від 15.11.2021 № 1 та наявності у відповідача-1 підстав для односторонньої відмови від Договору, - невмотивованими є висновки про те, що відповідачем-1 у вимозі до Банку не було чітко визначено в чому саме полягало неналежне виконання підрядником виконання підрядних робіт за Договором у відповідний період.

З огляду на викладені Верховним Судом у постанові від 16.04.2025 у цій справі вказівки, зокрема «про наявність спорів щодо яких сум, які забезпечені гарантією, існує правова невизначеність», судова колегія звертає увагу, що у грудні 2021 року Управління звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова" в питаннях стягнення невикористаного та неповернутого авансового платежу.

Зокрема, 09.12.2021 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова" про стягнення невикористаного та неповернутого авансового платежу в розмірі 2 607 614,05 грн, за договорами про закупівлю робіт № 22 від 28.05.2020 та № 29 від 16.11.2020, трьох процентів річних на вказану суму, починаючи з 02.12.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 911/3628/21.

Тобто, Управлінням, за обставин надіслання у листопаді Товариству повідомлень про розірвання обох договорів та про повернення авансового платежу в сумі 2 607 614,05 грн, було ініційовано спір про стягнення 2 607 614,05 грн (два мільйони шістсот сім тисяч шістсот чотирнадцять гривень 05 копійок) невикористаного авансу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024, позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 2 607 614,05 грн невикористаного авансу.

Згідно наведених судових рішень у справі № 911/3628/21 встановлено та зазначено, що між Управлінням капітального будівництва Бориспільської міської ради, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Забудова», як підрядником, укладено договір про закупівлю робіт № 22, відповідно до умов якого, підрядник зобов`язується на свій ризик по завданню Замовника і за його рахунок виконати будівельні роботи по об`єкту «Будівництво дошкільного навчального закладу по вулиці Володимира Момота, 46-а в м. Бориспіль Київської області, а Замовник зобов`язувався надати Підряднику затверджену проектну та дозвільну документацію, прийняти виконані Підрядником роботи і оплатити їх відповідно до умов даного договору (далі - договір-1).

Вартість будівельних робіт по договору-1 становила 57 428 200,00 грн.

Сторонами договору-1 було погоджено календарний план-графік, а також підписано додаткові угоди № 1 від 03.06.2020, № 2 від 03.07.2020, № 3 від 16.11.2020, № 4 від 29.12.2020, №5 від 25.01.2021, № 6 від 18.03.2021, № 7 від 30.07.2021, № 8 від 30.08.2021, № 9 від 30.08.2021, №10 від 29.10.2021.

У зв`язку з необхідністю виконання додаткових будівельних робіт за результатами закупівель 16.11.2020 між Управлінням капітального будівництва Бориспільської міської ради, як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Забудова», як підрядником, був укладений договір № 29 про закупівлю робіт (далі - договір-2).

Вартість будівельних робіт за цим договором становила 24 512 520,00 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 4 085 420,00 грн (пункт 3.1 договору).

Позивач вказував, що на виконання п. 5.10 договору-2, в редакції додаткової угоди від 08.09.2021 № 7, ним на рахунок підрядника була здійснена попередня оплата підрядних робіт у розмірі 4 252 226,76 грн.

Ця обставина сторонами спору не заперечувалася.

Задовольняючи позовні вимоги господарські суди виходили з того, що позивач на виконання умов договору про закупівлю робіт № 29 від 16.11.2020 сплатив відповідачу аванс в розмірі 4 252 226,76 грн, вказаний договір було розірвано з 28.11.2021, а будівельні роботи виконані відповідачем на суму 1 644 612,71 грн, тож відповідно до пункту 5.11 такого договору невикористана підрядником сума попередньої оплати у розмірі 2 607 614,05 грн підлягає поверненню замовнику на розрахунковий рахунок в Державній казначейській службі України.

Таким чином, у справі № 911/3628/21 вирішувалося питання щодо стягнення невикористаної підрядником суми попередньої оплати у розмірі 2 607 614,05 грн, отриманого за договором про закупівлю робіт № 29 від 16.11.2020.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що у справі, яка розглядається, відповідачем-2 надавалась банківська гарантія за договором про закупівлю робіт № 22 від 28.05.2020.

Отже, з огляду на фактичні обставини у справах № 911/3628/21 та № 911/3602/21, зважаючи, що за наслідками розгляду справи № 911/3628/21 до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 2 607 614,05 грн невикористаного авансу за договором про закупівлю робіт № 29 від 16.11.2020, на переконання колегії суддів відсутні підстави для висновку про існування правової невизначеності у спорі про стягнення сум, які забезпечені гарантією.

Тому, встановлені у справі № 911/3628/21 обставини не беруться до уваги судовою колегією при апеляційному розгляді справи № 911/3602/21.

Також колегія суддів, зважаючи на викладені Верховним Судом у постанові від 16.04.2025 у цій справі вказівки, зокрема «про існування спорів у сторін та/або щодо яких сум зобов`язання сторін є припиненими», вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Забудова» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради з вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 9 382 311,89 грн за договором № 22 про закупівлю робіт від 28.05.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 22 про закупівлю робіт від 28.05.2020 по об`єкту "Будівництво дошкільного навчального закладу по вулиці Володимира Момота, 46-а в місті Бориспіль Київської області (коригування)" ДК 021:2015 (CPV) - 45210000-2 - Будівництво будівель": безпідставною відмовою у проведенні оплати позивачу за виконану роботу.

Провадження у справі № 911/766/22 відкрито за правилами загального позовного провадження (ухвала Господарського суду Київської області від 06.06.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.06.2022 у справі № 911/766/22 затверджено мирову угоду від 07.07.2023, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Забудова» та Управлінням капітального будівництва Бориспільської міської ради.

Згідно умов мирової угоди, зокрема:

« 1. Предметом Мирової угоди є врегулювання на підставі взаємних поступок спору у господарській справі № 911/766/22, який виник між Сторонами в результаті неповного виконання Відповідачем зобов`язань з оплати Позивачу виконаних будівельних робіт по об`єкту: «Будівництво дошкільного навчального закладу по вулиці Володимира Момота, 46-а в м.Бориспіль Київської області (коригування)» ДК 021:2015 (CPV) - 45210000-2-Будівництво будівель за Договором про закупівлю робіт від 28.05.2020 року № 22.

2. Відповідач визнає частково позовні вимоги, заявлені Позивачем по справі № 911/766/22, у розмірі 5 000 052,39 грн (п`ять мільйонів п`ятдесят дві гривні 39 копійок). Склад суми визначено у додатках до цієї Мирової угоди (додаток 1 - Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та Акт приймання будівельних робіт за липень 2023 року на суму 3 783 919,70 грн, додаток 2 Розрахунок інфляційних втрат на суму боргу у розмірі 1 216 132,69 грн).

3. Позивач відмовляється від стягнення з Відповідача заявленої ним у цій справі решти частини боргу в розмірі 3 681 908,91 грн (три мільйони шістсот вісімдесят одна тисяча дев`ятсот вісім гривень 91 копійка) з дати набрання законної сили ухвалою Суду про затвердження Мирової угоди.

4. Відповідач визнає, що він зобов`язується сплатити суму заборгованості, визначену в п. 2 Мирової угоди у сумі 5 000 052,39 грн (п`ять мільйонів п`ятдесят дві гривні 39 копійок) протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дати набрання законної сили ухвалою Суду про затвердження Мирової угоди.

5. Сторони дійшли згоди, що судовий збір в сумі 65 114,71 грн (шістдесят п`ять тисяч сто чотирнадцять гривень 71 копійка), що становить 50 % від загальної суми судового збору, що був сплачений Позивачем під час подання позовної заяви до суду, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позивача, зазначений у п.7 цієї угоди, протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дати набрання законної сили ухвалою Суду про затвердження Мирової угоди.

6. Загальний обсяг грошових коштів, що підлягають оплаті за даною мировою угодою, становить 5 065 167,10 грн (п`ять мільйонів шістдесят п`ять тисяч сто шістдесят сім гривень 10 копійок).

Розрахунок суми: 3 783 919,70 грн + 1 216 132,69 грн + 65 114,71 грн = 5 065 167,10 грн.

7. Зазначені кошти Відповідач (Боржник) сплачує на рахунок Позивача.

8. Зобов`язання Відповідача зі сплати коштів вважаються виконаними за умови надходження на рахунок Позивача грошових коштів у строк та у розмірах, що визначені у Мировій угоді.

9. Позивач та Відповідач заявляють, що не матимуть жодних претензій один до одного щодо виконання зобов`язань за Договором про закупівлю робіт від 28.05.2020 року № 22 з моменту виконання умов даної Мирової угоди».

Колегією суддів, по-перше, зазначається, що спір у справі № 911/3602/21 про визнання банківської гарантії № 10516/20-ГВ від 18.05.2020 такою, що не підлягає виконанню ініційовано ТОВ «Укрбуд Забудова» ще в 2021 році (позов подано 03.12.2021; а.с. 88 т. 1). Водночас, спір у справі № 911/766/22 за позовом ТОВ «Укрбуд Забудова» виник в 2022 році (позов подано 30.05.2022; а.с. 87 т. 2).

Тобто спір у справі № 911/3602/21 виник раніше, аніж спір у справі № 911/766/22.

По-друге, підставами позову в справі № 911/766/22 ТОВ «Укрбуд Забудова» визначено безпідставну відмову у проведенні Управлінням капітального будівництва Бориспільської міської ради оплати за виконану роботу відповідно до актів приймання будівельних робіт на загальну суму 9 382 311,89 грн.

Згідно мотивувальної частини ухвали Господарського суду Київської області від 06.06.2022 у справі № 911/766/22 вбачається, що:

« 07 липня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Забудова» подано заяви про зменшення позовних вимог та про зміну предмету позову, в якій позивач зазначив, що в процесі перевірки обсягу фактично виконаних позивачем будівельних робіт, аналізу їх відповідності технічному завданню i проектно-кошторисній документації, враховуючи висновок незалежного судового експерта Самулевича В.М. № 05/04/4 від 06.06.2023 щодо обсягів виконаних будівельних робіт по об`єкту "Будівництво Дошкільного навчального закладу по вулиці Володимира Момота, 46-а в м. Бориспіль Київської області (коригування)" ДК 021:2015 (CPV) - 45210000-2- Будівництво будівель" було підтверджено реальні обсяги будівельних робіт, виконані позивачем.

Враховуючи викладене позивач відмовляється від стягнення боргу за окремими Актами приймання будівельних робіт Форма КБ-2в на загальну суму 4 148 111,30 грн.

Водночас, на вище вказаному об`єкті будівництва позивачем виконані будівельні роботи по встановленню пожежної сигналізації, які не оплачені, однак підтверджені Актом приймання будівельних робіт за липень 2023 року та Актом вартості вмонтованого устаткування, меблів, інвентарю на загальну суму 2 231 600,68 грн.

Разом з цим, позивачем на частину боргу в розмірі 3 783 919,79 грн від загальної суми нараховані інфляційні втрати в сумі 1 216 132,69 грн.

Зважаючи на подані заяви, позивач просить суд стягнути з Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Забудова» заборгованість у загальній сумі 8 681 961,30 грн, з яких 7 465 801,27 грн основна заборгованість та 1 216 160,03 грн інфляційні втрати».

Колегія суддів враховує, що заборгованість у справі № 911/766/22 визначена згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акта приймання будівельних робіт за липень 2023 року на суму 3 783 919,70 грн.

Тоді як спір у справі № 911/3602/21 охоплювався несвоєчасністю виконання робіт та систематичними порушеннями строків виконання робіт, про що 15.11.2021 було складено акти (акт № 1 та акт № 2). Тобто у справах № 911/766/22 та № 911/3602/21 різні фактичні обставини справи та неоднаковий спірний період щодо виконання/оплати сторонами робіт за договором про закупівлю робіт від 28.05.2020 № 22.

За таких обставин, посилання позивача, а також відповідача-2, на затвердження ухвалою Господарського суду Київської області від 10.07.2023 у справі № 911/766/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрБуд Забудова» до Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради про стягнення коштів за договором про закупівлю робіт від 28.05.2020 № 22 мирової угоди та, як наслідок, преюдиціальність обставин у справі № 911/766/22 для справи № 911/3602/21, - відхиляються судовою колегією, як необґрунтовані.

Відтак, встановлені у справі № 911/766/22 обставини не беруться до уваги судовою колегією при апеляційному розгляді справи № 911/3602/21.

З урахуванням наведеного, колегія суддів акцентує, що в межах розгляду даної справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на день звернення позивача до суду (03.12.2021) його права як принципала не були порушені, оскільки гарантом не було задоволено вимогу бенефіціара.

Згідно з статтею 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18, від 28.11.2019 у справі № 918/150/19, від 26.01.2022 у справі № 921/787/20 від 14.06.2022 у справі № 904/3870/21, від 13.09.2022 у справі № 918/1222/21.

У постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18 зроблено висновок про стадійність захисту права, зокрема вказано на те, що під час вирішення господарського спору суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорення відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Отже, колегія суддів висновується, що дотримання / порушення позивачем основного зобов`язання за Договором: 1) не впливає на чинність вимоги відповідача-1 (Управління) про виплату за гарантією; 2) не може слугувати підставою для визнання вимоги такої, що не підлягає виконанню, за позовом принципала.

Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 74 ГПК України ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частинами 4, 5 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі "Салов проти України" від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі "Hirvisaari v. Finland"). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі "Ruiz Torija v. Spain").

Судом апеляційної інстанції при винесенні даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта з посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Враховуючи неправильне застосування норм матеріального права судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, суд апеляційної інстнції дійшов висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова".

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 05.04.2024 у справі № 911/3602/21 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 05.04.2024 у справі № 911/3602/21 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова" до Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради та Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню та зобов`язання вчинити дії - повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуд Забудова" (адреса: 01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 33-Б, прим. 27; ЄДРПОУ 40015929) на користь Управління капітального будівництва Бориспільської міської ради (адреса: 08302, м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, буд. 27; ЄДРПОУ 35652032) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції - 2 724 грн (дві тисячі сімсот двадцять чотири гривні).

4. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Справу № 911/3602/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 14.11.2025.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков