Рішення від 12.11.2025 по справі 914/2693/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2025 Справа № 914/2693/23(914/1545/25)

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви: ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача-1: ОСОБА_2 , ( АДРЕСА_2 , РПОКПП НОМЕР_2 )

до відповідача-2: ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_3 , РПОКПП НОМЕР_3 )

до відповідача-3: ОСОБА_4 , м. Кременчук, ( АДРЕСА_3 , РПОКПП НОМЕР_4 )

про визнання недійсними договорів

у межах провадження у справі №914/2693/23

у справі за заявою: ОСОБА_2 , м. Львів

про неплатоспроможність ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

Представники сторін:

від позивача: Бородін Т.В.

від відповідача-1: Кулак І.О.

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області 05.09.2023 надійшла заява ОСОБА_2 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).

Ухвалою суду від 07.09.2023 заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято до розгляду. Підготовче засідання суду призначено на 20.09.2023.

Ухвалою суду від 20.09.2023 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_2 . Введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_2 . Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Призначено керуючою реструктуризацією ОСОБА_2 арбітражного керуючого Коваля Віталія Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №122 від 07.02.2013; адреса: АДРЕСА_5 . Призначено попереднє засідання суду. Офіційно оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) у встановленому законодавством порядку.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. Справа №914/2693/23 перебуває на стадії процедури реструктуризації боргів боржника.

19 травня 2025 через систему "Електронний суд" представник ОСОБА_1 подав позовну заяву до відповідача -1- ОСОБА_2 , до відповідача-2: ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_3 , РПОКПП НОМЕР_3 ), до відповідача-3: ОСОБА_4 , м. Кременчук, ( АДРЕСА_3 , РПОКПП НОМЕР_4 ) про визнання недійсними договорів.

Ухвалою суду від 22.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: ОСОБА_2 , відповідача-2: ОСОБА_3 , до відповідача-3: ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів прийнято до розгляду в межах провадження справи №914/2693/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 . Розгляд справи призначити на 11.06.2025.

В судове засідання від 11.06.2025 з"явився представник позивача в режимі відеоконференції.

Представник відповідача-1 з"явився в судове засідання та просив відкласти розгляд справи з метою надання можливості подати відзив на позовну заяву.

Представники відповідача-2 та 3 в судове засідання не з"явилися, причин неявки в судове засідання не повідомили, вимог ухвали суду не виконали.

В судове засідання від 13.08.2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Бородін Т.В. з"явився в режимі відеоконференції.

Представник ОСОБА_2 08.08.2025 через систему "Електронний суд" подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №914/2693/23(638/14063/21).

Ухвалою суду від 13.08.2025 суд дійшов висновку відмовити у клопотанні ОСОБА_2 від 08.08.2025 за вх.№3324/25 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №914/2693/23(638/14063/21).

В судове засідання від 15.10.2025 року представник позивача з"явився в режимі відеоконференції. Представники відповідачів не з"явилися, причин неявки суду не повідомили, вимог попередніх ухвал суду не виконали.

Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 15.10.2025, розгляд справи відкладено на 12.11.2025.

12.11.2025 в системі «Електронний суд» представник відповідача-1 сформував клопотання, у якому просить призначити у справі №914/2693/23 (№914/1545/25) комплексну товарознавчу та економічну експертизу. На вирішення експерта просить поставити наступні питання: - якою була ринкова вартість 1 (однієї) простої іменної акції емітента ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» (ЄДРПОУ 00851376), станом на 30.11.2020 року? - якою була ринкова вартість 1 (однієї) простої іменної акції емітента АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія» (ЄДРПОУ 43306561), станом на 30.11.2020 року? Проведення експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 6, 03057.

Клопотання про призначення експертизи мотивує тим, що позов даній справі обґрунтовано тим, що оскаржувані договори відповідачами укладено у продовж трьох років до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_2 та те, що договори ним укладались із батьками та за заниженою вартістю. Предстаник відвовідача-1 посилається на те, що сам по собі факт укладення договорів не може бути підставою для визнання його фраудаторним, якщо він не був укладений на шкоду кредиторам. Під такою шкодою для кредиторів зокрема вважається укладення договору за заниженою вартістю. На думку представника відповідача-1, в даному випадку без визначення ринкової вартості акцій, що були предметом позову неможливо встановити факту завдання шкоди кредиторам, тобто фраудаторності договорів. Також представник зазначає, що до проведення експертного дослідження та ознайомлення із його результатами є неможливим подання представником відповідача ОСОБА_2 обґрунтованого відзиву на позовну заяву.

Як стверджує представник відповідача-1, без призначення комплексної експертизи з метою встановлення вартості простих іменних акцій ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» та АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія» розгляд даної справи є неможливим.

12.11.2025 представник відповідача-1 у судове засідання з`явився, підтримав клопотання про призначення комплексної товарознавчої та економічної експертизи.

Представник позивача у судове засідання з`явився в режимі відеоконференції, заперечив проти задоволення клопотання представника відповідача-1 про призначення комплексної товарознавчої та економічної експертизи.

Розглянувши клопотання відповідача-1 про призначення комплексної товарознавчої та економічної експертизи, зазначає таке.

За приписами частин 1, 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами (згідно із ст. 73 ГПК України) є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством (ч. 1 ст. 98 ГПК України). Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч. 2). Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 3). Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи (ч. 4). У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством (ч. 6). У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків (ч. 7). Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини (ч. 8).

Статтею 99 ГПК України унормовано, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері ін., ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не надано висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів (ч. 1 вказаної статті). У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу (ч. 2). При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза), (ч. 3 ст. 99). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом (ч. 4). Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну (ч. 5). Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта (ч. 6).

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові від 07.08.2025 у справі №911/3333/23 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

За змістом пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України господарський суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. При цьому суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Предстаник кредитора ОСОБА_1 звернувся до суду у даній справі з позовною заявою про визнання недійсними (фраудаторними) договорів купівлі-проадажу цінних паперів та застосування наслідків недійсності з підстав, передбачених ч. 2 ст. 42 КУзПБ - правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора коли боржник уклав договір із заінтересованою особою.

До предмету доказування у даній справі є коло осіб з якими боржник вчинив спірні правочини (заінтересовані особи); період вчинення спірних правочинів (протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), тому вартість акцій у справі №914/2693/23(914/1545/25) не впливає на розгляд цієї справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання відповідача-1 про призначення комплексної товарознавчої та економічної експертизи.

Представник позивача позовні вимоги просив задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві, поясненнях, наданих у судовому засіданні, не заперечув проти заяв відповідачів про визнання позову.

11.11.2025 в системі «Електронний суд» позивач сформував клопотання, в якому зазначає, що після звернення представника ОСОБА_1 з позовом у цій справі йому стало відомо, що боржник (відповідач-1) ОСОБА_2 закрив рахунок у цінних паперах № НОМЕР_5 , який відкрито в АТ «СЕНС БАНК». В матеріалах суміжної справи №914/2693/23(914/842/25) містяться докази (лист АТ «СЕНС БАНК» №5743-БТ-32.3/2025 від 29.04.2025) про закриття ОСОБА_2 рахунку у цінних паперах № НОМЕР_5 (дата закриття рахунку 22.06.2021). Також, в матеріалах справи №914/2693/23(914/842/25) міститься виписка про стан рахунку в цінних паперах станом на 23.06.2025, що свідчить про наявність у ОСОБА_2 на відповідну дату рахунку в цінних паперах. № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «СКАЙ БАНК», код ЄДРПОУ 09620081. У клопотанні позивач просить врахувати зазначену інформацію при застосуванні наслідків недійсності правочину.

У постанові від 22.05.2024 у справі №924/408/21(924/287/23) Верховний Суд зазначає, що розглядаючи позов у межах справи про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам зурахуванням дослідження усієї сукупності доказів, у тому числі тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника.

Суд при розгляді справи враховує інформацію, вказану позивачем у клопотанні від 11.11.2025.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Представник відповідача-2 та представник відповідача-3 у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце, дату та час судового засідання.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Своїм правом на подання відзиву на позов відповідачі у визначений строк відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України не скористалися.

Зважаючи на те, що відповідачів було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву відповідачі не скористалися, що не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи обмеженість процесуального строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У судовому засіданні 12.11.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиції сторін.

Позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №1120/30-4-БВ-1 від 30.11.2020, а саме: простих іменних акцій емітента ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» (код ЄДРПОУ 00851376), у кількості 13 771 051 штук, укладений між ОСОБА_2 (продавцем), ОСОБА_3 (покупцем) та ТОВ «АКЦЕПТОР» (повіреним покупця). Застосувати наслідки недійсності цього правочину, а саме: списати (повернути) прості іменні акції емітента ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», код ЄДРПОУ 00851376, у кількості 13 771 051 штук, з рахунку у цінних паперах ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) № НОМЕР_7 , відкритий в АТ «СКАЙ БАНК» на рахунок у цінних паперах ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК» та зарахувати прості іменні акції ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», код ЄДРПОУ 00851376, у кількості 13 771 051 штук від ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на рахунок у цінних паперах ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК». Визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №1120/30-5-БВ-1 від 30.11.2020, а саме: простих іменних акцій емітента АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія» (код ЄДРПОУ 43306561), у кількості 13 771 051 штук, укладений між ОСОБА_2 (продавцем), ОСОБА_3 (покупцем) та ТОВ «АКЦЕПТОР» (повіреним покупця). Застосувати наслідки недійсності цього правочину, а саме: списати (повернути) прості іменні акції емітента АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія», код ЄДРПОУ 43306561, у кількості 13 771 051 штук, з рахунку у цінних паперах ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) № НОМЕР_7 , відкритий в АТ «СКАЙ БАНК» на рахунок у цінних паперах ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК» та зарахувати прості іменні акції АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія», код ЄДРПОУ 43306561, у кількості 13 771 051 штук від ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на рахунок у цінних паперах ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК». Визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №1120/30-7-БВ-1 від 30.11.2020, а саме: простих іменних акцій емітента ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» (код ЄДРПОУ 00851376), у кількості 13 771 051 штук, укладений між ОСОБА_2 (продавцем), ОСОБА_4 (покупцем) та ТОВ «АКЦЕПТОР» (повіреним покупця). Застосувати наслідки недійсності цього правочину, а саме: списати (повернути) прості іменні акції емітента ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», код ЄДРПОУ 00851376, у кількості 13 771 051 штук, з рахунку у цінних паперах ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) № НОМЕР_8 , відкритий в АТ «СКАЙ БАНК» на рахунок у цінних паперах ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК» та зарахувати прості іменні акції ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», код ЄДРПОУ 00851376, у кількості 13 771 051 штук від ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на рахунок у цінних паперах ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК». Визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №1120/30-8-БВ-1 від 30.11.2020, а саме: простих іменних акцій емітента АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія» (код ЄДРПОУ 43306561), у кількості 13 771 051 штук, укладений між ОСОБА_2 (продавцем), ОСОБА_4 (покупцем) та ТОВ «АКЦЕПТОР». Застосувати наслідки недійсності цього правочину, а саме: списати (повернути) прості іменні акції емітента АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія», код ЄДРПОУ 43306561, у кількості 13 771 051 штук, з рахунку у цінних паперах ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) № НОМЕР_8 , відкритий в АТ «СКАЙ БАНК» на рахунок у цінних паперах ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК» та зарахувати прості іменні акції АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія», код ЄДРПОУ 43306561, у кількості 13 771 051 штук від ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на рахунок у цінних паперах ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК».

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, вказані правочини вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо боржник уклав договір із заінтересованою особою.

Позивач стверджує, що боржником ОСОБА_2 протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство укладено договори із заінтересованими (батьками) з метою приховання цього майна (акцій) від вимог кредиторів, щоб в подальшому унеможливити звернення стягнення на це майно. Тому відповідна заява подана кредитором ОСОБА_1 з метою повернення незаконно вибулого майна боржника для формування ліквідаційної маси боржника, з метою якнайбільшого та справедливого задоволення вимог кредиторів.

Відповідачі відзивів на позовну заяву не подали.

Обставини справи встановлені судом.

Ухвалою Господарського суду Львівської області 20.09.2023 відкрито провадження у справі №914/2693/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.03.2025 у справі №914/2693/23 суд визнав грошові вимоги ОСОБА_1 до боржника ОСОБА_2 в розмірі 8 363 803,54 грн. - основного боргу - до другої черги реєстру вимог кредиторів. Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття статусу кредитора остаточно формалізується ухвалою господарського суду про визнання вимог кредитора.

Предстаник позивача у позовній заяві посилається на те, що позовна заява подана кредитором ОСОБА_1 з метою повернення незаконно вибулого майна боржника для формування ліквідаційної маси боржника, з метою якнайбільшого та справедливого задоволення вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30.11.2020 (тобто протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство) боржник ОСОБА_2 уклав із своїм батьком ОСОБА_4 наступні договори:

1) Договір купівлі-продажу цінних паперів №1120/30-7-БВ-1 від 30.11.2020, а саме: простих іменних акцій емітента ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» (код ЄДРПОУ 00851376), у кількості 13 771 051 штук;

2) Договір купівлі-продажу цінних паперів №1120/30-8-БВ-1 від 30.11.2020, а саме: простих іменних акцій емітента АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія» (код ЄДРПОУ 43306561), у кількості 13 771 051 штук.

Також 30.11.2020 боржник ОСОБА_2 уклав зі своєю матір`ю ОСОБА_3 наступні договори:

1) Договір купівлі-продажу цінних паперів №1120/30-4-БВ-1 від 30.11.2020, а саме простих іменних акцій емітента ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» (код ЄДРПОУ 00851376), у кількості 13 771 051 штук.

2) Договір купівлі-продажу цінних паперів №1120/30-5-БВ-1 від 30.11.2020, а саме: простих іменних акцій емітента АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія» (код ЄДРПОУ 43306561), у кількості 13 771 051 штук.

Частиною 2 ст. 42 КУзПБ встановлено, що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо боржник уклав договір із заінтересованою особою.

Відповідно до визначення поняття «заінтересована особа стосовно боржника», наведеного у ст. 1 КУзПБ, до заінтересованих осіб стосовно боржника, зокрема, відносяться особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки.

Інформація про батьків боржника міститься у поданих боржником деклараціях у справі про неплатоспроможність.

Як вбачається з поданих боржником декларацій, ОСОБА_4 є батьком боржника, а ОСОБА_3 є матір`ю боржника.

Таким чином, боржником ОСОБА_2 протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство укладено договори з заінтересованими особами, а саме: з батьками.

Позивач мотивуючи позовні вимоги вказує на те, що відповідні правочини вчинялись боржником із батьками з метою приховання цього майна (акцій) від вимог кредиторів, включаючи вимоги кредитора ОСОБА_1 , щоб в подальшому унеможливити звернення стягнення на це майно та/або виведення цього майна з ліквідаційної маси боржника.

Суд зазначає, що розгляд та захист порушених справ у межах справи про банкрутство має певні характерні особливості, що відрізняються від позовного провадження. Передусім це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного. До таких засобів віднесено інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство, закріплений у ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, який є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності.

Частиною 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Відповідно до ч. 3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства у разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов`язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Отже, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

На відміну від вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, законодавство про банкрутство (ст. 42 КУзПБ) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб`єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед, це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі №44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22).

Отже, кредитор (кредитори) та арбітражний керуючий, перш за все, є тими зацікавленими особами у справі про банкрутство, які мають право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника (правова позиція Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)).

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для створення преференції у задоволенні вимог певного кредитора на шкоду іншим кредиторам боржника, внаслідок чого виникає ризик незадоволення вимог кредиторів, а також з метою незаконного виведення майна боржника поза межами легальної судової процедури. Боржник у даному випадку діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно інших кредиторів, вимоги яких існували на дату його укладення, а також по відношенню до тих чиї вимогли виникли одразу після вчинення оскарженого правочину, що призвело до подальшого нездійснення господарської діяльності. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Аналіз норм статті 42 КУзПБ дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що названа стаття підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма статті 42 КУзПБ, щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає.

Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такого, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. Такі висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16).

«Недійсність» за статтею 42 КУзПБ перш за все пов`язується з оцінкою дій боржника, виконання яких мало негативні наслідки для боржника у вигляді зменшення його майнових активів та неплатоспроможності, а наслідком правового регулювання за цією статтею є повернення у ліквідаційну масу майна боржника та унеможливлення боржником, зловживаючи своїми правами, вчинення дій на шкоду кредиторам.

Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, яка передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18).

У період протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

Дії боржника, зокрема, але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредиторами, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

Частною 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 3 ст. 13 ЦК України передбачено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Тому будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).

Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.

Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.

Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.

Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: - момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі; - контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); - щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17)

Таким чином, оскаржувані договори купівлі-продажу цінних паперів були укладені протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство у справі №914/2693/23 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .

На момент вчинення оспорюваних договорів, у ОСОБА_2 існували грошові зобов`язання, визнані ухвалою Господарського суду Львівської області.

Таким чином, боржник, будучи обізнаним про наявність заборгованості перед кредиторами, вчинив правочин з купівлі-продажу цінних паперів з заінтересованими особами - батьками.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Сукупність наведених обставин свідчить, що боржник укладаючи оскаржувані договори купівлі-продажу цінних паперів діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам та кредиторів, його дії були спрямованими не на досягнення розумної ділової мети, а на виведення активів боржника та завдання йому збитків, з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань та порушення прав кредиторів, а тому суд дійшов висновку про наявність обставин для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача-1, оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №1120/30-4-БВ-1 від 30.11.2020, а саме: простих іменних акцій емітента ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» (код ЄДРПОУ 00851376), у кількості 13 771 051 штук, укладений між ОСОБА_2 (продавцем), ОСОБА_3 (покупцем) та ТОВ «АКЦЕПТОР» (повіреним покупця).

2. Застосувати наслідки недійсності цього правочину, а саме: списати (повернути) прості іменні акції емітента ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», код ЄДРПОУ 00851376, у кількості 13 771 051 штук, з рахунку у цінних паперах ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) № НОМЕР_7 , відкритий в АТ «СКАЙ БАНК» на рахунок у цінних паперах ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК» та зарахувати прості іменні акції ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», код ЄДРПОУ 00851376, у кількості 13 771 051 штук від ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на рахунок у цінних паперах ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК».

3. Визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №1120/30-5-БВ-1 від 30.11.2020, а саме: простих іменних акцій емітента АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія» (код ЄДРПОУ 43306561), у кількості 13 771 051 штук, укладений між ОСОБА_2 (продавцем), ОСОБА_3 (покупцем) та ТОВ «АКЦЕПТОР» (повіреним покупця).

4. Застосувати наслідки недійсності цього правочину, а саме: списати (повернути) прості іменні акції емітента АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія», код ЄДРПОУ 43306561, у кількості 13 771 051 штук, з рахунку у цінних паперах ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) № НОМЕР_7 , відкритий в АТ «СКАЙ БАНК» на рахунок у цінних паперах ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК» та зарахувати прості іменні акції АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія», код ЄДРПОУ 43306561, у кількості 13 771 051 штук від ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на рахунок у цінних паперах ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК».

5. Визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №1120/30-7-БВ-1 від 30.11.2020, а саме: простих іменних акцій емітента ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика» (код ЄДРПОУ 00851376), у кількості 13 771 051 штук, укладений між ОСОБА_2 (продавцем), ОСОБА_4 (покупцем) та ТОВ «АКЦЕПТОР» (повіреним покупця).

6. Застосувати наслідки недійсності цього правочину, а саме: списати (повернути) прості іменні акції емітента ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», код ЄДРПОУ 00851376, у кількості 13 771 051 штук, з рахунку у цінних паперах ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) № НОМЕР_8 , відкритий в АТ «СКАЙ БАНК» на рахунок у цінних паперах ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК» та зарахувати прості іменні акції ПрАТ «Володимир-Волинська птахофабрика», код ЄДРПОУ 00851376, у кількості 13 771 051 штук від ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на рахунок у цінних паперах ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК».

7. Визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №1120/30-8-БВ-1 від 30.11.2020, а саме: простих іменних акцій емітента АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія» (код ЄДРПОУ 43306561), у кількості 13 771 051 штук, укладений між ОСОБА_2 (продавцем), ОСОБА_4 (покупцем) та ТОВ «АКЦЕПТОР».

8. Застосувати наслідки недійсності цього правочину, а саме: списати (повернути) прості іменні акції емітента АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія», код ЄДРПОУ 43306561, у кількості 13 771 051 штук, з рахунку у цінних паперах ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) № НОМЕР_8 , відкритий в АТ «СКАЙ БАНК» на рахунок у цінних паперах ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК» та зарахувати прості іменні акції АТ «Володимир-Волинська аграрна компанія», код ЄДРПОУ 43306561, у кількості 13 771 051 штук від ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на рахунок у цінних паперах ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «СЕНС БАНК».

9. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 6 056,00 грн судового збору.

Наказ видати згідно з ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 17.11.2025.

Суддя Чорній Л.З.