Ухвала від 20.11.2025 по справі 569/15580/20

Справа № 569/15580/20

1-кп/569/196/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2025 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне кримінальне провадження № 12018180000000229 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 209, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області знаходиться кримінальне провадження № 12018180000000229 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 209, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України.

Як вбачається із обвинувального акту, ОСОБА_6 , обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 209, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 подала клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1ст. 205-1 та ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК Українина підставіст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності та закриття кримінального провадження в цій частині, яке підтримала в судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечив проти задоволення клопотання свого захисника та просив його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 просив відкласти розгляд вказаного клопотання на іншу дату, оскільки вважає, що розгляд такого клопотання підлягає вирішенню під час ухвалення вироку.

Представник потерпілого адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, оскільки вважає за можливе вирішити таке питання під час ухвалення вироку.

Відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про відкладення розгляду вказаного клопотання, суд вказав на таке.

Відповідно до усталеної судової практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1ст. 49 КК України, та за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого та/або засудженого на звільнення з підстав спливу строків давності (постанови від 10.06.2021 у справі №640/11750/17 (провадження №51-6089км20); від 25.02.2021 у справі №192/3301/16-к (провадження №51-3094км20).

Норми процесуального закону (ч. 4ст. 286 КПК України) вказують на те, що суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого в разі, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна зі сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням, а отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям провадження у справі як під час підготовчого судового засідання, так і під час розгляду справи по суті в загальному порядку, керуючись статтями12,49 КК України(постанови від 19.11.2019 у справі №345/2618/16-к (провадження №51-1491км19); від 24.05.2018 у справі №200/4664/14-к (провадження №51-3302км18).

За таких обставин, враховуючи, що суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого в разі, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна зі сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням, суд прийняв рішення проводити судовий розгляд.

Окремо суд враховує сталу та послідовну практику Касаційного кримінального суд Верховного Суду, відповідно до якої під час вирішення питання застосування положеньст. 49 КК Українипозиція потерпілого не є вирішальною щодо закриття і не є перешкодою до виконання імперативних вимог процесуального закону (постанови від 03.06.2021 у справі №344/7812/16-к (провадження №51-6207км20), від 12.04.2023 у справі №522/20663/17 (провадження №51-3538км22). Положенняст. 49 КК Українитаст. 285 КПК Українизобов`язують суд, за наявності відповідних підстав та згоди обвинуваченого, звільнити останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. При цьому під час вирішення питання застосування положеньст. 49 КК Українивирішальною є позиція саме обвинуваченого, а не потерпілого.

По-перше, на переконання суду, якщо мова йде про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, думка потерпілого щодо цього, окрім факту її з`ясування, юридичного значення для саме змісту рішення про звільнення від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України- не має, оскільки ця підстава є імперативною. Це, відповідно, вказує на відсутність впливу потерпілого на звільнення від кримінальної відповідальності за цією підставою та ставить під сумнів мету з`ясування думки потерпілого при імперативних підставах звільнення від кримінальної відповідальності.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дійшов висновку, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Таким чином, законом встановлено обов`язок суду розглянути клопотання сторони кримінального провадження відразу після надходження, в незалежності від стадії провадження.

Згідност. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно змісту обвинувального акту від 22.09.2020 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачується зокрема у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України (Т. 1. а.с. 1-36).

Так, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачується зокрема в наступних кримінальних правопорушеннях, а саме:

- в умисному поданні для проведення державної реєстрації юридичної особи документів, які містять завідомо неправдиві відомості, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, скоєного: 11.12.2017 р. (Т. 1 а.с. 18-19);

- у підробленні офіційного документа, який видається державним реєстратором, з метою його подальшого використання, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, скоєного:12.12.2017 р. (Т. 1 а.с. 19-20);

- у використанні завідомо підроблених офіційних документів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, скоєного у невстановленому органом досудового розслідування місті та час, але не пізніше 12.12.2017 р. (Т. 1 а.с. 20-22);

- у вчиненні групою осіб, за попередньою змовою, підроблення офіційних документів, які видаються підприємством, і надають права, з метою їх подальшого використання, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, скоєного у невстановленому органом досудового розслідування місті та час, але не пізніше 12.12.2017 р. (Т. 1 а.с. 22-23),

- у вчиненні групою осіб, за попередньою змовою, використання завідомо підроблених офіційних документів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст, 358 КК України, скоєного:12.12.2017 р. (Т. 1 а.с. 23-25).

- у використанні завідомо підроблених офіційних документів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, скоєного:27.12.2017 р. (Т, 1 a.с, 25-26), 1.

Щодо епізоду за ч. 1 ст. 205-1 КК України (Т. 1 а.с. 18-19).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачується в умисному поданні для проведення державної реєстрації юридичної особи документів, які містять завідомо неправдиві відомості, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, вчиненого згідно формулювання обвинувачення в обвинувальному акті 11.12.2017 р. (Т. 1 а.с. 18-19).

Щодо епізоду за ч. 1 ст. 358 КК України (Т. 1 а.с. 19-20).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачується у підробленні офіційного документа, який видається державним реєстратором, з метою його подальшого використання, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, вчиненого згідно формулювання обвинувачення в обвинувальному акті 12.12.2017 р. (Т. 1 а.с. 19-20).

Щодо епізоду за ч. 3 ст. 358КК України (Т. 1 а.с. 22-23).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачується у вчиненні групою осіб, за попередньою змовою, підроблення офіційних документів, які видаються підприємством, і надають права, з метою їх подальшого використання, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, вчиненого згідно формулювання обвинувачення в обвинувальному акті у невстановленому органом досудового розслідування місті та час, але не пізніше 12.12.2017 р. (Т. 1 а.с. 22-23).

Щодо епізодів за ч. 4 ст. 358 КК України (Т. 1 а.с. 23-25, Т. 1 а.с. 25-26).

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358 КК України, вчинених згідно формулювання обвинувачення в обвинувальному акті 12.12.2017 р. (Т. 1 а.с. 23-25) та 27.12.2017 р. (T. 1 a.c. 25-26).

Слід зазначити, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 205-1 КК України, відповідно дост.12КК України (в редакції станом на 07.12.2017)є злочином невеликої тяжкості, який карається штрафом від п`ятисот до тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 358 КК України, відповідно дост.12КК України (в редакції станом на 07.12.2017) є злочином невеликої тяжкості, який карається штрафом від п`ятисот до тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України, відповідно дост.12КК України (в редакції станом на 07.12.2017) є злочином середньої тяжкості, який карається обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4ст. 358 КК України, відповідно дост.12КК України (в редакції станом на 07.12.2017) є злочином невеликої тяжкості, який карається штрафом від п`ятисот до тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Частиною першоюстатті 49 ККвстановлено диференційовані строки давності, тривалість яких є пропорційною тяжкості кримінального правопорушення й суворості покарання.

Відповідно доч. 1ст. 49 КК України (в редакції станом на 07.12.2017 року) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;

3) п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Згідно із п. 2 ч. 1ст. 49 КК України(в редакції станом на 07.12.2017) для кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. ст. 205-1, ч. 1, 4 ст. 358 КК України встановлено строк давності, якщо із дня його вчинення минуло 3 роки.

Кримінальне правопорушенняпередбачене ч. 1 ст. 205-1 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 вчинене 11.12.2017, тобто з часу вчинення минуло 7 років 11 місяців.

Кримінальне правопорушенняпередбачене ч. 1 ст. 358 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 вчинене 11.12.2017, тобто з часу вчинення минуло 7 років 11 місяців.

Кримінальні правопорушенняпередбачені ч. 4 ст. 358 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 вчинені 12.12.2017 та 27.12.2017, тобто з часу вчинення минуло 7 років 11 місяців.

Згідно із п. 3 ч. 1ст.49КК України (в редакції станом на 07.12.2017)для злочину середньої тяжкості, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України встановлено строк давності, якщо із дня його вчинення минуло 5 років.

Кримінальне правопорушення передбачене ч. 3ст. 358 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 вчинене не пізніше 12.12.2017, тобто з часу вчинення минуло 7 років 11 місяців.

Однак, частиною 2ст. 49 КК Українипередбачено, що перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв?язку із закінченням строків давності, пов?язує переривання або зупинення строків давності з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства.

Тобто факт ухилення особи від досудового розслідування та суду є обставиною, що виключає благополучне закінчення строків давності і зупиняє диференційований строк, передбачений ч.1 ст. 49 КК. Час такого ухилення дорівнює часу зупинення диференційованого строку, а загальний строк - 15 років спливає далі незалежно від ухилення. З дня з?явлення особи із зізнанням або її затримання відновлюється диференційований строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Згідно із висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 року № 5-1кс15 під ухиленням від слідства або суду слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника (нез?явлення без поважних причин за викликом до слідчого або суду, недотримання умов запобіжного заходу, зміна документів, які посвідчують особу, зміна зовнішності, перехід на нелегальне становище, перебування в тайнику, імітація своєї смерті тощо). При з?ясуванні, які дії особи мають визнаватися юридично значущим (а не просто фактичним) ухиленням від слідства або суду, необхідно враховувати, крім усього іншого, кримінально-процесуальний статус особи, яка вчинила злочин. Це має бути особа, яка в установленому законом порядку визнана підозрюваним або обвинуваченим та яка зобов?язана з?являтись до правозастосовних органів за викликом, перебувати в межах їх досяжності. Зазначена особа усвідомлює, що в неї вже виник юридичний обов?язок постати перед слідством або судом, однак вона свідомо ухиляється від виконання такого обов?язку. Разом з тим на особу, яка вчинила злочин, законодавством не покладається обов?язок самовикриття, а тому, якщо вона до моменту виникнення вказаного обов?язку, в порядку реалізації конституційного права на свободу пересування, змінила місце свого проживання (навіть з метою уникнення кримінальної відповідальності), про юридично значуще ухилення від слідства говорити не можна. про ухилення від слідства.

Зупинення слідства у зв?язку з розшуком обвинуваченого само по собі не свідчить про ухилення від слідства.

Відкладення судових засідань за клопотаннями сторін або ж з інших причин не є ухиленням від слідства і суду та не може бути підставою для зупинення перебігу давності відповідно до ст. 49 КК.

Із матеріалів судового провадження вбачається, що 27.12.2018 р. постановою слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНІ в Рівненській області ОСОБА_8 за погодженням прокурора ОСОБА_3 досудове розслідування за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень за ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 205, ч.ч. 1, 4 ст. 358, ч. 3 ст. 206-2 КК України, зупинено та оголошено в розшук ОСОБА_6 (Т. 1 а.с. 112, Т. 5 а.с. 219-232).

05.08.2019 р. постановою слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 за погодженням прокурора ОСОБА_3 оголошено в міжнародний розшук ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т. 1 а.с. 112).

В подальшому 27.01.2021 р. о 16 год. 15 хв. ОСОБА_6 було затримано компетентними органами на території Республіки Польща (в м. Варшава) (Т. 1 а.с. 164, 165, 166-167), вирішено питання про його видачу в Україну для притягнення до кримінальної відповідальності у КП № 12018180000000229 від 22.08.2018 р. та 08.10.2021 р. ОСОБА_6 екстрадовано на територію України (Т. 1 а.с. 322).

09.10.2021 р. ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 569/15580/20 ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою (Т.1 а.с. 330-331).

Сторона захисту у своєму клопотанні від 11.11.2025 року вказує на те, що вважає постанови слідчого від 27.12.2018 р. та від 05.08.2019 р. у КП № 12018180000000229 від 22.02.2018 р. незаконними та безпідставними, а також те, що ОСОБА_6 залишив межі України 14.12.2018 р. будучи у статусі свідка у вказаному кримінальному провадженні № 12018180000000229 від 22.02.2018 р., проживав на території Республіки Польща офіційно - орендуючи у Республіці Польща житло (Договір оренди № 01/03/2019 від 01.03.2019 року), де також офіційно займався підприємницькою діяльністю (виписка з Державного судового реєстру, що містить інформацію, яка відповідає реєстру підприємців та інші докази на підтвердження вказаних обставин містяться у матеріалах судової справи № 569/15580/20) (Т. 2 а.с. 56-78).

Обвинувачений ОСОБА_6 , будучи свідком, абсолютно легітимно 14.12.2018 р. перетнув кордон України та був офіційно працевлаштований в Республіці Польща. Жодних перешкод щодо здійснення розслідування, повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України та пред?явлення обвинувачення ОСОБА_6 не чинив, а його родичі постійно повідомляли органи досудового розслідування про його місцеперебування.

Вказані обставини були встановлені в ухвалі Рівненського міського суду Рівненської області суду від 07.12.2021 р. у справі № 569/15580/20 (Т. 2 .с. 83-85).

Доказів, які б об?єктивно вказували на навмисне переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від органу досудового розслідування або суду стороною обвинувачення надано не було.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 02 лютого 2023 року у справі № 735/1121/20 (провадження № 13-26кс22) відступила від правового висновку Об?єднаної палати ККС ВС викладеного нею в постанові від 05 квітня 2021 року у справі № 328/1109/19 (провадження № 51-5464км020) щодо застосування положень про звільнення від кримінальної відповідальності у зв?язку із закінченням строків давності та дійшла наступних висновків (позиції), що «встановлені частиною другоюстатті 49 ККзагальні строки мають преклюзивний характер і спрямовані на недопущення застосування щодо людини заходів кримінальної репресії через нерозумно тривалі проміжки часу. Адже в іншому разі зупинення диференційованих строків у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений переховується від розслідування та суду впродовж багатьох років, продовжувало б їх на необмежений час з можливістю покарання особи за кримінальні правопорушення, вчинені в далекому минулому, впродовж усього життя - як тільки вона потрапить у поле зору правоохоронних органів (п. 38).

У разі ухилення від досудового розслідування або суду особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності або покарання за давністю після спливу диференційованого строку, передбаченого частиною першоюстатті 49 КК, подовженого на період ухилення (п. 59).

Закінчення загальних строків, установлених частиною другою цієї статті (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину і п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення (п. 60).

Як вбачається зі змісту обвинувального акту від 22.09.2020 р. події кримінальних правопорушень за ознаками ч. 1 ст. 205-1, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 мали місце 11.12.2017, 12.12.2017 р. та 27.12.2017 р., тобто на даний час минуло 7 років 11 місяців, що свідчить про сплив диференційованого строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК, подовженого на період ухилення ОСОБА_6 з 27.12.2018 р. по 27.01.2021 р. включно, що є безумовною підставою для застосування до нього положень ч. 1 ст. 49 КК України.

Вказівка прокурора на те, що ОСОБА_6 08.03.2025 р. було затримано в порядку ст. 208 КПК України та 09.03.2025 р. повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України та обвинувальний акт від 21.08.2025 р. у кримінальному провадженні № 22025180000000079 від 14.04.2025 р. перебуває на розгляді Рівненського районного суду Рівненської області, суд не бере до уваги, оскільки в рамках даного провадження кінцеве рішення не прийнято, відповідно не встановлено факт причетності ОСОБА_6 до вчинення даного злочину.

За частиною першою статті 62 Конституції України лише обвинувальний вирок суду є тим судовим актом, у якому повинна бути встановлена винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, тому інші акти публічної влади не можуть містити жодних позицій щодо винуватості особи, навіть у вигляді припущень стосовно такої винуватості (Абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2022 року № 3-р(ІІ)/2022).

Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 332 КК України 09.03.2025, тобто після закінчення диференційованого строку, передбаченого ч. 1 ст. 49 КК, подовженого на період ухилення ОСОБА_6 з 27.12.2018 р. по 27.01.2021 р. включно.

Відомості про притягнення ОСОБА_6 до відповідальності за вчинення інших кримінальних правопорушень відсутні.

Доказів протилежного стороною обвинувачення не надано та матеріали справи не містять.

Таким чином, судом не встановлено обставин і не отримано об`єктивних доказів на підтвердження підстав для переривання строків давності, передбачених ч.1 ст. 49 КК України, а відтак в даному випадку є достатні правові підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень за ознаками ч. 1 ст. 205-1, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності притягнення останнього до кримінальної відповідальності

Відповідно ч. 3ст. 285 КПК України, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз`яснено суть підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У разі якщо обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

Відповідно до положеньст. 63 Конституції Українитаст. 18 КПК Українижодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання вини є правом, а не обов`язком обвинуваченого, а тому невизнання ним вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за наявності згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації права обвинуваченого на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання.

Передбаченийст. 49 КК Україниінститут звільнення від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення з визнанням особи своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

На обов`язок суду щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності у випадку закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності не впливає визнання чи невизнання ним вини у пред`явленому обвинуваченні, обов`язково в даному випадку з`ясовується лише згода або незгода обвинуваченого на звільнення його від кримінальної відповідальності з такої обставини, яка, до того ж, не є реабілітуючою.

Такий висновок узгоджується з позицією, висловленою в постанові Верховного Суду від 25 травня 2019 року у справі № 287/359/14-к (провадження № 51-8555км18).

Обвинуваченому роз`яснено положення ч. 3ст. 285 КПК України, а також те, що у випадку невизнання винуватості, він має право на продовження судового розгляду в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 205-1, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України в повному обсязі, а також що підстава для звільнення його від кримінальної відповідальності в цій частині не є реабілітуючою, після чого останній вказав, що суть обвинувачення, підстава звільнення його від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави в цій частині йому зрозуміло, заперечень не висловлював та просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності в цій частині, а кримінальне провадження закрити в цій частині.

Згідно п. 1 ч. 2ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом, у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 3ст. 288 КПК Українисуд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Таким чином, враховуючи, що обвинувачений в судовому засіданні, просив задовольнити клопотання свого захисника та звільнити його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 205-1, ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України, не заперечував щодо закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності у цій частині, і роз`ясненні судом наслідки, суд оцінивши всі обставини у справі, дійшов висновку, що клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , підлягає задоволенню та вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України, а кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п.1 ч. 2ст. 284 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49 КК України, ст.ст.285,286 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 в частині кримінальних правопорушень, передбаченихч. 1ст. 205-1 та ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності в частині вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1ст. 205-1 та ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК Україниу кримінальному провадженні № 12018180000000229 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 209, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 12018180000000229 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 3 ст. 206-2, ч. 2 ст. 209, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України, в частині обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1ст. 205-1 та ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя Рівненського міського суду

Рівненської області ОСОБА_9