Ухвала від 04.12.2025 по справі 569/15580/20

Рівненський апеляційний суд

У Х В А Л А

Іменем України

04 грудня 2025 року м. Рівне

Справа № 569/15580/20

Провадження № 11-кп/4815/747/25

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі :

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

з участю :

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника-адвоката ОСОБА_6 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2025 року, якою продовжено ОСОБА_5 , обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 205-1, ч.3 ст. 206-2, ч.2 ст. 209, ч.ч.1, 3, 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (далі КК), запобіжний захід у виді тримання під вартою, у кримінальному провадженні №12018180000000229,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2025 року частково задоволено клопотання прокурора ОСОБА_4 та продовжено обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 01 січня 2026 року і зменшено розмір застави до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 757 000 грн., у разі внесення якої, на обвинуваченого буде покладено ряд процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК).

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 просить вказану ухвалу скасувати та обрати обвинуваченому більш м`який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за його зареєстрованим та фактичним місцем проживання: АДРЕСА_1 , з покладенням процесуальних обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК.

Зазначила, що прокурором не було доведено чому саме найсуворіший запобіжний захід у виді тримання під вартою є необхідним для виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків. Також прокурором не доведено, що з плином часу заявлені ризики не зменшилися, а посилання лише на тяжкість інкримінованого злочину і суворість можливого покарання подальше перебування ОСОБА_5 під вартою не виправдовують

Наголосила, що ОСОБА_5 не ухилявся органів слідства та незаконно перебував в державному та міжнародному розшуку, оскільки законно покинув державний кордон України перебуваючи у статусі свідка у даному кримінальному провадженні, проживав на території республіки Польща, орендував там житло та займався підприємницькою діяльністю.

Термін перебування ОСОБА_5 під вартою - з 08.04.2025 невиправдано тривалий і суперечить практиці ЄСПЛ.

Окрім того висновок суду про неможливість застосування до ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу аніж тримання під вартою є необгрунтований та містить формальний характер, оскільки обвинувачений раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки, постійне місце проживання де характеризується позитивно.

Також на її думку хоча судом і зменшено розмір застави до 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, однак ця сума залишається непомірною для обвинуваченого і такою, що не відповідає його матеріального стану.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора ОСОБА_4 про відсутність підстав для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить таких висновків.

Згідно приписів ч.1 ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 331 КПК, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. При цьому, як передбачено ст. 177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів цієї судової справи, у провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває кримінальне провадження №12018180000000229 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч.1 ст. 205-1, ч.3 ст. 206-2, ч.2 ст. 209, ч.ч.1, 3, 4 ст. 358 КК.

Прокурором, у відповідності до вимог КПК, і зокрема ст.199 цього Кодексу, було подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, оскільки існують достатні підстави вважати, що не зменшились та продовжують існувати ризики, які слугували підставами для застосування щодо обвинуваченого даного виду запобіжного заходу.

Так, на переконання колегії суддів, клопотання прокурора містить достатньо доказів, які свідчать про обґрунтованість пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення.

Водночас матеріали даного судового провадження дають підстави для висновку, що на даний час не зменшились і продовжують існувати ризики незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, переховуватися від суду, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, за найтяжче з яких передбачено покарання від 5 до 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років та з конфіскацією майна, а також враховуючи що обвинувачений неодноразово на виклики слідчого не з`являвся, 14.12.2018 покинув територію України та був оголошений у державний, а згодом і в міжнародний розшук, тому існує обґрунтований ризик, що ОСОБА_5 у разі обрання менш суворого запобіжного заходу може продовжувати спрямовані на ухилення від органів досудового розслідування та суду дії або перемітитись за межі України.

Також на підтвердження вказаного ризику свідчить і те, що раніше ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07.12.2021 стосовно ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту з використанням електронного засобу контролю, однак 08.03.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК, а 09.03.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 332 КК, і 10.04.2025 змінено запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою з визначенням альтернативного - застави.

Існує також і ризик впливу обвинуваченого на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_5 продовжує з ними спілкуватися та шляхом вмовлянь, залякувань, тиску чи іншим чином може впливати на них з метою зміни показань або відмови від дачі ними показань.

На підтвердження ризику вчинення іншого кримінального правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином свідчать дані про обвинувачення ОСОБА_5 в тому, що він з 2017 по 2018 рік систематично вчиняв злочини з метою заволодіння чужим майном, яке в подальшому реалізовував на власний розсуд для власного збагачення.

Доказів на спростування вказаних обставин стороною захисту надано не було та під час апеляційного розгляду не встановлено.

Вказані обставини у своїй сукупності, на переконання колегії суддів, свідчать не лише про наявність зазначених ризиків, але й підтверджують, що більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, на цій стадії судового розгляду не зможе запобігти цим ризикам та гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Також жодних даних щодо негативного стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 , які б були підставою для зміни запобіжного заходу стороною захисту не надано та матеріали справи не містять.

Стосовно доводів захисниці ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 щодо зменшення визначеного судом розміру застави, колегія суддів приходить до наступного.

Так, ч.4 ст. 182 КПК передбачено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Тобто застава повинна бути обрана в такому розмірі, аби забезпечити попередження можливої протиправної поведінки підозрюваного або перешкодити її виникненню та запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК, під загрозою застосування фінансових санкцій. Зокрема, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Мангурас проти Іспанії" від 08 січня 2009 року, сума застави має бути такою, аби забезпечити стримуючий ефект цього заходу.

Судом першої інстанції правомірно враховано особу обвинуваченого ОСОБА_5 його майновий стан, розмір суми в заволодінні якої він обвинувачується, стадія кримінального провадження та її тривалість, злочини в яких він обвинувачується стосовно протиправного заволодінням майном, підробленням документів, тяжкість інкримінованих йому злочинів, один з яких є тяжким та передбачає покарання у виді конфіскації майна, колегія суддів приходить до переконання, що місцевим судом правомірно зменшено розмір застави, який є достатнім та зможе гарантувати у разі внесення обвинуваченим чи будь-якою іншою особою заставодавцем виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.

Водночас колегія суддів звертає увагу на тривалий термін розгляду справи та перебування під вартою обвинуваченою, що підтверджується матеріалами справи.

Апеляційний суд зауважує, що застосування запобіжного заходу не повинно бути "очікуванням" обвинувального вироку. Саме на це звернено увагу ЄСПЛ у ряді свої рішень.

Зокрема у рішенні ЄСПЛ (за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року) по справі "Лабіта проти Італії", п. 152 визначає, що "…відповідно до практики Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно…; передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти "за" і "проти" наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…".

Колегія суддів зауважує, що у разі повторного звернення прокурора з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходумісцевий суд зобов`язаний перевірити можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від 10 лютого 2011 року по справі "Харченко проти України", п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04 березня 2010 року у справі "Шалімов проти України", суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди "…не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…".

З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку, що дана ухвала є законною, обґрунтованою та вмотивованою, постановленою з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, а тому підстав для її скасування та задоволення апеляційних вимог сторони захисту, на даний час не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2025 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити беззмін,а апеляційнускаргу адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.

Ця ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3