Постанова від 28.10.2025 по справі 446/491/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 446/491/23

провадження № 51-5311км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) ОСОБА_6 , представників потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 травня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року в кримінальному провадженні № 12023140000000276 за обвинуваченням

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пишки Старокостянтинівського району Хмельницької області та мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини

За вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 травня 2024 року ОСОБА_10 засуджено за ч. 2 ст. 286 до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК.

Стягнуто з Фермерського господарства «Династія» на користь потерпілої ОСОБА_11 грошову компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 15 000 грн та 7000 грн процесуальних витрат на правову допомогу.

Стягнуто з Фермерського господарства «Династія» на користь потерпілої ОСОБА_12 грошову компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 15 000 грн та 7000 грн процесуальних витрат на правову допомогу.

Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) на користь потерпілої ОСОБА_13 матеріальну шкоду пов`язану з лікуванням у розмірі 30 100 грн та грошову компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 1505 грн.

Стягнуто з Фермерського господарства «Династія» на користь ОСОБА_13 грошову компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 75 000 грн.

Стягнуто з МТСБУ на користь потерпілої ОСОБА_14 матеріальну шкоду пов`язану з лікуванням у розмірі 63 407, 09 грн та грошову компенсацію за завдану моральної шкоду в розмірі 3170, 35 грн.

Стягнуто з Фермерського господарства «Династія» на користь ОСОБА_14 грошову компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Стягнуто з МТСБУ на користь потерпілого ОСОБА_15 матеріальну шкоду пов`язану з лікуванням у розмірі 39 867, 09 грн та грошову компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 1993, 35 грн.

Стягнуто з Фермерського господарства «Династія» на користь ОСОБА_15 грошову компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Вирішено питання про процесуальні витрати і долю речових доказів.

Районний суд установив, що ОСОБА_10 17 січня 2023 року близько 17:30 керуючи автопоїздом у складі сідлового тягача «MAN TGS» р.н. НОМЕР_1 з напівпричіпом «SCHMITZ» р.н. НОМЕР_2 та рухаючись автодорогою сполученням «Київ - Чоп», при виконанні маневру повороту ліворуч у напрямку м. Львова на перехресті з автодорогою М-06-07 «Східний під`їзд до м. Львова» поблизу населеного пункту с. Гамаліївка Львівського району Львівської області порушив вимоги пунктів 1.2., 2.3. (підпункти «б» та «д»), 10.1., 16.11 Правил дорожнього руху України та вимоги дорожнього знаку 2.1., які виразилися в тому, що він не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну і своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, на перехресті нерівнозначних доріг, виїжджаючи із другорядної дороги не дав дорогу транспортним засобам, які наближаються до перехрестя по головній дорозі незалежно від напрямку їх подальшого руху, та здійснив виїзд із другорядної дороги на головну, не надавши перевагу в русі пасажирському автобусу «БАЗ А079.14» р.н. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_16 , який рухався по головній дорозі зі сторони м. Львова в напрямку м. Київ, що призвело до зіткнення транспортних засобів, унаслідок чого пасажири автобуса ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 отримали тяжкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 тілесні ушкодження середньої тяжкості.

При перегляді вироку за апеляційними скаргами представника МТСБУ та представників потерпілих Львівський апеляційний суд ухвалою від 15 жовтня 2024 року вказане рішення залишив без змін.

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник МТСБУ ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині вирішення цивільного позову до МТСБУ та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позови до МТСБУ не зазначив жодної правової норми та доказів, які підтверджують розмір завданої шкоди.

Зазначає, що потерпілими не надано МТСБУ належним чином завірених копій документів та оригіналів платіжних квитанцій, які підтверджують їхні витрати на лікування, що позбавляє можливості МТСБУ розслідувати страховий випадок.

На думку представника цивільного відповідача, при перегляді вироку за його апеляційною скаргою суд апеляційної інстанції не обґрунтував належним чином свого рішення та не навів мотивів з яких відхилив наведені в ній доводи про те, що МТСБУ не відшкодовує матеріальну шкоду без належного обґрунтування та моральну шкоду по незабезпеченим транспортним засобам.

В окремих касаційних скаргах в інтересах потерпілих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 їх представник адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду в частині стягнення з Фермерського господарства «Династія» на користь цих потерпілих моральної шкоди і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вказує на те, що розмір стягнутої на користь потерпілих моральної шкоди не є співмірним тяжкості отриманих ними тілесних ушкоджень. Унаслідок ДТП потерпіла ОСОБА_14 втратила око та отримала непоправне знівечення обличчя, досі лікується, а тому представник потерпілої вважає, що співмірною компенсацією завданої їй моральної шкоди буде сума в розмірі 1 000 000 грн.

Потерпілому ОСОБА_15 унаслідок ДТП встановлено пластину LCP, останній тривалий час пересувався за допомогою милиць, зараз його ходьба є ускладненою, а тому представник оцінює завдану йому моральну шкоду в сумі 400 000 грн.

У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_12 адвокат ОСОБА_8 просить змінити судові рішення та стягнути з Фермерського господарства «Династія» на користь потерпілого моральну шкоду в сумі 250 000 грн, понесені витрати на правничу допомогу при розгляді справи у районному суді в розмірі 20 000 грн, понесені витрати на правничу допомогу при розгляді справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000 грн та понесені витрати на правничу допомогу при розгляді справи у Верховному Суді в сумі 10 000 грн.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що внаслідок ДТП стан здоров`я ОСОБА_12 погіршився, він не має можливості самостійно здійснювати належний нагляд за собою, адже поніс суттєвих фізичних втрат, які погіршили його стан здоров`я. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень останній потребує стороннього нагляду. Вказує, що визначений судом розмір відшкодування завданої маральної шкоди потерпілому є значно нижчим, ніж було заявлено ним у позові. Також, при вирішенні питання про стягнення на користь потерпілого процесуальних витрат на правову допомогу судом не було враховано принципу реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру.

У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_9 просить змінити судові рішення, стягнути з Фермерського господарства «Династія» на користь потерпілої моральну шкоду в розмірі 250 000 грн, понесені витрати на правничу допомогу при розгляді справи у районному суді в розмірі 20 000 грн, понесені витрати на правничу допомогу при розгляді справи в апеляційному суді у розмірі 10 000 грн та понесені процесуальні витрати у зв`язку з розглядом справи у Верховному Суді в сумі 10 000 грн.

Вказує, що завдана потерпілій моральна шкода полягає у психологічному шоці та постійному стресі, панічним страхом перед кожною поїздкою в автомобілях та взагалі на буд-якому транспортному засобі, прояві психологічної напруги, тривоги, пригніченого настрою, втрата спокою та рівноваги, невиправданої агресії до найрідніших людей. Зазначає, що потерпілу чекає складне хірургічне лікування - пластична операція. Також посилається на неврахування судами обох інстанцій понесених потерпілою витрат за надання адвокатом правничої допомоги у кримінальному провадженні .

З огляду на ці обставини представник МТСБУ та представники потерпілих вважають, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

У поданих письмових запереченнях на касаційну скаргу представника МТСБУ адвокат ОСОБА_7 просить залишити її без задоволення. Вказує, що судове рішення в частині відшкодування потерпілим завданої шкоди відповідачем виконано, зазначені суми відшкодування потерпілим сплачено.

У відзивах на касаційні скарги представників потерпілих представник Фермерського господарства «Династія» просить залишити їх без задоволення, а судові рішення без зміни.

Позиція учасників у суді касаційної інстанції

Прокурор просила вимоги касаційних скарг представників потерпілих задовольнити повністю, а касаційну скаргу представника МТСБУ частково.

У письмовій заяві адвокат ОСОБА_7 просив розглянути касаційні скарги без його участі та без участі потерпілих ОСОБА_14 і ОСОБА_15 .. Адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_11 були повідомлені про час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційних скаргах, колегія суддів дійшла висновку про таке.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_10 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК у касаційних скаргах не оспорюються.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута на підставі судового рішення ухваленого за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

З огляду на це, при вирішенні цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників і характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також визначити порядок її відшкодування.

Відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного в постанові від 16 вересня 2024 року (провадження № 51-2989 кмо23, справа № 444/870/22), у конкретному кримінальному провадженні на підставі ч. 3 ст. 349 КПК суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, у тому числі, в разі часткового заперечення винуватості особи у вчиненні окремого кримінального правопорушення у сукупності кримінальних правопорушень, яке має окрему кваліфікацію, або є окремим епізодом кримінального правопорушення, чи невизнання цивільного позову, і в такому випадку щодо цих оспорюваних обставин провести судовий розгляд у загальному порядку, дослідивши докази, які підтверджують або спростовують ці обставини. Такий порядок розгляду кримінального провадження не звільняє суд від обов`язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, визначені в ч. 1 ст. 91 КПК.

Унаслідок вчинення ОСОБА_10 злочину потерпілим, зокрема ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 було заподіяно матеріальну та моральну шкоду, з метою відшкодування якої вони звернулися з цивільними позовами до МТСБУ та Фермерського господарства «Династія» з яким засуджений перебував у трудових відносинах.

У судовому засіданні 18 березня 2024 року суд першої інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які сторонами не оспорюються та обмежився лише допитом засудженого, дослідженням даних про його особу і оголошенням цивільних позовів представниками потерпілих.

Оскільки у судове засідання не з`явилися представники цивільних відповідачів - МТСБУ та Фермерського господарства «Династія», судове засідання у справі було відкладено на інший день.

У наступне судове засіданні представники цивільних відповідачів також не прибули, однак подали свої відзиви на цивільні позови потерпілих в яких заперечували проти їх задоволення.

Пунктом 24.1 ст. 24 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-VI «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-VI) передбачено, що у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Таким чином, для виплати страхового відшкодування потерпіла особа має надати не тільки платіжні документи про купівлю лікарських засобів тощо, але й документально підтвердити необхідність їх придбання (витяг з історії хвороби, рецепти на придбання ліків тощо), тобто довести наявність причинно-наслідкового зв`язку між подією злочину та проведеним лікуванням.

Проте усупереч цих вимог закону суд першої інстанції не дослідив у судовому засіданні доказів на підтвердження цивільних позовів потерпілих, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, оскільки цивільні відповідачі, як убачається з їхніх відзивів на цивільні позови, не погодилися з ними і просили суд відмовити у задоволенні цих позовних вимог, а тому розгляд цивільних позовів у такому випадку не міг бути проведений судом у порядку ч. 3 ст. 349 КПК.

Також слушними є і доводи адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у касаційних скаргах щодо порушення місцевим судом вимог кримінального процесуального закону при вирішенні цивільного позову потерпілих про стягнення моральної шкоди.

Згідно з положеннями п. 2 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 1167 ЦК під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Цих вимог закону суд першої інстанції не дотримався.

У цивільних позовах потерпілі зазначали, що внаслідок дій засудженого ОСОБА_10 їм також було завдано і моральну шкоду, яка полягає у перенесених моральних переживаннях та стражданнях у зв`язку з заподіяними тілесними ушкодженнями, тривалим лікуванням та реабілітацією.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про часткове задоволення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 та ОСОБА_21 про стягнення моральної шкоди ці вимоги належно не перевірив, доказів на їх підтвердження в судовому засіданні не дослідив, потерпілих щодо обсягу завданих їм моральних страждань і їх залежність від розміру заявлених позовних вимог не допитав та своє рішення в цій частині належним чином не мотивував.

Таким чином, оскільки висновок місцевого суду у вироку про відшкодування потерпілим завданої матеріальної та моральної шкоди був зроблений без дослідження доказів і з`ясування доведеності підстав та розміру позовних вимог, судове рішення в цій частині не може вважатися законним та обґрунтованим.

У свою чергу при перегляді вироку за апеляційними скаргами представників потерпілих та представника МТСБУ суд апеляційної інстанції на ці порушення уваги не звернув, допущених місцевим судом помилок не виправив і залишив судове рішення без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

За такого оскаржувані судові рішення в частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 і ОСОБА_21 про стягнення з МТСБУ та Фермерського господарства «Династія» моральної та матеріальної шкоди підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

У частині доводів касаційних скарг адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про неправильне вирішення судами першої та апеляційної інстанцій їхніх вимог про стягнення з Фермерського господарства «Династія» понесених процесуальних витрат на правову допомогу при розгляді справи у районному та апеляційному судах, та вимог до Верховного Суду про стягнення з цього господарства процесуальних витрат на правову допомогу в суді касаційної інстанції, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з положеннями ст.118 КПК процесуальні витрати складаються з:

1) витрат на правову допомогу;

2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження;

3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів;

4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Положення закону, які стосуються вирішення питання про стягнення процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК. Натомість положення, які стосуються вирішення цивільного позову, визначені главою 9 КПК, що вказує на їх різну правову природу і порядок вирішення.

Процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження. Натомість шкода у кримінальному провадженні пов`язана не з процесуальними витратами, а з матеріально - правовими наслідками вчиненого кримінального правопорушення.

За правилами ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

У той же час, відповідно до вимог ч. 1 ст. 124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого (засудженого) на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Таким чином, вимоги представників потерпілих адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у касаційних скаргах про стягнення з Фермерського господарства «Династія» понесених процесуальних витрат за надання правової допомоги потерпілим ОСОБА_12 і ОСОБА_21 у судах першої, апеляційної та касаційної інстанції не гуртуються на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягають.

Питання про стягнення понесених процесуальних витрат у кримінальному провадженні може бути вирішено потерпілими шляхом звернення їх до суду з заявою в порядку ст. 537 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника Моторного (транспортного) страхового бюро України ОСОБА_6 та представника потерпілих ОСОБА_14 і ОСОБА_15 адвоката ОСОБА_7 задовольнити.

Касаційні скарги представників потерпілих ОСОБА_20 і ОСОБА_21 адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задовольнити частково.

Вирок Пустомитівського районного суду Львівської області від 31 травня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 рокустосовно ОСОБА_10 скасувати у частині вирішення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 про стягнення матеріальної і моральної шкоди та призначити новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Вимоги представників потерпілих ОСОБА_20 і ОСОБА_21 адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про стягнення з Фермерського господарства «Династія» процесуальних витрат за надану правову допомогу в суді першої інстанції в сумі 20 000 грн та судах апеляційної і касаційної інстанцій в сумі 10 000 грн залишити без задоволення.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3