Постанова від 25.11.2025 по справі 380/5395/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 380/5395/22

адміністративне провадження № К/990/14973/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,

суддів: Білак М. В., Желєзного І. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Акціонерного товариство «ДТЕК Західенерго» до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Ладижині Вінницької області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Акціонерного товариство «ДТЕК Західенерго» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року (суддя Карп`як О. О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року (головуючий суддя Гуляк В. В., судді: Ільчишин Н. В., Коваль Р. Й.),

І. Суть спору

У березні 2022 року Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» (далі - позивач, АТ «ДТЕК Західенерго») звернулося до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (далі - відповідач, Держекоінспекція у Вінницькій області), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у м. Ладижині Вінницької області (далі - УДКС України у м. Ладижині Вінницької області), у якому просило:

- визнати протиправною бездіяльність Держекоінспекції у Вінницькій області щодо неформування та ненаправлення до УДКС України у м. Ладижині Вінницької області подання про повернення помилково сплачених коштів в розмірі 3 401 180,00 грн;

- зобов`язати Держекоінспекцію у Вінницькій області сформувати та направити до УДКС України у м. Ладижині Вінницької області подання про повернення позивачу помилково сплачених коштів у розмірі 3 401 180,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог АТ «ДТЕК Західенерго» зазначило, що за результатами акта перевірки № 222/ВН товариству направлено претензію від 19 лютого 2020 року № 701/04 щодо сплати збитків у розмірі 3 401 180,00 грн, які позивач сплатив у добровільному порядку. Однак у подальшому, у справі № 902/384/20 Господарський суд Вінницької області рішенням від 20 жовтня 2020 року у задоволенні позову заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Держекоінспекції у Вінницькій області до АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» в особі ВП «Ладижинська ТЕС» про стягнення 2 171 383,02 грн матеріальних збитків, завданих внаслідок використання води (пропуск через турбіни ГЕС для виробництва електроенергії) у період з 31 жовтня 2017 року по 16 грудня 2018 року без затверджених дозволом на спеціальне водокористування від 22 грудня 2015 року № 1157, з терміном дії до 22 грудня 2020 року, лімітів пропуску води через гідровузли відмовив повністю. Вказане рішення набрало законної сили 10 червня 2021 року.

АТ «ДТЕК Західенерго» зауважує, що судове рішення у справі № 902/384/20 підтверджує факт відсутності вини товариства в частині невідображення в дозволі на спеціальне водокористування одного із його видів, про який було заявлено водокористувачем, яка, в свою чергу, стала підставою для складання акта перевірки № 222/ВН та направлення претензії від 19 лютого 2020 року № 701/04 щодо сплати збитків у розмірі 3 401 180,00 грн. З урахуванням наведеного позивач уважає, що грошові кошти у розмірі 3 401 180,00 грн є помилково зарахованими до бюджету та підлягають поверненню.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи.

23 квітня 2019 року за результатами планового заходу державного нагляду (контролю) Держекоінспекцією у Вінницькій області складено акт перевірки № 222/ВН та встановлено, що ВП «Ладижинська теплова електрична станція» АТ «ДТЕК Західенерго» у період з 22 грудня 2015 року по 30 жовтня 2017 року здійснювало використання води, а саме пропуск через турбіни ГЕС для виробництва електроенергії в м. Ладижин, без затверджених дозволом на спеціальне водокористування від 22 грудня 2015 року № 1157, лімітів на пропуск води через гідровузол, що є порушенням статті 44 Водного кодексу України.

На підставі акта перевірки № 222/ВН Держекоінспекцією у Вінницькій області направлено претензію від 19 лютого 2020 року № 701/04 щодо сплати збитків у розмірі 3 401 180,00 грн.

18 березня 2020 року AT «ДТЕК Західенерго» добровільно здійснило оплату вищевказаних грошових коштів, що підтверджується платіжним дорученням № 2009908817.

Водночас, 21 лютого 2020 року за результатами наступного позапланового заходу державного нагляду (контролю) Держекоінспекцією у Вінницькій області складено акт перевірки № 125/ВН та встановлено, що ВП «Ладижинська теплова електрична станція» AT «ДТЕК Західенерго» у період з 31 жовтня 2017 року по 16 грудня 2018 року здійснювало використання води, а саме пропуск через турбіни ГЕС для виробництва електроенергії в м. Ладижин, без затверджених дозволом на спеціальне водокористування від 22 грудня 2015 року № 1157, лімітів на пропуск води через гідровузол, що є порушенням статті 44 Водного кодексу України.

3а результатами акта перевірки № 125/ВН відповідачем направлено позивачу претензію від 21 лютого 2020 року № 716/04 щодо сплати збитків у розмірі 2 171 383,02 грн.

У зв`язку з несплатою AT «ДТЕК Західенерго» у добровільному порядку збитків у розмірі 2 171 383,02 грн, заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Держекоінспекції у Вінницькій області звернувся з позовом до Господарського суду Вінницької області про відшкодування збитків, завданих державі самовільним водокористуванням.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20 жовтня 2020 року у справі № 902/384/20 у задоволенні позову заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Держекоінспекції у Вінницькій області до AT «ДТЕК Західенерго» в особі ВП «Ладижинська теплова електрична станція» про відшкодування збитків відмовлено.

Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 18 лютого 2021 року рішення Господарського суду Вінницької області від 20 жовтня 2020 року скасував та ухвалив нове рішення про задоволення позову. Стягнув з ВП «Ладижинська ТЕС» АТ «ДТЕК Західенерго» до Державного бюджету України 2 171 383,02 грн шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства.

Постановою Верховного Суду від 10 червня 2021 року касаційну скаргу АТ «ДТЕК Західенерго» задоволено повністю. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 лютого 2021 року у справі № 902/384/20 скасовано. Рішення Господарського суду Вінницької області від 20 жовтня 2020 року залишено в силі.

Уважаючи, що з моменту набрання постановою Верховного Суду законної сили у справі № 902/384/20 отримані кошти у розмірі 3 401 180,00 грн позивач уважає як кошти, які були помилково зарахованими до державного бюджету, що, в свою чергу, має наслідком повернення цих коштів.

19 листопада 2021 року позивач звернувся із заявою за № 82/1215 до Держекоінспекції у Вінницькій області про формування та направлення відповідного подання про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 3 401 180,00 грн.

У відповідь на вказане звернення позивача Держекоінспекція у Вінницькій області листом від 10 грудня 2021 року відмовила у формуванні та направленні подання до УДКС України у м. Ладижині Вінницької області про повернення помилково сплачених коштів в розмірі 3 401 180,00 грн, оскільки законодавством України визначена процедура щодо повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, що не стосується коштів, які добровільно були сплачені за порушення вимог природоохоронного законодавства.

Уважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невиконанні обов`язку щодо формування та направлення відповідного подання про повернення помилково сплачених коштів, АТ «ДТЕК Західенерго» звернулося до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сплачені позивачем 18 березня 2020 року в розмірі 3 401 180,00 грн кошти є добровільно сплаченими збитками за порушення природоохоронного законодавства, а тому у відповідача був відсутній обов`язок, визначений Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03 вересня 2013 року № 787, щодо внесення подання про повернення коштів. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Держекоінспекція у Вінницькій області діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що у справі № 902/384/20 господарським судом установлено відсутність вини AT «ДТЕК Західенерго», яка зафіксована в акті перевірки від 21 лютого 2020 року № 125/ВН. При цьому, висновки акта перевірки від 23 квітня 2019 року № 222/ВН та претензія від 19 лютого 2020 року № 701/04 не були предметом дослідження суду в справі № 902/384/20.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

25 квітня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга AT «ДТЕК Західенерго» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2025 року (у зв`язку з обранням судді Шевцової Н. В. до складу Великої Палати Верховного Суду та звільненням судді ОСОБА_1 у відставку) визначено склад колегії суддів: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Білак М. В., Желєзний І. В.

V. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі AT «ДТЕК Західенерго» просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування позиції, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: відсутній висновок між тотожними учасниками справи у частині повернення добровільно сплаченої шкоди за порушення норм природоохоронного законодавства через застосування механізму повернення, який передбачений Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (пункти 1, 3, 5) в контексті вирішення питань:

- чи знаходиться право суб`єкта господарювання на повернення в порядку пунктів 1, 3, 5 Порядку № 787 сплаченої шкоди за порушення вимог природоохоронного законодавства в залежності від добровільності оплати за претензією?

- чи залежить рішення Держекоінспекції щодо формування або відмови у формуванні подання про повернення грошових коштів від добровільності оплати?

- чи є правомірним набуття державним бюджетом права на спірну суму грошових коштів, сплаченої як шкода за порушення вимог природоохоронного законодавства, після того як рішенням суду встановлено відсутність вини суб`єкта господарювання у порушенні, за яке було сплачено шкоду?

- чи відповідає суті платежу, в контексті пункту 1 Порядку № 787, грошові кошти зараховані як шкода за порушення вимог природоохоронного законодавства після того як рішенням суду встановлено відсутність вини АТ «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» у порушенні, за яке сплачено вказану шкоду?

AT «ДТЕК Західенерго» стверджує, що Порядок № 787 не ставить у залежність добровільність оплати з обов`язком уповноваженого органу сформувати подання на повернення сплачених коштів. Уважає, що перераховані грошові кошти у розмірі 3 401 180,00 грн не є шкодою за порушення норм природоохоронного законодавства, оскільки у судовому порядку під час розгляду справи № 902/384/20 не встановлено вину позивача, а тому фактично такі кошти є помилково сплаченими. На думку позивача, висновки судів першої та апеляційної інстанції у цій справі суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 902/384/20.

Крім того, AT «ДТЕК Західенерго» зазначає, що відповідач, відмовляючи у формуванні подання, а потім суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, залишили поза увагою той факт, що Порядок № 787 регулює питання повернення не помилково сплачених коштів, а помилково зарахованих.

Держекоінспекція у Вінницькій області та УДКС України у м. Ладижині Вінницької області відзив на касаційну скаргу не подавали, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 68 Закону України від 25 червня 1991 року № 1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон № 1264-XII), підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 69 Закону № 1264-XII визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно зі статтею 111 Водного кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275 (далі - Положення № 275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Правовий статус Державної екологічної інспекції у Вінницькій області регламентується Положенням про Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області, затвердженим наказом Державної екологічної інспекції України від 22 листопада 2018 року № 249 (яке діяло на момент проведення перевірки, складення акта перевірки і направлення претензії), пунктом 1 якого встановлено, що Інспекція є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Вінницької області.

Згідно з пункту 2 розділу ІІ цього Положення, Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо: наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин; охорона атмосферного повітря, зокрема щодо: наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин.

Поряд з цим, процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787 (далі - Порядок № 787).

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або Казначействі, вказані заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення у готівковій формі коштів за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я головного управління Казначейства, або поштовим переказом через підприємства поштового зв`язку, вказані у заяві платника (його довіреної особи).

За приписами пункту 5 розділу І Порядку № 787 установлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

VІІ. Висновки Верховного Суду

У силу положень частини першої статті 341 КАС України перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування механізму повернення, який передбачений Порядком № 787 (пункти 1, 3, 5) у разі попереднього добровільного виконання суб`єктом господарювання претензії контролюючого органу щодо сплати збитків, заподіяних державі. Водночас, ключовим є те, що повернення таких коштів суб`єкт господарювання обґрунтовує відсутністю його вини, що підтверджується судовим рішенням в іншій тотожній справі.

На обґрунтування касаційної скарги, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не правильно застосовано норми матеріального права в частині пунктів 1, 3, 5 Порядку № 787 та залишено поза увагою, що цей Порядок регулює питання повернення не помилково сплачених коштів, а помилково зарахованих.

З цього приводу колегія суддів уважає за доцільне зазначити таке.

Як убачається з матеріалів справи, 18 березня 2020 року AT «ДТЕК Західенерго» сплачено до бюджету 3 401 180,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2009908817, призначення платежу - 101;05470928. При цьому, вказані грошові кошти були сплачені позивачем у добровільному порядку за порушення природоохоронного законодавства згідно претензії від 19 лютого 2020 року № 701/04.

Отже, такі дії позивача були вчиненні у рамках позасудового врегулювання спору. При цьому, сплачуючи до бюджету суму у розмірі 3 401 180,00 грн, AT «ДТЕК Західенерго» фактично погодилося з висновками акта перевірки № 222/ВН та установленими контролюючим органом порушеннями природоохоронного законодавства з боку суб`єкта господарювання.

Водночас, Порядок № 787 чітко визначає процедуру щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Поряд з цим, пункт 1 розділу I Порядку № 787 було доповнено новими абзацами згідно з наказом Міністерства фінансів України від 08 грудня 2021 року № 647, які визначають значення термінів «надміру зараховані кошти» та «помилково зараховані кошти».

Так, абзац 3 пункту 1 розділу I Порядку № 787 установлює, що надміру зараховані кошти - сума коштів, що становить позитивну різницю між сумою фактично сплачених коштів та сумою коштів, яку повинен сплатити до відповідного бюджету платник платежів (зборів), що визначені відповідним законодавством (крім платежів (зборів), контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби), для повного виконання покладеного на нього грошового зобов`язання.

Помилково зараховані кошти - кошти, що сплачені платником за видом доходів, який не відповідає суті платежу (збору), визначеного в абзаці третьому цього пункту, та/або до невідповідного бюджету (абзац 4 пункту 1 розділу I Порядку № 787).

Отже, обов`язковою умовою для повернення коштів у відповідності до Порядку № 787 є факт установлення того, що кошти були зараховані до бюджету з певними недоліками (надмірна сума або помилкова).

З аналізу вказаних вище норм законодавства України, убачається, що кошти у розмірі 3 401 180,00 грн, які позивач сплатив до бюджету добровільно на виконання претензії, не можна вважати коштами, які надміру чи помилково зараховані, оскільки сума коштів не є спірною, а зарахування відбулося за видом доходів, які відповідають суті платежу (збору).

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для формування та направлення до УДКС України у м. Ладижині Вінницької області подання про повернення цих коштів AT «ДТЕК Західенерго» відповідно до положень пунктів 1, 3, 5 Порядку № 787.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що факт добровільності сплати коштів на виконання претензії у цьому випадку не є пріоритетним, оскільки першочерговим є визначення статусу цих коштів згідно з положеннями згаданого Порядку.

Що стосується аргументів AT «ДТЕК Західенерго» про наявність у нього права на повернення коштів у розмірі 3 401 180,00 грн на підставі норм Порядку № 787, оскільки грошові кошти були зараховані як шкода за порушення вимог природоохоронного законодавства після того як рішенням суду встановлено відсутність вини AT «ДТЕК Західенерго» у порушенні, за яке були сплачені ці кошти.

З цього приводу Верховний Суд зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, претензія від 19 лютого 2020 року № 701/04 на заподіяну шкоду у розмірі 3 401 180,00 грн була направлена відповідачем на підставі встановлених порушень AT «ДТЕК Західенерго» пункту 9 статті 44, статтей 48, 49 Водного кодексу України, які зафіксовані в акті перевірки від 23 квітня 2019 року № 222/ВН.

Водночас, у справі № 902/384/20 (на яку посилається скаржник) предметом позову є відшкодування 2 171 383,02 грн збитків, завданих державі внаслідок самовільного водокористування. Підставою для нарахування збитків слугував акт перевірки від 21 лютого 2020 року № 125/ВН та претензія від 21 лютого 2020 року № 716/04.

Тобто, у справі № 902/384/20 судом не досліджувалося питання правомірності/протиправності перевірки, за результатом якої було складено акт від 23 квітня 2019 року № 222/ВН та, у подальшому, надіслана претензія від 19 лютого 2020 року № 701/04. А тому не можна вважати, що це кошти, які були сплачені суб`єктом господарювання за порушення, яке потім не встановлено у судовому порядку.

Отже, твердження позивача про те, що він має право на повернення коштів у розмірі 3 401 180,00 грн, оскільки відсутність його вини установлена судовим рішенням, колегія суддів уважає помилковими.

Крім того, необґрунтованими є й доводи позивача про те, що у товариства відсутня можливість повернути свої кошти, оскільки законодавство не містить іншого порядку їх повернення у ситуації, яка склалася.

З цього приводу Верховний Суд уважає за доцільне зазначити таке.

Пункт 4 Положення № 275 визначає, що Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань:

- проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю; складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції; надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування) (підпункт 3 пункту 4);

- вносить у встановленому порядку центральним органам виконавчої влади, їх територіальним органам, місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування вимоги щодо приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань, що належать до компетенції Держекоінспекції (підпункт 6 пункту 4);

- пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами (підпункт 8 пункту 4);

- вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах (підпункт 9 пункту 4).

Поряд з цим, за приписами частин шостої-сьомої статті 7 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V) передбачено, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає відповідний акт. Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання -детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Абзаци 13, 14 частини дев`ятої статті 7 цього Закону встановлюють, що у разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи від отримання розпорядчого документа щодо усунення порушень вимог законодавства він направляється рекомендованим листом або у випадках, передбачених законом, - за допомогою електронного кабінету або іншої інформаційної системи, користувачами якої є відповідний орган державного нагляду (контролю) та суб`єкт господарювання, який ним перевірявся, а на копії розпорядчого документа, який залишається в органі державного нагляду (контролю), проставляються відповідний вихідний номер і дата направлення.

Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.

Згідно з частиною одинадцятою статті 7 Закону № 877-V у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Як убачається з матеріалів справи і не заперечується самим позивачем, за результатами перевірки, яка відбулася з 10 квітня 2019 року по 23 квітня 2019 року, Держекоінспекцією у Вінницькій області складено акт перевірки від 23 квітня 2019 року № 222/ВН.

Примірник акта перевірки № 222/ВН з його додатками уповноваженими особами AT «ДТЕК Західенерго» (директора та начальника відділу екології ВП «Ладижинська теплова електрична станція» AT «ДТЕК Західенерго») отримано 03 травня 2019 року. При цьому, будь-яких зауважень, пояснень та заперечень щодо проведення як перевірки, так і складання самого акту з боку уповноважених осіб товариства не зазначено.

З огляду на викладені обставини, 19 лютого 2020 року Держекоінспекція у Вінницькій області направила AT «ДТЕК Західенерго» претензію від 19 лютого 2020 року № 701/04, зі змісту якої вбачається, що відповідач запропонував позивачу добровільно у строки до 19 березня 2020 року сплатити кошти, у розмірі 3 401 180,00 грн (шкода, яка була завдана у зв`язку з порушенням товариством вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів). Разом з претензією відповідачем також надіслано розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок використання води.

У строки, визначені в претензії, AT «ДТЕК Західенерго» добровільно сплатило 3 401 180,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 18 березня 2020 року № 2009908817.

Тобто, позивач після отримання акту перевірки, а в подальшому претензії, фактично погодився з виявленими порушеннями і добровільно сплатив розмір збитків, які були завдані цими порушеннями.

Таким чином, колегія суддів наголошує, що з моменту виконання претензії від 19 лютого 2020 року № 701/04 шляхом добровільної сплати коштів у розмірі 3 401 180,00 грн, право на оскарження рішень відповідача, прийнятих за результатом проведеної перевірки 23 квітня 2019 року та складання акту № 222/ВН, у позивача не виникло, оскільки після сплати цих коштів відповідачем не здійснювалися заходи реагування до суб`єкта господарювання, визначені Законом № 877-V (не виносився припис, розпорядження чи інше рішення).

Отже, колегія суддів констатує, що у ситуації, яка склалася, сплачені кошти не можуть вважатися такими, що були сплачені помилково, а тому є недоцільними пояснення скаржника про відсутність можливості повернути свої кошти, оскільки законодавство не містить іншого порядку їх повернення, з огляду на те, що таке право в AT «ДТЕК Західенерго» відсутнє, як наслідок - Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється.

Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21.

Водночас, Верховний Суд зауважує, що після отримання акту перевірки та претензії з розрахунком збитків, AT «ДТЕК Західенерго», уважаючи їх протиправними, мав альтернативу вибору у визначенні своєї поведінки: «погодитися з висновками контролюючого органу та добровільно сплатити кошти» (що й було зроблено позивачем) або «не погодитися та вирішувати спірні правовідносини у судовому порядку» (шляхом подання заперечень та доводів щодо протиправності вимоги про відшкодування збитків (за аналогією у справі № 902/384/20). У протилежному випадку (в разі доведення протиправності дій (рішень) контролюючого органу, вчинених (прийнятих) за результатом спірної перевірки та скасування відповідних рішень у судовому порядку) AT «ДТЕК Західенерго» набуло б право на повернення сплачених раніше ним коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Так, у згаданій вище справі № 910/5880/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала: «після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 109))».

Ураховуючи викладене, Верховний Суд уважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач правомірно повідомив АТ «ДТЕК Західенерго» про відсутність законних підстав для повернення добровільно сплачених коштів в розмірі 3 401 180,00 грн. Отже, Держекоінспекція у Вінницькій області діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, що стосуються предмету спору, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариство «ДТЕК Західенерго» залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2023 року залишити без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді М. В. Білак

І. В. Желєзний