Постанова

від 24.01.2008 по справі 12/200-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/200-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 січня 2008 р.                                                                                    № 12/200-07  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Кочерової Н.О., - головуючого,

Рибака В.В.,Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиВАТ “Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів”

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2007 року

у справі господарського судуДніпропетровської області

за позовомАКБ “Форум” в особі Дніпропетровської філії

доВАТ “Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів”

простягнення 72719608,19 грн.,

в судове засідання прибули  представники сторін:

позивача:Науменко А.М.,

відповідача:не з”явився,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2007 року АКБ “Форум” в особі Дніпропетровської філії до ВАТ “Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів” про стягнення 72149174,36 грн. заборгованості по кредиту за кредитним договором № 0012/05/03-KL від 25.03.2006 року та 570433,83 грн. заборгованості по процентам.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2007 року задоволено клопотання позивача про забезпечення позову та накладено арешт на майно відповідача в межах суми позовних вимог, а саме: в межах 72719608,19 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2007 року ухвалу місцевого господарського суду від 26.07.2007 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з винесеними судовими актами ВАТ “Дніпропетровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів” подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2007 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 26.07.2007 року скасувати.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами         неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до винесення незаконної ухвали.

Доповідач: Черкащенко М.М.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та поданої до суду позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача 72149174,36 грн. заборгованості по кредиту за кредитним договором № 0012/05/03-KL від 25.03.2006 року та 570433,83 грн. заборгованості по процентам.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов кредитного договору не сплатив 382651,95 грн. суми нарахованих процентів за користування кредитними коштами, що стало підставою для звернення в порядку передбаченого п.5.3 договору до відповідача з вимогою про повернення банку отримані кредитні кошти  і сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження по справі, якщо невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Враховуючи вищевикладене, заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості та сплати відсотків, саме з позичальника (що є правом банку), а також те, що відповідач у зазначений п.5.3 договору строк не виконав умови договору, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій про наявність підстав для забезпечення позову з метою належного виконання судового рішення.

Суди попередніх інстанцій також дійшли правомірного висновку про накладення арешту на майно відповідача в межах суми позовних вимог, оскільки такий захід є співрозмірним із заявленим позовом, а накладення судом арешту на грошові суми відповідача могло б паралізувати його господарську діяльність, що є недопустимим.

На підставі вищевикладеного, постанова є законною та обґрунтованою, винесеною з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому судова колегія приходить до висновку про залишення її без змін.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2007 року у справі № 12/200-07 залишити без змін.

Справу повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий, суддя                                                          Н. Кочерова

Судді:                                                                                  В. Рибак

                                                                                    М. Черкащенко