Постанова

від 24.01.2008 по справі 16/652-36/587

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/652-36/587

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 січня 2008 р.                                                                                    № 16/652-36/587  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –суддіДерепи В.І.

суддів :Грека Б.М. –(доповідача у справі)Стратієнко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуНаціонального технічного університету України “Київський політехнічний інститут”

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.07

у справі№ 16/652-36/587

господарського суду м. Києва

за позовомАсоціації підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби “Україна-Спорт”

доНаціонального технічного університету України “Київський політехнічний інститут”

простягнення 29110,61 грн.

за участю представників від:

позивача не з'явилися, були належно повідомлені

відповідача не з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Асоціація підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби “Україна-Спорт” звернулася до господарського суду

м. Києва з позовом про стягнення з Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” матеріальних збитків.

Справа розглядалася судами неодноразово. Під час нового розгляду позивач змінив предмет позову та просив стягнути з Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” 39352,44 грн. безпідставно отриманих коштів, в тому числі, 12053,67 грн. переплати по орендній платі, 14216,59 грн. витрат по оплаті теплової енергії, 1082,45 грн. переплати за водопостачання, а також 12094,30 грн. податку на землю.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.08.07 (суддя

Сулім В.В.) позов АПОСС „Україна Спорт" до НТУ „КПІ" про стягнення 29110,61 грн. задоволений частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 7500,33 грн. безпідставно отриманих коштів за період з 01.04.00 по 01.04.01.

За результатом апеляційного перегляду справи Київським апеляційним господарським судом (колегія суддів у складі: головуючого-судді Зеленіна В.О., суддів: Рєпіної Л.О., Синиці О.Ф.) 14.11.07 винесена постанова, якою рішення місцевого господарського суду скасоване, позов задоволено повністю. Постанова мотивована доведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням та постановою у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати, в позові відмовити повністю. Касаційна скарга мотивована наявністю заборгованості позивача перед відповідачем та невірним застосуванням судом ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.12.00 сторонами був укладений договір оренди № 192, за умовами якого відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне та користування приміщеннями по

вул. Польова 38\1 м. Києва, корпус № 24, підвальне приміщення площею 300,7 м2  та два навчальні класи в підвальному приміщенні, площею 198 м2

Орендна плата за базовий місяць оренди складає 917,99 грн., саме цей розмір орендної плати покладено в основу відносин між позивачем і відповідачем. Додатковими угодами від 26.05.01, 01.04.02 строк дії договору оренди продовжено до 01.04.03.

Відповідно до п.1.1. договору №192 від 13.12.00, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне та користування приміщення, і в подальшому наводить їх перелік - 300,7 м2 та - 198 м2. Отже, як вірно зазначив апеляційний суд, термін „та користування" відноситься до двох навчальних класів для занять з учнями відомчої (тобто самого НТУУ „КПІ"), дитячо-юнацької спортивної школи. Тому Вищий господарський суд України вважає, що колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку що не всі приміщення відповідачем були надані у платне користування, а лише їх частина, відповідач на протязі строку дії договору оренди не звертався до позивача про виправлення\внесення змін до договору, а тому зарахування сум що сплачені надмірно в рахунок оренди неправомірно, оскільки не передбачене договором.

Крім того, судами обох інстанцій встановлено, що відповідачем виставлялися рахунки з зазначенням сум, які перевищують розмір оренди  урахуванням індексу інфляції, а відтак, сума передплати по орендній платі в розмірі 12053,67 грн. правомірно визнана обґрунтованою господарським судом апеляційної інстанції.

Щодо стягнення витрат по оплаті теплової енергії в сумі 1082,45 грн. та 1082,45 грн. переплати за водопостачання, то судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно договору №192, позивачу передано в оренду приміщення площею 300,7 м2 для своїх потреб, а 198 м2 навчальних класів - в користування, для занять з учнями дитячо-юнацької школи НТУУ „КПІ". Згідно паспорту-характеристики на орендовані приміщення за №274 від 21.09.98. Опаленню підлягає лише 50% приміщень, тобто - 249,35 м2. Дані приміщення знаходяться по фронтальній лінії зони „А" і відокремлені від решти приміщень, в яких знаходяться сховища зброї,, коридором. З 249,35 м2 приміщень, які підлягають опаленню, два приміщення площею, відповідно ; 118 м2 і 80 м2 відносяться до учбових класів дитячо-юнацької школи НТУУ „КПІ", які передані позивачу, згідно п.1.1. договору лише в користування, а тому і оплату за тепло в цих класах повинен сплачувати сам відповідач. Оплаті за спожите тепло з боку позивача підлягають лише 51,35 м2 орендованих приміщень.

З паспорту-характеристики  вбачається, що орендовані приміщення не мають водопостачання, а опалення лише 50%. Однак, відповідачем нараховувалася плата за послуги, які позивачу не надавалися. Тому вимоги щодо повернення переплати за теплову енергію та водопостачання є обґрунтованими.

Вищий господарський суд України вважає, що апеляційний суд вірно вказав, що застосування строку позовної давності, як підстави для відмови в позові є помилковим, оскільки позивач не знав про порушення свого права, так як рахунки-фактури не містили ніяких розшифровок і калькуляцій, таким чином позивач не міг своєчасно дізнатися про те, що відповідачем нараховується плата на послуги, які не надаються.

Крім того, як вірно зазначив апеляційний суд, договір оренди № 192, не містить жодного пункту стосовно оплати теплопостачання та податку на землю.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону України від 03.07.92 № 2535-ХІІ „Про сплату за землю" (у редакції від 19.06.96 зі змінами і доповненнями). Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Власники землі та землекористувач, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата. Окремий договір оренди земельної ділянки сторонами не укладався.

Крім того, судом встановлено, що розмір земельного податку за 1 м2 по вул. Польова 38/1 становить 3,67 грн. за рік. Тобто, за рік позивач повинен був сплачувати податок на землю на рівні 1830,00 грн. в той же час щомісячно відповідач нараховував позивачу податок на землю на рівні 450,00 грн. Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 12094,30 грн. податку на землю є обґрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут” залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.07 у справі

№ 16/652-36/587 залишити без змін.

Головуючий - суддя                                                                      В. Дерепа

Судді                                                                                                    Б. Грек

                                                                                                    Л. Стратієнко