Постанова

від 14.11.2007 по справі 16/652-36/587

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/652-36/587

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.11.2007                                                                                           № 16/652-36/587

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Зеленіна  В.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.08.2007

 у справі № 16/652-36/587  

 за позовом                               Асоціація підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби "Україна-Спорт"

 до                                                   Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 29110,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 22.08.2007 року у справі № 16\652-36\587 позов АПОСС „Україна Спорт” до НТУ „КПІ” про стягнення 29110,61 грн. задоволений частково.

Позивач звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати в частині незадоволених вимог та прийняти рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням  відповідач  звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, також посилаючись на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права, просить його скасувати та прийняти рішення про відмову з задоволенні вимог позивача.

В  судовому засіданні представники сторін підтримали вимоги, викладені у скаргах.

 Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд  дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 13.12.2000 сторонами був укладений договір оренди № 192, за умовами якого відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне та користування приміщеннями по вул.. Польова 38\1 м. Києва, корпус № 24, підвальне приміщення площею 300,7 м2  та два навчальні класи в підвальному приміщенні, площею 198 м2    

       Орендна плата за базовий місяць оренди (квітень 2000р.) у відповідності з пунктом 3.1. договору складає 917,99 грн., саме цей розмір орендної плати покладено в основу відносин між позивачем і відповідачем.

Додатковими угодами  від 26.05.2001, 01.04.2002 строк дії договору оренди продовжено до 01.04.2003р.

Згідно ст.ст. 161,162 ЦК УРСР, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно до абзацу другого пункту 4 та пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності; правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом крім випадків коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.

Вимоги вказаних статей Цивільного кодексу УРСР кореспондуються з вимогами статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, який набрав чинність з 01.01.2004 року та застосовується до правовідносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Позивач, посилаючись на  порівняльну таблицю розрахунків зазначає, що ним надмірно сплачено 39427,44 грн., однак господарським судом неправомірно  зарахувано частину коштів до земельного податку, посилаючись на те, що відповідач не звільнений від його оплати; що частина приміщень не повинна була передаватися у безоплатне користування, а тому частина коштів повинна бути відрахована за їх використання як орендні платежі; помилково застосував до позовних вимог строки позовної давності.

       Господарський суд м.Києва  не взяв до уваги п.1.1. договору №192 від 13.12.2000р., зміст якого сам же наводить у своєму рішенні. Даний пункт визначив, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне та користування приміщення, і в подальшому наводить їх перелік – 300,7 м2 та – 198 м2. Термін „та користування” відноситься до двох навчальних класів для занять з учнями відомчої (тобто самого НТУУ „КПІ”), дитячо-юнацької спортивної школи.

Отже, колегія суддів дійшла висновку що не всі приміщення відповідачем були надані у платне користування, а лише їх частина, відповідач на протязі строку дії договору оренди не звертався до позивача про виправлення\внесення змін до договору, а тому зарахування сум що сплачені надмірно в рахунок оренди неправомірно, оскільки не передбачено договором.

В свою чергу, відповідач наполягає на правомірності нарахування платежів саме в цьому розмірі, оскільки правильність розрахунків вставновлена рішеннями господарського суду у справах № 35\454 та 6\446; що згідно наданих суду першої інстанції актів, позивачу вже зараховувалися надмірно сплачені кошти, тому на даний період передплати не має, а отже суд повинен був припинити провадження у справі; суд не повідомив належним чином про час та місце розгляду справи, чим позбавив відповідача права на захист інтересів.     

Відповідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення.

П.2.3 договору № 192 від 13.12.00 встановлено що, передача приміщення в оренду здійснюється за вартістю, визначеною актом оцінки цього приміщення, складеного згідно методики, затвердженою КМУ, таким чином сторони визначили розмір місячної плати в сумі 917,99 грн. що відображено у п.3.1 договору.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Щодо змін у розмірі платежу, то п.3.2 договору вказує на можливість змін  до орендних платежів у випадку зміни методики розрахунків на вимогу однієї із сторін. Таким чином, при зміні розміру орендних платежів відповідач повинен був повідомити про це позивача.

Але, відповідачем виставлялися рахунки  з зазначенням сум що перевищують розмір оренди з урахуванням індексу інфляції.

         Крім того, колегія суддів вважає, що суддя першої інстанції в повному обсязі не ознайомився з поверховим планом підвальних приміщень зони „А”, і не дослідив – які саме приміщення підлягають опаленню. Згідно Договору №192, позивачу передано в оренду приміщення площею 300,7 м2 для своїх потреб, а 198 м2 навчальних класів в користування, для занять з учнями дитячо-юнацької школи НТУУ „КПІ”.

          Згідно паспорту-характеристики на орендовані приміщення за №274 від 21.09.1998р. опаленню підлягає лише 50% приміщень, тобто – 249,35 м2. Дані приміщення знаходяться по фронтальній лінії зони „А” і відокремлені від решти приміщень, в яких знаходяться сховища зброї, коридором. З 249,35 м2 приміщень, які підлягають опаленню, два приміщення площею, відповідно 118 м2 і 80 м2 відносяться до учбових класів дитячо-юнацької школи НТУУ „КПІ”, які передані позивачу, згідно п.1.1. договору   лише в користування, а тому і оплату за тепло в цих класах повинен сплачувати сам відповідач. Оплаті за спожите тепло з боку позивача підлягають лише 51,35 м2 орендованих приміщень.

З паспорту-характеристики ( а.с.34 т.1) вбачається, що орендовані приміщення не мають водопостачання, а опалення лише 50%. Однак, відповідачем нараховувалася плата за послуги, які позивачу не надавалися. Колегія суддів погоджується з доводами позивача  що задовольняючи позовні вимоги частково з застосуванням строків позовної давності у даному випадку є помилковим, оскільки рахунки-фактури, не містили ніяких розшифровок і калькуляцій, таким чином позивач не міг своєчасно дізнатися про те, що відповідачем нараховується плата на послуги, які не надаються.

Теж саме стосується нарахування  відповідачем  додаткової оплати, а саме: договір оренди № 192, не містить жодного пункту стосовно оплати теплопостачання та податку на землю.

Колегія суддів звертає увагу, що справляння плати за землю здійснюється  відповідно до Закону України від 03.07.92 р. № 2535-ХІІ „Про сплату за землю” ( у редакції Закону України від 19.06.96 р. № 378/96 ВР зі змінами і доповненнями), який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, пільги щодо плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Власники землі та землекористувач, крім орендаторів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про плату за землю” підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державної або комунальної власності – договір оренди такої земельної ділянки. Окремий договір оренди земельної ділянки сторонами не укладався.

Згідно довідки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 16.08.2005 р. № 011252 розмір земельного податку за 1 м2 по вул. Польова 38/1 становить 3,67 грн за рік. Тобто, за рік Асоціація повинна була сплачувати податок на землю на рівні 1830,00 грн. в той же час щомісячно відповідач нараховував позивачу податок на землю на рівні 450,00 грн. При цьому, необхідно підкреслити, що згідно листа НТУУ „КПІ” від 23.06.2000 р. за № 410-585 ставка земельного податку за 1 м2 становила 0,10 грн. за місяць, а заборгованість по податку на землю з січня по квітень 2000 року з боку Асоціації становить 139.34 грн.

Отже,  колегія суддів дійшла висновку, що в розмір орендної плати, визначеної у  договорі  оренди включає,  в тому числі комунальні послуги, оскільки додаткових угод або доповнень до договору щодо окремих платежів на комунальні послуги сторонами не укладалися. А оплата за опалення повинна бути в двічі менша ніж нараховувалася відповідачем, згідно паспорту-характеристики.

Колегія суддів не приймає зауваження відповідача про правильність нарахування платежів з посиланням на висновок вартості об'єкту експертної оцінки стосовно орендованого приміщення, оскільки експертом була визначена вартість всього корпусу № 24 по вул.. Польова 38 без зазначення загальної площі будівлі, що не дає можливості визначення правильності нарахування  платежів на частину орендованих позивачем приміщень, в тому числи підвальних, так як вартість 1 кв.м. визначалася лише за надземну частину.

Доводи відповідача також  спростовуються рішенням господарського суду м. Києва від 15.02.05 № 14\293 та постановою Київського апеляційного господарського суду  від 18.10.06 № 6\445-42\190, рішенням господарського суду № 40\343(40\344) від 28.09.04, яки набрали чинності. Отже, вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом  порушені норми матеріального  і процесуального права, а тому рішення господарського суду   м. Києва  підлягає  скасуванню.

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу АПОСС „Україна Спорт” задовольнити, рішення господарського суду м. Києва від  22.08.2007 року по справі № 16\652-36\587  скасувати .

         Позов  АПОСС „Україна Спорт” задовольнити. Стягнути з Національного технічного університету „Київський політехнічний інститут” ( 03056 м. Київ, пр-т Перемоги,37; р\р  35229010000199, МФО 820019, ЄДРПОУ 02070921) на користь Асоціації підприємств та організацій по сприянню розвитку спортивної стрільби „Україна Спорт” ( 03167 м. Київ вул.. Флоренції 1\1; р\р 26008210203980 в КРУ КБ „Фінанси та кредит”, МФО 300937, ЄДРПОУ 16282911) 39422,44 грн. ( тридцять дев'ять тисяч чотириста двадцять дві грн. 44 коп.)  надмірно сплачених коштів та  судові витрати 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і 591,40 грн. державного мита.

2.   Апеляційну скаргу  НТУ „КПІ” залишити без задоволення.

3.   Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 26.11.07 (відправлено)