Постанова

від 24.01.2008 по справі 10/370-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

10/370-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 січня 2008 р.                                                                                    № 10/370-07  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. -  головуючого (доповідача), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

за участю представників сторін: позивача –

відповідачів –Лози Д.О.,

розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Струм" на рішення господарського суду Київської області від 23 липня 2007 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 6 листопада 2007 року у справі за позовом ТзОВ "Другий капітал" до ТзОВ "Струм", ТзОВ "Маркет-Сервіс Обухівський" про розірвання договору та стягнення 1114479, 52 грн.,

                                                  встановив:

У червні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідачів про розірвання договору поруки №1901/2007 від 19.01.2007 року та стягнення 1114479, 52 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Київської області від 23 липня 2007 року (суддя Тищенко О.В.) позов задоволений. Розірваний договір поруки №1901/2007 від 19 січня 2007 року, укладений між ТзОВ "Другий капітал" та ТзОВ "Маркет-Сервіс Обухівський". Стягнуто з ТзОВ "Струм" на користь ТзОВ "Другий капітал" заборгованість в сумі 1 114 479,52 грн.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 6 листопада 2007 року рішення суду скасоване та прийняте нове рішення. Позов ТзОВ "Другий капітал" до ТзОВ "Струм" задоволений частково. Стягнуто з ТзОВ "Струм" на користь ТзОВ "Другий капітал" заборгованість в сумі 1114479, 52 грн., судові витрати. В задоволенні позову до ТзОВ "Маркет-Сервіс Обухівський" відмовлено повністю.

          У касаційній скарзі ТзОВ "Струм"  просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 27 листопада 2001 року ТзОВ «Струм»уклало з АКБ «Золоті Ворота»договір № 84/11-01 про надання кредитної лінії, згідно умов якого АКБ «Золоті Ворота»надає позичальнику кредитну лінію на поповнення обігових коштів шляхом конвертації у гривню в сумі 250 000 доларів США на строк до 25.11.2003 року, із сплатою 20 % річних.

Умовами вказаного договору сторони встановили, що в якості забезпечення зобов'язань за договором №84/11-01 АКБ «Золоті Ворота»прийнято нерухоме майно, згідно договору застави б/н від 27.11.2001 року.

Крім того, між АКБ «Золоті Ворота»та ТзОВ «Другий Капітал»був укладений договір поруки №1 від 17 травня 2002 року, за умовами якого позивач зобов'язався перед АКБ «Золоті Ворота»по грошових зобов'язаннях, передбачених договором № 84/11-01 від 27.11.2001 року.

Згідно з п.1.1 договору №84/11-01, банк надає позичальнику кредитну лінію на поповнення обігових коштів шляхом конвертації у гривню в сумі 250000 доларів США на строк із 27.11.2001 року по 25.11.2003 року, зі сплатою 20 % річних.

Відповідно до п.4.1 цього ж договору, ТзОВ "Струм" мало повернути отримані ним кошти в строк до 26.11.2003 року. Разом з тим, відсотки повинні сплачуватися позичальником до 30 числа наступного місяця.

Відповідно до п.6 договору поруки №1 від 17.05.2002 року, поручитель, попередивши письмово кредитора не пізніше як за 3 робочих дня, має право достроково виконати зобов'язання забезпечене порукою.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивач, відповідно до зазначеного вище договору поруки від 28 травня 2003 року, погасив заборгованість ТзОВ "Струм" на загальну суму 1114479,52 грн.

Згідно ч.1 ст.193 ЦК УРСР (діючої на той час) поручитель, який виконав зобов'язання, набуває всіх прав кредитора по цьому зобов'язанню.

У відповідності до ч. 2 ст. 556 ЦК України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора в цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як правильно встановлено судом, позивач набув прав кредитора стосовно ТзОВ "Струм", а останній зобов'язаний був сплати заборгованості по кредиту позивачеві, а саме, грошову суми, сплачену позивачем за ТзОВ "Струм", що ним зроблено не було.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд правильно погодився з висновком місцевого суду про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 1114479, 52 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, у тому числі і розірвання договору.

Згідно ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На підставі ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції правильно встановив той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про істотне порушення ТзОВ "Маркет-Сервіс Обухівський" умов спірного договору поруки №1901/2007 від 19.01.2007 року чи істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні цього договору.

Виходячи з викладеного, суд правомірно дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача до ТзОВ "Маркет-Сервіс Обухівський" щодо  розірвання спірного договору поруки.

Касаційною інстанцією перевірені обставини справи і їх відповідність наведеним судом нормам матеріального права.

Наведені висновки апеляційного господарського суду відповідають матеріалам справи та діючому законодавству.

Доводи касаційної скарги про необґрунтованість оскаржуваної постанови помилкові і не відповідають матеріалам справи.

З урахуванням викладеного, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 6 листопада 2007 року залишити без змін, а касаційну скаргу ТзОВ "Струм" –без задоволення.

Головуючий, суддя                                                                 В. Дерепа

Судді                                                                                           Б.Грек                                                                                             

                                                                                                                    Л.Стратієнко