Рішення від 27.11.2025 по справі 946/8119/24

Справа № 946/8119/24

Провадження № 2/946/100/25

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 листопада 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої - судді: Бальжик О.І.

за участю секретаря: Дойчевої М.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої виступає мати - ОСОБА_2 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та виселення та зустрічним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої виступає мати - ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 та Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, скасування зняття з реєстрації місця проживання, поновлення реєстрації місця проживання та запису про реєстрацію в Єдиному демографічному реєстрі, -

В С Т А Н О В И В:

І. Суть позовної заяви (стаття 175 ЦПК України)

1.1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах якої виступає мати - ОСОБА_2 , яким просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 , та виселити їх, а також стягнути понесені судові витрати.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить позивачці на праві приватної власності. Відповідачка, яка є онукою позивачки, була зареєстрована у вказаному будинку з 10.01.1990 року, разом зі своєю матір`ю - ОСОБА_4 . З того часу ОСОБА_2 набула право користування житловим приміщенням, що за своєю суттю є сервітутом. З 1999 року мати відповідачки знялася з реєстрації та проживала за іншою адресою до своєї смерті у 2020 році. При цьому сам родинний зв`язок між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не підтверджений належним чином, що засвідчується довідкою Ізмаїльського відділу ДРАЦС. Позивачка також зазначила, що відповідачка перебуває у законному шлюбі з ОСОБА_5 , який має житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний житловий будинок належить на праві власності його матері - ОСОБА_6 . Придбання цього будинку співпало у часі з винесенням Одеським апеляційним судом постанови про обмежувальний припис щодо ОСОБА_5 , який вчинив щодо позивачки фізичне насильство, що стало підставою для відкриття кримінального провадження №12022166150000151 від 20.04.2022 року. Незважаючи на відсутність спільного побуту, відповідачка продовжує проживати у будинку позивачки, створюючи їй перешкоди у користуванні власним майном. У травні 2024 року ОСОБА_1 здійснила зняття відповідачів з реєстрації місця проживання, що підтверджується витягами з Реєстру територіальної громади №2024/006395637 та №2024/006395508 від 31.05.2024 року. Позивачка, з огляду на свій вік (86 років) та стан здоров`я (загострення хронічного панкреатиту, післяінфарктний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба), вважає, що подальше проживання відповідачів у її будинку становить загрозу її фізичному та психоемоційному стану, у зв`язку з чим, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

ІІ. Суть зустрічної позовної заяви (стаття 193 ЦПК України)

2.1. 12.03.2025 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах якої виступає мати - ОСОБА_2 , направили відзив на позовну заяву (а.с.49-52), а також звернулися з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 та Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (а.с.53-59), якою просили зобов`язати:

(1) ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1 ;

(2) Ізмаїльську міську раду Ізмаїльського району Одеської області скасувати зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , поновити місце реєстрації за вказаною адресою, тапоновити у Єдиному демографічному реєстрі запис про реєстрацію.

2.2. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 з січня 1990 року зареєстрована та проживає разом із своєю бабусею, яка є позивачкою по справі, за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою з народження проживає її донька ОСОБА_7 , яка навчається у гімназії №8 м.Ізмаїл. Мати відповідачки - ОСОБА_8 померла у 2020 році. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області розглядається цивільна справа №946/8675/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з аналогічними вимогами про усунення перешкод в користуванні житлом та про визнання права власності на частину житлового будинку. Після ознайомлення з матеріалами цієї справи ОСОБА_2 дізналася про те, що ОСОБА_1 здійснила зняття її та її малолітньої доньки з реєстрації місця проживання. При цьому позивачка достеменно знала, що іншого житла у відповідачки немає. Посилання на те, що її чоловік ОСОБА_5 має власне житло, відповідачка вважає безпідставними, оскільки договір купівлі-продажу оформлений на ім`я його матері - ОСОБА_6 , а сам чоловік не зареєстрований за цією адресою. Також вона звернула увагу на те, що позивачка не надала суду витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, що викликає сумніви щодо законності процедури зняття з реєстраційного обліку. На її звернення до Ізмаїльського міського виконавчого комітету з проханням надати копії документів, які стали підставою для зняття з реєстрації, відповідачка отримала лише загальну відповідь про те, що дії були здійснені «в рамках закону», без надання конкретних матеріалів. ОСОБА_2 стверджує, що разом із матір`ю та бабусею брала участь у будівництві та ремонті будинку, що підтверджується документами з МБТІ м. Ізмаїл та трудовою книжкою її матері. Вказаний будинок є єдиним житлом для сім`ї відповідачки. Її чоловік, військовослужбовець ЗСУ, проживав за цією адресою, утримував будинок, користувався пільгами, але не був зареєстрований. Раніше ОСОБА_1 погоджувалася на його реєстрацію, обіцяла оформити заповіт на користь відповідачки, однак після початку повномасштабного вторгнення РФ до України до будинку переїхала донька позивачки - ОСОБА_9 , громадянка РФ, яка почала конфліктувати, налаштовувати бабусю, писати заяви про насильство. Відповідачка також повідомила, що неодноразово перебувала на стаціонарному та амбулаторному лікуванні через стреси, пов`язані з конфліктами, та намаганням протягом останніх двох років вигнати її з донькою з єдиного житла. Іншого житла вони не мають, а чоловік відповідачки перебуває в зоні бойових дій. Позивачка забороняє йому перебувати в будинку, попри завершення дії заборонного припису, і періодично заявляє про намір подарувати або продати будинок, що, за словами ОСОБА_2 , створює реальну загрозу втрати житла для неї та її малолітньої доньки. Виселення зі спірного будинку ставить під загрозу соціальний статус ОСОБА_2 та її малолітньої доньки, оскільки втративши право на проживання, вони фактично стануть безхатченками.

ІІІ. Суть відзиву на зустрічну позовну заяву (стаття 191 ЦПК України)

3.1. 13.05.2025 року адвокат Волкогонов О.К., діючи від імені відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 , направив відзив на зустрічну позовну заяву (а.с.117-119), яким вважає позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах якої виступає мати - ОСОБА_2 , необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування заперечень проти зустрічного позову зазначив, що відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг, щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них. Згідно з п. 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року №265, реєстраційна дія по зняттю повнолітньої особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування). Орган реєстрації не повинен був, виходячи з норм діючого законодавства, повідомляти ОСОБА_2 про прийняте рішення, окрім самого заявника. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 , як власник будинку, вчиняючи дії по зняттю з реєстрації вказаних осіб, діяла правомірно.

ІV. Процесуальні дії у справі

4.1. Відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями від 07.10.2024 року, справа №946/8119/24 передана на розгляд судді Бальжик О.І. (а.с.31-32).

4.2. Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Бальжик О.І. від 16.10.2024 року відкрито провадження та у справі призначено підготовче провадження (а.с.35).

4.3. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21.04.2025 року прийнято зустрічну позовну заяву (а.с.101).

4.4. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.04.2025 року забезпечено позов (а.с.116).

4.5. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.06.2025 року залучено орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області в якості третьої особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (а.с.123).

4.6. Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.07.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.131).

4.7. Ухвалою суду від 08.09.2025 року витребувано докази з виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради ізмаїльського району одеської області (а.с.142).

4.8. Сторони, будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, направивши представників з належним чином посвідченими повноваженнями.

4.9. У судовому засіданні адвокат Волкогонов О.К., діючи від імені позивачки ОСОБА_1 , позовну заяву підтримав у повному обсязі та наполягав на її задоволенні на підставі викладених у ній доводів. Проти зустрічної позовної заяви заперечував.

4.10. Адвокат Радулова Н.М., діючи від імені відповідачки ОСОБА_2 зустрічну позовну заяву підтримала у повному обсязі та наполягала на її задоволенні на підставі викладених у ній доводів. Проти первісної позовної заяви заперечувала.

4.11. Представник третьої особи звернулася з клопотаннями про розгляд справи у її відсутність. Додатково у поданій заяві представник третьої особи просила відмовити у задоволенні позову, оскільки виселення відповідачів порушуватиме права малолітньої дитини.

4.12. Під час розгляду справи здійснювалася повна фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

V. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

5.1. У судовому засіданні встановлено, що власником нерухомості по АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , що підтверджується договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку забудови від 25.09.1982 року, посвідченого державним нотаріусом Ізмаїльської державної нотаріальної контори Пелих А. В. в реєстрі за №1-4863, довідкою КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» за вих.№317 від 14.06.2022 року, а також витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.04.2025 року (а.с.16-18, 105).

5.2. Згідно паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 08.11.2001 року Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області, позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.13 зв.).

5.3. 27.09.1980 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено шлюб, зареєстрований органом ДРАЦ Москви №114, актовий запис №340, прізвище дружини після одруження - « ОСОБА_4 » (а.с.68).

5.4. ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_12 , батьками дитини записані ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 09.11.1983 року, актовий запис №724 (а.с.63).

5.5. 11.12.2004 року ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уклали шлюб, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського управління юстиції Одеської області, актовий запис №67, прізвище дружини після одруження - « ОСОБА_12 », (а.с.64).

5.6. 10.09.2011 року ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уклали шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, актовий запис №521, прізвище дружини після одруження - « ОСОБА_15 », який в подальшому було розірвано заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 24.05.2018 року (а.с.65-66).

5.7. Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 13.11.2012 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є ОСОБА_16 та ОСОБА_18 (а.с.9, 70).

5.8. 08.01.2020 року ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уклали шлюб, зареєстрований Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №1, прізвище дружини після одруження - « ОСОБА_5 » (а.с.10, 67).

5.9. Згідно довідки № 371792 про реєстрацію особи громадянином України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , рішенням ГУ ДМС України в Одеській області від 15.11.2018 року, стала громадянкою України з 16.10.2012 року (а.с.72).

5.10. Як вбачається з витягу з реєстру територіальної громади №2024/013344105 від 05.11.2024 року та №2024/013710519 від 12.11.2024 року, ОСОБА_2 з 15.05.1999 року та ОСОБА_3 з 19.03.2019 року були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23, 24, 69, 73, 76).

5.11. Згідно відповіді виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області №Ш-2267 від 13.11.2024 року та №Ш-38 від 14.01.2025 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом з дочкою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , 31.05.2024 року зняті з реєстраційного обліку місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за заявою власника житла ОСОБА_1 , у відповідності з п.2 ч.1 ст.18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» № 1871- IX від 05.11.2021 року (а.с.77, 81).

5.12. Відповідно до довідки №16387/с/17, наданої 07.11.2011 року Ізмаїльською об`єднаною державною податковою інспекцією, ОСОБА_8 взята на облік в Ізмаїльській ОДПІ в якості фізичної особи - підприємця з 09.12.2009 року по 01.11.2011 року. Діяльність здійснювала шляхом сплати патента фіксованої плати: 2010 рік - з 01.01.2010 по 31.12.2010 - за ставкою 100 грн в місяць, 2011 рік - з 01.01.2011 по 28.02.2011 - за ставкою 100 грн. в місяць (а.с.90).

5.13. ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла, що підтверджується повторно виданим свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 27.05.2022 року, зареєстрованим Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №358 (а.с.11, 91).

5.14.Відповіддю Ізмаїльського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №650/24.11-76 від 31.08.2022 року повідомлено про неможливість видачі витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.12).

5.15. Згідно довідки №5665/02, наданої начальником УП та СНЗ Рудак А.В. 28.11.2020 року, ОСОБА_5 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ), який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , пройшов реєстрацію в УП та СЗН 19 листопада 2020 року, інформація про нього внесена до Єдиного державного автоматизованого реєстру одержувачів пільг, як про учасника бойових дій. ОСОБА_5 з 01.11.2020 року має право на пільги за адресою фактичного проживання у АДРЕСА_1 , в межах соціальних нормативів за рішенням комісії (протокол №11 від 19.11.2020 року), створеної рішенням виконкому Ізмаїльської міської ради №613 від 15.06.2018 року. Склад сім`ї пільговика: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , пільговик; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дружина. За вказаною адресою має право користуватися пільгами з 25% знижкою дитина війни ОСОБА_1 (а.с.29).

5.16. Постановою Одеського апеляційного суду Одеської області від 23.08.2022 року, за заявою ОСОБА_1 видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та встановлено заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_5 терміном на 6 (шість) місяців (а.с.19-22).

5.17. Згідно довідки №67 від 11.03.2025 року, наданої адміністрацією Ізмаїльської гімназії № 8 з початковою школою Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зарахована до 1-Б класу 31.05.2019 року і навчається по теперішній час у 6-Б класі (а.с.92).

5.18. Як вбачається з виписки із медичної карти стаціонарного хворого терапевтичного відділення №1096, наданої КУ ІМЦПМСД, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлений діагноз: Загострення хронічного панкреатита. Виразкова хвороба цибулини ДПК, вперше виявлена, а/фаза. Виразка ДПК, не асоційована з Нр. ГЕРХ. Рефлюкс-езофагіт. ІХС. Післяінфарктний (2020 р.) та атеросклеротичний кардіосклероз. Стенозуючий коронаросклероз (КВГв 04-2018 р.). СН ПА ст. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст., 3 ст., ризик 4. СНПА ст. (а.с.15).

5.19. Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Смокіної Г.І. від 16.10.2024 року відкрито провадження у цивільній справі №946/8675/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житлом, визнання майна спільною власністю, визнання права власності на частину житлового будинку (а.с.6).

VІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка та висновки суду.

6.1. За змістом частини першої статті 4, статті 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

6.2. За статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

6.3. У статті 47 Конституції України зазначено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

6.4. Статтею 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

6.5. Відповідно до статті 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

6.6. Згідно з частинами першою, четвертою статті 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

6.7. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім`ї власника житла користуватися жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім`ї власника житлового приміщення, власник житлового приміщення надавав згоду на вселення такої особи як члена своєї сім`ї. Зазначені норми не передбачають самостійного характеру права члена сім`ї власника житлового будинку користування житловим приміщенням.

6.8. У статті 7 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

6.9. Тобто, будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватися в судовому порядку.

6.10. Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

6.11. Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

6.12. За частиною першою статті 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності як суб`єктивне цивільне право містить у своєму складі правомочність на власні дії; правомочність вимоги від інших та правомочність захисту.

6.13. Найбільш значущою для власника є правомочність на власні дії, яка реалізується, передусім, через пряме та безпосереднє панування над річчю. Власник здійснює надані йому правомочності своєю владою не тільки незалежно від інших осіб, а й у такому правовому полі, коли не може бути будь-якої влади над цією ж річчю з боку інших суб`єктів. Дії власника обумовлені його інтересом; виключне панування особи над річчю унеможливлює втручання інших осіб, на яких покладено пасивний обов`язок утримання, від вчинення подібних дій; абсолютність влади полягає в наданні власнику закріпленої правом можливості визначати, яким чином поводитися зі своєю річчю, коли та як реалізовувати свої правомочності стосовно неї.

6.14. Згідно з частиною першою та другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

6.15. Непорушність права власності проявляється у тому, що правомірним буде визнане лише таке позбавлення права власності або обмеження у його здійсненні, яке відбувається у випадках і в порядку, встановлених законом.

6.16. Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

6.17. У статті 406 ЦК України унормовано припинення сервітуту.

Сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

6.18. Відповідно до частин першої та другої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

6.19. Отже, при вирішенні питання про припинення права користування члена сім`ї власника житла, суди мають приймати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) за загальним правилом не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін.

6.20. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №569/4373/16-ц зазначила, що при вирішенні справи про виселення особи чи визнання її такою, що втратила право користування, що по суті буде мати наслідком виселення, виходячи із принципу верховенства права, суд повинен у кожній конкретній справі провести оцінку на предмет того, чи є втручання у право особи на повагу до його житла не лише законним, але й необхідним, відповідає нагальній необхідності та є співрозмірним із переслідуваною законною метою. Розглядаючи питання про припинення права користування житлом колишнього члена сім`ї власника житла, суди мають брати до уваги як формальні підстави, передбачені статтею 406 ЦК України, так і зважати на те, що сам факт припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням, та вирішувати спір з урахуванням балансу інтересів обох сторін.

6.21. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі №447/455/17 дійшла висновку про те, що питання про визнання припиненим права користування житлом та зобов`язання особи звільнити житло у контексті пропорційності застосування такого заходу має оцінюватися з урахуванням дотримання балансу між захистом права власності та захистом права колишнього члена сім`ї власника на користування будинком. Також необхідно встановити обставини щодо об`єкта нерухомого майна, а також наявності чи відсутності іншого житла.

6.22. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

6.23. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ під майном також розуміються майнові права.

6.24. Згідно зі статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

6.25. У даній справі суд має зважити та врівноважити конкуруючі приватні інтереси, а саме право позивача мирно володіти своїм майном, з одного боку, та право відповідачів на повагу до житла, з іншої.

6.26. Стаття 1 Протоколу №1, по суті, гарантує право на власність. У своєму рішенні від 23 вересня 1982 року в справі Спорронґа і Льоннрот Суд, проаналізувавши зміст цієї статті, визнав, що вона містить «три окремі норми»: перша норма, викладена в першому реченні частини першої, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, яка міститься в другому реченні частини першої, стосується позбавлення майна і підпорядковує його певним умовам; третя норма, зазначена в частині другій, визнає, що Договірні держави мають право, зокрема, контролювати використання майна відповідно до загальних інтересів (серія A, N 52, с.24, п. 61).

6.27. З питання про втручання у здійснення права власності ЄСПЛ нагадував, що для того, щоб визначити, чи мало місце позбавлення майна в сенсі другої «норми», необхідно досліджувати не лише питання про позбавлення володіння чи формального відчуження, а й розглянути реальність спірної ситуації, що лежить за межами видимості. Метою Конвенції є захист «практичних та ефективних» прав, і важливо з`ясувати, чи ця ситуація є фактичним відчуженням.

6.28. Отже, міра втручання має встановлювати «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів та захистом основних прав особи. Пошук такої рівноваги відображено у структурі всієї статті 1 Протоколу №1 до Конвенції загалом та її другого абзацу; має існувати розумне пропорційне співвідношення між застосовуваними засобами та метою, що переслідується.

6.29. При цьому, англійську фразу «в інтересах суспільства» не можна розуміти як таку, що вимагає використання переданого майна в інтересах широкого загалу чи отримання суспільством взагалі прямої вигоди від такого передання.

6.30. Поняття «житло» у відповідності до прецедентної практики ЄСПЛ не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

6.31. Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того, чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті. Принцип пропорційності у розумінні ЄСПЛ полягає в оцінці справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право людини на повагу до житла, й інтересами особи, яка зазначає негативних наслідків від цього втручання. Пошук такого балансу не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості у кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між легітимною метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право на повагу до житла несе надмірний тягар. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були би менш обтяжливими для прав і свобод цієї особи, оскільки обмеження її прав не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для досягнення вказаної мети.

6.32. Подібні за змістом правові висновки щодо необхідності врахування судами принципу пропорційності у справах про виселення особи з житла викладено також у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 761/31830/14-ц, від 21 серпня 2019 року у справі 569/4373/16-ц, 21 жовтня 2019 року у справі № 757/19753/15-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 362/3042/17, від 13 листопада 2019 року у справі № 188/242/18, від 13 листопада 2019 року у справі 369/9908/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 462/1553/17, від 20 листопада 2019 року у справі № 369/7576/17.

6.33. Право на повагу до житла охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла. Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення ЄСПЛ від 24 листопада 1986 року у справі «Gillow v. the U.K.», заява № 9063/80), так і на наймача (рішення ЄСПЛ у справі від 18 лютого 1999 року «Larkos v. Cyprus», заява № 29515/95).

6.34. Судом встановлено та не спростовано позивачкою, що ОСОБА_2 та її малолітня донька ОСОБА_3 проживають у спірному будинку з народження по даний час як члени сім`ї зі згоди власника; іншого житла, земельних ділянок та рухомого майна на праві власності чи праві користування вони не мають. Тому, суд вважає, що є підстави стверджувати, що відповідачки мають достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а спірний житловий будинок є їхнім «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції.

6.35. Наявність у матері чоловіка ОСОБА_2 нерухомості не свідчить про доступність і придатність альтернативного житла для неї та її дитини; доказів реальної можливості вселення або користування даним приміщенням позивачкою не подано.

6.36. Таким чином, виселення відповідачів із займаного житлового будинку, який є місцем їх постійного проживання, без надання іншого житлового приміщення становитиме для них непропорційний тягар, оскільки внаслідок цього вони фактично стануть безхатченками, що порушуватиме їх право на повагу до житла та найкращі інтереси дитини.

6.37. На думку суду, залишення проживати відповідачок у житловому будинку, який належить на праві власності позивачці, задовольняє критерій відповідності «суспільним інтересам», адже вказаний захід обумовлений не наданням їм особистої вигоди, а становить об`єктивне і справедливе виправдання - законний спосіб забезпечення їх житлових прав.

6.38. Згідно із частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

6.39. Позивачкою у справі не надано належних доказів на підтвердження наявності відповідних підстав та обставин для виселення відповідачок без надання іншого житла. Також, на думку, є безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 та її малолітньої доньки ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, оскільки як вбачається з витягів реєстру територіальної громади від 31.05.2024 року та листа виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області за вих.№Ш-2267 від 13.11.2024 року останні зняті з реєстраційного обліку за заявою власника 31.05.2024 року (а.с.23, 24, 77).

6.40. За таких обставин, суд дійшов до висновку щодо необґрунтованості первісного позову та необхідності відмови у його задоволенні.

6.41. Розглядаючи зустрічні позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні житлом, суд виходить з такого.

6.42. Загальна декларація прав людини 1948 року передбачає право кожної людини на такий життєвий рівень, який є необхідним для підтримання здоров`я і добробуту її самої та її сім`ї. У Декларації зазначено, що необхідний життєвий рівень забезпечує, зокрема, житло (п.1 ст.25). Аналогічне положення міститься в п.1 ст.11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради УРСР від 19.10.1973 року N 2148-VIII, в якому, крім вказаного, закріплено обов`язок держав - учасників Пакту вживати необхідних заходів для забезпечення здійснення такого права.

6.43. Пункт 2 ч.1 ст.395, ч.1 ст.402, ч.1 ст.403 ЦК України визначають, що речовими правами на чуже майно є, зокрема, право користування (сервітут). Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

6.44. Статтею 396 ЦК України передбачено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Отже, судовий захист речових прав на чуже майно у порядку цивільного судочинства може здійснюватись за вимогами, аналогічними до тих, що ставляться для захисту права власності, якщо вони не суперечать змісту та відповідають природі відповідного речового права.

6.45. За змістом ст.391 глави 29 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування даним майном.

6.46. Приймаючи до уваги викладене, ту обставину, що позивачка чинить відповідачкам перешкоди у користуванні житловим будинком, що в тому числі підтверджується фактом зняття їх з реєстраційного обліку та зверненням до суду із позовом про виселення, беручи до уваги найвищі інтереси малолітньої ОСОБА_3 та необхідність врегулювання виниклих між сторонами правовідносин на принципах справедливості, сумлінності і розумності, рівності перед законом і судом, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діє мати ОСОБА_2 , про зобов`язання ОСОБА_1 усунути їм перешкоди у користуванні житлом підлягають задоволенню у повному обсязі.

6.47. Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання Ізмаїльську міську раду Ізмаїльського району Одеської області скасувати зняття з реєстрації місця проживання, поновлення місця реєстрації та запису про реєстрацію місця проживання в Єдиному демографічному реєстрі, суд виходить з такого.

6.48. Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/ реєстрації місця проживання (перебування) визначає Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265 (надалі - Порядок).

6.49. Пунктом 3 Порядку передбачено, що декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради.

6.50. Згідно з пунктом 11 Порядку у разі коли особа не є власником (співвласником) житла, за адресою якого декларується місце її проживання, декларування місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла, яка підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису та відображається в декларації під час її формування. Згода власника (співвласників) житла не вимагається у разі декларування місця проживання дітей віком до 18 років за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання їх батьків або інших законних представників чи одного з них.

6.51. Відповідно до пп.5 п. 50 Порядку зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.

6.52. Подання заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників.

Зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком від 14 до 18 років здійснюється за згодою її батьків або інших законних представників чи одного з них, крім випадку зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання такої дитини у гуртожитку закладу освіти у період чи після закінчення навчання (пункти 51, 52 Порядку).

6.53. Згідно з пунктом 61 Порядку у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає:

1) документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення);

2) документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

6.54. Пунктом 93 Порядку передбачено, що у разі скасування відомостей про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи місце проживання (перебування) такої особи вважається таким, що задеклароване/зареєстроване за попередньою адресою житла.

Після скасування органом реєстрації відомостей про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування)/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи у реєстрі територіальної громади актуалізуються відповідні відомості про місце проживання особи.

6.55. Згідно з пунктом 99 Порядку одночасно із скасуванням відомостей про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) або зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) осіб, які на день декларування/реєстрації місця проживання (перебування) або зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) були батьками або іншими законними представниками дітей, місце проживання яких задеклароване/зареєстроване або зняте із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) одночасно з такими батьками або іншими законними представниками дітей, скасовуються відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування) або зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дітей, у тому числі у разі, коли на день скасування таких відомостей особа досягла повноліття, якщо такі реєстраційні дії здійснені на підставі паспортного документа особи, зазначеного в пункті 98 цього Порядку.

6.56. Відтак, враховуючи висновки суду, зазначені в пунктах 6-35-6.38 судового рішення, а також зважаючи на вищенаведені положення Порядку, суд приходить до висновку про те, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах якої виступає мати - ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 в частині усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та скасування відомостей про зняття із зареєстрованого місця проживання підлягають задоволенню у повному обсязі. Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах якої виступає мати - ОСОБА_2 , до Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області задоволенню не підлягають, оскільки органом реєстрації місця проживання в даному випадку є виконавчий орган міської ради, який відповідно до статті 37-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» відповідає за реєстрацію та адмініструє реєстри територіальних громад.

Позовні вимоги в частині поновлення місця реєстрації та запису в Єдиному демографічному реєстрі про реєстрацію місця проживання задоволенню не підлягають, оскільки скасування відомостей про зняття із зареєстрованого місця проживання є самостійною підставою для відновлення зареєстрованого місця проживання за попередньою адресою.

VІ. Розподіл судових витрат

7.1. Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд виходить з положень частин першої, третьої статті 133, частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, відповідно до яких судові витрати складаються з судовому збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові на позивача.

7.2. У зв`язку з відмовою у задоволенні первісного позову, судові витрати залишити за позивачкою.

7.3. У зв`язку із частковим задоволенням зустрічного позову, з позивачки ОСОБА_1 на користь відповідачів підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 211 гривень 20 копійок.

Керуючись ст.ст. 11-13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 315 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в інтересах якої виступає мати - ОСОБА_2 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та виселення, - відмовити.

2. Зустрічний позов ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_1 ), в інтересах якої виступає мати - ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - орган опіки та піклування Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (адреса: Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, проспект Незалежності, буд.62, ЄДРПОУ: 04056983), про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, скасування зняття з реєстрації місця проживання, поновлення реєстрації місця проживання та запису про реєстрацію в Єдиному демографічному реєстрі, - задовольнити частково.

3. Зобов`язати ОСОБА_1 усунути ОСОБА_2 та її малолітній доньці ОСОБА_3 перешкоди в користуванні житлом за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Скасувати відомості про зняття ОСОБА_2 та її малолітньої доньки ОСОБА_3 із зареєстрованого місця проживанняза адресою: АДРЕСА_1 .

5. В решті зустрічного позову, - відмовити.

6. Копії рішення надіслати для відома учасникам судового процесу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.І.Бальжик