Постанова

від 22.01.2008 по справі 6/2120

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/2120

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "22" січня 2008 р.                                                           Справа № 6/2120

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача:    Грінчук Н.А., довіреність №03/5370 від 29.12.07р.,

від відповідача: Дружинін Є.Є., довіреність від 16.07.07.р.,    Гончарук Н.А., довіреність від 05.12.07р. (брала участь

                            в судовому засіданні 06.12.07р.),

розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Житичі",   м. Житомир

на рішення господарського суду Житомирської області

від "18" вересня 2007 р. у справі № 6/2120 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, м. Житомир  

до Закритого акціонерного товариства "Житичі", м. Житомир

про стягнення 543773 грн.,-

З перервами у судових засіданнях з 27.11.2007р. по 06.12.2007р., з 06.12.2007р. по 25.12.2007р., з 25.12.2007р. по 22.01.2008р., відповідно до ст.77 ГПК України,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.09.2007 року у справі №6/2120 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області задоволено: стягнуто з Закритого акціонерного товариства в доход Державного бюджету України 543773,00 грн. коштів, отриманих від реалізації державного майна, 5437,73 грн. витрат зі сплати державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.104-106).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням ЗАТ "Житичі" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у скарзі (а.с.110-115).

Посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано ст.261 ЦК України про перебіг строків позовної давності та зроблений неправильний висновок про те, що перебіг строку позовної давності у справі почався лише у 2004 році.

Зазначає, що принцип "надання пільг для придбання державного майна членам трудових колективів підприємств, що приватизуються", визначений у ст.2 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (у редакції, яка діяла на момент приватизації) реалізується у тому числі шляхом безоплатної передачі об'єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів), орендним підприємствам. Про те, що об'єкти передаються у власність в цьому Законі прямо не вказано, але це слідує з його суті, а також з інших нормативних актів. Стаття 24 цього ж Закону встановлює особливий режим приватизації об'єктів соціально-побутового призначення - безкоштовна передача їх у власність покупців. Безоплатна передача у власність об'єктів соціально-побутового призначення здійснюється саме тому, що держава не приймала участь у створенні цих об'єктів, вони створені не за рахунок центральних вкладень, а за рахунок фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства.

Отже, якщо держава не передала у власність підприємства об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку підприємства, що приватизується (аналогічного фонду), вона викупає ці об'єкти, сплачуючи повну грошову компенсацію.

Крім того, вважає, що право позивача подавати позови про стягнення доходів до бюджету повинно бути передбачено у Конституції України та Законах України. Однак Конституцією таке право позивача не передбачено. Таких повноважень не передбачено і в інших нормативних актах.

Позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області у письмовому відзиві та його представник в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги.

Вказує, що оцінка вартості підприємства здійснювалась відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України 02.09.1992 року №522, відповідно до п.45 якої вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, що належить орендареві, для якого встановлені пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення), особливий режим приватизації (відрахування вартості незавершеного будівництва, процентних облігацій, паїв, споруд і дільниць, що не підлягають приватизації).

Просить апеляційну скаргу ЗАТ "Житичі" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з такого.

17.11.1993р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області  та організацією орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі" укладено договір купівлі-продажу державного майна - цілісного майнового комплексу орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі", який знаходиться за адресою м. Житомир, проспект Миру, 57 на земельній ділянці 23,98га (а.с.7-11).

Пунктом 1.1 договору визначено, що майно підприємства включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно відповідно до акта інвентаризації.

Згідно акту оцінки вартості майна орендного підприємства "Житомирська фабрика "Житичі" (а.с.13-15), складеного утвореною згідно з наказом начальника Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області №0-43ПК від 20.07.1993р. комісією з приватизації, загальна вартість цілісного майнового комплексу складала 121307тис.крб., з яких 47625тис.крб. становили вартість майна, яке перебувало у державній власності, а 73682тис.крб. - майна, яке знаходилось у колективній власності.

Оцінка майна орендного підприємства "Житомирська фабрика "Житичі" здійснювалась відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №522 від 02.09.92р., яка була чинна на момент здійснення оцінки об'єкта приватизації.

Відповідно до п.45 вказаної Методики при приватизації вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, що належить орендареві, для якого встановлені пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення), та особливий режим приватизації (вилучення об'єктів незавершеного будівництва, процентних облігацій, акцій, паїв, споруд і дільниць, що не підлягають приватизації).

В п.17 акта оцінки майна зазначено, що із загальної вартості державного майна, тобто з 47625тис.крб., вилучено вартість майна на суму 1260тис.крб., для якого встановлено пільги, а також майно на суму 396тис.крб, для якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації.

Таким чином, вартість майна, що підлягало приватизації, становила 45969тис.крб. (47625000 крб. - 1260000 крб. - 396000 крб. = 45969000 крб.), що відображено в пункті 18 акта оцінки.

В додатковій угоді від 30.07.1993р. (а.с.69-71), укладеній між Регіональним відділенням ФДМУ по Житомирській області та організацією орендарів орендного підприємства "Житомирська фабрика "Житичі", також вказано, що вартість майна, яке підлягає викупу, складає 45969тис.крб. й зазначено вартість майна, для якого встановлені пільги - 1260 тис. крб., та вартість об'єктів, що підлягають особливому режиму приватизації на суму 396 тис. крб. - незавершений будівництвом 39-ти квартирний житловий будинок та незавершені будівництвом котеджі.

Статтею 128 Цивільного кодексу Української РСР (діючого на час проведення приватизації відповідача) встановлено, що право власності (право оперативного управління) у набувача  майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

В п.1.2 договору купівлі-продажу державного майна від 17.11.1993р. зазначено, що право власності на відчужене майно перейшло до покупця на підставі наказу Регіонального відділення ФДМ України по Житомирській області №040-ДП від 16.07.1993р.

Таким чином, у власність організації орендарів Орендного підприємства "Житомирська фабрика "Житичі" внаслідок викупу державного майна перейшло майно на суму 45969 тис. крб., та майно на суму 1260 тис. крб., для якого встановлені орендодавцем пільги. Незавершені будівництвом котеджі та 39-квартирний житловий будинок на загальну суму 396 тис. крб. вилучені із загальної вартості (47625 тис. крб.) державного майна цілісного майнового комплексу підприємства і залишились у державній власності, оскільки вони ввійшли до складу майна, що підлягає особливому режиму приватизації.

В 2004 році, здійснюючи перевірку утримання, зберігання та використання державного майна, яке при приватизації не увійшло до статутного фонду ЗАТ "Житичі" (правонаступника орендного підприємства "Житомирська фабрика "Житичі"), Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області виявило, що незавершений будівництвом 39-квартирний житловий будинок проданий товариством "Житичі" згідно договору купівлі-продажу від 27.02.1997р. без дозволу регіонального відділення ФДМ (а.с.17-19).

Результати перевірки знайшли своє відображення в акті від 27.09.2004р., складеному головним спеціалістом контрольно-ревізійного відділу Регіонального відділення ФДМУ по Житомирській області Олексюк Л.С. за участю голови правління ЗАТ "Житичі" Стефано Фаччін та головного бухгалтера товариства Кисельової О.Ю.     (а.с.5).

31.10.2005р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області пред'явило ЗАТ "Житичі" претензію №03/3843 з вимогою про відшкодування збитків в сумі 543773 грн., завданих державі незаконним продажем державного майна - незавершеного будівництвом 39-кв. житлового будинку (а.с.20-21). Однак, вказана претензія залишена товариством без задоволення, про що свідчить відповідь на претензію за №292 від 24.11.2005р. (а.с.22).

В зв'язку з цим позивачем 09.06.06 був пред'явлений позов до господарського суду Житомирської області про стягнення з ЗАТ "Житичі" в доход держави коштів в сумі 543773 грн., отриманих товариством від реалізації державного майна - незавершеного будівництвом 39-кв. житлового будинку. Постановою суду від 14.02.07р. у справі №12/1954, винесеною в порядку Кодексу адміністративного судочинства України, позов задоволено. Однак, ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 22.05.07р. вказана постанова скасована, а провадження у справі №12/1954 закрито, так як даний спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Оскільки попереднє рішення з даного спору скасоване і закрито провадження у справі, тому позивач правомірно звернувся до суду з аналогічним позовом повторно.   

Як на доказ того, що 39-квартирний житловий будинок при приватизації майна орендного підприємства "Житомирська фабрика "Житичі" був переданий організації орендарів цього підприємства у власність, відповідач посилається на Додаткову угоду про внесення змін та доповнень до додаткового погодження до договору оренди від 22.12.1992р. з організацією орендарів орендного підприємства "Житомирської фабрики "Житичі" від 30 липня 1993р. (а.с.69-71), акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Житомирської фабрики "Житичі" (а.с.75-77), довідку про перелік об'єктів соціально-побутового призначення, побудованих за кошти фонду соціального розвитку колективу, що підлягають безоплатній передачі у відповідності зі ст.24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" орендному підприємству Житомирській фабриці "Житичі", по яких встановлений особливий режим приватизації" (а.с.78-79).

Однак, в договорі купівлі-продажу від 17.11.1993р. та в додатковій угоді від 30.07.1993р. вказано, що на користь покупця відчужується майно вартістю 45969 тис. крб. А згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 30.07.1993р. вартість об'єктів незавершеного будівництва (396тис.крб.) до вартості відчужуваного майна не увійшла.

Не можна погодитись із твердженням відповідача, що незавершений будівництвом 39-квартирний житловий будинок був переданий у власність організації орендарів на пільгових умовах, безоплатно у відповідності до ст.24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" у редакції, яка діяла на час проведення приватизації.

Частина друга статті 24 Закону України "Про приватизацію майна державних  підприємств" (в редакції, яка була чинною на час приватизації орендного  підприємства "Житомирська фабрика "Житичі") передбачала, що відповідний державний орган приватизації за згодою товариства покупців безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна.

Відповідач вважає, що незавершений будівництвом 39-квартирний житловий будинок є об'єктом соціально-побутового призначення, який був створений за рахунок коштів фонду соціального розвитку самого підприємства. При цьому посилається на власну ж довідку - перелік об'єктів соціально-побутового призначення, збудованих за рахунок фонду соціального розвитку колективу, що підлягають безоплатній передачі у відповідності до ст.24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (а.с.78).

Однак, даний перелік не є беззаперечним доказом того, що незавершений  будівництвом 39-квартирний житловий будинок є об'єктом соціально-побутового призначення, на який поширюються пільги, передбачені ст.24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", оскільки відповідач помилково ототожнює незавершений будівництвом 39-квартирний житловий будинок з об'єктами, для яких встановлено пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення).

В акті ж оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 30.07.1993р. чітко розмежовано вартість майна, для якого встановлено пільги - 1260 тис. крб. і вартість майна, для якого органом приватизації встановлено особливий порядок приватизації - 396 тис. крб.

Особливий порядок приватизації регулювався Указом Президента України "Про приватизацію незавершеного будівництва” № 456/9 від 14.10.1993р., що діяв на момент приватизації. В пункті 1 цього Указу зазначено, що приватизації підлягають  об'єкти незавершеного будівництва, фінансування яких здійснювалось за рахунок  державного, республіканського (Республіки Крим) та місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств та їх об'єднань.   

Виходячи з наявних в матеріалах справи доказів (договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу), де 39-квартирний житловий будинок включено до переліку майна, що підлягає особливому режиму приватизації, суд приходить до висновку, що даний незавершений будівництвом житловий будинок після приватизації цілісного майнового комплексу орендного  підприємства "Житомирська фабрика "Житичі" залишився в державній власності і порядок його приватизації регулювався нормами зазначеного Указу Президента України від 14.10.1993р. № 456/9.    

А тому лише держава в особі Фонду державного майна України, як органу, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна (п.1 "Тимчасового положення про Фонд державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України №2558-ХІІ від 07.07.1992р.), вправі розпоряджатися цим майном.  

В частині 3 ст.7 Закону України "Про приватизацію державного майна" вказано, що державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.94р. №412 "Про затвердження положень про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті" здійснення повноваження власника щодо майна, яке приватизується відповідно до прийнятих ним рішень, покладено на відділення Фонду держмайна України.

Не взявши до уваги, що право продажу майна належить тільки власникові, відповідач, не маючи на те законних підстав, реалізував за договором купівлі-продажу №12 від 27.02.1997р. незавершений будівництвом 10-ти поверховий 39-квартирний житловий будинок в м. Житомирі по пров. Рівному, 2  військовій частині А-0200 (а.с.17-19) . Згідно розділу 2 договору ЗАТ "Житичі" отримало за проданий об'єкт 486083,00грн., а кошти у розмірі 57690,00грн. як борг ЗАТ "Житичі" перед ВАТ "Житомирінвест", покупець (в/ч А-02200) перерахував на рахунок останнього. Таким чином ЗАТ "Житичі" за проданий об'єкт отримало коштів на загальну суму 543773,00 грн.

Правові підстави для віднесення незавершеного будівництва 39-ти квартирного житлового будинку до об'єкту соціально-побутового призначення відсутні.

Частиною 4 статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Аналогічну норму закріплено в ст.321 Цивільного кодексу України.

Заперечення відповідача стосовно відсутності у позивача повноважень щодо подання позову про стягнення коштів у доход бюджету спростовуються ст.30 Закону України "Про приватизацію державного майна", яка встановлює, що спори, які виникають у процесі приватизації, вирішуються судом. А пунктом 4 Тимчасового положення про Фонд державного майна України передбачено, що основним завданням Фонду є захист майнових прав України на її території та за кордоном.

Враховуючи, що незаконним продажем державного майна відповідач заподіяв збитки державі, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, як створений Фондом держмайна України і підпорядкований йому орган, здійснюючи визначені законодавством повноваження власника державного майна, правомірно звернулось до суду з позовом про захист порушеного права власника та відшкодування завданої державі майнової шкоди.

Чинним на той час приватизаційним законодавством не було передбачено розроблення плану приватизації приватних орендних підприємств шляхом викупу державного майна зданого в оренду.

Стосовно тверджень відповідача про пропуск позивачем трирічного строку позовної давності слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права та про особу, яка його порушила.  

Як вбачається з матеріалів справи (акту перевірки від 27.09.04) позивачу про факт незаконного продажу незавершеного будівництвом будинку стало відомо лише у вересні 2004 року під час перевірки утримання, зберігання та використання державного майна, яке при приватизації не увійшло до статутного фонду ЗАТ "Житичі", проведеної позивачем на виконання наказу ФДМ України №1077 від 09.06.1999р. "Про забезпечення збереження, контролю за використанням та реалізацією пропозицій інвентаризаційних комісій стосовно державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але залишилось у них на балансі", який, в свою чергу, був виданий відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №757 від 15.07.1997р. "Про проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних фондів акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації та приватизації".

Вперше з аналогічним позовом позивач звернувся до суду в червні 2006 року (справа №12/1954). Оскільки, як зазначалось вище, ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 22.05.07 постанова господарського суду Житомирської області від 14.02.07 у справі №12/1954 скасована, а провадження у справі закрито, позивач повторно звернувся до суду з даним позовом в порядку господарського судочинства 20 червня 2007 року.  

Відповідно до ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З урахуванням наведеного, господарський суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з Закритого акціонерного товариства в доход Державного бюджету України 543773,00 грн. коштів, отриманих від реалізації державного майна

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу спростовуються вищевказаним, матеріалами справи та не грунтуються на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 18.09.2007 року у справі №6/2120 є законним і обгрунтованим, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

            Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 18 вересня 2007 року у справі №6/2120 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Житичі", м. Житомир - без задоволення.

2. Справу №6/2120 повернути до  господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2,3 - сторонам;

4 - в наряд