Постанова

від 03.04.2008 по справі 6/2120

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/2120

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 квітня 2008 р.                                                                                    № 6/2120  

       Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоДобролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.

за участю представників сторін позивачавідповідачарозглянувши у відкритомусудовому засіданні касаційну скаргу у справі  Грінчук Н.О.дов. від 29.12.2007року№03/5370Дружинін Є.Є.,дов. Від 16.07.2007 року.

Закритого акціонерного товариства"Житичі"

6/2120

на постановуЖитомирського апеляційного господарського суду

від22.01.2008 року   

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області

доЗакритого акціонерного товариства "Житичі"

простягнення 543773 грн.

Регіональне відділення фонду Державного майна України по Житомирській області звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення в доход Державного бюджету України 543773 грн. від реалізації державного майна –незавершеного будівництва 39-ти квартирного житлового будинку.

Господарський суд Житомирської області рішенням від 18.09.2007 року  (суддя Терлецька–Байдюк Н.Б.) позов регіонального відділення фонду Державного майна  України по Житомирській області до закритого акціонерного товариства "Житичі" про стягнення 543773 грн. задовольнив. Стягнув з закритого акціонерного товариства "Житичі" 543773 грн. коштів отриманих від реалізації державного майна, 5437,73 грн. витрат зі сплати державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .

Доповідач:Гоголь Т.Г.          

Рішення суду вмотивоване тим, що 17.11.1993 року між регіональним відділенням фонду Державного майна України по Житомирській області та організацією орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі" укладено договір купівлі-продажу державного майна - цілісного майнового комплексу, який знаходиться за адресою м. Житомир, проспект Миру, 57. Внаслідок викупу у власність покупця перейшло майно на суму 45969 тис. крб., та майно на яке встановлено пільги на суму 1260 тис. крб. Незавершені будівництвом котеджі та 39-ти квартирний житловий будинок  на загальну суму 396 тис. крб. залишились у державній власності, а відтак відповідач реалізував їх неправомірно.

Житомирський апеляційний господарський суд постановою від 22.01.2008 року (судді: Майора Г.І., Горшкова Н.Ф., Філіпова Т.Л.) рішення господарського суду Житомирської області від 18.09.2007 року - залишив без змін з тих самих підстав.

Закрите акціонерне товариство "Житичі" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою на рішення господарського суду Житомирської області від 18.09.2007 року та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.01.2008 року, просить скасувати їх, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зауважує на порушенні пункту 2 статті 24, статті 7 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", статті 19 Конституції України та неправильному застосуванні статті 261 Цивільного кодексу України  про перебіг строків позовної давності.

Регіональне відділення фонду Державного майна України по Житомирській області подало відзив на касаційну скаргу, проти доводів якої заперечує з підстав викладених у постанові Житомирського апеляційного господарського суду, вважає її такою, що ухвалена з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.  

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. та присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

В процесі розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій  було встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 17.11.1993 року  між регіональним відділенням фонду Державного майна України по Житомирській області та організацією орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі" укладено договір купівлі-продажу державного майна-цілісного майнового комплексу орендного підприємства Житомирської фабрики "Житичі", який знаходиться за адресою м. Житомир, проспект Миру, 57 на земельній ділянці 23,98га. Пунктом 1.1 договору визначено, що майно підприємства включає в себе всій активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно відповідно до акта інвентаризації. Згідно акта оцінки вартості майна орендного підприємства "Житомирська фабрики "Житичі" загальна вартість цілісного майнового комплексу складає 121307 тис.крб., серед яких 47625 тис.крб. становила вартість майна, яке перебувало в державній власності, і 73682тис.крб. - майна, яке знаходилось у колективній власності. Оцінка   майна   орендного   підприємства   "Житомирська   фабрика   "Житичі" здійснювалась відповідно до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України №522 від 02.09.1992 року, яка була чинна на момент здійснення оцінки об'єкта приватизації. Відповідно до пункту 45 вказаної Методики, при приватизації вартість майна цілісного майнового комплексу зменшується на вартість майна, що належить орендареві, для якого встановлені пільги (безоплатна передача об'єктів соціально-побутового призначення) та особливий режим приватизації (вилучення об'єктів незавершеного будівництва, процентних облігацій, акцій, паїв, споруд і дільниць, що не підлягаю приватизації).

Судами також було встановлено, що незавершені будівництвом котеджі були вилучені із загальної вартості майна, що приватизувалось і залишилось у державній власності, оскільки вони ввійшли до складу майна, що підлягало особливому режиму приватизації. Особливий порядок приватизації незавершеного будівництва був регламентований Указом Президента України "Про приватизацію об'єктів незавершеного будівництва" № 456/9 від 14.10.1993 року і передбачав продаж таких об'єктів на аукціоні за конкурсом ( при наявності двох і більше покупців, за наявністю одного покупця-безпосередньо цьому покупцеві.

В 2004 році, здійснюючи перевірку утримання, зберігання та використання державного майна, яке при приватизації не увійшло до статутного фонду закритого акціонерного товариств "Житичі" (правонаступника орендного підприємства "Житомирська фабрика "Житичі"), регіональне відділення фонду Державного майна України по Житомирській області виявило, що незавершений будівництвом 39-ти квартирний житловий будинок був проданий закритим акціонерним товариством "Житичі" відкритому акціонерному товариству "Житомирінвест" згідно з  договором купівлі-продажу від 27.02.1997 року без дозволу регіонального відділення фонду Державного майна по Житомирській області. Вартість майна в сумі 543773 грн. була сплачена покупцем закритому акціонерному товариству "Житичі".

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 року №412 "Про затвердження положень про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районі, місті" здійснення повноваження власника щодо майна, яке приватизується відповідно до прийнятих ним рішень, покладено на відділення Фонду держмайна України.

Статтею 128 Цивільного кодексу Української РСР (діючого на час проведення приватизації відповідача) передбачено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Місцевим та апеляційним судом встановлено, що спірні котеджі та 39-ти квартирний житловий будинок відповідачу не передавались, а  залишились у державній власності.

Відповідно до частини 3 статті 386 Цивільного кодексу України власник, права якого порушені має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Збитки, що завдано особі у разі порушення її цивільних прав, відшкодовуються за правилами статті 22 Цивільного кодексу України. Наведеною нормою визначено, що до збитків відносяться втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При розгляді спору про стягнення збитків, передбачених наведеною нормою, попередні судові інстанції встановили, наявність складу цивільного правопорушення, а саме: порушення цивільного права чи інтересу( позбавлення власника його права власності); наявність збитків у сумі 54373 грн.; причинний зв'язок між порушенням права та збитками і наявність вини.

Щодо тверджень відповідача про пропуск строку позовної давності, Вищий господарський суд України виходить з наступного,

Досліджуючи цей довід, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що позивач дізнався про незаконний продаж незавершеного  будівництвом будинку та котеджів 27.09.2004 року під час перевірки утримання, зберігання та використання державного майна , яке не увійшло до статутного фонду закритого акціонерного товариства "Житичі". З позовною заявою про відшкодування збитків звернувся 14.06.2007 року, тобто в межах трьохрічного терміну який передбачений статей 257 Цивільного кодексу України.  

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає, що фактичні обставини справи встановлено господарським судом Житомирської області та Житомирським апеляційним господарським судом на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих судових рішень.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 18.09.2007 року  та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 22.01.2008 року у  справі № 6/2120 –залишити без змін.

Касаційну скаргу  закритого акціонерного товариства "Житичі" - залишити без задоволення.

Головуючий        суддя                                                            Т. Добролюбова

Судді                                                                                          Т.Гоголь

                                                                      В. Швець