Постанова

від 31.01.2008 по справі 29/300-07-7309

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29/300-07-7309

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"31" січня 2008 р. Справа № 29/300-07-7309

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Скуділо О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Чайковський Ю.В. (довіреність № 261 від 29.12.2007 року)

від відповідача: Куйтуклу О.В. (довіреність № 362 від 03.12.2007 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Саратського управління водного господарства

на рішення господарського суду Одеської області від „24” жовтня 2007 року

по справі № 29/300-07-7309

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” в особі Саратського району електричних мереж  

до Саратського управління водного господарства  

про стягнення 2 320,99 грн.

В С Т А Н О В И В :

03.09.2007 року Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” в особі Саратського району електричних мереж (далі по тексту –позивач, Постачальник електроенергії) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Саратського управління водного господарства (далі по тексту –відповідач, Споживач) заборгованості в сумі 2 320,99 грн., з яких 82,33 –пеня, 1 692,38 грн. –інфляційних, 546,28 грн. – 3 % річних. Також позивач просив стягнути на свою користь з відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач свої зобов'язання по укладеному між сторонами договору про постачання електричної енергії в частині сплати за фактично спожиту електроенергію своєчасно та в повному обсязі не виконував, в зв'язку з чим у нього утворилася вищевказана заборгованість.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24.10.2007 року (суддя Аленін О.Ю.) позовні вимоги ВАТ„ЕК „Одесаобленерго” в особі Саратського РЕМ задоволені частково. Стягнуто з Саратського УВГ на користь позивача 546,28 грн. –3 % річних, 1 692,38 грн. –збитків від інфляції та 54,95 грн. –пені, 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Висновок суду про зменшення пені обґрунтований тим, що позивачем в порушення ч.6 ст.232 ГК України зроблено невірний розрахунок. На виконання даного рішення, господарським судом Одеської області 06.11.2007 року видано відповідний наказ.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Саратське УВГ звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному об'ємі, посилаючись лише на порушення норм матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення неправомірно та безпідставно послався на розрахунки позивача, з якими відповідач не був згоден, про що надав відповідне клопотання про проведення взаєморозрахунків з позивачем, яке залишено без задоволення.

Крім того, скаржник стверджує, що суду була надана довідка з Держказначейства про те, що Саратське УВГ є бюджетною організацією і всі платежі проводяться саме через Держказначейство смт. Сарата по мірі надходження грошових коштів за оплату електроенергії.

Позивач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу Саратського УВГ без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2003 року між ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” в особі Саратського РЕМ та Саратським УВГ укладено договір     № 64 про постачання електричної енергії разом з додатками, які є невід'ємною частиною цього Договору (а.с.6-13).

Пунктом 9.4 Договору, строк його дії сторонами встановлений до „01” червня 2004 року, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. В матеріалах справи відсутні будь-які заяви сторін про припинення дії Договору або перегляд його умов, а тому вищевказаний Договір станом на дату розгляду справи у суді є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами.  

Відповідно до умов вищевказаного Договору, позивач зобов'язався відпускати відповідачу електричну енергію у відповідності з встановленими даним Договором умовами та величинами споживання електричної енергії, а відповідач повинен був сплачувати за фактично використану електричну енергію відповідно до умов та у строки, передбачені Договором.

Під час виконання зазначеного Договору, сторони домовились керуватись його умовами, а по питанням, що не обумовлені цим договором –чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

Додатком № 5 до Договору сторонами передбачений порядок розрахунків.

Так, розрахунковим вважається період з 30 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття „розрахунковий період” та „календарний місяць” вважати прирівняними. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії або дата внесення Споживачем готівки в касу Постачальника (пункт 1 Додатку).

Згідно з пунктом 3 названого Додатку, розмір коштів, які має оплатити Споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію визначається на підставі поданого Споживачем „Акту про обсяги спожитої електроенергії” як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу на обсяг, спожитої в розрахунковому періоді, електроенергії.

У разі несвоєчасної оплати, обумовлених даним Порядком, платежів Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, і сума боргу повинна бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (пункт 5 Додатку).

Відповідно до пункту 4.2.1 Договору, за внесення платежів з порушенням термінів, визначених додатком „Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

На виконання Договору № 64 від 30.12.2003 року, ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” в особі Саратського РЕМ у відповідності з встановленими даним Договором умовами та величинами споживання електричної енергії здійснювало постачання електроенергії відповідачу.

Між тим, Саратське УВГ, в свою чергу, зобов'язання за Договором № 64 від 30.12.2003 року в частині повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію належним чином не виконувала, в період з січня 2005 року по липень 2007 року отримані від позивача рахунки за спожиту електричну енергію сплачувала несвоєчасно та не в повному обсязі.

Судова колегія частково погоджується з висновками місцевого господарського суду та позовними вимогами ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” в особі Саратського РЕМ про стягнення на його користь з Саратського УВГ пені, 3 % річних та збитків від інфляції, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Крім того, як було вище зазначено, у відповідності до п.5 Додатку № 5 до Договору № 64 від 30.12.2003 року, у разі несвоєчасної оплати, обумовлених даним Порядком, платежів Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, а п.4.2.1 Договору встановлено, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених додатком „Порядок розрахунків”, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пункти 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Отже, правомірними є вимоги позивача про стягнення з Саратського УВГ пені, 3 % річних та збитків від інфляції за період з січня 2005 року по липень 2007 року, оскільки саме Саратське УВГ свої зобов'язання за Договором № 64 від 30.12.2003 року в частині повної та своєчасної оплати за спожиту електричну енергію у спірному періоді належним чином не виконало, але сума боргу станом на січень 2005 року матеріалами справи не підтверджена крім розрахунку зробленого позивачем.

Між тим, відповідно до вимог ст. 38 ГПК України, в процесі апеляційного перегляду даної справи відповідач був зобов'язаний надати рахунки по сплаті спожитої електричної енергії та сторони були зобов'язані зробити звірку взаємних розрахунків, про що скласти відповідний акт, який надати до суду.

На виконання вимог ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 11.12.2007 року, ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” в особі Саратського РЕМ та Саратське УВГ зробили звірки взаємних розрахунків за договором № 64 від 30.12.2003 року, про що склали 24.01.2008 року відповідний Акт звірки, який скріплений підписами та печатками сторін.

Згідно зазначеного вище Акту звірки, заборгованість Саратського УВГ перед ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” в особі Саратського РЕМ за договором № 64 від 30.12.2003 року станом на 01.01.2008 року складає 546,57 грн., з яких 54,95 грн. –пені, 357,08 грн. –збитків від інфляції та 134,54 грн. –3 % річних, що і підлягають стягненню в примусовому порядку.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2007 року по справі № 29/300-07-7309 підлягає зміні, а позовна заява ВАТ „ЕК „Одесаобленерго” в особі Саратського РЕМ та апеляційна скарга Саратського УВГ –частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, апеляційної скарги та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись статтями 99, 101-105  Господарського                   процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Саратського управління водного господарства задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 24.10.2007 року по справі   № 29/300-07-7309 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

Позов Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” в особі Саратського району електричних мереж задовольнити частково.

Стягнути з Саратського управління водного господарства (68200, Одеська область, Саратський район, смт. Сарата, вул. Промзона,2, р/р 35223003000438 в УДК м. Одеси, МФО 828011, код 05397048) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” (65029, м. Одеса, вул. Садова,3, п/р 26008236684 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168, код ЄДРПОУ 00131713) 54,95 –пені, 134,54 грн. –3 % річних та 357,08 грн. –збитків від інфляції, 24 грн. державного мита за розгляд позовної заяви та 27,77 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті позовних вимог –відмовити.

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Одесаобленерго” (65029, м. Одеса, вул. Садова,3, п/р 26008236684 в ВАТ „МТБ” м. Іллічівськ, МФО 328168, код ЄДРПОУ 00131713) на користь Саратського управління водного господарства (68200, Одеська область, Саратський район, смт. Сарата, вул. Промзона,2, р/р 35223003000438 в УДК м. Одеси, МФО 828011, код 05397048) 38,99 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.Видачу наказів за постановою та в порядку статті 122 Господарського процесуального кодексу України доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                       С.І. Колоколов

Суддя                                                                                          Г.П. Разюк

           Суддя                                                                                             М.С. Петров