Постанова
від 29.01.2008 по справі 25/284-07-8091
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

25/284-07-8091

           

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"29" січня 2008 р. Справа № 25/284-07-8091

 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:  Бєляновського В.В.,

                     Суддів:   Шевченко В.В.

                                      Мирошниченко М.А.,

 

при секретарі   -   Волощук О.О.,

за участю представників:

Від позивача: Остапов В.В.

Від відповідача: Фірсов Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ТОВ „Агентство оцінки нерухомості та бізнесу”

на рішення господарського суду Одеської області

від 13.12.2007 року                    

у справі № 25/284-07-8091                                                                                                                                                                                                                                                                                    

за позовом: Державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт”

до відповідача: ТОВ „Агентство оцінки нерухомості та бізнесу”

про стягнення 45 000 грн.

          

ВСТАНОВИЛА:

          У жовтні 2007 року державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт” (далі - Порт) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю„Агентство оцінки нерухомості та бізнесу” (далі –Агенство) про стягнення 45 000 грн. сплачених у червні 2006 року в якості авансового платежу згідно з договором   № 119-0/1 від 15.03.06 року про виконання робіт з незалежної оцінки вартості групи інвентарних об'єктів, що знаходяться на балансі Порту, з метою визначення їх ринкової вартості, посилаючись в обґрунтування пред'явлених вимог на те, що внаслідок прострочення відповідача виконання зобов'язання втратило комерційний інтерес для Порту.           Правовими підставами свого позову позивач визначив ч. 3 ст. 612 ЦК України.

          Агентство позов не визнало посилаючись на те, що перерахована позивачем сума 45 000 грн. є оплатою за виконаний обсяг робіт згідно з договором № 119-0/1 від 15.03.2006 р. та не підлягає поверненню, так як відповідачем не було порушено умов даного договору та на цю грошову суму виконано відповідну частину робіт для складання Звіту по незалежній оцінці майна.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.12.2007 року у справі (суддя – Малярчук І.А) позов задоволено повністю з мотивів правомірності  позовних вимог.

Рішення мотивоване тим, що у встановлений договором строк відповідачем не було здійснено оцінку об'єктів визначених умовами договору, не надано позивачу Звіт про незалежну оцінку та сторонами не було підписано акт приймання –передачі робіт по незалежній оцінці, а тому подальше виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за умови прострочення їх виконання втратило інтерес для позивача, у зв'язку з чим підстава, на якій відповідачем були набуті від позивача грошові кошти в розмірі 45000 грн. відпала.

          В апеляційній скарзі Агентство посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального просить зазначене рішення скасувати та відмовити Порту у позові. Скаржник стверджує, що судом не було наведено підстав відхилення поданих ним доказів, що є порушенням вимог ст. 42 ГПК  України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Не вирішивши долю укладеного сторонами договору (не визнавши його недійсним та не розірвавши)  суд не мав жодних правових підстав для стягнення з відповідача грошових коштів, отриманих останнім на виконання умов цього договору. Застосування судом до спірних відносин ч. 3 ст. 612 ЦК України є неможливим, оскільки не має місця прострочення відповідача. Оскільки відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, то грошові кошти сплачені позивачем відповідачеві на виконання умов укладеного договору поверненню не підлягають.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.          

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 15.11.2006 року між Агентством (оцінювач) та Портом (замовник) було укладено договір №119-0/1, відповідно до якого замовник доручає, а оцінювач приймає на себе обов'язки по виконанню робіт з незалежної оцінки вартості групи інвентарних об'єктів, що знаходяться на балансі Порту, розташованих  на території Порту за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, пл. Труда, 6, з метою визначення  їх ринкової вартості  для передачі у спільну діяльність.

Умовами пунктів 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3, 1.1.4, 1.1.5, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6, 2.7, договору сторони визначили перелік об'єктів, що підлягають оцінці, вартість робіт по кожному об'єкту оцінки та встановили, що загальна вартість робіт по договору складає 271 240 грн., строк виконання робіт по договору –протягом 30 днів з дня надання замовником у повному обсязі інформації, необхідної для проведення оцінки, і за умови дотримання замовником порядку  розрахунків, оплата робіт здійснюється на поточний рахунок оцінювача протягом трьох днів з момента підписання акта приймання-передачі робіт з незалежної оцінки.

Умовами п. 3.2 даного договору встановлено, що дата оцінки по кожному об'єкту визначається замовником додатковим листом –запитом на оцінку, п.п. 4.1, 4.2 передбачено, що після завершення робіт оцінювач передає замовнику Звіт про незалежну оцінку, оформлений у встановленому порядку; одночасно з передачею Звіту про незалежну оцінку оцінювач надає всю інформацію відносно об'єкта оцінки, яка була зібрана ним в процесі виконання роботи, та акт приймання-передачі робіт з незалежної оцінки. Замовник зобов'язаний в триденний строк направити оцінювачу підписаний акт приймання-передачі робіт з незалежної оцінки об'єкта.

Згідно з п. 7.1 договір вступає в силу з момента підписання сторонами і діє до момента виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань у повному обсязі.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду, згідно з яким одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Наявні у справі матеріали  (т. 1, а. с. 98-126, т. 2, а. с. 1-34)  свідчать про те, що згідно з умовами договору позивач надав відповідачеві в повному обсязі відповідну документацію необхідну для проведення оцінки об'єктів, що останнім не заперечується у відзиві на позовну заяву.

Статтею 847 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника: про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника; про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

Належних доказів, які б свідчили про те, що Агентство своєчасно попереджало Порт про недостатність наданої документації для проведення оцінки об'єктів та неможливість у зв'язку з цим виконання обумовленої договором роботи у встановлений строк, відповідачем до суду не надано і таких доказів у справі не міститься.

Наведеним спростовується твердження відповідача в обґрунтування заперечень проти позову про неможливість проведення об'єктивної оцінки об'єкту у зв'язку з недостатньою інформацією та неможливістю його огляду. Наданий відповідачем реєстр № 1/09 відправлення листів від 12.09.2006 р. не є таким доказом, оскільки з нього не вбачається якого змісту лист було надіслано Порту.

Платіжним дорученням № 292 від 16.06.2006 р. Порт оплатив виставлений Агентством рахунок № 30 від 16.06.2006 р. та перерахував останньому 45000 грн. з призначенням платежу: за незалежну оцінку згідно рахунку. Враховуючи, встановлену п. 2.7 договору умову, що оплата робіт здійснюється протягом трьох днів з момента підписання акта приймання-передачі робіт з незалежної оцінки, а станом на 16.06.2006 року такий акт сторонами не підписувався, то здійснення платежу в рахунок наступних робіт до момента їх повного  виконання є авансом. Отже, перераховані Портом грошові кошти в сумі 45000 грн. є авансовим платежем, а не зазначення про аванс у платіжному дорученні не свідчить про проведення Портом часткової оплати робіт вказаних у договорі, у зв'язку з чим протилежні твердження відповідача не заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих   етапів встановлюються у договорі підряду.

          Пунктом 1.2 договору від 15.03.2006 року встановлено, що строк виконання робіт по договору –протягом 30 днів з дня надання замовником у повному обсязі інформації, необхідної для проведення оцінки.

          Проте, протягом встановленого договором строку відповідач обумовлені договором  роботи не виконав і оформлений у встановленому порядку Звіт про незалежну оцінку разом з актом  приймання-передачі робіт з незалежної оцінки об'єктів позивачеві не передав.

          Частиною 2 ст. 849 ЦК України встановлено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Надані відповідачем в обґрунтування заперечень проти позову вихідні дані про ціни на об'єкти нерухомості та складені ним одноособово кошторис витрат на виконання робіт та акт приймання - передачі робіт від 07.11.2006 р., які не затверджені та не підписані позивачем, обґрунтовано місцевим господарським судом не були прийняті до уваги як такі, що не підтверджують ні безпосереднє виконання обумовлених договором робіт, ні їх обсяг та вартість. Зобов'язання за договором підряду повинно бути не лише виконано підрядником протягом встановленого строку, але й прийнято замовником. Доказів підтверджуючих прийняття позивачем виконаних відповідачем робіт за договором від 15.03.2006 р. у справі не міститься. Окрім того, згідно з умовами даного договору акт приймання - передачі робіт повинен бути наданий оцінювачем замовнику одночасно із Звітом про незалежну оцінку, оформленим у встановленому порядку, якого як на момент складення акту від 07.11.2006 р., так і на  момент вирішення даного спору відповідачем не виготовлено.

Таким чином, внаслідок прострочення відповідача виконання ним зобов'язання за договором від 15.03.2006 р. втратило інтерес для позивача, у зв'язку з чим він має право відмовитися від прийняття виконання та від даного договору і вимагати відшкодування завданих цим збитків.

За вимогами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою  стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою,  якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

У відповідності з вимогами п.4 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки, яка виражена у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання;

2) наявність збитків у майновій сфері кредитора;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони.

          Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі №42/266 - 6/492).

          Наявними у справі належними доказами підтверджується, що внаслідок невиконання відповідачем взятого на себе за договором від 15.03.2006 р. зобов'язання щодо виконання у встановлений строк обумовлених цим договором робіт позивачеві завдано реальні збитки в сумі 45000 грн., які були перераховані ним відповідачеві авансом за невиконані роботи.

          Відсутність своєї вини у невиконанні зобов'язання відповідачем не доведена за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування.

          При цьому, між невиконанням відповідачем свого зобов'язання та збитками, які виникли у позивача, існує прямий причинний зв'язок.

          За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

          Аналізуючи доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що відповідач невірно тлумачить деякі правові категорії і поняття, що в свою чергу призводить до невірного встановлення і оцінки юридичних фактів та їх наслідків, оскільки строк виконання зобов'язання і строк дії договору - це різні поняття.

          Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання за договором припиняється  проведеним належним чином виконанням.

          Отже, наявність у договорі від 15.03.2006 р. умови про те, що він діє до момента виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань у повному обсязі, не свідчить про право відповідача припинити в односторонньому порядку виконання своїх зобов'язань за договором або виконувати їх неналежним чином.

          Як вже було зазначено вище, належні докази підтверджуючі виконання відповідачем всіх обумовлених договором робіт у встановлений строк у справі відсутні.

          У зв'язку з цим необґрунтованими слід визнати твердження скаржника про те, що не вирішивши долю договору суд не мав жодних правових підстав для стягнення з нього грошових коштів, отриманих на виконання умов цього договору, з відповідним посиланням на ст. 651 ЦК України, котрою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У даному випадку ч. 3 ст. 612 ЦК України встановлено, що якщо внаслідок прострочення боржника    виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Частиною 2 ст. 849 ЦК України встановлено, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

          Вказаними правовими нормами встановлено право кредитора та замовника за наявності певних визначених законом підстав відмовитися від прийняття виконання та від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, і в такому випадку розірвання договору не потрібно.

          З цих же підстав судом не приймаються до уваги безпредметні посилання скаржника на ч. 4 ст. 653 ЦК України, якою врегульовані правові наслідки зміни або розірвання договору, оскільки такі вимоги не є предметом судового розгляду. Предметом спору у справі є відшкодування збитків завданих невиконанням зобов'язань за договором від 15.03.2006 р.

          Не заслуговують на увагу також посилання скаржника в обґрунтування своїх доводів щодо відсутності прострочення виконання з його боку на п. 3.2 договору, яким передбачено, що дату, на яку повинна відповідати оцінка об'єкту, визначає замовник додатковим листом –повідомленням, оскільки зазначена умова не встановлює строку виконання обумовлених договором робіт, а лише врегульовує механізм визначення дати, станом на котру повинна відповідати оцінка об'єкту.

          Порушення процесуальних прав відповідача в процесі розгляду даної справи господарським судом першої інстанції за результатами апеляційного перегляду справи не встановлено.

Інші доводи відповідача, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених господарським судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд в цілому прийняв правильне рішення, яке з урахуванням викладеного у мотивувальній частини даної постанови має бути залишено без змін.

Керуючись  ст.ст.  99, 101-105  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Рішення господарського суду Одеської області від 13.12.2007 року у справі № 25/284-07-8091 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „Агентство оцінки нерухомості та бізнесу” - без задоволення.

       Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

            

Головуючий  суддя:                                                   Бєляновський В.В.          

                                                       

 Судді:                                                                          Мирошниченко М.А.

                                                                                                     Шевченко В. В.

СудОдеський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення29.01.2008
Оприлюднено04.02.2008
Номер документу1321810
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —25/284-07-8091

Постанова від 23.04.2008

Господарське

Вищий господарський суд України

Козир Т.П.

Постанова від 23.04.2008

Господарське

Вищий господарський суд України

Козир Т.П.

Ухвала від 27.03.2008

Господарське

Вищий господарський суд України

Козир Т.П.

Ухвала від 27.03.2008

Господарське

Вищий господарський суд України

Козир Т.П.

Постанова від 29.01.2008

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Бєляновський В.В.

Рішення від 13.12.2007

Господарське

Господарський суд Одеської області

Малярчук І.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні