Постанова від 26.11.2025 по справі 910/9513/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 910/9513/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Краснов Є. В.,

секретар судового засідання Зайченко О. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Южненської міської ради Одеського району Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лиман - Плюс?

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 (колегія суддів: Гончаров С. А. - головуючий, Тарасенко К. В., Тищенко О. В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 (суддя Сівакова В. В.)

за позовом Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області

до 1.Одеської обласної державної адміністрації; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Лиман - Плюс"; 3. Державного реєстратора Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області Гриба Максима Петровича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Южненська міська рада Одеського району Одеської області

про визнання недійсними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про державну реєстрацію

відповідача-1: Кравцов Р. В. (самопредставництво)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Одеської обласної державної адміністрації (далі - відповідач - 1), Товариства з обмеженою відповідальністю ?Лиман - Плюс? (далі - відповідач - 2), Державного реєстратора Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області Гриба Максима Петровича (далі - відповідач - 3), в якому просила:

- визнати недійсним та скасувати розпорядження голови відповідача - 1 від 20.03.2014 № 192/А-2014 ?Про надання земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю ?Лиман - Плюс? в довгострокову оренду на 49 років для експлуатації та обслуговування існуючої бази відпочинку на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)?;

- визнати недійсним та скасувати розпорядження голови відповідача - 1 від 01.11.2012 № 1186/А-2012 ?Про надання дозволу товариству з обмеженою відповідальністю ?Лиман - Плюс? на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду на 49 років для експлуатації та обслуговування існуючої бази відпочинку на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту)?;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.12.2014, укладений відповідачем - 1 від імені якого, на підставі розпорядження від 20.03.2014 № 192/А-2014 діяла Комінтернівська районна державна адміністрація та відповідачем - 2, з моменту його укладення;

- скасувати рішення відповідача - 3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 20379449 від 30.03.2015, на підставі якого внесено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право оренди земельної ділянки від 25.03.2015 № 9232574.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні розпорядження прийняті з порушенням вимог законодавства та порушують права позивача, оскільки земельна ділянка знаходиться у межах адміністративно - територіальної одиниці Коблевської сільської ради, в межах населеного пункту Коблево Березанського району Миколаївської області, тому ці розпорядження та укладений на їх підставі договір є недійсними.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025, позов задоволено повністю.

2.2 Судові рішення мотивовано тим, що вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки прийняття відповідачем - 1 спірних розпоряджень виходить за його межі повноважень та відноситься до повноважень позивача, тому ці розпорядження є незаконними, а укладений оспорюваний правочин є таким, що суперечить вимогам законодавства.

3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Южненська міська рада Одеського району Одеської області (далі - третя особа) просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

3.2. На обґрунтування касаційної скарги третя особа посилалася на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник вказує, що суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19, від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17, від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 та відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 215, 216 Цивільного кодексу України, частини першої статті 1481, пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, частин першої, третьої, четвертої статті 47, частин першої, другої, четвертої статті 48 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язкового залучення особи яка набула право власності на земельну ділянку (права і обов`язки орендодавця - сторони договору) у спорах щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

3.3. У касаційній скарзі відповідач - 2 просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

3.4. На обґрунтування касаційної скарги відповідач - 2 посилався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання вирішення долі земельної ділянки, яка знаходиться на межі двох областей та приналежності її той чи іншій адміністративно - територіальній одиниці, що на думку відповідача - 2 виходить за межі господарського та цивільного права та переходить у площину публічного.

4. Мотивувальна частина

4.1. Суди встановили, що розпорядженням відповідача - 1 від 01.11.2012 № 1186/А-2012 надано дозвіл відповідачу - 2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду на 49 років орієнтовно площею 2,7348 га із земель, які не надані у власність або користування та перебувають у запасі для експлуатації та обслуговування існуючої бази відпочинку на території Сичавської сільської ради Комінтерного району Одеської області (за межами населеного пункту).

4.2. 12.09.2013 Управлінням Держземагентства у Комінтернівському районі до Державного земельного кадастру внесено відомості про межі земельної ділянки за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, Сичавська сільська рада, вул. 55 км автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, буд. 11 та присвоєно кадастровий номер 5122785800:01:002:0618, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5100516022013.

4.3. Розпорядженням відповідача - 1 від 20.03.2014 № 192/А-2014 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу - 2 в довгострокову оренду на 49 років для експлуатації та обслуговування існуючої бази відпочинку, яка розташована за адресою: вул. 55-й км автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, буд. 11, на території Сичавської сільської ради Комінтерного району Одеської області (за межами населеного пункту); надано відповідачу - 2 в довгострокову оренду на 49 років земельну ділянку (кадастровий номер 5122785800:01:002:0618) площею 2,7348 га, в тому числі 0,1000 га - під капітальною одноповерховою забудовою, 0,4215 га - під тимчасовою забудовою, 0,0180 га - під спорудами, 0.4750 га - під проїздами, проходами та площадками та 1,7203 га - інші для експлуатації та обслуговування існуючої бази відпочинку (землі рекреаційного призначення) на території Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту) (далі - земельна ділянка) та доручено Комінтернівській районній державній адміністрації укласти договір оренди земельної ділянки з відповідачем - 2 від імені обласної державної адміністрації.

4.4. 10.12.2014 відповідач - 2 (орендар) та відповідач - 1 (орендодавець) від імені якого діяла Комінтернівська районна державна адміністрація укладено договір оренди землі б/н (далі - договір оренди), за умовами пункту 1 якого, орендодавець, на підставі розпорядження № 192/А-2014 від 20.03.2014 надає, а орендар приймає в стокове платне користування земельну ділянку для експлуатації та обслуговування наведеної бази відпочинку.

4.5. Згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки б/н та без дати, відповідач - 1 від імені якого діяла Комінтернівська районна державна адміністрація передав, а орендар прийняв земельну ділянку у строкове платне користування (оренду) для експлуатації та обслуговування бази відпочинку, що розташована за адресою: автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 55-й км, буд. 11.

4.6. 24.12.2014 відповідачем - 1 зареєстровано право власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 541299551227, про що свідчить Інформаційна довідка № 86656320 від 10.05.2017.

4.7. 25.03.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди земельної ділянки за відповідачем - 2 на підставі договору оренди землі, номер запису: 9232574 від 25.03.2015, про що свідчить Інформаційна довідка № 86656320 від 10.05.2017.

4.8. Також встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 11.01.2016 у справі № 5017/250/2012, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, ТОВ "Пансіонат Лазурний берег", Фізичної особи-підприємця Баритова Андрія Миколайовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головного управління Держкомзему у Одеській області та Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області та до Головного управління Держкомзему у Миколаївській області про визнання недійсним договору оренди та договору суборенди. У цього рішенні суд констатував, що у Висновку судового експерта зазначено, що межа між Одеською та Миколаївською областями технічно не могла бути винесена в натуру закріпленням межовими знаками, тому що проходила по водному об`єкту.

4.9. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.06.2014 у справі № 5017/952/2012, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області, Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Сичавської сільської ради Комінтернівського району Одеської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Боско", за участю прокуратури Миколаївської області про припинення дій, які порушують право на земельну ділянку та встановлено, що як вбачається з даних Акту польових обстежень і погодження адміністративних меж Сичавської сільської ради народних депутатів Комінтернівського району від 21.11.1991, на які посилались в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як позивач, так і відповідач, межа між Сичавською сільською радою та Коблівською сільською радою пролягає по воді Тилігульського лиману протяжністю 6,4 км і по відкритій місцевості пойми між сказаними сільськими радами 1,8 км. Відповідно до даних одержаних судом у цій справі та висновку судового експерта № 10143 від 11.04.2014, досліджувана земельна ділянка площею 0,0326 га, яка знаходиться за адресою 55 км автодороги Одеса-Мелітополь-Новоазовськ будівля 1, 1а, 1б, 1в та десяти метрів від зрізу води відноситься до адміністративно-територіальної одиниці, населеному пункту Коблево, Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області.

4.10. При цьому встановлено, що експертом Київського науково - дослідного інституту судових експертиз від 30.08.2024 № 7007/7008/24-41, за результатами проведеної експертизи, складено висновок, яким встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5122785800:01:002:0618, площею 2,7348 га, згідно із даними Державного земельного кадастру та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до земель державної власності на території адміністративно-територіальної одиниці Одеської області не відноситься, а відноситься до земель державної власності в межах села Коблеве Миколаївського району Миколаївської області.

4.11. Врахувавши наведений висновок експерта, суди констатували, що земельна ділянка знаходиться в межах села Коблеве, Березанського району Миколаївської області.

4.12. Крім того, встановлено, що позивачем розроблений проект землеустрою щодо встановлення та зміни меж населеного пункту Коблеве в межах території Коблівської сільської ради, який затверджений рішенням № 2 VI сесії шостого скликання Миколаївської обласної ради від 23.09.2011, згідно якого земельна ділянка знаходиться в рекреаційній зоні та входить в межі села Коблеве, Березанського району Миколаївської області.

4.13. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, що викладені у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.14. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

4.15. Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

4.16. Суди попередніх інстанцій встановивши на підставі досліджених доказів у їх сукупності, що відповідач - 1 не вправі був приймати спірні розпорядження, так як це виходить за його межі повноважень та відноситься до повноважень позивача, дійшли висновку, що ці розпорядження є незаконними, а укладений оспорюваний правочин є таким, що суперечить вимогам законодавства.

4.17. Касаційну скаргу Южненська міська рада Одеського району Одеської області обґрунтовує, зокрема, тим, що судові рішення прийнято без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 року по справі № 925/642/19. При цьому заявником зазначено, що цією постановою Великої Палати Верховного Суду було обґрунтовано і його апеляційну скаргу.

4.18. У вказаній постанові Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах зі спору про визнання незаконним та скасування рішення викладено наступні правові висновки.

4.19. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23)) (пункт 42 постанови Великої Палати Верховного Суду).

4.20. Серед способів захисту речових прав Цивільний кодекс України виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387), усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391), визнання права власності (стаття 392), відшкодування матеріальної і моральної шкоди (статті 1166, 1167, 1173). Для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване. Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38, 39), від 1 та 15 жовтня 2019 року у справах № 911/2034/16 (пункт 46) та № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.26), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (пункти 48, 49 постанови Великої Палати Верховного Суду).

4.21. Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові вказувала, що виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту позивача буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння земельною ділянкою (пункт 52).

4.22. Також Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те що відповідно до обраного позивачем способу захисту належним відповідачем може бути, зокрема, відповідна особа, якій передано земельну ділянку (пункт 53).

4.23. Отже, власник, майно якого вибуло з його законного володіння, може захистити своє майнове право шляхом пред`явлення віндикаційного позову (про витребування майна із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача (статті 387, 388 ЦК України) без оспорювання правочину (правочинів) щодо спірного майна та скасування рішення (рішень) про державну реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою (іншими) особою (особами).

4.24. Подібна правова позиція викладена у пунктах 143 - 151 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17, яка враховується судом в силу частини четвертої статті 236 ГПК України при розгляді даної справи.

4.25. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.2).

4.26. Із матеріалів справи вбачається, що позивач вважає себе власником спірної земельної ділянки, утім, як встановлено судами, ця ділянка зареєстрована за іншою особою, тобто вона вибула з власності позивача, тому колегія суддів зазначає, що належним способом захисту має бути вимога про витребування земельної ділянки.

4.27. Зважаючи на викладене, оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги третьої особи.

4.28. Отже, у задоволенні таких вимог слід відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

4.29. У касаційній скарзі третя особа також зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування статей 215, 216 ЦК України, частини 1 статті 1481, пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, частин 1, 3, 4 статті 47, частин 1, 2, 4 статті 48 ГПК України щодо обов`язкового залучення особи яка набула право власності на земельну ділянку (права і обов`язки орендодавця - сторони договору) у спорах щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

4.30. Однак враховуючи наведені вище висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, такі доводи скаржника не можуть бути правовою підставою для перегляду з наведених мотивів, а відтак і для скасування судових рішень.

4.31. Також за вказаних обставин, оскільки відповідач - 2 оскаржував судові рішення з інших підстав (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання вирішення долі земельної ділянки), подана ним касаційна скарга із наведених мотивів (пункти 4.25, 4.30 цієї постанови), задоволенню не підлягає.

4.32. Згідно статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1).

4.33. Таким чином, доводи третьої особи, які викладені у касаційній скарзі знайшли своє часткове підтвердження, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги.

4.34. Відтак, судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню із прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 240, 300, 308, 309, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лиман - Плюс? залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Южненської міської ради Одеського району Одеської області задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/9513/17 скасувати і ухвалити нове рішення, у позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Л. І. Рогач

Є. В. Краснов