Постанова від 01.12.2025 по справі 910/16870/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2025 р. Справа№ 910/16870/23 (910/8914/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Пантелієнка В.О.

Козир Т.П.

за участю секретаря судового засідання Яценко І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 (повний текст рішення складено та підписано 23.04.2025)

у справі № 910/16870/23 (910/8914/24) (суддя А.М. Івченко)

За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"

про стягнення заборгованості

в межах справи № 910/16870/23

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

До Господарського суду міста Києва надійшов позов Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про стягнення заборгованості в межах справи № 910/16870/23.

08.11.2024 позивачем подано заяву про зміну предмету позову, в якій останній посилаючись на продовження невиконання відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної оплати за отримані послуги, у зв`язку з чим просить суд стягнути заборгованість за загальний період листопад 2023 - вересень 2024 року. Звертаючись із позовом позивач просив стягнути з відповідача (з урахуванням вказаної заяви): заборгованість за період з листопада 2023 року по травень 2024 року в сумі 72 326,16 грн. та за період червень-вересень 2024 року - 21 915,80 грн., загалом 94 241,97 грн., та 13 869,80 грн. пені, 1547,40 грн. 3% річних, 4 022,30 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2024 прийнято заяву про зміну предмета позову до розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 80.1-14/1-5 від 09.07.2014, що є підставою звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/16870/23 (910/8914/24) (з урахуванням ухвали про виправлення описки) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 94241 грн 97 коп. основної заборгованості, 1547 грн 40 коп. 3% річних, 4022 грн 30 коп. інфляційних втрат та 2126 грн 85 коп. судових витрат. В іншій частині позову (13 869,80 грн. пені) відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що рахунки-фактури та акти приймання-здачі за вказані періоди були направлені відповідачу за допомогою системи документообігу Me.Doc, проте не були підписані та повернуті позивачу. Жодних вмотивованих відмов щодо підписання актів позивачу не надходило.

Як вказував позивач, у зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати за отримані послуги у період з листопада 2023 року по вересень 2024 року за ним обраховується заборгованість в розмірі 94241,97 грн.

Надані позивачем копії рахунків-фактури та акти приймання-здачі робіт приймаються судом як належні докази, що узгоджується з положеннями п. 2.2 про договору про відшкодування витрат та підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуг у період з листопада 2023 року по вересень 2024 року на загальну суму 94241,97 грн.

У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухового майна та надання комунальних послуг орендарю № 80.1-14/1-5 від 09.07.2014, позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості, три відсотки річних, інфляційні втрати та пеню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що наданий розрахунок містить арифметичні помилки.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір інфляційних втрат є меншим, ніж той що підлягає стягненню з відповідача відповідно до вимог закону.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, судом встановлено, що наданий розрахунок є арифметично вірним та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 13869,80 грн, суд першої інстанції врахував, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 відкрито провадження у справі №910/16870/23 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 13869,80 грн, що нарахована за період з 21.12.2023 до 05.11.2024, з огляду на поширення мораторію на задоволення вимог усіх кредиторів та зупинення прострочення боржника (відповідача) з виплати такого боргу протягом всього періоду дії мораторію.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі № 910/16870/23 (910/8914/24). Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справ № 910/16870/23 (910/8914/24) в частині відмови у стягненні з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 13 869,80 грн пені та 295,55 грн витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» 13 869,80 грн пені та 295,55 грн витрат по сплаті судового збору.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що спірний період у справі №910/16870/23 (910/9288/24) - листопад 2023 року - вересень 2024 року. Мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 22.11.2023. Відповідно, позивач у цій справі є поточним кредитором, а грошові зобов`язання зі сплати відповідачем вартості наданих/отриманих послуг на умовах Договору виникли за період листопад 2023 року - вересень 2024 року, тому такі вимоги позивача є поточними.

Враховуючи норми передбачені КУзПБ, мораторій не може застосовуватися на поточні вимоги кредиторів.

Також, не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2025 у справі №908/3800/21, від 03.04.2025 у справі №908/1734/22, 15.03.2024 у справі №925/1770/15(925/11/23), від 10.09.2020 у справі №916/1777/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі №2340/4157/18 адміністративне провадження №K/9901/14992/19, що є порушенням норм процесуального права, а саме - ч.4 ст. 236 ГПК України, що відповідно до ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення в частині відмови та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у відповідній частин судом апеляційної інстанції

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.05.2025, апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на рішення Господарського суду від 15.01.2025 (повний текст рішення складено та підписано 23.04.2025 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р., судді - Козир Т.П., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16870/23 (910/8914/24)) за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі про банкрутство, відкладено вирішення питань стосовно руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

02.06.2025 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа № 910/16870/23 (910/8914/24).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/16870/23 (910/8914/24)) за апеляційною скаргою Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025, розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша); кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга).

Відповідно до статті 64 Конституції України, права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав в умовах існуючого воєнного стану, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3, 64 Конституції України та ст.2,11 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи, 30.10.2013 між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Київській області (далі - орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (далі - орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1505 (далі - договір) відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно -приміщення № 1.4.27, 1.4.29, 1.4.50, 1.4.68, 1.4.100 загальною площею 264,6 кв.м. на першому поверсі терміналу "D", частина приміщення № 3.1.4 загальною площею 30 кв.м. на третьому поверсі терміналу "D", частина приміщення № 4.2.59 загальною площею 69,7 кв.м. на четвертому поверсі терміналу "D" (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписують балансоутримувач та орендар.

Пунктом 5.12. договору визначено, що орендар зобов`язаний, здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, протягом 15 робочих днів після підписання договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до п. 10.4. договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору при обов`язковій наявності дозволу уповноваженого органу управління, який надається на запит орендодавця.

Цей договір укладено терміном на 1 (один) рік, що діє з 30.10.2013 до 30.10.2014 включно (п. 10.1. договору).

Додатковим договором № 2 від 12.01.2015 сторони погодили продовження термін дії договору до 29.10.2015.

Додатковим Договором № 3 від 17.12.2015 сторони погодили продовження терміну дії договору до 29.10.2016, а також погоджено характеристики орендованого майна.

На виконання умов договору орендодавцем та орендарем підписано Акт приймання-передачі державного майна від 30.10.2013, яким підтверджується факт передачі орендодавцем орендарю майна у користування, визначеного у п. 1.1. договору.

29.08.2014 Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" прийнято від Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" державне майно - нежитлове приміщення № 1.4.27 на першому поверсі терміналу "D" площею 12,7 кв.м. у задовільному стані, у зв`язку з чим між орендарем та орендодавцем укладено Додатковий договір №1 від 16.11.2014 про внесення змін до договору.

Додатковим Договором № 6 від 16.01.2017 сторони погодили продовження терміну дії договору до 29.10.2017, а також погоджено характеристики орендованого майна, підписавши відповідний акт.

Додатковим Договором № 5 від 30.10.2017 сторони погодили продовження терміну дії договору до 29.10.2018.

Додатковим Договором № 6 від 31.10.2018 сторони погодили продовження терміну дії договору до 29.10.2019.

Додатковим Договором № 7 від 03.02.2020 сторони погодили викладення умов договору у новій редакції, та погодили продовження терміну дії договору до 29.10.2020.

09.07.2014 між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - балансоутримувач) та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - орендар) укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухового майна та надання комунальних послуг орендарю №80.1-14/1-5 (далі - договір про відшкодування витрат).

Відповідно до п. 1.1 договору про відшкодування витрат, у зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування нежитлових приміщень № 1.4.27, 1.4.29, 1.4.50, 1.4.68, 1.4.100 загальною площею 264,6 кв.м. на першому поверсі терміналу "D", частина приміщення № 3.1.4 загальною площею 30 кв.м. на третьому поверсі терміналу "D", частина приміщення № 4.2.59 загальною площею 69,7 кв.м. на четвертому поверсі терміналу "D" для здійснення діяльності з авіаційних пасажирських перевезень, балансоутримувач надає, а орендар отримує визначені послуги вид, обсяг та вартість яких зазначена у таблиці №1.(забезпечення теплом, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, використання води, прибирання та вивезення твердих побутових відходів).

Згідно з п. 1.3 договору про відшкодування, розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об`єму, тарифів та витрат балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених законодавством України.

Відповідно п.п. 2.2.1 та 2.2.2 договору про відшкодування витрат, орендар зобов`язується своєчасно здійснювати розрахунки за договором. Щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, Акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно п. 1.1.3 договору. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та Акту. Датою отримання рахунку та Акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 20 числа того ж місяця. Підписаний Акт орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів Акт виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами (в редакції Додаткової угоди №4 від 26.02.2019).

Пунктом 4.2 договору про відшкодування витрат визначено, що орендар зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

Відповідно до п. 6.3 договору про відшкодування витрат, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку його чинності, договір вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах.

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 30.10.2014 включно. Датою підписання договору вважається пізніша дата, якщо договір підписувався сторонами в різні дати (п. 6.1 договору про відшкодування витрат).

Додатковими угодами між Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі - балансоутримувач) та Приватним акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - орендар) неодноразово вносились зміни до договору про відшкодування витрат.

В обґрунтування позовних вимог та на підтвердження факту споживання відповідачем послуг у період з листопада 2023 року по вересень 2024 року на загальну суму 94241,97 грн, позивачем долучено до позовної заяви копії рахунків-фактури №897/1367 від 30.11.2023 на суму 3415,30 грн, №897/1293 від 30.11.2023 на суму 5478,95 грн, №897/1436 від 31.12.2023 на суму 5478,95 грн, №897/1499 від 31.12.2023 на суму 8580,92 грн, №897/197 від 31.01.2024 на суму 14607,11 грн, №897/554 від 29.02.2024 на суму 12558,34 грн, №897/673 від 31.03.2024 на суму 11248,70 грн, №897/771 від 30.04.2024 на суму 5478,95 грн, №897/832 від 31.05.2024 на суму 5478,95 грн, №897/897 від 30.06.2024 на суму 5478,95 грн, №897/999 від 31.07.2024 на суму 5478,95 грн, №897/1070 від 31.08.2024 на суму 5478,95 грн, №897/1183 від 30.09.2024 на суму 5478,95 грн та актів приймання-здачі робіт від 30.11.2023 на суму 3415,30 грн, від 30.11.2023 на суму 5478,95 грн, від 31.12.2023 на суму 5478,95 грн, від 31.12.2023 на суму 8580,92 грн, від 31.01.2024 на суму 14607,11 грн, від 29.02.2024 на суму 12558,34 грн, від 31.03.2024 на суму 11248,70 грн, від 30.04.2024 на суму 5478,95 грн, від 31.05.2024 на суму 5478,95 грн, від 30.06.2024 на суму 5478,95 грн, від 31.07.2024 на суму 5478,95 грн, від 31.08.2024 на суму 5478,95 грн, від 30.09.2024 на суму 5478,95 грн.

Вищевказані рахунки-фактури та акти приймання-здачі за вказані періоди були направлені відповідачу за допомогою системи документообігу Me.Doc, проте не були підписані та повернуті позивачу. Жодних вмотивованих відмов щодо підписання актів позивачу не надходило.

Як вказує позивач, у зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати за отримані послуги у період з листопада 2023 року по вересень 2024 року за ним обраховується заборгованість в розмірі 94241,97 грн.

У зв`язку із невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором про відшкодування витрат балансоутримувача № 80.1-14/1-5, позивач просив стягнути з відповідача суму основної заборгованості, три відсотки річних, інфляційні втрати та пеню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі № 910/16870/23 (910/8914/24) (з урахуванням ухвали про виправлення описки) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 94241 грн 97 коп. основної заборгованості, 1547 грн 40 коп. 3% річних, 4022 грн 30 коп. інфляційних втрат та 2126 грн 85 коп. судових витрат. В іншій частині позову (13 869, 80 грн пені) відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно зі ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Так, не погоджуючись із ухваленим рішенням, Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справ № 910/16870/23 (910/8914/24) в частині відмови у стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіаковмпанія "Міжнародні авіалінії" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 13 8969, 80 грн пені та 295, 55 грн витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Таким чином, розгляд справи здійснюється судом апеляційної інстанції в межах вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного суд першої інстанції вірно встановив, що між сторонами укладено договір, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України (який був чинним в момент виникнення і перебігу спірних правовідносин) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України (який був чинним в момент виникнення і перебігу спірних правовідносин), зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Передбачені Кодексом особливості регулювання провадження у справах про банкрутство, не повинні суперечити загальним принципам диспозитивності судочинства, згідно з якими сторони в процесі вільно розпоряджаються своїми матеріальними і процесуальними правами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції із чим суд апеляційної інстанції погоджується, за своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем правочин є договором про надання послуг.

Надані позивачем копії рахунків-фактури та акти приймання-здачі робіт прийнято судом як належні докази, що узгоджується з положеннями п. 2.2 про договору про відшкодування витрат та підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуг у період з листопада 2023 року по вересень 2024 року на загальну суму 94241,97 грн, матеріали справи не містять жодних мотивованих відмов відповідача від прийняття актів, а тому у відповідності до п. 2.2 договору про відшкодування витрат долучені до матеріалів справи акти слід вважати такими що прийняті без будь-яких зауважень, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за надані послуги у період з листопада 2023 року по вересень 2024 року підлягають задоволенню в повному обсязі, а також за прострочення оплати заборгованості, присудив до стягнення (за здійсненим перерахунком) 1547 (одна тисяча п`ятсот сорок сім) грн 40 коп. 3% річних, 4022 (чотири тисячі двадцять дві) грн 30 коп. інфляційних втрат та 2126 (дві тисячі сто двадцять шість) грн. судових витрат. В цій частині рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається. Порушення норм процесуального права при ухваленні рішення в цій частині, також не встановлено.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 13 869,80 грн. пені, нарахованої на підставі п. 4.2 договору, і у задоволенні стягнення якої судом першої інстанції було відмовлено з огляду на поширення мораторію на задоволення вимог усіх кредиторів та зупинення прострочення боржника (відповідача) з виплати такого боргу протягом всього періоду дії мораторію, з чим скаржник не погоджується.

Так, позивач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 13 869,80 грн пені, а також в частині розподілу судових витрат.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені, за порушення строків оплати за договором, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У сфері господарювання, згідно з частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 зі справи № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 зі справи №916/804/17.

Пунктом 4.2 договору про відшкодування витрат визначено, що орендар зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг, сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим договором.

Таким чином, умовами п. 4.2 договору встановлені інші строки нарахування пені, ніж ч.6 статті 232 Господарського кодексу України (який був чинним в момент виникнення і перебігу спірних правовідносин) і вказаними умовами сторони чітко визначили та погодили момент, до якого має бути нарахована пеня, а саме, "до моменту повного погашення заборгованості за Договором". Дана подія є чіткою межею, яку можна зафіксувати та встановити.

В разі не застосування положень п.4.2 договору відбудеться нівелювання волевиявлення сторін, що було викладено та погоджено у Договорі.

Позивачем, на підставі наведених умов договору, нараховано і заявлено до стягнення 13 869,00 грн пені.

З розрахунку (а.с.170), з урахуванням уточнень позовних вимог, вбачається, що пеня загалом в сумі 13 869,80 грн. нарахована окремо за кожний місяць, починаючи з 30 числа місяця, що слідує за звітним, за період прострочення з 21.12.2023 по 05.11.2024 по актам та рахункам - фактурам за наступні місяці:

- листопад 2023 (з 21.12.2023 по 05.11.2024 (321 день) - 826,94 грн. та 1326,61 грн. (з 21.12.2023 -по 05.11.2024 (321 день)));

- грудень 2023 (з 21.01.2024 по 05.11.2024 (290 днів) - 1187,26 грн. та 1 859,43 грн. (з 21.01.2024 по 05.11.2024 (290 днів);

- січень 2024 (з 21.02.2024 по 05.11.2024 (259 днів) - 2 794,11 грн.;

- лютий 2024 (з 21.03.2024 по 05.11.2024 (230 днів) - 2 105,75 грн.;

- березень 2024 (з 21.04.2024 по 05.11.2024 (199 днів) - 1 609,85 грн.;

- квітень 2024 (з 21.05.2024 по 05.11.2024 (169 днів) - 661,37 грн.;

- травень 2024 (з 21.06.2024 по 05.11.2024 (138 днів) - 537,12 грн.;

- червень 2024 (з 21.07.2024 по 05.11.2024 (108 днів) - 420,35 грн.;

-липень 2024 (з 21.08.2024 по 05.11.2024 (77 днів) - 299,70 грн.;

- серпень 2024 (з 21.09.2024 по 05.11.2024 (46 днів) - 179,04 грн.;

- вересень 2024 (з 21.10.2024 по 05.11.2024 (16 днів) - 62,27 грн.

Перевіривши розрахунок пені щодо сум, строків і ставок нарахувань, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично та методологічно правильним.

Однак, дійшовши висновку про правильність розрахунку пені, суд першої інстанції відмову у задоволенні позовної вимоги щодо пені мотивує тим, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 відкрито провадження у справі №910/16870/23 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і, за висновком суду, вказаний мораторій поширюється на задоволення вимог усіх кредиторів протягом всього періоду дії мораторію.

Апеляційний господарський суд вважає помилковим вказаний висновок суду першої інстанції та погоджується з доводами апеляційної скарги щодо неправомірної відмови у позові в частині стягнення пені, з огляду на наступне.

За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, грошовим зобов`язанням є зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство; (абз. 15 ст. 1 розділу 1 Кодексу України з процедур банкрутства).

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов`язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог (п. 27 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2025 у справі № 908/3800/21).

Поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Абзацом 1 пункту 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2024 у справі №925/1770/15(925/11/23) викладено наступний висновок:

"42. За змістом частин першої, другої статті 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

44. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення (абзац перший частини п`ятої статті 41 КУзПБ).

46. Колегія суддів також звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, згідно з якою мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

50. За змістом статті 1 КУзПБ конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

51. Отже, визначальним для кваліфікації вимог кредитора як конкурсних чи поточних є момент виникнення таких вимог."

Провадження у даній справі відкрито та мораторій на задоволення вимог кредиторів у даній справі введено ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2023.

Заявлена у позові заборгованість щодо наданих/отриманих послуг на умовах вищевказаного договору виникла за період з листопада 2023 по вересень 2024, пеня нараховується з 21.12.2023 по 05.11.2024, тому такі вимоги позивача є поточними.

Враховуючи норми, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, та вищенаведені висновки Верховного Суду, мораторій не поширює свою дію на поточні вимоги кредиторів.

Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом, та боржник відповідає за поточними зобов`язаннями на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи, що заявлена пеня нарахована на забезпечення виконання поточних зобов`язань та, враховуючи умови п. 4.2 договору, стягнення з відповідача пені у розмірі 13 869,80 грн (за загальний період прострочення з 21.12.2023 по 05.11.2024) є правомірним та відповідає нормам матеріального права та договору, у зв`язку з чим вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 в частині відмови задоволенні позову щодо стягнення 13 869,80 грн. пені прийняте із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, фактичним обставинам справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 277 ГПК України підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову про стягнення 13 869,80 грн пені.

Отже, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині (щодо відмови у стягненні 13 869,80 грн. пені) ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення в оскаржуваній частині судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України рішення в оскаржуваній частині підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення у скасованій частині про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 13 869,80 грн. пені.

В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 по справі №910/16870/23 (910/8914/24) скаржником не оскаржується та залишається без змін.

Розподіл судових витрат

Згідно ч. 14 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційний господарський суд дійшов до висновку про задоволення апеляційної скарги та, відповідно, задоволення позовних вимог про стягнення 13 869,80 грн. пені, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 295,55 грн. витрат по сплаті судового збору в цій частині вимог.

Також з відповідача на користь позивача, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню 3 633,60 грн. витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Керуючисьст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/16870/23 (910/8914/24) в частині відмови у стягненні 13 869,80 грн. пені та 295,55 грн. витрат по сплаті судового збору - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/16870/23 (910/8914/24) в частині відмови у стягненні з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" 13 869,80 грн. пені та 295,55 грн. витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви - скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" 13 869,80 грн. пені та 295,55 грн. витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/16870/23 (910/8914/24) залишити без змін.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (ідентифікаційний код юридичної особи 14348681, адреса: 01030, м. Київ, вул. Лисенка, 4) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (ідентифікаційний код юридичної особи 20572069, адреса: вул. Бориспіль-7, с. Гора, Бориспільський р-н, Київська обл., 08300) 13 869 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят дев?ять) грн. 80 коп пені, 295 (двісті дев?яносто п?ять) грн. 55 коп. витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подачу позовної заяви, та 3633 (три тисячі шістсот тридцять три) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

6. Видачу наказу на виконання п.5 постанови доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи №910/16870/23 (910/8914/24) повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді В.О. Пантелієнко

Т.П. Козир