Вирок

від 11.11.2010 по справі 1-720-2010

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ВІННИЦІ

Справа № 1-720/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2010 року Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого судді Ковбаси Ю.П.

при секретарі Кушнір А.С.,

за участю прокурора Гайду С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Тячеві Закарпатської області, українки, громадянки України, освіта початкова загальна, не працюючої, не одруженої, зареєстрованої та проживаючої у АДРЕСА_1, раніше судимої 31.10.2005 року Тячівським РС Закарпатської області за ст. 166, ч. 2 ст. 304 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, відповідно до ст. 75 КК України від відбування покарання звільнена з іспитовим троком на 1 рік ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 304 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 перебуваючи на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, отримуючи грошову допомогу по догляду за дітьми, в супереч вимогам ст. 51 Конституції України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150, 155 Сімейного кодексу України, будучи неодноразово притягнутою до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП (невиконання батьками обов'язків щодо виховання дітей), з метою випрошування у сторонніх осіб грошей та інший матеріальних цінностей, протягом 2009 - 2010 років на території м. Вінниці, використовуючи своїх малолітніх дітей, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6 займалась жебрацтвом.

Так, 14.05.2009 року приблизно о 10:30 годині ОСОБА_1 знаходячись на Західному автовокзалі м. Вінниці по вул. Хмельницьке Шосе разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_2 займалась жебрацтвом. В результаті чого 26.05.2009 року постановою Ленінського районного суду м. Вінниці останню притягнено до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 184 КУпАП.

Продовжуючи свою протиправну діяльність. ОСОБА_1 14.02.2010 року приблизно о 12.20 годині знаходячись по вул. Соборній м. Вінниці разом зі своїм малолітнім сином, ОСОБА_3 займалася жебрацтвом. У зв'язку з цим 14.03.2010 року постановою Ленінського районного суду м. Вінниці останню притягнено до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Окрім цього незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 15.2.2010 року перебуваючи на ринку «Урожай» м. Вінниці продовжувала, використовуючи свого малолітнього сина, ОСОБА_3 займатись жебрацтвом.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 вину у скоєнні інкримінованому їй злочину при зазначених вище обставинах визнала повністю, щиро розкаялася і просила суд суворо її не карати, тому суд вважає за недоцільне досліджувати докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що вина підсудної ОСОБА_1 у вчиненні злочину повністю знайшла своє підтвердження в ході судового слідства, а тому її дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 304 КК України, як втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом, вчинене щодо малолітньої особи матір 'ю .

Обставинами, які пом'якшують покарання суд вважає повне визнання вини підсудною, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання підсудної судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання підсудній суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудної те, що вона раніше притягувалась до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, її позитивну поведінку в судовому засіданні.

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи підсудної, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе без ізоляції її від суспільства, тому їй слід призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк та звільнити її від відбування призначеного покарання з випробовуванням.

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України слід зобовязати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи при УМВС України про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично зявлятись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Суд переконаний, що за вищевикладених обставин справи дане покарання буде необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ОСОБА_1 нових злочинів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України та ст. 65 КК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 304 КК України і призначити їй покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити засуджену ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком один рік.

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобовязати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи при УМВС України про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично зявлятись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком залишити без змін підписку про невиїзд..

На вирок суду може бути подана апеляція до Апеляційного суду Вінницької області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя: