Постанова від 23.09.2025 по справі 274/8102/13-ц

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №274/8102/13-ц Головуючий у 1-й інст. Вдовиченко Т. М.

Категорія 39 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Коломієць О.С., Павицької Т.М..,

за участю секретаря Антоневської В.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Житомирі цивільнусправу №274/8102/13-цза скаргою ОСОБА_1 напостанову приватноговиконавця виконавчогоокругу Житомирськоїобласті ВолковоїЄвгенії Олегівнипро відкриттявиконавчого провадження,заінтересовані особи: ОСОБА_2 ,Акціонерне товариство"ДержавнийОщадний банкУкраїни", за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Бердичівськогоміськрайонного судуЖитомирської областівід 12травня 2025року, постановлену під головуванням судді Хуторної І.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулася зі скаргою, в якій просила визнати незаконною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Волкової Є.О. від 29 серпня 2024 року про відкриття виконавчого провадження №77036767 та поновити строк на оскарження вказаної постанови.

Зазначила, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 березня 2015 року стягнуто з неї та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Відкритого акціонерного товариства «Державній ощадний банк України» 8282,58 доларів США заборгованості за кредитним договором та 667,22 грн. витрат судового збору, з кожного.

Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 18 червня 2015 року змінено розмір стягнутої заборгованості з 8282,58 доларів США на 7808,68 доларів США.

Вказує, що в період з 7 липня 2015 року по 7 серпня 2024 року на виконанні Бердичівського відділу державної виконавчої служби Центрально- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебував виконавчий лист № 274/8102/13-ц, виданий Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області 3 липня 2015 року.

Постановою державного виконавця Бердичівського ВДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Волковою Є.О. 07 липня 2015 року було відкрито виконавче провадження ВП № 4803757.

Постановою державного виконавця Бердичівського ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) від 7 серпня 2024 року виконавче провадження було закінчене та виконавчий лист повернуто стягувачу.

Заявниця вказує, що впродовж десяти років з неї утримувалися кошти на погашення вказаної заборгованості та згідно з постановою державного виконавця від 7 серпня 2024 року залишок боргу становить 204718 грн. 35 коп.

Зазначений виконавчий лист був повторно направлений стягувачем на примусове виконання та постановою приватного виконавчого округу Волкової Є.О. від 29 серпня 2024 року відкрито виконавче провадження. У цій постанові виконавцем зазначено про те, що залишок боргу становить 254458 грн. 00 коп.

ОСОБА_1 вказує, що 2 вересня 2024 року отримала копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

Вважає, що вказана постанова про відкриття провадження є незаконною, оскільки відсутні підстави для пред`явлення до неї вимог про стягнення коштів в період війни 2022-2024 років.

Наголошує на тому, що єдиним джерелом її доходів є пенсія й виконання рішення за рахунок пенсійних виплат є незаконним та порушує її права.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 травня 2025 року у задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нове судове рішення, яким задовольнити її скаргу.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України « Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ без прийняття до виконання лише у визначених випадках, зокрема, якщо виконавчий лист не відповідає вимогам закону або подано після закінчення строку пред`явлення до виконання.

Вважає, що жодна з підстав, передбачених даною нормою, у цій справі не встановлена.

Звертає увагу на положення пункту 10-2 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України « Про виконавче провадження», якою заборонено на час воєнного стану звертати стягнення на пенсію.

Також зазначає про те, що при розгляді її скарги суд належним чином не врахував ту обставину, що приватним виконавцем накладено арешт на її соціальний рахунок та здійснено списання коштів.

Оскільки виконавчий лист було повернуто у зв`язку з відсутністю у неї майна, вважає, що приватний виконавець не мала права знову відкривати виконавче провадження.

Судом також залишено поза увагою й та обставина, що на підставі рішення суду апеляційної інстанції розмір боргу, який стягнутий рішенням Бердичівського міськрайонного суду, зменшено до 7807,68 дол. США.

Окрім того, при відкритті виконавчого провадження приватним виконавцем зазначено, що розмір заборгованості становить 254458 грн. 03 коп., хоча залишок заборгованості при закінченні виконавчого провадження станом на 7 серпня 2024 року був визначений у сумі 204718 грн. 35 коп.

Заявниця вважає, що приватний виконавець Волкова Є.О. діяла упереджено щодо неї, адже вона вирішувала питання щодо відкриття виконавчого провадження при надходженні цього ж виконавчого листа на примусове виконання до органу ДВС.

Стверджує, що приватним виконавцем порушені вимоги частини другої статті 5 Закону України « Про виконавче провадження», оскільки стягувачем є державний банк, отже виконувати вказаний виконавчий лист можливо лише в органах державної виконавчої служби.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 3 липня 2015 року Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області видано виконавчий лист, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України»7808,68 дол. США заборгованості за кредитним договором від 7 березня 2008 року.

Вказаний виконавчий лист з 7 липня 2015 року перебував на примусовому виконанні у відділі ДВС Бердичівського міськрайонного управління юстиції.

Постановою старшого державного виконавця Бердичівського відділу державної виконавчої служби у Бердичівському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) від 7 серпня 2024 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п.2 частини першої статті 37 Закону України « Про виконавче провадження».

У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу зазначено, що залишок боргу становить 204718 грн. 35 коп.

29 серпня 2024 року стягувач звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Волкової Є.О. із заявою, в якій просив прийняти вказаний виконавчий лист на примусове виконання.

У заяві вказано, що у зв`язку із частковим виконанням зобов`язань за виконавчим листом залишок заборгованості становить 6168,56 дол. США.

29 серпня 2024 року приватним виконавцем Волковою Є.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості за кредитним договором у розмірі 7808,68 дол. США.

У постанові про відкриття виконавчого провадження також зазначено, що згідно із заявою стягувача залишок заборгованості складає 6168,56 дол. США, що станом на дату відкриття виконавчого провадження ( 29 серпня 2024 року) згідно з офіційним курсом НБУ ( 41, 2508 грн. ) становить 254458 грн. 03 коп.

30 серпня 2024 року приватним виконавцем Волковою Є.О. винесено постанову, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/ електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем Волковою Є.О. не порушено вимоги законодавства при вирішення питання про відкриття виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 447-1 ЦПК України передбачено, щосторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права.

Згідно зі статтею 451 ЦПК Україниу разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення ( поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність ( пункти 4 та 5 статті 2 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина другастатті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третястатті 13 ЦПК України).

Обгрунтовуючи скаргу, заявниця посилалася на ту обставину, що в межах вказаного виконавчого провадження відбувається звернення стягнення на її пенсію. Окрім того, ОСОБА_1 вважає протиправним відкриття виконавчого провадження під час війни та накладення арешту на банківський рахунок, на який надходять пенсійні виплати.

З даного приводу слід зазначити, що у своїй скарзі ОСОБА_1 не оскаржує постанову приватного виконавця про арешт коштів від 30 серпня 2024 року.

Однак, оскільки такі доводи викладені у скарзі, в якій ОСОБА_1 наполягає на відсутності у приватного виконавця підстав для відкриття виконавчого провадження, варто зазначити наступне.

Частиною першою статті 48 Закону України « Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України « Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно зі статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначене правило визначає ті кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до статті 59 Закону України « Про виконавче провадження».

Відповідно до частини другої статті 59 Закону України « Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першоїстатті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України « Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, яким розділ ХІІІ « Прикінцеві та перехідні положення» Закону України « Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, у якому, зокрема, зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України « Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).

Станом на час винесення приватним виконавцем Волковою Є.О. постанови про відкриття виконавчого провадження вказана норма викладена у наступній редакції: «припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації)».

У розумінні вищезазначених приписів законодавства під зверненням стягнення мається на увазі саме списання ( відрахування) коштів, що становлять пенсію та стипендію.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що законодавство не передбачає заборон чи будь-яких обмежень щодо винесення виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Безумовно, накладення арешту на кошти (майно) боржника є стадією виконавчого провадження - першим етапом звернення стягнення на майно боржника, питання про накладення якого виконавець вирішує під час відкриття виконавчого провадження.

Однак, з урахуванням викладеного, ті застереження, що містяться в абзаці 9 пункту 10-2 розділу ХІІІ « Прикінцеві та перехідні положення» Закону України « Про виконавче провадження», не можна тлумачити у такий спосіб, що під час воєнного стану на території України припиняються усі виконавчі дії, оскільки це нівелюватиме принцип обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили, та призначення інституту виконавчого провадження.

У постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що «судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах.Стаття 48 Закону України « Про виконавче провадження»встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України « Про виконавче провадження»повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертоюстатті 59 Закону України « Про виконавче провадження»

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертоїстатті 59 Закону України « Про виконавче провадження»підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку із накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною, встановленою законом.

Таким чином, у разі списання ( відрахування) з рахунку ОСОБА_1 нарахувань , звернення стягнення на які заборонено законом, вона може захистити свої права у інший спосіб, ніж звернення до суду зі скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, Іщук І.Г. також посилалася на порушення приватним виконавцем вимог пункту 4 частини другої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження».

Так,пунктом 4частини другоїстатті 5Закону України« Провиконавче провадження»передбачено,що приватнийвиконавець здійснюєпримусове виконання рішень,передбачених статтею3цього Закону,крім,зокрема рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи (крім рішень Національного банку України), органи військового управління.

АТ « Ощадбанк» є державним банком, єдиним акціонером якого є держава. Отже, цей банк є державним у частині володіння акціями, проте у правовідносинах діє як комерційний банк.

При зверненні до суду з даною скаргою ОСОБА_1 не вказувала на порушення приватним виконавцем положень пункту 4 частини другої статті 5 Закону України « Про виконавче провадження», й суд першої інстанції не досліджував зазначену обставину.

Відтак суд апеляційної інстанції позбавлений можливості надавати правову оцінку правомірності відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з урахуванням тієї обставини, що стягувачем є юридична особа, пов`язана із державою.

Окрім того, обгрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилалася на ту обставину, що приватним виконавцем Волковою Є.О. невірно визначена сума боргу, а також порушено вимоги частини 4 статті 5 Закону України « Про виконавче провадження».

Однак, такі підстави не були зазначені у скарзі, отже не можуть бути предметом судового розгляду.

Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст.259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 травня 2025 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 4 грудня 2025 року.