Ухвала від 01.12.2025 по справі 215/5331/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3217/25 Справа № 215/5331/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді - доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_5 та прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпра від 04 вересня 2025 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12021040000000615 за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону від 01 вересня 2001 року), ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 362, ч. 2, 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч.1 ст. 309 КК України; ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону від 01 вересня 2001 року), ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону від 01 вересня 2001 року), ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_19 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, -

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_20

обвинувачених ОСОБА_14 , ОСОБА_19

захисників ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23

прокурора ОСОБА_6

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 04 вересня 2025 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021040000000615 повернуто прокурору.

Судом першої інстанції встановлено, що обвинувальний акт, в порушення п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, не містить виклад фактичних обставин кожного кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кожного кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення відносно кожного обвинуваченого.

Суд дійшов висновку, що обвинувальний акт, при викладенні інкримінованих ОСОБА_7 діянь, містить лише низку посилань загального та теоретично абстрактного характеру, як то: «…маючи умисел на заволодіння чужим майном…; …спланувавши алгоритм і характер необхідних дій…;… які зорганізувались для спільної діяльності…;…підшукувала і схиляла до вчинення…; …об`єднувала їх зусилля та забезпечувала взаємозв`язок між діями всіх учасників;…розробляла детальний план вчинення злочинів…; …визначала організаційно-структурну будову організації…; …більш точного часу у ході досудового розслідування не встановлено…; …інші невстановлені в ході досудового розслідування особи…», а тому, використання прокурором у процесуальному документі невизначених (ймовірних) термінів по кваліфікації дій особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, може призвести до порушень положень закріплених в ст. 63 Конституції України, а саме що обвинувачення не може ґрунтуватись на припущенні.

Судом першої інстанції також наголошено, що вищезазначені недоліки містяться в обвинувальному акті щодо всіх обвинувачених.

Також зазначено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину за ч. 2, 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України, яке виразилося в організації заволодіння чужим майном, та заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах у складі злочинної організації, в той же час, з обвинувального акту залишається незрозумілим на чию користь були вчиненні злочинні дії, так як в ньому містяться протиріччя. Теж відсутні обставини хто, у який спосіб і якою сумою конкретно заволодів, а також з якого моменту він був закінченим. При викладенні фактичних обставин кримінального правопорушення не зазначено у чому полягає корисливий мотив вчинення кримінального правопорушення (а саме на свою користь чи на користь інших осіб було вчинене кримінальне правопорушення), що є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину. Такі недоліки обвинувального акту, за висновком суду першої інстанції, фактично позбавляють суд провести якісний судовий розгляд.

В апеляційній скарзі:

- прокурор Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_5 просить ухвалу суду скасувати у зв`язку із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування вказує, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021040000000615 відповідає усім вимогам ст. 291 КПК, а вказана ухвала суду є невмотивованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

- прокурор відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати у зв`язку із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування вказує, що підстави для повернення обвинувального акту прокурору не відповідають вимогам кримінального процесуального кодексу.

Зазначає, що висновки суду, викладені в ухвалі від 04 вересня 2025 року не відповідають дійсності, оскільки формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладаються в обвинувальному акті в такому виді, як це вважає за правильне прокурор. Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації правопорушення, не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин.

Вказує, що наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Крім цього, також звертає увагу, що вимоги закону щодо викладу фактичних обставин та правової кваліфікації дотримано. Обставини, які відповідно до частини першої статті 91 КПК, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, розмір процесуальних витрат, викладено чітко і конкретно.

При цьому прокурор зауважує, що суд в оскаржуваній ухвалі вийшов за межі предмета судового розгляду, який вирішується у підготовчому судовому засіданні, та фактично вдався до дослідження обставин кримінального провадження, оцінка яких надається під час розгляду по суті.

В запереченнях на апеляційні скарги прокурорів, захисник ОСОБА_23 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 , захисник ОСОБА_21 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_19 , захисник ОСОБА_22 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 просить в задоволенні апеляційних скарг прокурорів відмовити, а ухвалу про повернення обвинувального акту залишити без змін.

В обґрунтування вказують, що наведені істотні порушення вимог КПК свідчать про невідповідність направленого обвинувального акту вимогам кримінально-процесуального закону та унеможливлюють призначення судового розгляду, у зв`язку з чим, вказаний обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору для приведення у відповідність вимогам чинного КПК.

Заслухавши прокурора, який підтримав доводи і вимоги апеляційних скарг, просив їх задовольнити, думку присутніх в судовому засіданні інших учасників кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг прокурорів, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За вимогами ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з положеннями п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК, до повноважень суду першої інстанції віднесено прийняття рішення під час підготовчого судового засідання про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Як зазначено вище, за висновком суду першої інстанції, обвинувальний акт складений в порушенням ст. 291 КПК, оскільки зміст обвинувального акту не містить викладу фактичних обставин кожного кримінального правопорушення, не зазначено, у чому полягає корисливий мотив вчинення кримінального правопорушення, що є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, правову кваліфікацію кожного кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення відносно кожного обвинуваченого.

Однак, з таким висновком суду не можна погодитись, оскільки такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на кримінальних процесуальних нормах закону та суперечить по своїй суті.

Так, положення ч. 2 ст. 291 КПК містять вичерпний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, зокрема, пунктом 5 ч. 2 ст. 291 КПК, визначено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналізуючи зміст цієї статтіслід зазначити, що закон вимагає обов`язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення») та формулювання обвинувачення.

В доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України № 5-238кс16 від 24 листопада 2016 року, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.

Так, за своїм змістом обвинувальний акт відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК, оскільки містить в достатньому обсязі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Формулювання обвинувачення є достатньо зрозумілим та містить чітке юридичне формулювання, а тому, протилежні висновки суду першої інстанції є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції, пославшись на такі підстави повернення обвинувального акту прокурору, як не встановлення корисливого мотиву вчинення кримінального правопорушення та суперечливий виклад фактичних обставин кожного кримінального правопорушення, вдався до з`ясування фактичних обставин кримінального правопорушення, зокрема щодо доведеності чи недоведеності в діях обвинувачених складу кримінальних правопорушень і правильності кваліфікації їх дій, що з`ясовується і встановлюється на іншій стадії судового розгляду.

Тобто, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення рішення по суті перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, кваліфікації дій особи, зобов`язувати змінювати цей обсяг та/або статтю Закону України про кримінальну відповідальність, а також повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого.

Апеляційний суд при цьому зауважує, що саме прокурор зобов`язаний доводити обґрунтованість пред`явленого обвинувачення, надаючи саме під час судового розгляду відповідні докази.

За наведеного, висновки суду про те, що обвинувальний акт містить неповноту та неконкретність формулювання обвинувачення, є помилковими з огляду наведені вище обставини та вимоги ст. 291 КПК.

Таким чином, рішення суду про повернення прокурору обвинувального акту не можна визнати обґрунтованим, а викладені в ухвалі суду першої інстанції підстави, які слугували поверненню прокурору обвинувального акту, є такими, що не відповідають зазначеним вище нормам закону, а тому, ухвала підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та такі висновки не ґрунтуються на кримінальних процесуальних нормах закону, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Згідно ст. 409 КПК, у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, оскаржена ухвала суду підлягає скасуванню, а кримінальне провадження поверненню на новий розгляд у суді першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необхідним задовольнити апеляційні скарги прокурора, а ухвалу суду скасувати з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги прокурора Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_5 та прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 , - задовольнити.

Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпра від 04 вересня 2025 року про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12021040000000615 за обвинуваченням ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону від 01 вересня 2001 року), ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 362, ч. 2, 3 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 2 ст. 209, ч.1 ст. 309 КК України; ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону від 01 вересня 2001 року), ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону від 01 вересня 2001 року), ч. 2 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 362, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України; ОСОБА_19 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 209 КК України, - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4