Постанова від 03.12.2025 по справі 205/8731/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 205/8731/22

провадження № 61-5326св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ,

відповідачі за первісним позовом: Дніпровська міська рада (позивач за зустрічним позовом), Виконавчий комітет Дніпровської міської ради,

треті особи: Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Новокодацького району, Орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Дніпровської міської ради та ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2024 року у складі судді Костромітіної О.О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2025 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Красвітної Т.П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа -Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Новокодацького району, про визнання квартири житлом тавизнання права користування квартирою.

В обґрунтування позову посилалась на те, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 10 травня 2016 року вона придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Після придбання квартири вона вустановленому закононом порядку зареєструвалась за вказаною адресою, в'їхала до нової оселі тамешкає там по цей час.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки народився син ОСОБА_3 , який також зареєстрований і постійно мешкає у вказаній квартирі разом з нею з моменту свого народження і по цей час.

Згодом їй стало відомо про те, що прокурором в інтересах територіальної громади було подано позов про витребування квартири у зв`язку з тим, що у 2015 році вона була незаконно приватизована на підставі підроблених документів і неодноразово перепродавалася, про що позивачка під час купівлі не знала.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2018 року у справі № 205/3243/17 витребувано з підстав, визначених статтею 388 ЦК України, від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, квартиру АДРЕСА_1 .

05 березня 2021 року її представник отримав постанову державного виконавця Новокодацького відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 11 лютого 2021 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 205/3243/17, виданого 01 жовтня 2018 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, про витребування у неї спірної квартири на користь територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпровської міської ради.

З того часу, виконавча служба та представники Дніпровської міської ради неодноразово намагались виселити її з неповнолітнім сином з вищевказаного житлового приміщення на підставі вищевказаного виконавчого листа, в якому немає жодного слова саме про виселення.

Крім того, позивачка зазначає, що виселення її неповнолітнього сина без надання іншого житлового приміщення суперечить Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та Конвенції ООН про права дитини.

Вищезазначена квартира є її з сином єдиним житлом, а відповідачами вчиняються дії, спрямовані на її виселення та виселення її сина з зазначеної нерухомості без надання іншого житла.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд:

визнати квартиру АДРЕСА_1 житлом її та неповнолітнього сина ОСОБА_2 ;

визнати за нею та її неповнолітнім сином ОСОБА_2 право користування квартирою АДРЕСА_1 .

У лютому 2023 року Дніпровська міська рада звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та встановлення порядку виконання рішення суду.

В обґрунтування позову рада посилалась на те, що квартира АДРЕСА_1 і, після ухвалення низки судових проваджень у справі № 205/3243/17 була повернута до законного власника - територіальної громади міста після її вибуття з володіння останньої поза її волею.

Оскільки у ОСОБА_1 відсутнє право власності на вказану квартиру, що унеможливлює перебування вказаної нерухомості у користуванні останньої та членів її сім`ї, що порушує права законного власника на вільне володіння належним йому майном, рада, керуючись, зокрема приписами статті 109 ЖК України, змушена звернутися до суду з позовом з метою захисту прав територіальної громади.

Посилаючись на викладені обставини, Дніпровська міська рада просила суд:

усунути їй перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення;

встановити порядок виконання рішення суду, згідно з яким рішення суду першої інстанції після набрання законної сили є підставою для зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного судум. Дніпропетровська від 15 травня 2024 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , відмовлено. У задоволенні зустрічного позову Дніпровської міської ради відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення первісного позову, незважаючи на те, що квартира тривалий час знаходилась у володінні позивачки та її сина, однак вибула з володіння законного власника поза волею останнього, оскільки ОСОБА_1 не зверталася до виконавчого комітету Дніпровської міської ради з питанням щодо укладання договору найму спірного житлового приміщення, на квартирному обліку, як особа, яка потребує поліпшення житлових умов, не перебуває. Тому, на думку суду, підстави для визнання за позивачами права користування квартирою при встановлених судом обставинах відсутні.

Інші вимоги позову про визнання квартири житломпозивачки таїїсина задоволенню не підлягають, оскільки є похідними.

Також суд вважав, що задоволення позову фактично наділить позивачку та її сина безстроковим правом користування вказаною нерухомістю і унеможливить реалізацію законним власником його прав.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив із того, що у разі виселення ОСОБА_1 та її неповнолітнього синанебуде дотриманий справедливий баланс, оскільки добросовісний набувач внаслідок втручання у її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, їй не буде надано належного відшкодування у зв`язку з її виселенням без надання іншого житлового приміщення, тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

При цьому суд зауважив, що виселення неповнолітньої особи без надання іншого житлового приміщення суперечить положенням Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», Конвенції ООН про права дитини, яка є основним документом, що визначає правові стандарти у сфері захисту прав дитини, та Європейської Конвенції про здійснення прав дітей 1996 року.

Вимоги позову про встановлення порядку виконання рішення суду є похідними від вимог про усунення перешкод у користуванні власністю, тому у їх задоволенні також належить відмовити.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 та Дніпровська міська рада звернулись до суду з апеляційними скаргами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2025 року апеляційні скарги Дніпровської міської ради та ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2024 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

23 квітня 2025 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2025 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким цей позов задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що вказані судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені судами з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

24 квітня 2025 року Дніпровська міська рада череззасоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2025 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржуванісудові рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що вказані судові рішення в оскаржуваній частині ухвалені судами з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

13 травня 2025 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшов відзив, у якому позивачка за первісним позовом просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпровської міської ради.

26 травня 2025 року від Дніпровської міської ради до Верховного Суду надійшов відзив, у якому заявник просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині вирішення первісних позовних вимог - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість у цій частині.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від02 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпровської міської ради.

08 липня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою № 6430 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 14 грудня 2022 рок за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованими є двіособи: ОСОБА_1 та її неповнолітній син ОСОБА_2 .

У травні 2017 року керівник Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської радизвернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Кам`янського міського нотаріального округу Ялова О. М., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуфман Я. С., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Скосарєва В. В., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Царейкін М. М., ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Комунальне Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району м. Дніпропетровська, у якому просив суд визнати недійсними свідоцтво про право власності на житло від 11 травня 1996 року, видане ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1 , та договір купівлі-продажу цієї квартири, укладений 16 червня 2005 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також витребувати квартиру від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради(справа № 205/3243/17-ц).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2017 року у справі № 205/3243/17 у задоволенні позову керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської радивідмовлено.

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 травня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 вересня 2017 року у справі № 205/3243/17 скасовано, позов керівника Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло від 11 травня 1996 року, видане на ім`я ОСОБА_5 , про його право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним нотаріально посвідчений та укладений 16 червня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Витребувано від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалюючи рішення про витребування квартири від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, суди виходили з того, що квартира АДРЕСА_1 і перебувала у комунальній власності територіальної громади м. Дніпро, рішень щодо передачі її у приватну власність у порядку приватизації у передбаченому законом порядку компетентними органами не приймалося та свідоцтва про право власності на неї не видавалося. З 23 вересня 1982 року єдиним наймачем квартири до своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) була лише ОСОБА_10 , тому видане 11 травня 1996 року ОСОБА_5 від імені виконавчого комітету міської ради народних депутатів свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , на підставі якого відбулася державна реєстрація права власності ОСОБА_5 , відповідно до вимог частин першої, третьої статті 203, статті 215 ЦК України є недійсним. У зв`язку з цим є недійсним і укладений та нотаріально посвідчений 16 червня 2015 року від імені ОСОБА_5 з ОСОБА_6 договір купівлі-продажу спірної квартири. Оскільки з комунальної власності територіальної громади м. Дніпро вказана квартира вибула поза волею останньої, зазначене житлове приміщення на підставі статті 388 ЦК України підлягає витребуванню від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради.

Постановою старшого державноговиконавцяНовокодацького відділу ДВС у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління МЮУ (м. Дніпро) Пономаренка О. О. від 11 лютого 2021 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 205/3243/17 в частині витребування від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради квартири № 4, розташованої в будинку АДРЕСА_1 і.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26 квітня 2023 року вбачається, що 19 квітня 2023 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано за територіальною громадою Дніпровської міської ради.

ОСОБА_1 та її неповнолітній син ОСОБА_3 іншого житлане мають.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Касаційна скарга Дніпровської міської ради підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає не у повній мірі.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло.

Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Статтею 61 ЖК України встановлено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Згідно зі статтею 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Статтею 106 ЖК України визначено, що повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

23 квітня 2019 року Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради ухвалено рішення № 389 «Про затвердження Порядку надання виконавчим комітетом Дніпровської міської ради дозволу на зміну умов договору найму займаного неприватизованого жилого приміщення» (далі - Порядок).

Порядок регламентує питання надання Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради дозволу наймодавцю - житлово-експлуатаційній організації, на балансі якої перебуває житловий фонд комунальної власності територіальної громади міста, на зміну умов договору найму займаного неприватизованого жилого приміщення.

Надання дозволу на зміну умов договору здійснюється шляхом прийняття виконавчим комітетом відповідного рішення.

Так, відповідно до пункту 4 Порядку, надання дозволу на зміну умов договору найму здійснюється на підставі пакета документів:

- заява на ім`я міського голови від громадянина, на ім`я якого планується зміна договору, з проханням про зміну умов договору найму зі згодою всіх зареєстрованих повнолітніх членів його родини, чиї підписи засвідчені керівником підприємства з обслуговування житла, за формою згідно з додатком до цього Порядку;

- копія ордера на жиле приміщення або такі документи: копія договору найму, укладеного на ім`я попереднього квартиронаймача; копія попереднього рішення виконавчого комітету про зміну умов договору найму; постанова адміністрації підприємства; архівна довідка бюро обміну;

- копія картки попереднього квартиронаймача або витяг за формою з особистого рахунка на ім`я попереднього квартиронаймача;

- довідка з місця реєстрації наймача та членів його родини;

- інформація про місце перебування осіб, які раніше були зареєстровані у приміщенні та зняті з реєстрації;

- належним чином засвідчені копії документів, які посвідчують особу зареєстрованих членів родини; документів, що підтверджують родинні стосунки між зареєстрованими та вибулими особами; свідоцтв про смерть осіб, які раніше мешкали у квартирі та померли;

- план (викопіювання) жилого приміщення;

- в окремих випадках Департамент може витребувати додаткові документи, які не передбачені цим Порядком.

Установивши, що ОСОБА_1 , яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , відповідно до указаного Порядку, не зверталася до виконавчого комітету Дніпровської міської ради з питанням щодо укладання з нею договору найму житлового приміщення квартири АДРЕСА_1 , на квартирному обліку, як особа, яка потребує поліпшення житлових умов, не перебуває, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що визнання права користування за позивачами цією квартирою суперечить вищенаведеним нормам права, у зв`язку із чим зробив правильний висновок провідмову у задоволенні указаних позовних вимогза первісним позовом.

Колегія суддів Верховного Суду також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що спірна квартирахоча йфактично знаходилась у володінні позивача та її сина, однак вибула з володіння законного власника поза волею останнього, тому задоволення первісного позову ОСОБА_1 призведе до порушення прав відповідача Дніпровської міської ради, як законного власника майна, та фактично унеможливить реалізацію законним власником своїх прав, встановлених положеннями статті 319 ЦК України.

Ураховуючи, що вимоги первісного позову про визнання квартири житлом позивачки та її сина є похідними від вимог про визнання права користування квартирою, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у їх задоволенні.

Щодо зустрічних позовних вимог

Згідно зі статтею 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду (частини перша, друга цієї статті).

У статті 114 ЖК України передбачено підстави виселення з наданням громадянам іншого жилого приміщення.

Частиною третьою статті 116 ЖК України передбачено, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Такими, що самоправно зайняли жиле приміщення, вважаються особи, які вселилися до нього самовільно без будь-яких підстав, а саме без відповідного рішення про надання їм цього приміщення та відповідно ордера на житлове приміщення. Виселення цих осіб пов`язане з відсутністю у них будь-яких підстав для зайняття жилої площі.

Дніпровська міська рада у зустрічному позові просила суд усунути їй перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. Також просила встановити порядок виконання рішення суду, згідно з яким рішення суду першої інстанції після набрання законної сили є підставою для зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є малолітньою особою.

Згідно з вимогами, установленими частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Механізм провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, визначає Порядок проведення органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.

Отже, усталеним є підхід в застосуванні статті 19 СК України, який полягає у тому, що при розгляді судом спорів щодо виселення дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 359/12709/21, від 26 листопада 2025 року усправі № 711/5752/24.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, висловленим в постанові від 12 жовтня 2022 року у справі № 559/1215/19-ц, висновок органу опіки та піклування є документом, який подається для прийняття відповідного рішення судом, тобто він є доказом у цивільній справі, який підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору.

У справі, що переглядається, до участі у розгляді справи залучено орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради.

Разом із тим, у справі відсутній письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору у цій справі, а саме: щодо можливості виселення малолітнього ОСОБА_2 із спірного житлового приміщення.

Відсутність такого письмового висновку органу опіки та піклування у цій справі колегія суддів Верховного Суду оцінює як порушення, що може призвести до неправильного вирішення судового спору.

Ураховуючи наведене, висновки суду апеляційної інстанції при апеляційному перегляді справи в частині вирішення зустрічного позову не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають завданням цивільного судочинства, яке полягає у справедливому та неупередженому вирішенні справ із метою ефективного захисту порушених прав.

Згідно зі статтею 400 ЦПК Україникасаційний суд не має процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які суди не досліджували, а отже, не може вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

Щодо клопотання про закриття касаційного провадження

У травні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_11 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Дніпровської міської ради, оскільки висновки Верховного Суду, на які посилається позивач за зустрічним позовом у касаційній скарзі, викладено не у подібних правовідносинах.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, зокрема якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Перевіривши доводи вказаного клопотання та дослідивши матеріали касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про те, що підстав для його задоволення і закриття касаційного провадження немає, оскільки відповідним доводам, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, необхідно було дати оцінку під час касаційного перегляду з урахуванням фактичних обставин справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального

і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, постанови апеляційного суду в частині вирішення вимог первісного позову - без змін.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги Дніпровської міської ради та направлення справи в частині вирішення вимог зустрічного позову на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи в цій частині.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін з огляду на мотиви скасування судового рішення, на підставі чого вирішити спір у вказаній частині.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпровської міської ради відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Дніпровської міської ради задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2025 року в частині вирішення первісного позову ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , до Дніпровської міської ради, виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа - Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Новокодацького району, про визнання квартири житломта визнання права користування квартирою, залишити без змін.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 березня 2025 року в частині вирішення зустрічного позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 , третя особа - орган опіки та піклування адміністрації Новокодацького району Дніпровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, встановлення порядку виконання рішення суду скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов