Постанова

від 14.12.2007 по справі 11/260

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/260

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "14" грудня 2007 р.                                                                   Справа № 11/260

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Гушилик С.М. за участю секретаря судового засідання Ніколаєва М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

СУТЬ СПОРУ: Управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області до Сторожинецької районної спілки споживчих товариств м. Сторожинець Чернівецької області про стягнення заборгованості по сплаті  внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 13061,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до акту перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків (збору) на обов'язкове державне пенсійне страхування № 20 від 22.02.2005 року за відповідачем рахується заборгованість в сумі 13061,15 грн., яка виникла внаслідок несплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2004 року по 01.01.2005 року.

Ухвалою суду від 15.11.2007 року відкрито провадження у справі, судове засідання призначено на 28.11.2007 року.

Ухвалою суду від 28.11.2007 року розгляд справи відкладено у зв'язку з неприбуттям у судове засідання представника відповідача.

У судовому засіданні 12.12.2007 року представник позивача звернувся з заявою про зменшення позовних вимог, в зв'язку з тим, що вимога управління ПФУ на суму 3293,28 грн. знаходиться на виконанні в органах ДВС. Підстав для відмови у задоволенні поданої заяви суд не вбачає, а відтак вирішується спір про стягнення 9767,87 грн.

Відповідач у судове засідання  не з'явився, явку свого представника не забезпечив, пояснення на позов не надав, хоча і був повідомлений про час і місце слухання справи належним чином, а тому проаналізувавши надані матеріали, суд прийшов до висновку про можливість вирішення спору без його участі за наявними в ній документами.

Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі Чернівецької області і є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

01 січня 2004 року за винятками, зазначеними у Прикінцевих положеннях, набув чинності Закон України “Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” (далі - Закон), який визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в Україні.

Згідно зі статтями 1 та 14  Закону страхувальниками є роботодавці – зокрема, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від  форми власності, виду діяльності та господарювання.

У відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 17 Закону страхувальник зобов'язаний  нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування” страхувальники  зобов'язані  сплачувати  страхові  внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Статтею 106 вказаного Закону, передбачено відповідальність страхувальників за несвоєчасну сплату сум страхових внесків, які зобов'язані самостійно обчислити внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми  страхових  внесків своєчасно не  сплачені страхувальниками у строки,  визначені  статтею  20  цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках,  передбачених частиною третьою статті  20  цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і  стягуються  з  нарахуванням  пені  та застосуванням фінансових санкцій. Відповідно ж до частини 6 статті 20 цього Закону страхувальники зобов'язуються сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

22.02.2005 року позивачем проведено перевірку відповідача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати внесків (збору) на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2004 року по 01.01.2005 року, про що складено відповідний акт за № 20. Даним актом виявлено, що в розрахунках сум страхових внесків за ставкою 32% не проводяться і в звітах не відображались на суму 10129,11 грн.

Відповідно до п.1 ст.14, п.6 ч.2 ст.17, ст.19 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон 1058-ІУ)  усі суб'єкти господарювання, в тому числі юридичні та фізичні особи, що здійснюють діяльність за спрощеною системою оподаткування, повинні сплачувати страхові внески за найманих (застрахованих) осіб на загальних підставах, тобто 32 відсотки від нарахованого фонду оплати праці та допомоги по тимчасовій непрацездатності. Зазначеною нормою Закону забезпечено рівні умови пенсійного страхування найманих працівників незалежно від того, за якою схемою сплачують податки їх роботодавці та захищені, таким чином, пенсійні права цих громадян, встановлені Конституцією України.

Згідно з положеннями статей 5, 18  Закону 1058-ІУ, визначення платників страхових внесків, порядок нарахування, обчислення і сплати страхових внесків регулюється виключно цим Законом і дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону, страхові внески не включаються до складу податків інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, і на ці внески не поширюється податкове законодавство.

У відповідності до  п.8 ч.3 ст.106 Закону у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом 10 робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом ПФ, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом 10 робочих днів після її отримання, відповідний орган ПФУ звертається в установленому законом  порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган ПФ також має право звернутись до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Таким чином, у відповідача, який у повному об'ємі страхові внески не сплатив, виникла недоїмка із сплати страхових внесків у сумі 9767,87 грн., яка підлягає стягненню.

Судові витрати, у частині державного мита, покласти на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись статтями 71, 87, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 167, пунктами 3, 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Прийняти заяву позивача про зменшення позовних вимог.

2.          Позов задовольнити.

3.          Стягнути з Сторожинецької районної спілки споживчих товариств м. Сторожинець Чернівецької області вул. Грушевського, 2 (код 01774465):

·           на користь Управління Пенсійного фонду України в Сторожинецькому районі, м. Сторожинець вул. Лопуляка, 6 (код 21430644)  – 9767,87 грн. недоїмки.

·          у дохід державного бюджету 97,67 грн. державного мита.

          Відповідно до ч. 1 ст. 185, ч. 1-3, 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, які подаються в апеляційну інстанцію через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, встановлений цим кодексом, постанова набирає сили після закінчення цього строку.

У разі надання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                             С.М. Гушилик