Рішення

від 29.01.2008 по справі 11/338-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/338-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця,  Хмельницьке шосе, 7  тел. 66-03-00, 66-11-31       http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м     У к р а ї н и

РІШЕННЯ

29 січня 2008 р.           Справа 11/338-07

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю «Торгпостач», м. Вінниця

до                 товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Агропродсервіс»,

                    м. Липовець

про               стягнення 40095 грн. 00 коп..

                                                                                            Суддя      В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

від позивача       -  М. Гарник директор;

від відповідач    -  Д. Гейвах директор.   

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Агропродсервіс»заборгованості за договором консигнації від 25.12.2004р.  в загальному розмірі 40095 грн. 00 коп., з яких: 21678 грн. - основний борг, 6277 грн. 54 коп. –витрати пов‘язані  з інфляційними процесами, 1776 грн. 50 коп. –3% річних, 10362 грн. 95 коп. –пеня.

        Позов мотивовано тим, що відповідно до  договору  консигнації від 25.12.2004р. відповідач зобов‘язався  сплатити вартість  переданого обладнання, проте  не виконав взятих на себе зобов‘язань.

Відповідач відзиву на позовну заяву та  витребуваних документів не надав. В судовому засіданні представник відповідача вказав, що 20000 грн. за вказаним договаром було сплачено готівкою,  проте доказів даної обставини не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, судом  встановлено наступне.

25.12.2004р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгпостач»(Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю Компанією «Агропродсервіс»(Відповідач) укладено договір консигнації.

Відповідно до умов  договору позивач передає товар на консигнацію, а відповідач приймає цей товар та сплачує позивачу  вартість реалізованого товару  на умовах і в порядку, визначених цим договором.

На виконання договору позивач виписав накладну № РН-193 від 25.12.2004р. на чотири одиниці технологічного  та холодильного обладнання  на загальну суму 21678 грн..

Пунктом 4.2 договору визначено, що оплата товару, переданого на консигнацію, здійснюється  Консигнатором  (відповідачем)  по цінах, вказаних в супроводжувальній документації (накладних), на умовах цього договору, в порядку і формах, які не суперечать діючому законодавству України в терміни:

6500 грн. -  до 25.12.2004р.;

5000 грн. –до 25.01.2005р.;

5000 грн. –до 25.02.2005р.;

5178 грн. –до 25.03.2005р..

Як свідчать матеріали справи, в терміни визначені договором, відповідач  свої зобов‘язання не виконав  в зв‘язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором.

Разом з тим, п. 2.7 договору визначено, що товар, переданий на консигнацію, є власністю Консигнанта (позивача)  протягом усього  терміну консигнації ( з моменту передачі товару на консигнацію  до моменту відповідного розрахунку за цей товар, або його повернення).  

   Правилами застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»затвердженими Постановою Верховної Ради України від 27.06.1995р.  № 247/95-ВР, визначено поняття консигнаційної   операції, відповідно до якого це є  -  господарча   операція    суб'єкта підприємницької діяльності (консигнанта),  що  передбачає  експорт матеріальних цінностей до складу іншого  суб'єкта  підприємницької діяльності  (консигнатора)  з  дорученням  реалізувати   зазначені матеріальні цінності на комісійних засадах.

       В силу ст. 1014 Цивільного кодексу України, комісіонер  зобов'язаний  вчиняти  правочини  на   умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.

        Наведене свідчить про те, що сума вартості обладнання переданого позивачем відповідачу не є заборгованістю, як те вказано в позовній заяві,  оскільки обладнання є власністю позивача.

         Таким чином,  суд приходить до висновку, що позивачем не вірно вибрано спосіб захисту порушеного права.

Крім того, як доказ поставки обладнання позивач надає накладну № РН-193 від 25.12.2004р..   Як вбачається з даної накладної, в ній відсутні посилання на договір,   не вказано прізвища посадових осіб, які її підписали та не вказано посади особи яка отримала матеріальні цінності і на підставі якого довіреності.

          У відповідності з п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову  звітність в Україні», первинні документи   можуть   бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:  назву документа (форми); дату і місце складання;  назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно з п. 2 Інструкції про  порядок  реєстрації  виданих,  повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, товарно-матеріальні цінності відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Згідно пункту 6 даної  Інструкції, довіреності   на одержання цінностей  від  постачальника  за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Водночас  в матеріалах справи не міститься довіреності на отримання обладнання .

В силу ст. 34 ГПК України, обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що   накладна № РН-193 від 25.12.2004р. не може бути належними доказами виникнення між сторонами зобов‘язань за договором  консигнації від 25.12.2004р..

        В силу ст. ст. 43, 32, 33  ГПК України, сторони, які беруть участь у справі,

обґрунтовуютьсвої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Позивачем не надано будь яких інших доказів в підставу своїх вимог, а тому суд вважає, що в позовних вимогах, з підстав  викладених в позові слід відмовити.

Керуючись   ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:   

1.          В позові товариства з обмеженою відповідальністю «Торгпостач»про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Агропродсервіс»заборгованості за договором консигнації від 25.12.2004р.  в розмірі 40095 грн. відмовити.

2.          Копію рішення направити сторонам.

                               Рішення оформлено та підписано 31.01.2008р.

Суддя