Постанова від 20.11.2025 по справі 5011-15/2045-2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 5011-15/2045-2012 (910/839/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2025

за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 5011-15/2045-2012 (910/839/24)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Форум - ДС" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Баскакова Олександра Віталійовича

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Газобетон-ДС"

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Вібропрес-ДС"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум-ДС І КО"

про стягнення 201 680 016,00 грн.

в межах справи №5011-15/2045-2012

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротрейд ЛТД"

до Закритого акціонерного товариства "Форум - ДС"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ

Історія справи

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 5011-15/2045-2012 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Євробудтрейд" про банкрутство Закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) "Форум-ДС" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду міста Києва від 19.05.2014.

2. 23.01.2024 ЗАТ "Форум-ДС" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Баскакова О. В. звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Газобетон-ДС", ТОВ "Вібропрес-ДС", ТОВ "Форум-ДС І КО" про стягнення коштів у сумі 201 680 016 грн.

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду в межах справи № 5011-15/2045-2012 про банкрутство ЗАТ "Форум-ДС", постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 позов ЗАТ "Форум-ДС" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Баскакова О. В. до ТОВ "Газобетон-ДС", ТОВ "Вібропрес-ДС" та ТОВ "Форум-ДС І КО" задоволено. Присуджено до стягнення на користь позивача з ТОВ "Газобетон-ДС" грошові кошти в сумі 32 422 703 грн, з ТОВ "Вібропрес-ДС" - 44 455 033 грн, з ТОВ "Форум-ДС І КО" - 124 802 280 грн. Також з відповідачів стягнуто в дохід Державного бюджету України судовий збір.

На примусове виконання вказаного рішення суду 28.03.2024 видано відповідні накази.

5. 28.05.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про заміну сторони (стягувача) у справі № 5011-15/2045-2012 (910/839/24), обґрунтована тим, що 17.05.2024 відбувся аукціон з продажу майна ЗАТ "Форум-ДС", а саме права вимоги грошових коштів до ТОВ "Газбетон - ДС", ТОВ "Вібропрес -ДС" та ТОВ "Форум - ДС і КО" і переможцем аукціону стало ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс".

6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2024 заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні задоволено.

7. 27.01.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

8. В обґрунтування поданої скарги заявник зазначав про те, що за період із 15.08.2024 по 23.01.2025 необхідних своєчасних, належних, допустимих та об`єктивних виконавчих дій Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ ДВС) не вчинялось. Натомість, 23.01.2025 до заявника надійшла постанова Відділу ДВС від 23.01.2025, згідно з якою наказ Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі №5011-15/2045-2012 (910/839/24) повернутий стягувачеві без виконання на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження". Скаржник вказує на: порушення органом ДВС порядку та періодичності здійснення заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження; відсутність вжитих органом ДВС виконавчих дій та/або заходів в межах виконавчого провадження; порушення приписів пункту 19 статті 18, статей 75, 76 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 337 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України і невжиття заходів щодо обмеження керівника боржника у праві виїзду за межі України та накладення штрафу за невиконання рішення; порушення приписів пункту 2 частини 1 статті 37 вказаного вище Закону; не врахування правових висновків Верховного Суду, сформованими за наслідками розгляду скарг на бездіяльність органів виконавчої служби, які є обов`язковими для органу державної виконавчої служби, тощо.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

9. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025, відмовлено у задоволенні скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на дії державного виконавця Відділу ДВС щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі № 5011-15/2045-2012 (910/839/24).

10. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що скаржником не доведено незаконності дій державного виконавця та прийнятої ним постанови про повернення виконавчого документу.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

11. На виконанні у відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання наказу №5011-15/2045-2012 (910/839/24) виданого 28.03.2024 Господарським судом міста Києва про стягнення з ТОВ "Форум-ДС І КО" на користь ЗАТ "Форум-ДС" коштів в сумі 124 802 280 грн.

12. 15.08.2024 відповідно до вимог статей 3, 4, 24-27 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1, копію якої направлено сторонам виконавчого провадження.

13. З метою примусового виконання рішення суду, на підставі якого видано вказаний вище виконавчий документ, та виявлення рухомого та нерухомого майна боржника, а також грошових коштів, державним виконавцем направлялись запити до відповідних установ, а саме: ДФС про наявні рахунки боржника, МВС щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, Державної авіаційної служби України, Фонду соціального страхування України, Державної організації "Український національний офіс Інтелектуальної власності та інновацій, ДП "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин", Філію "Головний інформаційно-обчислювальний центр ПАТ "Укрзалізниці", Управління патентно-інформаційних послуг, Державну службу морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, ДП "Держреєстри України".

14. 15.08.2024, керуючись статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.

15. В результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що у ТОВ "ФОРУМ_ДС І КО" відсутнє майно та кошти, на які може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

16. Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, державним виконавцем 23.01.2025 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП НОМЕР_1.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені доводи

17. ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:

- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 у цій справі;

- ухвалити нове рішення, яким задовольнити скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на дії державного виконавця Відділу ДВС у виконавчому провадженні НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі №5011-15/2045- 2012 (910/839/24);

- визнати незаконними дії державного виконавця Відділу ДВС у виконавчому провадженні НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі №5011-15/2045- 2012 (910/839/24), які виразились у винесені постанови від 23.01.2025 про повернення вказаного наказу стягувачеві без виконання на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" та скасувати цю постанову.

18. На переконання скаржника, висновки в оскаржуваних судових рішеннях не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, судом апеляційної інстанції не було враховано висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 07.08.2018 у справі №910/25970/14, від 23.08.2018 у справі №911/167/17, від 30.10.2018 у справі №903/1297/14, від 19.08.2020 у справі №910/8130/17, від 07.02.2023 у справі №925/790/17(925/580/20), від 27.03.2023 у справі №904/817/20, від 29.04.2025 у справі №873/70/22.

19. Також скаржник стверджує про те, що в порушення статті 238 ГПК України, судом апеляційної інстанції залишено без належного правового дослідження та оцінки подані та існуючі докази у даній справі, а також порушення державним виконавцем порядку та періодичності здійснення заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, відсутність вжитих виконавчих дій та/або заходів в межах виконавчого провадження, порушення приписів пункту 19 статті 18, пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", статті 337 ГПК України.

20. Скаржник вважає, що суд безпідставно вдався до застосування "правового пуризму", надмірної процесуально формальності, не здійснивши при цьому дотримання статті 238 ГПК України та застосування приписів ст. 74-77, 86, 337 ГПК України та приписів норм Закону України "Про виконавче провадження". Вважає, що процесуальна позиція апеляційного господарського суду є суперечливою з огляду на висновки суду щодо обов`язку виконавця вчиняти всі заходи примусового виконання.

21. Скаржник звертає увагу, що перевірка майнового стану боржника проводилась вибірково та неналежно, державним виконавцем порушено положення пункту 19 статті 18, статей 53, 54, 56, 75, 76 Закону України "Про виконавче провадження", а виконавчі дії здійснюються формально та поверхнево.

Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

22. Міністерство юстиції України в інтересах Відділу ДВС у відзиві заперечувало проти касаційної скарги, просило Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалені судами попередніх інстанцій рішення - без змін, зокрема, зазначаючи наступне:

- судами першої та апеляційної інстанції повністю досліджено та з`ясовано усі обставини справи, заслухано пояснення сторін, надано оцінку доказам та за результатами розгляду скарги прийнято законні та обґрунтовані рішення;

- державний виконавець при винесення оскаржуваної постанови діяв у межах, спосіб та в порядку визначеному Законом;

- скаржник просить визнати протиправними дії державного виконавця Відділу, а не його бездіяльність;

- державним виконавцем Відділу вжито достатніх, розумних у даній ситуації, можливих заходів для належного примусового виконання рішення місцевого господарського суду;

- безрезультатність здійснених державним виконавцем заходів не є підставою для задоволення скарги стягувача;

- всі постанови, вимоги та інші документи виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 державний виконавець вчасно вносив до Автоматизованої системи виконавчих проваджень;

- звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника є правом, а не обов`язком державного виконавця;

- у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" залишаються чинними постанови державного виконавця про арешт майна, адже вказане не є підставою для зняття арешту з майна;

- виконавче провадження з примусового виконання може перебувати на виконанні в розумні строки, а не роками чи десятиріччями, при цьому Законом чітко встановлено право стягувача на пред`явлення виконавчого документу у строки та порядок встановлені даним Законом;

- скаржник не позбавлений права на повторне пред`явлення виконавчого документу;

- скаржником не надано доказів, які б підтверджували порушення його прав та інтересів та не вказано, яким чином скасування постанови про повернення виконавчого документа відновить його порушені права та інтереси.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Здійснивши касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, оцінивши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

24. Стаття 326 ГПК України (в редакції на час звернення стягувача зі скаргою на бездіяльність державного виконавця) визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

25. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

26. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

27. В частині 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено про те, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

28. У постанові від 07.02.2023 у справі № 925/790/17 (925/580/20), на яку, зокрема, посилається скаржник в касаційній скарзі, Верховний Суд звернув увагу, що здійснення виконавчого провадження здійснюється із дотримання принципів строковості прийняття рішень виконавцями та вчинення виконавчих дій.

29. Так, відповідно до частини 1 - 4 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред`явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

30. За змістом частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

31. Періодичність проведення таких перевірок чітко визначено Законом України "Про виконавче провадження", тобто такі перевірки мають вчинятися державним виконавцем систематично, а не разово. При цьому сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин того, що державним виконавцем проводилася перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 зазначеного Закону України, не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення. У свою чергу, відсутність документального підтвердження належного, повного та систематичного вчинення державним виконавцем визначених законом дій щодо розшуку майна боржника дає підстави вважати передчасним висновок як щодо повноти вчинення державним виконавцем усіх, визначених законом дій, так і щодо відсутності відповідного майна у боржника.

32. Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату, і такі дії підтверджуються документально та за внесеною до Автоматизованої системи виконавчого провадження інформацією (близький за змістом висновок наведено у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/25970/14, на яку посилається скаржник).

33. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення (частина 5 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

34. Відповідно до пункту 19 частини 3 статті 18 зазначеного Закону у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

35. В частинах 2, 3 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

36. Застосування виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до його обов`язків, визначених частинами 1, 2 статті 18 Закону України № 1404-VІІІ, щодо вжиття передбачених цим Законом заходів з неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій (подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.04.2018 у справі № 12/57, від 02.12.2020 у справі № 911/4670/13).

37. Верховний Суд у постанові від 07.02.2023 у справі № 925/790/17(925/580/20) зазначив про те, що системний аналіз статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" дає підстави для висновку про те, що виконавче провадження здійснюється із застосуванням Автоматизованої системи виконавчого провадження, а всі дії державного виконавця та прийняті на їх підставі документи мають бути зареєстрованими у зазначеній системі із можливістю надання сторонам виконавчого провадження інформації про виконавче провадження, виготовлення документів виконавчого провадження, формування Єдиного реєстру боржників та інших. Водночас у випадках тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов`язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи. Отже, Законом України "Про виконавче провадження" визначено обов`язки виконавця щодо здійснення заходів примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом з подальшою реєстрацією інформації про здійснені виконавцем заходів у Автоматизованій системі виконавчого провадження. Водночас фіксація здійснених державним виконавцем заходів і дій у Автоматизованій системі виконавчого провадження є обов`язковою, а тимчасова відсутність доступу не спростовує обов`язку державного виконавця на внесення відповідної інформації до зазначеної системи після відновлення доступу до неї.

38. Також системний аналіз положень пункту 9 частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 339 ГПК України свідчить про те, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засади забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

39. Згідно зі статтею 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

40. Як вбачається з матеріалів справи, скаржник (стягувач у виконавчому провадженні) звернувся до місцевого господарського суду зі скаргою, за змістом якої просив суд визнати незаконними дії державного виконавця щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу (наказу) без виконання та скасувати цю постанову, обґрунтовуючи свої вимоги нездійсненням державним виконавцем всіх можливих, необхідних та своєчасних виконавчих дій в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

41. Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні скарги стягувача, зазначив про те, що матеріалами справи підтверджуються здійснені державним виконавцем дії для виконання наказу, зокрема, здійснені відповідні запити з метою виявлення рухомого та нерухомого майна боржника, а також грошових коштів, винесено постанову про арешт майна боржника.

42. В результаті вжитих державним виконавцем заходів встановлено, що у ТОВ "Форум ДС І КО" відсутнє майно та кошти, на які може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, у зв`язку з чим державним виконавцем було винесено оскаржувану постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "про виконавче провадження".

43. Апеляційний господарський суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що державним виконавцем вчинялися дії щодо виконання наказу у справі №5011-15/2045-2012 (910/839/24) про стягнення з ТОВ "Форум-ДС І КО" грошових коштів в сумі 124802280 грн, що підтверджується наявними копіями матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1. Безрезультатність здійснених державним виконавцем заходів не є підставою для задоволення скарги стягувача.

44. Відповідно до частин 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

45. Виходячи з положень наведеної статті, суд апеляційної інстанції мав перевірити висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення скарги на дії Відділу ДВС, врахувавши відповідні аргументи апеляційної скарги та заперечення на неї.

46. Згідно зі статтями 73, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

47. За змістом частини 1 статті 282 ГПК України мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції, серед іншого, має містити: встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини; доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

48. Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції, зокрема, повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

49. Однак, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що зробивши загальний висновок про здійснення державним виконавцем дій щодо виконання наказу у даній справі, суд апеляційної інстанції не дослідив докази, наявні в матеріалах справи, не розглянув та належним чином не спростував доводів апеляційної скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про:

- порушення державним виконавцем за період із 15.08.2024 по 23.01.2025 порядку та періодичності здійснення заходів примусового виконання в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 з урахуванням вимог статей 10, 18, 36, 48 Закону України "Про виконавче провадження";

- невчинення вжитих державним виконавцем виконавчих дій та/або заходів в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу у цій справі за період із 15.08.2024 по 23.01.2025, відповідно до відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень;

- невжиття заходів з перевірки та встановлення джерел доходів боржника,

- порушення державним виконавцем приписів пункту 19 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", статті 337 ГПК України щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника;

- порушення державним виконавцем пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";

- порушення державним виконавцем статті 53 (звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб), статті 54 (порядок виявлення дебіторської заборгованості боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця), статті 56 (арешт і вилучення майна (коштів) боржника), статті 75 (відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі), статті 76 (відповідальність за невиконання законних вимог виконавця та порушення вимог цього Закону) Закону України "Про виконавче провадження".

50. Відтак, суд апеляційної інстанції достовірно не з`ясував, чи дотримано державним виконавцем у період з 15.08.2024 по 23.01.2025 вимог Закону України "Про виконавче провадження" щодо неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій, не надав оцінки доказам якими підтверджуються такі обставини та не навів аргументованих мотивів прийняття чи відхилення доводів апеляційної скарги.

51. Згідно з приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

52. Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.

53. Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

54. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

55. У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

56. Суд зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").

57. Відхиляючи будь-які доводи сторін (учасників справи) чи спростовуючи подані докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування такому відхиленню чи спростуванню, а також навести ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

58. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги зазначеного вище та всупереч вимогам норм процесуального права не дослідив наданих до матеріалів справи доказів та не надав їм належну правову оцінку, у зв`язку з чим не здійснив по суті не переглянув та не перевірив законності і обґрунтованості ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", що свідчить про порушення цим судом вимог статей 86, 236, 269, 282 ГПК України.

59. Згідно з частиною 2 статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

60. Відповідно у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з`ясувати обставини справи, які не перевірялися і не встановлювалися судом апеляційної інстанції, що в свою чергу не дає можливості визначитися з правильністю застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права у питанні стосовно наявності чи відсутності підстав для задоволення скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на дії/бездіяльність органу державної виконавчої служби у цій справі.

61. Зважаючи на те, що відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийнята постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи в частині розгляду апеляційної скарги ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

62. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

63. Відповідно до частини 4 статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

64. За результатами даного касаційного провадження колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування постанови суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий апеляційний розгляд.

65. Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

66. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 у справі № 5011-15/2045-2012 (910/839/24) скасувати.

3. Справу № 5011-15/2045-2012 (910/839/24) передати до Північного апеляційного господарського суду для нового розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.03.2025 у цій справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Васьковський

Судді К. М. Огороднік

В. Я. Погребняк