Ухвала від 08.12.2025 по справі 750/6682/23

УХВАЛА

08 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 750/6682/23

провадження № 61-15249ав25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М.,

розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М. від участі у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, за зустрічним позовом Комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 березня 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення суду в справі №750/6682/23.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року заяву

ОСОБА_1 в частині відводу суддям Чернігівського апеляційного суду:

Висоцькій Н.В., Мамоновій О.Є., Шитченко Н.В. залишено без розгляду.

Заяву ОСОБА_1 про відвід суддям Чернігівського апеляційного суду:

Скрипці А.А., Онищенко О.І., Євстафієву О.К. та Шараповій О.Л. - повернуто заявнику.

Застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України штраф у сумі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 028 грн.

28 листопада 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» направив до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Литвиненко І. М.

Згідно з розпорядженням Верховного Суду від 04 грудня 2025 року на підставі службової записки судді Литвиненко І. В. призначено автоматизований розподіл судової справи № 750/6682/23 (провадження № 61 - 13277ск25).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М., суддів, які входять до складу колегії : Ситнік О. М., Фаловська І. М.

08 грудня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний Суд» направив

до Верховного Суду заяву про відвід колегії суддів Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М.

В обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 вказує, що 24 грудня 2024 року колегія суддів Ігнатенко В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М. у даній справі проігнорувала вказані заявником порушення судів першої та апеляційної інстанції та відмовила у відкритті касаційного провадження (провадження

№ 61 - 16252ск24).

Крім цього, вказує, що «…суддя Фаловська Ірина Миколаївна, якій я двічі безуспішно заявляв відвід в провадженні № 61-10165 ск 25 наявної справи за предметом наявного провадження (!), в ухвалі від 26.08.2025, у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, встановила: «6 серпня 2025 року ОСОБА_1 за допомогою підсистеми «Електронний суд» подав до Верховного Суду заяву, зі змісту якої встановлено, що вона є касаційною скаргою на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року» і розглянула мою скаргу в касаційному порядку, втім, ч. 1 ст. 1 ЦПК України вбачає, Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних суддів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.; ч. 4 ст. 148 ЦПК України встановлює, що ухвала про стягнення штрафу може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Застосування Судом в провадженні №61-10615ск25 за помилкою заявника (яка спричинена вчинком Чернігівського апеляційного суду оформленням штрафу в системі електронного суду не окремою ухвалою, але процесуальною ухвалою по справі, через що система надає можливість оскаржити ухвалу тільки як суду апеляційної інстанції), на власний розсуд касаційного порядку розгляду моєї скарги, замість встановленого Кодексом апеляційного порядку розгляду оскарження про штраф, також підтверджує фривольне ставлення Судді до норм процесуального права спрямоване на невирішення порушених відповідачем у наявній справі моїх прав споживача і вже порушених судом моїх прав учасника справи.»

З огляду на вказане, у заявника виникають сумніви в неупередженості та об`єктивності відводу колегії суддів Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М., які здійснюють розгляд цієї касаційної скарги.

08 грудня 2025 року зазначену заяву було передано судді Ігнатенку В. М.

Розглянувши заяву про відвід, перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов таких висновків.

ЦПК України чітко передбачає підстави відводу судді.

У частині першій статті 36 ЦПК України зазначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно зі статтею 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження у справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанції, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи рішення суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанції, а також у новому її розгляді після скасування ухвали чи рішення суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у цій справі.

Цивільним процесуальним законом визначені підстави відводу судді, одними з яких є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема,

щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України

«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року

(далі - Конвенція) і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини

(далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№ 33949/02, § 49-52,

від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що під час вирішення того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Зі змісту поданої заяви вбачається, що доводи заявника щодо наявності підстав для відводу суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Ситнік О. М. та Фаловської І. М. зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішенням, якимвідмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 21 листопада 2024 року, на підставі пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України, оскільки вказані судові рішення не підлягають касаційному оскарженню(провадження № 61-16252ск24), що в силу положень частини четвертої статті 36 ЦПК України не може бути підставою для відводу.

Крім цього, підставою для відводу є незгода із процесуальним рішенням, викладеним в ухвалі Верховного Суду від 26 серпня 2025 року у справі

№ 750/6682/23 (провадження № 10165ск25), що відповідно до статті 36 ЦПК України не є підставою для відводу судді.

Участь судді Фаловської І. М. у розгляді касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у цій справі не свідчить про повторну участь судді Фаловської І. М. та не може бути підставою для відводу згідно з вимогами статті 37 ЦПК України у даній справі.

Верховний Суд, оцінюючи, чи наявні підстави для відводу за суб`єктивним критерієм, констатує, що не встановлено будь-які підстави стверджувати, що судді Ігнатенко В. М., Ситнік О. М., Фаловська І. М. мають та виявляють особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості суддів діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом не здобуто.

За об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність суддів. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Доводи заяви про відвід колегії суддів Верховного Суду не містять посилання на обставини, які б дали підстави для висновку про необ`єктивність та упередженість суддів Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М., тому заявлений відвід є необґрунтованим.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що учасники справи не можуть використовувати інститут відводу суддів з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення. Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді (аналогічний висновок див., зокрема, в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2024 року у справі

№ 760/13291/20, від 16 квітня 2024 року у справі № 235/1298/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

від 27 лютого 2024 року у справі № 216/5160/22, від 20 березня 2024 року у справі № 216/4601/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 761/6087/22 і від 24 квітня 2024 року у справі № 444/948/21).

Водночас, Верховний Суд наголошує на тому, що необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є так само порушенням права на справедливий суд, як і незадоволення обґрунтованої заяви про відвід судді.

Суд оцінює обставини в справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні. Тому доводи заяви не можуть слугувати підставою для відводу суддів, оскільки не підтверджують наявність об`єктивних сумнівів у їх неупередженості та об`єктивності.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов`язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Як зазначає ЄСПЛ, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, § 48).

Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим постановлення об`єктивного рішення у справі або у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, для визначення неупередженості суду належить виходити не тільки з суб`єктивного критерію, але й об`єктивного підходу, який визначає, чи були забезпечені достатні гарантії, аби виключити будь-які законні сумніви з цього приводу (рішення у справі Ferrantelli et Santangelo).

Також у своєму рішенні «Газета «Україна-центр» проти України» ЄСПЛ наголошував, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатись на підставі суб`єктивного і об`єктивного критеріїв. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, допоки не доведено протилежного. У контексті об`єктивного критерію потрібно визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо безсторонності суддів. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть бути важливими, або іншими словами, «правосуддя має не тільки чиниться, також має бути видно, що воно чиниться». На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість (§§ 28-32).

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить, що підставами для відводу судді є існування суб`єктивного або об`єктивного критеріїв, за умови доведення існування яких можна стверджувати про обґрунтованість сумнівів у безсторонності судді.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід колегії суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М. тому відповідно до частини третьої статті 40 ЦПК України питання про відвід судді підлягає передачі на розгляд іншому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Керуючись статтями 33, 36, 40, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М. від участі у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради про захист прав споживачів, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, за зустрічним позовом Комунального підприємства «АТП-2528» Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості визнати необґрунтованою.

Заяву про відвід колегії суддів Верховного Суду Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., Фаловської І. М. передати судді, який не входить до складу суду, визначеному у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

О. М. Ситнік

І. М. Фаловська